Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №400/8196/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8196/25

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 17.10.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2025 року №0624717-2408-1411-UA480200100000091496, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області №0624717-2408-1411-UA480200100000091496.

Свої позовні вимоги, ОСОБА_1 обґрунтував тим, що є власником зерносховища, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 12 662,7 кв.м. (частка власності 2/100, площа 292,9 кв. м) на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2002 року №1-52. Відповідно до Технічного паспорту на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 24.07.2019 року КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації», зазначена будівля йменується, як зерносховище. Відповідно до Національного класифікатору НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд», до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) відносяться будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські сілоси тощо. Таким чином, класифікатор прямо визначає зерносховища, як будівлі класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271). При цьому, зерносховище не здається Позивачем ні в оренду, ні в лізинг, ні в позичку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №406100589 від 01.12.2024 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 4820610100:05:000:0119 площею 6,118 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2019 року №177715367, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4806938692019 від 18.07.2019 року, та з кадастровим номером 4820610100:05:000:0023 площею 6,1645 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2019 року №177709927, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4806938722019 від 18.07.2019 року, сільськогосподарського призначення, на яких займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва, як одноосібник. Зазначене також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №406100589 від 01.12.2024 року. Також, у ОСОБА_1 перебувають в оренді ще дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4820610100:05:000:0378 площею 4,73 га, що підтверджується Договором оренди землі від 01.12.2010 року, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , та з кадастровим номером 4820610100:05:000:0377 площею 40,78 га, що підтверджується Договором оренди землі від 01.12.2010 року, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , на яких ОСОБА_1 займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва, як одноосібник. На статус сільськогосподарського товаровиробника вказує наявність у позивача у власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не передана в оренду іншим товаровиробникам. Відповідно до ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Відповідно до ст.7 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистого селянського господарства мають право: реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства. Таким чином, законодавство передбачає сільськогосподарське товарне виробництво не лише у формі підприємницької діяльності, шляхом створення юридичної особи або реєстрації фізичною особою-підприємцем, а і у формі особистого селянського господарства (одноосібники). Отже, ОСОБА_1 наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника та використовує належну йому на праві власності нежитлову будівлю як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а саме: в якості зерносховища, також вказана будівля не здається ним ні в оренду, ні в лізинг, ні в позичку, а тому така будівля, в силу приписів п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування, наявність спеціального статусу будівлі, а саме споруди сільськогосподарських товаровиробників, не може бути підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику. Отже, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб-підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання. За інформацією баз даних, що знаходяться у користуванні Головного управління ДПС у Миколаївській області, як суб`єкт господарювання, (фізична особа–підприємець) з видами діяльності сільськогосподарського товаровиробника, ОСОБА_1 на обліку в податкових органах не перебуває. Податкова декларація про майновий стан та доходи з визначенням сум доходу отриманого від здійснення сільськогосподарської діяльності за 2021 рік не подавалась. Відповідно підтвердження, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником відсутні. Враховуючи зазначене, відсутня сукупність умов, за яких зазначений об`єкт нерухомого майна, належний ОСОБА_1 , можливо звільнити від оподаткування відповідно до положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.

Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні за участі сторін в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (у письмовому провадженні).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005 44104027) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0624717-2408-1411-UA48020010000091496 від 13.06.2025 року Головного управління ДПС у Миколаївській області, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з податку на нерухомість в розмірі в розмірі 20 795,90 гривень. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість коп.) гривень.

На вказане рішення суду Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі №400/8196/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

21.11.2025 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» за вх. №63425/25 надійшов відзив від представника ОСОБА_1 – адвоката Каліч Євгена Анатолійовича на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року по справі №400/8196/25 – без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2002 року є власником нежитлової будівлі по переробці сільськогосподарської продукції, зерносховище, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 4820610100:05:000:0119 площею 6,118 га, та з кадастровим номером 4820610100:05:000:0023 площею 6,1645 га, сільськогосподарського призначення. Також, у ОСОБА_1 перебувають в оренді ще дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення виробництва з кадастровим номером 4820610100:05:000:0378 площею 4,73 га та з кадастровим номером 4820610100:05:000:0377 площею 40,78 га.

На зазначених власних та орендованих земельних ділянках ОСОБА_1 займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва, як одноосібник.

13.06.2025 року уповноваженою особою Головного управління ДПС у Миколаївській області за об`єктом нерухомості зерносховища за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,9 кв.м., обраховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в розмірі 20 795 гривень та прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення №0624717-2408-1411-UA480200100000091496.

Позивач, не погоджуючись із прийняттям вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду із цим позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до вимог п.266.2.1. ст.266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно з вимогами пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/ або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до вимог пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з вимогами п.п. «ж» п.266.2.2. ст.266 ПК України будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В розумінні п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не сплачують податок на нерухоме майно особи - власники цього нерухомого майна (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №140/2700/19.

Отже, для застосування пільги, передбаченої п.п. «ж» п.266.2.2. ст.266 ПК України, необхідно дотримання двох умов: перше – віднесення об`єкту нерухомості до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку, друге – платник податків повинен бути сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22, від 16.08.2022 року у справі №0340/1667/18.

Стосовно першої умови, то відповідно до Технічного паспорту на нежитлову будівлю за адресою: м. Баштанка, вул. Заводська, 2-а, виготовленого КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації», зазначена будівля йменується, як зерносховище.

Відповідно до Національного класифікатору НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд», до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) відносяться будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова ВС від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22).

Таким чином, класифікатор прямо визначає зерносховища, як будівлі класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271).

При цьому, зерносховище не здається Позивачем ні в оренду, ні в лізинг, ні в позичку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №406100589 від 01.12.2024 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності наявності першої умови для надання пільги, передбаченої п.п. «ж» п.266.2.2. ст.266 ПК України.

Щодо другої умови, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» від 18.01.2001 року №2238-ІІІ визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

На статус сільськогосподарського товаровиробника вказує наявність у позивача у власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не передана в оренду іншим товаровиробникам.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистого селянського господарства мають право: реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства.

Отже, законодавство передбачає сільськогосподарське товарне виробництво не лише у формі підприємницької діяльності, шляхом створення юридичної особи або реєстрації фізичною особою-підприємцем, а і у формі особистого селянського господарства (одноосібники).

Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, сільськогосподарським товаровиробником можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), а не тільки фізичні особи-підприємці.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22, від 16.08.2022 року у справі №0340/1667/18.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 Закону України «Про особисте селянське господарство», до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

ОСОБА_1 займається сільськогосподарською діяльністю з вирощення зерна на належних йому на праві приватної власності земельних ділянках, що розташовані на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, а саме:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4820610100:05:000:0119 площею 6,118 га, що підтверджується Витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2019 року №177715367, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4806938692019 від 18.07.2019 року;

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4820610100:05:000:0023 площею 6,1645 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2019 року №177709927, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4806938722019 від 18.07.2019 року.

Зазначене також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №406100589 від 01.12.2024 року.

Також, варто зазначити, що для виробництва сільськогосподарської продукції (зерна) Позивач використовує:

- належний йому на праві власності трактор, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 16.10.2008 року, виданим Баштанською Інспекцією Державного технічного нагляду;

- належні йому культиватори, борони, сіялки, поливальну установку.

Разом з цим, Відповідач не оспорює того факту, що у Позивача наявна вищевказана сільськогосподарська техніка, а також того, що Позивач використовує її у своїй сільськогосподарській діяльності для сільськогосподарського виробництва.

Отже, ОСОБА_1 наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника та використовує належну йому на праві власності нежитлову будівлю як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а саме: в якості зерносховища, також вказана будівля не здається ним ні в оренду, ні в лізинг, ні в позичку, а тому така будівля, в силу приписів п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Згідно з вимогами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року по справі №400/13280/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00000/10292/14292405 від 30.11.2021 року та №00000/10293/14292405 від 30.11.2021 року, якими було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: на нежитлову будівлю по переробці сільськогосподарської продукції – зерносховища, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке набрало законної сили 18.01.2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 року, було встановлено, що ОСОБА_1 наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника та використовує належну йому на праві власності нежитлову будівлю як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а саме: в якості зерносховища.

Відповідно до приписів податкового законодавства та позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у п. 43 рішення в справі «Сєрков проти України», п.57 рішення в справі «Щокін проти України», при можливості неоднозначного трактування національного законодавства застосуванню підлягає той підхід, який є найбільш сприятливим для платника податку.

У пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19 зроблено висновок про те, що за правилами ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України». Заява « 39766/05, пункт 43). Отже, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати «сумніви» інакше як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку. Натомість, не доведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку державного органу порушення, не було переконливо доведено перед судом. Будь-який інший підхід не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що обидві умови для застосування пільги, передбаченої п.п. «ж» п.266.2.2. ст.266 ПК України, є в наявності, а тому, позивач мав право на звільнення від сплати податку на нерухомість за зазначеним об`єктом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0624717-2408-1411-UA48020010000091496 від 13.06.2025 року Головного управління ДПС у Миколаївській області, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з податку на нерухомість в розмірі в розмірі 20 795,90 гривень – є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов належить задовольнити у повному обсязі, в спірне податкове повідомлення-рішення необхідно визнати протиправним та скасувати.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко