Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №280/58/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/58/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року в адміністративній справі №280/58/25 (головуючий суддя першої інстанції - Сацький Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 02.01.2025 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, ГУ ПФУ в Хмельницькій області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови їй в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.09.1981 по 16.11.1981, з 07.08.1986 по 11.09.1989, з 02.10.1989 по 11.03.1991, періоду навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1986;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 01.09.1981 по 16.11.1981, з 07.08.1986 по 11.09.1989, з 02.10.1989 по 11.03.1991, період навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1986 та зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області перерахувати її пенсію починаючи з 04.09.2024.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 11.06.2025 року, позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи з 01.09.1981 по 16.11.1981, з 07.08.1986 по 11.09.1989, з 02.10.1989 по 11.03.1991 та періоду навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1986.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1981 по 16.11.1981, з 07.08.1986 по 11.09.1989, з 02.10.1989 по 11.03.1991 та періоду навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1986, у зв`язку з чим перерахувати розмір її пенсії з 04.09.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Хмельницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (згідно даних про сплату страхових внесків). Відповідач вказує, що згідно чинного законодавства основним документом що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а згідно п. 2.3 Інструкції №162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення та вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні – в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудової договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області у відповідь на адвокатський запит від 23.09.2024 повідомлено позивача, що її трудова книжка не відповідає зазначеним вимогам порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкціями №№ 162, 58. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 позивачкою при зверненні за призначенням пенсії не надано. Також вказує, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, (а.с.8-9).

З вересня 2024 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком.

04.09.2024 позивач подала заяву про призначення пенсії через вебпортал Пенсійного фонду України, долучивши скановану копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 26.09.2024 року, заява позивача опрацьовувалася спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Хмельницькій та Дніпропетровській областях. За даними електронної пенсійної справи, до страхового стажу позивача не були зараховані наступні періоди:

період роботи з 01.09.1981 по 16.11.1981 не зараховано через відсутність інформації про рік звільнення у сканованій копії 2-3 сторінок трудової книжки (обрізана сторінка);

період навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1986 не зараховано, оскільки запис № 3 не містить інформації про денну форму навчання в інституті, номер та дату видачі диплому;

період роботи з 07.08.1986 по 11.09.1989 не зараховано через відсутність інформації про рік звільнення у сканованій копії 6-7 сторінок трудової книжки (обрізана сторінка);

періоди роботи з 02.10.1989 по 11.03.1991 не зараховано до розрахунку, оскільки записи у трудовій книжці не містять всієї необхідної інформації про дати прийому та звільнення (а.с.24).

Не погодившись з такими діями пенсійного органу, позивач оскаржила їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, спірні періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки від 12.03.1974 мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі. Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та навчання відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058-ІV).

Частиною першою статті 8 Закону 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка (ст.62 Закону №1788-XII).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року (далі по тексту - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З урахуванням наведених вище норм законодавства, апеляційний суд вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній записів.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 06.09.1981 року має наступні записи про трудову діяльність у спірні періоди:

- з 01.09.1981 по 16.11.1981 робота на Барському цукровому заводі на виробничий сезон;

- з 01.09.1982 по 30.06.1986 навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті;

- з 07.08.1986 по 11.09.1989 робота на посаді економіста кредитного відділу Ленінського відділу Держбанку м. Запоріжжя;

- з 02.10.1989 по 11.03.1991 робота на посаді економіста Промбудбанку СРСР (а.с.13-16).

За приписами пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Водночас, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає отримати пенсію, у недоліках таких записів.

Колегія суддів зазначає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Разом з тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів та ведення трудової книжки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17.

Посилання скаржника на те, що трудова книжка позивача не відповідає зазначеним вимогам порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкціями №№ 162, 58, колегія суддів до уваги не приймає з наведених вище мотивів.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядком №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (пункт 4.7 розділу VI, пункт 3.2 розділу ІІІ).

Тобто, право вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб мають органи, які призначають пенсії. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Скаржником доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працювала позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірних періодів роботи позивача не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відмова пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи відповідно до записів трудової книжки від 06.09.1981 року НОМЕР_1 є протиправною, як правильно зазначив суд першої інстанції.

Також, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача, як визначений суб`єкт призначення, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи, які підтверджені належними записами трудової книжки.

З огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року в адміністративній справі №280/58/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року в адміністративній справі №280/58/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Сафронова

суддя Т.І. Ясенова