Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №160/21705/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21705/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року (суддя Сластьон Анна Олегівна) в адміністративній справі

за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль»

до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною відмову Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 897/25 від 02.06.2025; зобов`язати Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради надати всі документи та письмову інформацію, запитані в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 897/25 від 02.06.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року позов задоволено.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що під час розгляду справи судом не встановлено наявність обставин чи підстав, які б надавали право відповідачу на відмову в задоволенні запиту позивача на отримання запитуваних інформації та документів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд поклав на відповідача обов`язки, виконання яких не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже повноваження Офісу охорони культурної спадщини полягають в укладенні охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (їх частини), а не в оприлюдненні цих договорів. Судом не взято до уваги, що запитувана інформація не є готовою та не міститься у кількох документах. Зазначає відповідач і про не надання позивачем доказів повної оплати витрат, пов`язаних з наданням відповіді.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 02.06.2025 Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» направлено до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради інформаційний запит № 897/25, в якому позивач просив: надати перелік адрес будівель/будинків, по яким укладені охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини у місті Лівів або надати копію документу, де це зазначено; надати копії всіх укладених охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини з Львівською міською радою, її управліннями, департаментами та комунальними підприємствами.

У відповідь на вищезазначений запит Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради було надано відповідь № 0004-вих-83527 від 09.06.2025, якою відмовлено у наданні запитуваних документів.

В обґрунтування своєї відмови Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради зазначив, що офісом не ведеться реєстр об`єктів охорони культурної спадщини, щодо яких укладено охоронні договори. Текст запитуваних копій документів містить значний об`єм персональних даних осіб, з якими укладається договір, офіс позбавлений можливості надати дані копії. Також у відповіді зазначено, що запит не містить детальної інформації про об`єкти охорони культурної спадщини, щодо яких необхідно надати копії охоронних договорів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 1 цього Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частинами першою, третьої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частиною 1 статті 22 цього Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону № 2939-VI).

Аналогічний за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що розпорядник публічної інформації може (і повинен) надати не лише ту публічну інформацію, яку він з огляду на свій правовий статус створив, а й ту, яка була отримана ним (розпорядником) у процесі здійснення його повноважень, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у його володінні.

Як встановлено судом, у своєму запиті до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради позивач просить надати перелік адрес будівель/будинків, по яким укладені охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини у місті Лівів, або надати копію документу де це зазначено та надати копії всіх укладених охоронних договорів.

Відповідно до пунктів 2.1.7, 4.1.33 та 4.1.43 Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 52 від 28.01.2025, до компетенції офісу належить як укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, так ведення обліку та інвентаризації пам`яток культурної спадщини.

Відтак, реалізуючи зазначені повноваження з обліку та моніторингу об`єктів культурної спадщини, відповідач не може не володіти відомостями щодо переліку адрес об`єктів охорони культурної спадщини.

За висновокм суду апеляційної інстанції запитувана позивачем інформація є публічною у розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки вона: відображає діяльність суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить як укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, так і ведення обліку та інвентаризації пам`яток культурної спадщини; створена у процесі виконання відповідачем своїх повноважень і знаходиться у його володінні; не потребує створення, а вже існує у вигляді належним чином оформлених договорів.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача у листі № 0004-вих-83527 від 09.06.2025 на те, що текст запитуваних копій документів містить значний об`єм персональних даних осіб, з якими укладається договір, адже відповідач не звільнений від обов`язку надати інформацію, доступ до якої не є обмеженим, як то передбачено частиною 8 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якою обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Також суд вважає необґрунтованими доводи апелянта про не надання позивачем доказів повної оплати витрат, пов`язаних з наданням відповіді, адже відповідач не керувався такими доводами при наданні відповіді, оформленої листом № 0004-вих-83527 від 09.06.2025, а тому ця обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову Громадської організації «Платформа Громадський Контроль».

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення цього позову.

Колегія суддів також підтверджує правильність висновку суду першої інстанції, що порушені права Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» підлягають захисту шляхом зобов`язання Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради надати всі документи та письмову інформацію, запитувані в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 897/25 від 02.06.2025, з урахуванням положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які, в свою чергу, визначають умови відшкодувати фактичних витрат на копіювання та друк.

Доводи апеляційної скарги, натомість, висновки суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року в адміністративній справі № 160/21705/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 22 січня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 22 січня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров