Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №160/545/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/545/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/545/25 за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Перещепинської міської ради про визнання протиправним, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови №352-к від 09.12.2024 року “Про скасування розпорядження міського голови від 08.07.2024 року “Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ”;

- ??? зобов?язати Перещепинську міську раду поновити його на роботі з 29.01.2024 року та внести відповідні зміни до трудової книжки;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.01.2024 року до набрання чинності рішення суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що розпорядження міського голови №352-к від 09.12.2024 року “Про скасування розпорядження міського голови від 08.07.2024 року “Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ” є протиправним та підлягає скасуванню. Так, Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, КЗпП України визначені підстави та обставини звільнення працівників. Однак, підстава яка б дозволяла міському голові одноосібно, без жодних підстав скасовувати попереднє розпорядження про поновлення працівника на роботі відсутня. Крім того, 09.12.2024 року йому не було видано копію спірного розпорядження, не видано належно оформлену трудову книжку та не проведено розрахунків у строки визначенні в ст.116 КЗпП України, що є порушенням норм трудового законодавства. Відповідач приймаючи розпорядження від 09.12.2024 р. №352-к помилково вказує, що підставою для скасування розпорядження про його поновлення на роботі 08.07.2024 р. є постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 р. у справі №160/5619/24. Оскільки, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 р. не надано оцінку розпорядженню міського голови від 08.07.2024 року №186-к, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що обставинам правомірності прийняття спірного розпорядження надано оцінку іншим рішенням суду. Посилання позивача на порушення процедури прийняття спірного розпорядження не знайшли свого підтвердження.

Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга обґрунтована аналогічними доводами що і позов.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що згідно із рішенням 1-ї сесії VII скликання Шандрівської сільської ради №1 від 05.11.2015 року ОСОБА_1 обрано сільським головою Шандрівської сільської ради.

29.01.2024 року рішенням Перещепинської міської ради № 2-34/VI позивача звільнено у зв?язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 К3пП України.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року по справі №160/5619/24 позов ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 2-34/VI від 29.01.2024 року “Про звільнення ОСОБА_1 у зв?язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст. 40 К3пП України”;

- зобов?язано Перещепинську міську раду поновити ОСОБА_1 на посаді старости Шандрівського старостинського округу Перещепинської міської ради з 29.01.2024 року та внести відповідні зміни до трудової книжки;

- стягнуто з Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.01.2024 року до набрання чинності рішення суду;

- здійснено розподіл судових витрат.

08.07.2024 року міським головою Перещепинської міської ради прийнято розпорядження №186-к “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 року апеляційну скаргу Перещепинської міської ради – задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року у справі №160/5619/24 – скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Керуючись п.20 ч.4 ст.42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, у зв?язку з прийняттям постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 року у справі №160/5619/24, якою визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року у справі №160/5619/24 про визнання протиправним рішення міської ради від 29.01.2024 року №2-34/VIII “Про звільнення ОСОБА_2 у зв?язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України”, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, та прийнято нову постанову про відмову в задоволені позову ОСОБА_3 09.12.2024 року міським головою Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області прийнято розпорядження №352-к “Про скасування розпорядження міського голови від 08.07.2024 №186-к “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”, яким:

- звільнено ОСОБА_1 з посади старости Шандрівського старостинського округу Перещепинської міської ради з 29.01.2024 р.;

- скасовано розпорядження міського голови від 08.07.2024 р. №186-к “Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ” від 08.07.2024 р. №194 “Про оголошення простою ОСОБА_4 ”, чинність яких припиняється з дати їх видання, а трудові відносини, що були укладені відповідно до вищенаведеного розпорядження, вважаються такими, що не відбулися.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2025 року по справі №160/5619/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 року за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 4 статті 20 Закону № 2493-ІІІ рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

З дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку інституту старост” від 14.07.2021 р. №1638-IX, тобто з 01.08.2021, яким виключено статтю 79-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (“Дострокове припинення повноважень старости”), звільнення старости з посади відбувається на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а також на особливих підставах, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Прийняття рішення про звільнення старости відповідно до закону належить до виключних повноважень ради. Прийняття такого рішення є законодавчо передбаченим правом відповідної ради, реалізація якого має відбуватися у порядку та спосіб, визначені законом.

Отже, припинення трудових відносин з позивачем може бути з підстав, передбачених КЗпП України, так і з підстав передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У статті 22 КЗпП України, якою передбачені гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, наголошено, що будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підстави припинення трудового договору наведені у статті 36 КЗпП України, а підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця - у статтях 40, 41 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 24.11.2022 року у справі №160/7757/21 наголосив, що здійснення таких дискреційних повноважень, як звільнення, в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень старости, має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина 2 статті 19 Конституції України).

Системний аналіз наведених вище норм через призму їх правозастосування, визначених, зокрема, у згаданій вище постанові Верховного Суду, дає підстави для висновку, що у спірному випадку міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо дострокового припинення повноважень старости, яка має здійснюватися із дотриманням нормативно встановленої процедури.

Так, 29.01.2024 року рішенням Перещепинської міської ради № 2-34/VI позивача звільнено у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ст.40 К3пП України.

Правомірність вищевказаного рішення була предметом розгляду у справі 160/5619/24 та Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.12.2024 року дійшов наступних висновків:

“У зв`язку із зменшенням старостинських округів у відповідній територіальній громаді, що мало місце у спірному випадку, та у зв`язку з цим зменшення кількості посад старост, відповідач правомірно, при вирішенні питання щодо звільнення позивача, керувався положеннями п.1 ст.40 КЗпП України, про які зазначено в рішенні Перещепинської міської ради № 2-34/VI як правова підстава для звільнення позивача.

Статтею 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, визначених п.1 ст.40 цього кодексу, допускається, якщо не можливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 28.11.2023 відповідачем винесено розпорядження №273-к “Про попередження ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку із скороченням штатної одиниці, у порядку п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Разом із попередженням ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади, які були наявні в апараті Перещепинської міської ради: водій Перещепинської міської ради; інспектор військово-облікового бюро (по території Голубівського старостинського округу). Оскільки вказані документи не були вручені позивачу 28.11.2023, про що складено акт №19 від 28.11.2023, то їх, в цей же день, відправлено позивачу засобами поштового зв`язку.

Відповідачем також було складено акт №21 від 28.01.2024 про те, що 15.01.2024 позивачу було запропоновано написати згоду чи не згоду на переведення його на іншу вакантну посаду, але останнім цього зроблено не було.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем було попереджено позивача про майбутнє звільнення та запропоновано вакантні посади для працевлаштування.

Вказані обставини не заперечуються позивачем.

В той же час, позивач вказує на порушення відповідачем процедури звільнення, яка, за позицією позивача, полягає в недотриманні відповідачем вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Перещепинської міської ради, в частині не обговорення питання про звільнення на засіданнях постійно діючих комісій.

З приводу таких аргументів позивача слід зазначити те, що а ні Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», а ні Регламент Перещепинської міської ради не містять положень, які б свідчили про те, що в процедурі звільнення працівника з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, обов`язковим є обговорення цього питання на засіданнях постійно діючих комісій, з висновками та пропозиціями постійно діючих комісій щодо цього питання. При цьому, слід звернути увагу на те, що постійно діючими комісіями міської ради завчасно були розглянуті всі питання, включені до проєкту порядку денного сесії, у тому числі і питання звільнення позивача, про що свідчать відповідні протоколи комісій.

Щодо аргументів позивача про недотримання відповідачем строків оприлюднення проєкту рішення про звільнення позивача, що є порушенням ст.15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, слід зазначити те, що по-перше, надані відповідачем докази свідчать про дотримання встановлених строків щодо оприлюднення проєктів рішень, а саме проєкт рішення про звільнення позивача був оприлюднений 15.01.2024 (а.с.169), тобто за 10 днів до розгляду цього питання, як то передбачено ст.15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. По-друге, Закон України “Про доступ до публічної інформації” не визначає того, що наслідком недотримання строків оприлюднення проєктів рішень є недійсність самих рішень.

Стосовно аргументів позивача про недотримання відповідачем вимог ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботи.

Так, за позицією позивача, з метою дотримання вимог ст.42 КЗпП України, відповідач повинен був прийняти до уваги наявність у позивача переважного права на залишення на роботі в порівнянні з усіма старостами Перещепинської міської ради.

З приводу такої позиції позивача, насамперед, слід зазначити те, що посада старости є виборною в органах місцевого самоврядування, на яку особа затверджується відповідною радою. У спірному випадку відбулося зменшення старостинських округів, внаслідок чого перестав існувати саме Шандрівський старостинський округ. Старостою Шандрівського старостинського округу був обраний та затверджений позивач, інших старост в цьому окрузі не було. А тому встановлювати переважне право залишення на роботи позивача у відповідача не існувало. Щодо врахування переважного права в порівнянні з усіма старостами Перещепинської міської ради, то усі інші старостинські округи Перещепинської міської ради збереглися і у кожному старостинському окрузі були обрані та затверджені старости, про що зазначено вище”.

В даному випадку оскільки рішенням Перещепинської міської ради від 29.01.2024 року № 2-34/VI про звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст. 40 К3пП України визнано правомірним, чинність розпорядження міського голови Перещепинської міської ради від 08.07.2024 р. № 186-к “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ” припиняється з дати його видання, а позивач вважається звільненим з дати, зазначеної в рішенні міської ради від 29.01.2024 р. № 2- 34/VIII “Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України”.

Відповідно до п.20 ч.4 ст.42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

А тому, на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 року у справі №160/5619/24 міським головою Перещепинської міської ради було винесено розпорядження від 09.12.2024 р. №352- к “Про скасування розпорядження міського голови від 08.07.2024 року №186-к “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”.

Крім того, суд зазначає, що скасовуючи розпорядження міського голови Перещепинської міської ради від 08.07.2024 р. №186-к “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ” Перещепинська міська рада не звільняла цим розпорядженням позивача, оскільки останнього звільнено на підставі рішення міської ради від 29.01.2024 р. №2-34/VIII “Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України”.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розпорядження міського голови №352-к від 09.12.2024 року “Про скасування розпорядження міського голови від 08.07.2024 року “Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ”, прийнято відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, що в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.

Також задоволенню не підлягають інші позовні вимоги, оскільки є похідними від вимоги щодо скасування спірного розпорядження, у задоволені якої відмовлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова