Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №160/10014/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10014/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Конєва С.О.) в адміністративній справі №160/10014/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №046550008671 від 24.01.2025р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач-2), в якій просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 24.01.2025 №046550008671 щодо відмови позивачу в призначені та виплаті дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.10.2024;

2) зобов`язати відповідача-1:

- зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.05.1990 по 18.10.1990, з 01.06.1991 по 20.09.1991, з 08.09.1993 по 30.12.1994 та з 07.11.2014 по 16.05.2016 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.09.1987;

- зарахувати до страхового стажу позивачу періоди участі у бойових діях з 27.04.2015 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 30.12.2015, з 03.04.2016 по 06.04.2016, з 21.12.2016 по 11.04.2017, з 27.04.2017 по 05.10.2017, з 15.10.2017 по 24.10.2017, з 17.11.2017 по 18.11.2017, з 14.07.2018 по 17.11.2018 та з 08.02.2021 по 07.08.2021 на умовах – один місяць служби за три місяці відповідно до п.п. 1 п. 2.3. Положення №530;

- здійснити призначення та виплату позивачеві дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.10.2024.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.01.2025р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було прийнято рішення №046550008671 від 24.01.2025р., яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та у рішенні зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.09.1987 року: період трудової діяльності з 22.05.1990 року по 18.10.1990 року, та з 01.06.1991 року по 20.09.1991 року, оскільки відсутні підстави на звільнення, чим порушено вимоги пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58; період роботи з 08.09.1993 року по 30.12.1994 року в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року; для зарахування до страхового стажу періоду з листопада 2015 року по квітень 2016 року, згідно довідки про доходи № 5590 від 18.05.2016 року, необхідно надати довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління ПФУ 04.02.2021 року № 3-1. Позивач вважає таке рішення відповідача-2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанови Верховного Суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.01.2025 №046550008671 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.10.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22; код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди з 22.05.1990 по 18.10.1990, з 01.06.1991 по 20.09.1991, з 08.09.1993 по 30.12.1994, з 01.03.2015 по 31.03.2015 та з 01.08.2015 по 31.12.2015.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22; код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) час проходження військової служби, протягом якої останній брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 27.04.2015 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 30.12.2015, з 03.04.2016 по 06.04.2016, з 21.12.2016 по 11.04.2017, з 27.04.2017 по 05.10.2017, з 15.10.2017 по 24.10.2017, з 17.11.2017 по 18.11.2017, з 14.07.2018 по 17.11.2018, з 08.02.2021 по 07.08.2021 із застосуванням кратного обчислення - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22; код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 17.01.2025р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України, повноважень органів Пенсійного фонду України та висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Розподіл судових витрат у справі не здійснювався.

Відповідачем-2 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про правомірність прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу. Скаржник наголошує на тому, що ним правомірно не було зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди його роботи згідно записів трудової книжки, оскільки по-перше в період трудової діяльності з 22.05.1990 по 18.10.1990, та з 01.06.1991 по 20.09.1991 в трудовій книжці відсутні підстави на звільнення, чим порушено вимоги пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, по-друге період роботи в російській федерації з 08.09.1993 по 30.12.1994 неможливо зарахувати, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, по-третє для зарахування до страхового стажу позивача періоду з листопада 2015 року по квітень 2016 року, згідно довідки про доходи №5590 від 18.05.2016, необхідно надати довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління ПФУ 04.02.2021 №3-1. Також скаржник вважає, що відсутні правові підстави і для зарахування до страхового стажу позивача час проходження ним військової служби із застосуванням кратного обчислення - один місяць служби за три місяці, оскільки такий стаж має бути обрахований відповідно до нормативних актів, які регулюють правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, відповідно до Закону №2262-ХІІ. Наголошує, що суд не може вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Позивач та відповідач-1 правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копіями паспорта позивача та відповідного посвідчення, наявними у справі.

Згідно довідок: Військової частини – польова пошта НОМЕР_3 №1790 від 06.04.2016р. позивач у період з 27.04.2015 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 30.12.2015, з 03.04.2016 по 06.04.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей; Військової частини НОМЕР_4 №4342 від 18.11.2017р. позивач у період з 21.12.2016 по 11.04.2017, з 27.04.2017 по 05.10.2017, з 15.10.2017 по 24.10.2017, з 17.11.2017 по 18.11.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області; Військової частини НОМЕР_5 №12/2461 від 21.11.2018р. у період з 14.07.2018 по 17.11.2018 позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів; Військової частини НОМЕР_6 №2761 від 07.08.2021 позивач у період з 08.02.2021 по 07.08.2021 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується змістом копій відповідних довідок, наявних у справі.

17.01.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком (УБД) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було прийнято рішення №046550008671 від 24.01.2025р., яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та у рішенні зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.09.1987 року: період трудової діяльності з 22.05.1990 року по 18.10.1990 року, та з 01.06.1991 року по 20.09.1991 року, оскільки відсутні підстави на звільнення, чим порушено вимоги пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58; період роботи з 08.09.1993 року по 30.12.1994 року в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року; для зарахування до страхового стажу періоду з листопада 2015 року по квітень 2016 року, згідно довідки про доходи №5590 від 18.05.2016 року, необхідно надати довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління ПФУ 04.02.2021 року № 3-1, що підтверджується змістом копії відповідного рішення.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-2 від 24.01.2025 №046550008671 щодо відмови позивачу в призначені та виплаті дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.10.2024, у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача-1: зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.05.1990 по 18.10.1990, з 01.06.1991 по 20.09.1991, з 08.09.1993 по 30.12.1994 та з 07.11.2014 по 16.05.2016 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.09.1987; зарахувати до страхового стажу позивачу періоди участі у бойових діях з 27.04.2015 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 30.12.2015, з 03.04.2016 по 06.04.2016, з 21.12.2016 по 11.04.2017, з 27.04.2017 по 05.10.2017, з 15.10.2017 по 24.10.2017, з 17.11.2017 по 18.11.2017, з 14.07.2018 по 17.11.2018 та з 08.02.2021 по 07.08.2021 на умовах – один місяць служби за три місяці відповідно до п.п. 1 п. 2.3. Положення №530; здійснити призначення та виплату позивачеві дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.10.2024.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість проте частково задовольнив позовні вимоги не перебираючи на себе дискреційних повноважень пенсійного органу.

Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом четвертим частини першої статті 115 Закону № 1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають - військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: в) військова служба.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення від 24.01.2025 №046550008671 про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком, прийнятого за результатами розгляду його заяви від 17.01.2025, а також незарахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності та часу проходження військової служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відмова в призначені дострокової пенсії зокрема обґрунтована відсутністю страхового стажу. У спірному рішенні вказано, що до страхового стажу позивача не зараховано згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.09.1987 періоди роботи:

- з 22.05.1990 по 18.10.1990 та з 01.06.1991 по 20.09.1991, оскільки відсутні підстави на звільнення, чим порушено вимоги пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58;

- з 08.09.1993 по 30.12.1994 в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991;

- для зарахування до страхового стажу періоду з листопада 2015 року по квітень 2016 року, згідно довідки про доходи № 5590 від 18.05.2016, необхідно надати довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління ПФУ 04.02.2021 року № 3-1.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 22.05.1990 по 18.10.1990 та з 01.06.1991 по 20.09.1991, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у періоди з 22.05.1990 по 18.10.1990, з 01.06.1991 по 20.09.1991 працював в Дніпропетровському об`єднанні плодорозсадницьких радгоспів радгоспі Ім. Тельмана по договору, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.09.1987, наявною у матеріалах справи.

Зі спірного рішення пенсійного органу та апеляційної скарги вбачається, що підставою для незарахування цих періодів роботи позивача до страхового стажу стало те, що в трудовій книжці останнього відсутні підстави на звільнення.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених тверджень скаржника та погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язок заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Пунктом 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переводах на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки під підпис в особовій картці (п.2.4. розділу 2 Інструкції).

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.

Згідно з п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналізуючи вищевказані норми, суд доходить до висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов`язок по заміні печаток і штампів цих підприємств.

Приписами пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за приписами частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, скаржник, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємства, в якому працював останній, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб`єктам владних повноважень у ході судового розгляду надано не було.

Щодо правомірності незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду його роботи на території російської федерації з 08.09.1993 по 30.12.1994 через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що офіційно набутий трудовий стаж позивача на території російської федерації у період з 08.09.1993 по 30.12.1994 підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.03.2015 по 31.03.2015 та з 01.08.2015 по 31.12.2015 у зв`язку з відсутністю інформації про сплачені страхові внески, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких тверджень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та інших неодноразово звертав увагу, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Щодо права позивача на зарахування до страхового стажу час проходження військової служби, протягом якої останній брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як вже зазначалось, за змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначено види військової служби, до яких, зокрема віднесено і військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).

За правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення № 530, участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається та за яким законом вона призначається. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач у період з 27.04.2015 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 30.12.2015, з 03.04.2016 по 06.04.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей; у період з 21.12.2016 по 11.04.2017, з 27.04.2017 по 05.10.2017, з 15.10.2017 по 24.10.2017, з 17.11.2017 по 18.11.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області; у період з 14.07.2018 по 17.11.2018 і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів; у період з 08.02.2021 по 07.08.2021 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Вказане підтверджується довідками Військової частини – польова пошта НОМЕР_3 №1790 від 06.04.2016, Військової частини НОМЕР_4 №4342 від 18.11.2017, Військової частини НОМЕР_5 №12/2461 від 21.11.2018, Військової частини НОМЕР_6 №2761 від 07.08.2021, які наявні у справі.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що час проходження позивачем військової служби, протягом якої позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з 27.04.2015 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 30.12.2015, з 03.04.2016 по 06.04.2016, з 21.12.2016 по 11.04.2017, з 27.04.2017 по 05.10.2017, з 15.10.2017 по 24.10.2017, з 17.11.2017 по 18.11.2017, з 14.07.2018 по 17.11.2018, з 08.02.2021 по 07.08.2021, повинен бути зарахований до страхового стажу в кратному обчисленні один місяць служби за три.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а та від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.01.2025 №046550008671 було прийнято суб`єктам владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим ефективним відновленням порушеного права та інтересів позивача в даному випадку є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди трудової діяльності та проходження військової служби в кратному обчисленні один місяць служби за три з повторним розглядом заяви позивача про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 17.01.2025.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи скаржника, на підтвердження доводів скарги, щодо того, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, оскільки зобов`язання судом першої інстанції зарахувати спірний страховий стаж позивача та повторно розглянути його заяву про призначення дострокової пенсії за віком у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача-2 та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/10014/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 21 січня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак