Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №520/32984/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 р. Справа № 520/32984/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/32984/24

за позовом ОСОБА_1

до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області

про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення житлової комісії виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району від 29 травня 2024 року №11/13-24 про відмову у взятті на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати житлову комісію виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району внести ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру громадян, які погребують поліпшення житлових умов, з 08 квітня 2024 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Житлового кодексу України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Також зазначає, що звернувся до Пісочинської селищної ради із заявою та доданими до неї документами щодо взяття його на квартирний облік при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради. Рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 29.05.2024 №11/13-24 йому відмовлено у взятті на квартирний облік. Зазначене спірне рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідчення серія НОМЕР_1 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідчення серія НОМЕР_2 .

Згідно з медичного висновку № 1193 лікарсько-консультаційної комісії поліклініки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» від 14.12.2023 ОСОБА_2 страждає на рак ампулярного відділу прямої кишки T2NoMo, стан після оперативного лікування.

Вказане захворювання віднесено до Переліку хронічних захворювань, за наявності яких особи не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї Додатку №1 до Наказу МОЗ УРСР від 08.02.1985 р. № 52 , розділу VIII п.1. (в редакції, чинній на час проведення обстеження ЛКК).

08 квітня 2024 року позивач звернувся до Пісочинської селищної ради з заявою та доданими до неї документами щодо постановки його у складі сім`ї 2 особи, на квартирний облік при виконавчому комітеті Піосчинської селищної ради.

Рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 29.05.2024 № 11/13-24 відмовлено у постановці на квартирний облік гр. ОСОБА_1 .

За результатами проведеної роботи встановлено, що ОСОБА_1 (заявник) є пенсіонером та має ІІ групу інвалідності, та має посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, також встановлено, що заявник володіє квартирою з житловою площею 43,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу №1095/08.04.2024 у вищенаведеній квартирі зареєстровано 4 особи: заявник, дружина та два дорослих сина 1990 та 1988 року народження. Опрацювавши додатки подані до заяви також було встановлено, що сини заявника одружені. Перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено право власності ОСОБА_3 (невістки заявника) на однокімнатну квартиру з загальною площею 37,8 кв.м та житловою площею 18 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (в якій зареєстровано двое людей: невістка та онук заявника).

Перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що друга невістка забезпечена житловою площею разом з донькою, які зареєстровані в домі батька ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 та має житлову площу у розмірі 71,2 кв.м та загальну площу 109,3 кв.м.

Також перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 116,1 кв.м. та житловою площею 70,1 кв.м за адресою АДРЕСА_4 .

Таким чином, на кожного зареєстрованого (проживаючого в будинку) члена сім`ї припадає 14,67 м.кв. Порядок взяття громадян, потребуючих поліпшення житлових умов врегульовано "Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", які затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.

На виконання приписів цього підзаконного акту, житловою комісією Пісочинської селищної ради проведено засідання щодо вказаного питання та прийнято рішення про відмову в задоволені заяви.

Позивач, вважає спірне рішення житлової комісії виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району від 29 травня 2024 року №11/13-24 протиправним, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 29.05.2024 № 11/13-24 прийнято в межах повноважень, у спосіб та з дотриманням процедури, визначеної чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Схожі за змістом положення містяться у статті 1 Житлового кодексу України, відповідно до якої, відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно із статтею 31 Житлового кодексу України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Так, статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.

Згідно статті 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.

Постановою ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі Правила №470).

Відповідно до пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом із радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати); 8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих, визначених абзацами четвертим-восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах, зокрема, особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 14 Правил №470).

Відповідно до пункту 15 Правил №470 на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Виконавчі комітети разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік.

Згідно абзацу 2 пункту 15 Правил №470 громадяни, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав статус особи, яка є інвалідом 2 групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідчення серія НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Судовим розглдяом встановлено, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на праві спільною власності володіють квартирою площею 43,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.

Відповідно до довідки №3855 про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Разом із тим, судом враховано, що надана довідка про склад зареєстрованих осіб підтверджує фактичне проживання у квартирі чотирьох повнолітніх осіб у помешканні загальною площею 43,4 кв.м, що становить приблизно 10,85 кв.м на одну особу, тобто менше норми житлової площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (13,65 кв.м на одну особу).

Водночас колегвя суддів відмічає, що позивач є власником ще одного житлового об`єкта будинку загальною площею 116,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ресторацію права власності від 25.09.2019.

Відповідно до акта обстеження житлової будівлі по АДРЕСА_4 від 10.09.2024, встановлено, що зазначена житлова будівля перебуває в аварійному стані та є непридатною для проживання.

Як встановлено судовим розглядом, зазначений акт обстеження житлової будівлі від 10.09.2024 року не був наданий відповідачу під час розгляду заяви про взяття позивача на квартирний облік, у зв`язку з чим не міг бути врахований житловою комісією Пісочинської селищної ради при ухваленні рішення від 29.05.2024 № 11/13-24.

Разом із тим, суд враховує, що позивач належить до категорії осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак реалізація такого права можлива лише за наявності визначених законом підстав для визнання громадянина таким, що потребує поліпшення житлових умов, і за умови належного документального підтвердження обставин, які свідчать про непридатність наявного житла для проживання.

Стосовно неналежності акта обстеження житлової будівлі від 10 вересня 2024 року, колегія суддів вважає правильим та обґрунтованим суду першої інстанції, що акт обстеження від 10.09.2024 не може бути визнаний належним і допустимим доказом непридатності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , для проживання, враховуєчи настуне.

Так, відповідно до пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 № 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання.

У випадках, коли виконавчий комітет місцевої Ради дійде висновку про можливість і доцільність усунення негативних факторів шляхом проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення), він приймає рішення про проведення такого ремонту.

Наданий позивачем акт не містить ознак такого рішення, складений лише комісією без затвердження виконавчим органом та не відповідає вимогам вищевказаного Порядку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 29.05.2024 № 11/13-24 прийнято в межах повноважень, у спосіб та з дотриманням процедури, визначеної чинним законодавством, а доводи позивача щодо протиправності зазначеного рішення не знайшли свого підтвердження.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі №520/32984/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич