Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №520/30195/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 р.Справа № 520/30195/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП” на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Садова М.І.) від 25.09.2025 року (повний текст складено 30.09.25 року) по справі № 520/30195/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП”

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення рішення від 10.10.2024 № 00575630701.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП” з питань дотримання вимог законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 17.01.2023 року № 17/01 за період із 17.01.2023 року по 31.07.2024 року, на підставі якої було складено акт № 41387/20-40-07-01- 05/43109616 від 04.09.2024 року на підставі якого було винесене податкове повідомлення рішення від 10.10.2024 року № 00575630701. Акт від 04.09.2024 містить приписи, про начебто порушення, які були здійсненні позивачем, у частині несвоєчасного повернення валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом. Так, відповідач у акті від 04.09.2024 року зазначає “Станом на 22.08.2023 (граничний строк надходження валютної виручки) та станом на 31.07.2024 року (останній день періоду, що перевіряється) по контракту із Template Factory Sp.z o.o. обліковується дебіторська заборгованість в сумі 20718 EUR, що відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП”. Також позивач зазначив, що оскільки у разі існування безпосереднього та прямого причинно-наслідкового зв`язку між дією факторів нездоланної сили та реальною свободою поведінки суб`єкта права вчинення діяння в умовах форс-мажору звільняє учасника суспільних відносин від юридичної відповідальності і за приписами ст.112 Податкового кодексу України, і за приписами ст.218 Господарського кодексу України, то слід констатувати, що обставини повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022, які призвели до порушення строків за операціями з імпорту товарів з 24.02.2022 та є істотним та вагомим чинником недотримання заявником строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом поза межами 185 днів. Позивач зазначив, що згідно інформації, яка міститься у ППР, то період який був перевірений контролюючим органом це починаючи із 17.01.2023 року та закінчуючи 31.07.2024 роком, тобто частина періоду, а саме – з 31.06.2023 по дату закінчення карантинних обмежень, який підлягав перевірці, взагалі не міг бути предметом перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року по справі № 520/30195/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на спірні правовідносини може бути поширена дії суміжних актів права, котрі визначають механізми правила притягнення винних осіб до подібних заходів державного примусу (впливу) у сфері дотримання податкової дисципліни та у сфері провадження господарської діяльності, зокрема, приписи ст. 112 Податкового кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України. Вказує, що позивачем були вжиті заходи, щодо недопущення виникнення несвоєчасного повернення валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом, а саме: - На адресу Тemplate Factory Sp.z o.o., Польща 19.08.2023 року була направлена вимога про сплату заборгованості (копія вимоги із доказами направлення додається); - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» 01.12.2023 року було подано позов до Тemplate Factory Sp.z o.o., Польща про стягнення заборгованості, на даний час справа № 922/5102/23 знаходиться на розгляді у Східному апеляційному господарському суді (копія позовної заяви із доказами направлення до суду та стороні по справі додається) Так, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» усі можливі заходи, передбачені чинним законодавством для стягнення заборгованості із контрагента. Однак, контролюючим органом, а ні у акті від 04.09.2024 року а ні у ППР, не зазначається інформація, щодо наявності вини у діях ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП», стосовно недоотримання валютної виручки від зовнішньоекономічного контракту, вказана інформація жодним чином не досліджувалася відповідачем під час здійснення контрольно перевірочних заходів. Також вказує, що позивач наводив пояснення щодо несвоєчасного та неповного повернення валютної виручки із підстав не залежних від нього, а саме одностороння відмова контрагента виконувати умову договору.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП" зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 43109616.

Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1 та пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 16.08.2024 № 3688-п, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 17.01.2023 № 17/01 за період із 17.01.2023 по 31.07.2024.

Згідно з висновків акту перевірки від 04.09.2024 № 41387/20-40-07-01-05/43109616 встановлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII “Про валюту і валютні операції” із змінами та доповненнями, пункту 142 Постанови № 18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки від 04.09.2024 № 41387/20-40-07-01-05/43109616 головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 № 00575630701 на суму 824754,57 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2024 № 00575630701, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку”.

Положеннями статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” визначено, що порушення резидентами строків, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно частини шостої, сьомої ст. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації(органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.4. пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Приписами статті 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 № 959-ХІІ (далі - Закон № 959-ХІІ) встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, є Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За правилами пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення № 5), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до пункту 14 прим 2 постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», з наступними змінами, - граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, підставами для притягнення до відповідальності за статтею 13 Закону № 2473-VIII є: (1) порушення резидентами строків розрахунків; (2) не здійснення поставки товару у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» та Template Factory Sp.z o.o. (Tytusa Chaiubinskiego 9/2, 02-004 Warsaw, Poiand, NIP 7010568266, REGON 364217358, KRS 0000612205) є резидентом Республіки Польща (далі – контрагент), було укладено зовнішньоекономічний контракт від 17.01.2023 року № 17/01.

За висновками акту перевірки, у періоді, за який здійснювалася перевірка, на виконання умов Контракту від 17.01.2023 № 17/01, який укладено з компанією Template Factory Sp. z o.o. Адреса: 02-004 Warszawa, ul. T. Chalubinskiego 9/2 Poland відвантажено товар (Пшениця (тверда не для посіву, продовольча, 4 класу, врожай 2022р, євро1) на загальну суму 281987,50 EUR згідно митних декларацій у період з 06.02.2023 по 07.03.2023 на загальну суму 281987,50 EUR. Частину товару на суму 53269,50 EUR повернуто ТОВ 09.06.2023.

Отже, товару поставлено на загальну суму 228718,00.

Виручка за відвантажений товар надійшла на загальну суму 208000,00 EUR у періоді часу з 07.02.2023 по 28.04.2023, на підставі чого контролюючим органом зроблений висновок, що виручка за відвантажений товар станом на 22.08.2023 (граничний строк надходження валютної виручки) та станом на 31.07.2024 (останній день періоду, що перевірявся) надійшла не в повному обсязі.

Станом на 22.08.2023 по Контракту від 17.01.2023 № 17/01 рахується дебіторська заборгованість в сумі 20718 EUR по розрахунках між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» - «Постачальник», з Template Factory Sp. z o.o. Адреса: 02-004 Warszawa, ul. T. Chalubinskiego 9/2 Poland - «Покупець», що відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП».

Розрахунок пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях підприємства позивача наведено в додатку 5 до акту перевірки.

Колегія суддів зазначає, що Законом України “Про валюту і валютні операції” передбачено , що за імпортними операціями податковий орган стягує з резидентів (покупців) пеню, якщо поставка товару від нерезиденту не відбулася в обумовлені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу.

При цьому, норма вказаного закону передбачають механізм захисту від таких санкцій.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про валюту і валютні операції” у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Аналіз наведених норм права Закону дає підстави для висновку, що у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Тобто, законодавцем передбачено випадок не застосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання контрагентом договору.

За правилами частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Системний аналіз зазначених вище положень дозволяє зробити висновок про те, що підставою для зупинення строків, передбачених статтею 13 Закону № 2473-VIII, є факт прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості чи уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

У випадку припинення провадження у справі, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням наслідків такого припинення, а саме: зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України.

Отже визначальним при вирішенні питання про нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, також є результат розгляду судової справи за позовом резидента про стягнення заборгованості з нерезидента.

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові від 21 липня 2021 року (справа № 912/3323/20) Верховний Суд виснував, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Отже, враховуючи визначення, наведене у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», суд касаційної інстанції погоджується із доводом позивача, що введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічні за змістом висновки висловлювались Верховним Судом і в постановах від 21 вересня 2022 року у справі №911/589/21, від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, шо саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Колегія суддів враховує наступне визначення, наведене у підпункті 3.3 пункту 3 Регламенту ТПП: «Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом».

Отже, належним документом, що може посвідчувати настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у розумінні приписів частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII слід вважати саме сертифікат (довідку), виданий ТПП України або регіональною ТПП.

Щодо прийнятності листа ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як доказу настання форс-мажорних обставин суд апеляційної інстанції зазначає таке.

ТПП України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану і це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Цей лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Питання прийнятності листа ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як єдиного доказу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постановах від 07 червня 2023 року (справи № 912/750/22, № 906/540/22), від 15 червня 2023 року (справа № 910/8580/22), від 29 червня 2023 року (справа № 922/999/22), від 28 серпня 2023 року (справа № 910/6234/22) Верховний Суд сформулював позицію, яка, якщо її узагальнити, полягає в наступному. Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, відсутні, тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Колегія суддів у цій справі погоджується із таким висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

Отже, лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на що правильно вказав суд першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів ще раз звертає увагу , що Законом України «Про валюту і валютні операції» передбачено випадки, за наявності яких продовжуються й зупиняються граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України шляхом:

- отримання відповідного висновку від Міністерства економіки (ч. 4 ст. 13 Закону України "Про валюту та валютні операції", передбачено продовження строку).

- підтвердження зупинення виконання договору у зв`язку з виникненням форсмажорних обставин шляхом надання відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про валюту та валютні операції", передбачено зупинення на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлення з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин).

- підтвердження прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку (ч. 7 ст. 13 Закону України "Про валюту та валютні операції", передбачено зупинення строку з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується).

Водночас жодних доказів існування таких обставин, які б слугували підставою для рішення про зупинення нарахування пені чи звільнення від її нарахування взагалі на час проведення перевірки та оформленні її результатів позивачем не надано.

Доказів наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про продовження строків розрахунку в іноземній валюті по експортним контрактам чи звернення Товариства до суду з позовом про стягнення боргу з нерезидента позивачем ні до перевірки ні до суду надано не було, не було надано і сертифікату про форс-мажорні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що в ході проведення перевірки підприємства позивача документи щодо поновлення проведення претензійно-позовної роботи (позовні заяви, ухвали та рішення судових органів), висновки Міністерства економіки України щодо подовження строків розрахунків по Контракту від 17.01.2023 № 17/01 з компанією Template Factory Sp. z o.o. Poland за період з 17.01.2023 по 31.07.2024, належним чином завірена копія сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони контракту або третьої країни відповідно до умов Контракту від 17.01.2023 № 17/01 за період з 17.01.2023 по 31.07.2024, інші документи, які підтверджують проведення розрахунків у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, не надано.

Також судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення коштів за поставлений товар в сумі 20718 EUR по Контракту від 17.01.2023 № 17/01 з Template Factory Sp. z o.o. Адреса: 02-004 Warszawa, ul. T. Chalubinskiego 9/2 Poland.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 по справі № 922/5102/23 відкрито провадження у справі та зобов`язано позивача у строк до 18.01.2024 включно надати суду, у двох примірниках, нотаріально засвідчені переклади на польську мову: позовної заяви з додатками; ухвали про відкриття провадження у справі № 922/5102/23 від 18.12.2023; судового доручення (прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів); виклику (повідомлення) про день судового розгляду; підтвердження про вручення документу.

Підготовче засідання було призначено на 06.08.2023, але ухвалою від 18.12.2023 Господарським судом Харківської області виправлено описку та змінено дату підготовчого засідання з « 06.08.2023» на « 06.08.2024».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 поновлено провадження у справі, але нотаріально завірені переклади документів, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські лани груп" 01.07.2024 (вх.номер 16926) на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 - залишено без розгляду, а також позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лани груп" до Template Factory Sp.z o.o., Польща про стягнення 20718,00 євро залишено без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі № 922/5102/23 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Українські лани груп» без задоволення.

Отже, на підставі абз. 2 п. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Щодо доводів апелянта з посиланням на правила, пов`язані з виною особи при кваліфікації податкового правопорушення, визначені в пункті 109.1 статті 109, пунктах 112.1, 112.2, 112.7 статті 112 ПК України є помилковими, оскільки ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Натомість, Закон України "Про валюту і валютні операції" визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, а отже є спеціальним у спірних правовідносинах.

Вказаний Закон України "Про валюту і валютні операції" не оперує поняттям «вина» при нарахуванні пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду , викладеного в постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22: … хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики, а підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Що стосується посилання позивача на відсутність підстав для нарахування позивачу у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2024 року (справа № 240/25642/22) сформулював висновок, відповідно до якого, з 01.01.2021 пеня, нарахування якої встановлено частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Окрім того, судова палата у зазначеній справі дійшла висновку відносно застосування приписів підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України (яким встановлено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадках, передбачених цим Кодексом) на правовідносини з нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті, зазначивши, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абз. 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Верховним Судом здійснено відступ від висновку, викладеного в постановах від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, від 28 березня 2024 року у справі № 380/17879/22, від 13 травня 2024 року у справі № 420/11208/23 про неможливість нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таку ж правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 р. у справі № 520/2941/24.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

З урахуванням наведеного, є правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нарахування пені в період дії карантину, у відповідності до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення від 10.10.2024 № 00575630701 про зобов`язання сплатити пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 824754,57 грн є правомірним та не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП” залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року по справі № 520/30195/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 22.01.2026 року