Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №200/3878/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року справа №200/3878/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 200/3878/25 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника Ольховського О.Г. звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку та виплати пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.08.2024.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що отримувала пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Проте після переведення на пенсію за віком за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відповідачем протиправно розраховано пенсійні виплати із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки, що суттєво вплинуло на загальний розмір виплат. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права на соціальний захист, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та власних інтересів.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 200/3878/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.08.2024.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, та отримувала пенсію за вислугу років відповідно Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 27.12.2017 як працівник освіти.

15.08.2024 позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою № 13126 про перерахунок пенсії — перехід на інший вид пенсії згідно Закону № 1058-IV.

Заяву позивача від 15.08.2024 відпрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 15.08.2024 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком за нормами статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” згідно з рішенням № 909250142272, та протоколу розрахунку від 23.08.2024.

Страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 4 місяці 01 день (зараховано по 30.09.2020).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії позивача складає 1,54444. Коефіцієнт страхового стажу, обчислений відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV, склав 0,37333.

Заробіток для розрахунку розміру пенсії було обчислено відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн).

Середньомісячний заробіток для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з врахуванням індексацій склав 12346,98 грн.

Загальний розмір пенсії за віком становить 4774,77 грн.

08.04.2025 позивач через вебпортал звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про перерахунок розміру її пенсії за віком з дня її призначення 15.08.2024 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у 2024 році за попередні три роки 2021-2023 роки.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28.04.2025 № 2579-2276/С-02/8-1200/25 зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже пенсія позивача, обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства, а тому для застосовування показника середньої заробітної плати по України за 2021-2023 роки немає правових підстав.

Стосовно строку звернення суд зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає , що згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” 9 липня 2003 року № 1058 (далі - Закон № 1058), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 9 Закону № 1058 за рахунок коштів ПФУ в солідарній систем призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, для обчислення пенсії береться показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною 3 статті 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп=Зс х(Ск:К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Водночас, частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Разом з цим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Судом встановлено, що первинно позивачу пенсію було призначено за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше після досягнення 60 років.

Тому судом не приймаються доводи відповідачів, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.

При цьому статтею 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим частина 3 статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів щодо застосування в спірних правовідносинах норм частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV. Позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 (справа №133/476/15-а), постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 (справа № 876/5312/17, провадження №11-731апп18) та постанові Верховного Суду від 13.02.2019 (справа №265/7301/16-а).

Також аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 29.03.2023 по справі № 240/4170/19 адміністративне провадження № К/9901/2463/20.

З огляду на викладене, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно застосовано при розрахунку пенсії позивача за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зауважує, що крім порядку перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, іншого предмету спору між сторонами не встановлено.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги до двох відповідачів, позивач зазначила, що відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно пункту 4.8. розділу IV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” та “;Про захист персональних даних”. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Донецькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення про призначення пенсії та здійснений невірний розрахунок пенсії позивача.

У справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, відповідачем є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Натомість, згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 Головне управління ПФУ в Луганській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу після її призначення.

З огляду на неналежне виконання визначеним територіальним органом Пенсійного фонду України його повноважень щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії, що потягло за собою порушення прав позивача, обов`язок щодо здійснення перерахунку слід покласти саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області слід покласти обов`язок здійснити позивачу виплату призначеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 200/3878/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 200/3878/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко