Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №200/5599/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року справа №200/5599/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 р. у справі № 200/5599/25 (головуючий І інстанції Чучко В.М., повне судове рішення складено 24 жовтня 2025 р.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

УСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Фонд, позивач) звернулось до суду з позовом до Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" (надалі – КВП «КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ», відповідач) про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 577 694,58 грн та пеню у розмірі 21 086,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за звітний період складає 357 осіб, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 14 осіб. Водночас, працевлаштовані особи з інвалідністю у даного роботодавця за звітний період - 2024 рік складає 11 осіб. Відтак, відповідач не виконав норматив у працевлаштуванні 3 осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Посилаючись на норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач просить у судовому порядку стягнути штраф та пеню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 200/5599/25 позов задоволено. Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, у розмірі 577694 грн. 58 коп. та пені у розмірі 21086 грн. 05 коп.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставин, які мають значення для справи, та неправильно встановлені обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів. у відповідача відсутній попит на робочу силу (вакансії), оскільки норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю виконано у повному обсязі.

Крім того, ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Згідно з пунктом 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Воєнний стан продовжує діяти і на момент розгляду даної справи. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, територія Краматорської міської територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 року є територією можливих бойових дій.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 р. № 679-р «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» Головам обласних державних адміністрацій (начальникам обласних військових адміністрацій) разом з Міністерством оборони, Міністерством розвитку громад та територій, Міністерством інфраструктури, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державною службою з надзвичайних ситуацій та за участю Служби безпеки, акціонерного товариства "Укрзалізниця" наказано організувати та провести обов`язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а прийняте судом першої інстанції рішення, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13492430), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач, Комунальне виробниче підприємство «Краматорський водоканал», зареєстрований як юридична особа та має ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 05524251), є платником страхових внесків, юридична адреса: Україна, 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок, 6.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2024 році по КВП «Краматорський водоканал»:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб – 357,

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб – 11,

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць – 14,

фонд оплати праці штатних працівників, грн – 68745654,58,

середня річна заробітна плата штатного працівника, грн – 192564,86,

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, одиниць – 3,

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, грн – 577694,58.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2024 рік, направлений через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.

Відповідно до розрахунку пені для відповідача сума пені на день створення розрахунку, яку необхідно сплатити становить 21086,05 гривень.

Донецьким ОВФСЗОІ в межах своїх повноважень на адресу Донецького обласного центру зайнятості було направлено лист від 30.04.2025 року № 04.2-06/343 із проханням надати Донецькому ОВФСЗОІ інформацію стосовно роботодавця КВП "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ", у тому числі звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які надавались роботодавцем КВП "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" (код ЄДРПОУ 05524251) у 2024 році для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Донецький обласний центр зайнятості листом від 02.05.2025 року № 04.2/1578/01-42-25 повідомив, що роботодавець КВП "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2024 році не надавав.

В межах своїх повноважень з метою виконання законодавства та уникнення безпідставного застосування адміністративно-господарських санкцій до сумлінних суб`єктів економічної діяльності позивачем на адресу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці був направлений лист від 22.05.2025 року № 04.2-06/405 із проханням здійснити перевірку роботодавця КВП "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" (код ЄДРПОУ 05524251) щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці у відповідь листом від 27.05.2025 року №СХ/3.1/5165-25 повідомило, що у Міжрегіонального управління відсутні підстави для проведення заходу державного нагляду (контролю) роботодавця КВП "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" (код ЄДРПОУ 05524251) за листом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 22.05.2025 року № 04.2-06/405.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив наступне.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ (зі змінами) (далі - Закон) визначені основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства! створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями.

У відповідності до частини 1 статті 17 Закону особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації.

Частиною 3 статті 18 Закону встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за пік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону: «підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення».

При цьому, вимоги стосовно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю поширюються на всіх роботодавців (частина 2 статті 1 Закону).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, Закон визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Враховуючи зміни, визначені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18 жовтня 2022 року № 2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 10.03.2023 № 14-2, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за № 457/39513 (далі - Постанова № 14-2) та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за № 456/39512 (далі - Порядок), Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.

Згідно частини 13 статті 19 Закону, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Для реалізації даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 № 307. Враховуючи зазначене, програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання): опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності; визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону; створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 4 Порядку).

З огляду на вищезазначене, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - розрахунок АГС) відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 357 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 11 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 14 осіб, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, одиниць - 3.

Відповідно норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем не виконано.

За положеннями пунктів 3 та 4 Порядку оригінал такого розрахунку автоматизовано було передано Пенсійному фонду України, зобов`язання якого - надіслати його через електронний кабінет Відповідача на веб- порталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від територіального відділення Фонду.

Інформацію про дату і час надсилання розрахунку АГС надано Пенсійним фоном України в електронному вигляді у форматі квитанції (пункт 5 Порядку).

Незважаючи на суттєві зміни статті 19 Закону щодо виключення обов`язку роботодавців звітування територіальним відділенням Фонду, механізм розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені визначений статтею 20 Закону залишився без змін.

Законом встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Норми закону не ставлять відповідний обов`язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не може працювати на підприємстві, не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов`язку виконання нормативу та звільнений від відповідальності за його невиконання. У який спосіб виділяти і створювати місця для працевлаштування особи з інвалідністю, згідно із законодавством, вирішує підприємство.

Згідно з даною нормою, відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в сумі 577694,58 грн.

Оскільки належна сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем в термін до 15.04.2025, як передбачено «Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (зі змінами), не сплачена, йому нарахована пеня на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233 (зі змінами) (далі - Порядок № 233) в розмірі 21086,05 грн.

Відповідно до Порядку № 233 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно - господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). У випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.

Згідно з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 819/537/16, виконанням нормативу робочих місць в розумінні статті 19 Закону вважається саме працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, а не лише створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію осіб з інвалідністю на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов`язків нарівні з іншими працівниками без додаткових соціальних гарантій у сприянні їх працевлаштування.

Щодо тверджень представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що відповідач виконав норматив та прийняв на роботу 18 осіб з інвалідністю. Однак, у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманих з них податку, а також сум нарахованих єдиних внесків за 2024 рік через технічні та адміністративні неточності окремі працівники з інвалідністю були помилково не відображені. Ці недоліки виправлялися, і відповідні уточнення були направлені до компетентних органів, що підтверджується податковими нарахуваннями та квитанціями про відправлення.

Суд зазначив, що у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку, у відповідача було працевлаштовано 11 осіб з інвалідністю.

Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) встановлює обов`язки платників єдиного внеску (роботодавця), зокрема подання звітності (стаття 6); визначає порядок нарахування та сплати єдиного внеску, що передбачає подання відповідної звітності (стаття 7). Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов`язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.

Пункт 3 Розділу IV. «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24 квітня 2025 року у справі 280/3642/23).

Відповідно до ч. 13 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку. Отже, контрольною датою є 31 березня 2025 року.

Однак, відповідачем подані уточнюючі розрахунки 17.04.2025 та 18.04.2025, а отже з пропущенням строку, встановленого законодавством.

Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24 квітня 2025 року у справі 280/3642/23).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач проігнорував свій обов`язок своєчасно подавати достовірну звітність до контролюючих органів. Поведінка відповідача, який свідомо не відобразив у звітності статус працівників як осіб з інвалідністю, а потім намагається використати ці факти для уникнення санкцій, свідчить про зловживання правом, враховуючи, що відповідач не скористався наданим правом подати уточнюючу звітність до 31 березня.

Обов`язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 квітня 2025 року у справі 280/3642/23 під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Дана позиція узгоджується з змістом ч. 13 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідно до якої зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій.

Суд першої інстанції погодився з позицією позивача в частині того, що у даних правовідносинах не може бути застосована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 р. у справі №400/3957/21, з огляду на те, що з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні. Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70 (висновки Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23).

Судом першої інстанції зазначено, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Крім того, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не приймались дії щодо забезпечення достовірності та своєчасності звітності, не вживав заходів для виправлення помилок у звітності до моменту накладення адміністративно-господарських санкцій Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю.

Колегія суддів вважає незмістовним посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким остання засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Питання прийнятності листа ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як доказу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), неодноразово було предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постановах від 07 червня 2023 року (справи №912/750/22, №906/540/22), від 15 червня 2023 року (справа №910/8580/22), від 29 червня 2023 року (справа №922/999/22), від 28 серпня 2023 року (справа №910/6234/22) Верховний Суд сформулював позицію, відповідно до якої лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, відсутні, тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на що правильно вказав суд першої інстанції.

Щодо посилання відповідача в частині форс - мажорних обставин, а саме введення в Україні воєнного стану, колегія суддів зазначає, що відповідач помилково відніс введений воєнний стан до форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання їм своїх обов`язків

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2024 року у справі справа №240/25642/22.

У постанові від 27 лютого 2025 року у справі №520/2941/24 Верховний Суд, крім іншого, зазначив, що Судова палата не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду ( у тому числі від 23 липня 2024 року у справі справа №240/25642/22). «У розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом у зазначених справах, судова палата дійшла висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку.».

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження забезпечення достовірності та своєчасності звітності, та які заходи вживав роботодавець для виправлення помилок у звітності до моменту накладення адміністративно-господарських санкцій, та про неможливість до 31 березня 2025 року виправити помилки у звітності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 р. у справі № 200/5599/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 200/5599/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.А. Блохін

Судді: А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв