Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №277/1695/25 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1695/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 року селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине справу по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: смт. Ємільчине Ємільчинського району Житомирської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого Ємільчинським районним судом Житомирської області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Аналогічна норма закріплена у ч. 2 ст. 289 Цивільного кодексу України. Крім того, положеннями цієї статті, а також статей 288 та 297 Цивільного кодексу України закріплені права кожного на свободу, особисту недоторканість, повагу до честі та гідності.

Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Відповідно до положень ст. 68 Конституції України кожен зобов`заний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

ОСОБА_5 , грубо ігноруючи норми законодавства, став на злочинний шлях, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 спільно проживає однією сім`єю із ОСОБА_6 , маючи з нею спільний побут, а також взаємні права та обов`язки.

Починаючи з серпня 2025 року ОСОБА_5 маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї співмешканки ОСОБА_6 з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім?ї, не бажаючи піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та ОСОБА_6 на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності, норми моралі, вирішив умисно систематично вчиняти щодо останньої психологічне насильство шляхом висловлення на її адресу словесних образ, погроз, приниження та залякування.

14 серпня 2025 року о 14 год 25 хв, 21 серпня 2025 року близько 21 год 00 хв, 21 серпня 2025 року о 22 год 05 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , безпідставно вчинив домашнє насильство, яке супроводжувалося висловлюванням нецензурної лайки, а також погрозами фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров?ю його співмешканці ОСОБА_6 .

За вказані протиправні дії постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Продовжуючи свої умисні систематичні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 25 вересня 2025 року о 20 год 00 хв, 26 вересня 2025 року близько 21 год 00 хв та 13 жовтня 2025 року близько 02 год 00 хв ОСОБА_5 , маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї співмешканки ОСОБА_6 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім?ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , безпідставно вчинив домашнє насильство, яке супроводжувалося висловлюванням нецензурної лайки, а також погрозами фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров?ю його співмешканці ОСОБА_6 .

За вказані протиправні дії постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.

Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_5 на шлях виправлення не став та грубо ігноруючи норми законів, якими врегульовані сімейні відносини, а також закріплено обов?язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, продовжив свою злочинну діяльність, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства.

Так, 19.11.2025 близько 18 год ОСОБА_5 маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї співмешканки ОСОБА_6 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім?ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , безпідставно вчинив домашнє насильство, яке супроводжувалося словесними образами, висловлюванням нецензурної лексики та погрозами фізичною розправою, чим вчинив відносно потерпілої психологічне насильство.

За викладених обставин ОСОБА_5 з порушенням вимог ст. ст. 28, 68 Конституції України, ст. ст. 288, 289 та 297 Цивільного кодексу України, 14 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 25 вересня 2025 року, 26 вересня 2025 року, 13 жовтня 2025 року, 19 листопада 2025 року маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї співмешканки ОСОБА_6 з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім?ї, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, в будинку АДРЕСА_1 , а також в будинку АДРЕСА_1 , систематично вчиняв психологічне насильство щодо останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу словесних образ, нецензурної лексики, погроз, приниженні та залякуванні потерпілої, що призвело до психологічних страждань з погіршенням якості життя потерпілої особи.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 інкримінується вчинення:

- кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України: домашнього насильства, тобто умисного, систематичного вчинення психологічного насильства щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань потерпілої.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

Разом з обвинувальним актом надійшла угода про визнання винуватості від 30.12.2025, укладена між Прокурором Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_7 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю його захисника ОСОБА_4 , в порядку, передбаченому статтями 468, 469,470 та 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_5 за ст. 126-1 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначивши, що щиро розкаюється у вчиненому.

Потерпіла надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, який належить до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, визнає вину, та враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання: відсутні, не працює, за умовами вказаної угоди сторони погодились на призначення ОСОБА_5 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, за ст. 126-1 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, його відношення до скоєного, обставин, яка пом`якшують покарання, сторони погоджуються на звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладення на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 91-1 КК України сторони погодилися на застосування до підозрюваного обмежувального заходу, а саме направлення для проходження програми для кривдників.

Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених статтею 473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 476 КПК України.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вказала, що при укладенні угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпіла зазначила, що можливо затвердити укладену угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України, погодився на призначення йому узгодженого покарання та просив затвердити укладену з прокурором угоду.

Захисник в підготовчому судовому засіданні ствердив, що угода була підписана в його присутності, просив укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 та інші передбачені угодою заходи.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості (ч.ч. 5, 6 ст. 469 КПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Суд відповідно до вимог частини другої статті 473 КПК України роз`яснив обвинуваченому наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, якими є для прокурора та обвинуваченого обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого наслідком укладення та затвердження цієї угоди є також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Обвинуваченому роз`яснено обмеження щодо оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, визначені статтею 394 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд з`ясував у обвинуваченого, чи цілком розуміє:

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватою;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із статтею 12 КК України, а саме злочин передбачений ст. 126-1 КК України, відноситься до категорії нетяжких.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має місце проживання, його відношення до скоєного: вину визнає та щиро кається, та думку потерпілої.

Відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обставинами, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 67 КК України обтяжуючих обставин покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Ознайомившись зі змістом угоди, перевіривши виконання вимог статті 472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених кримінальним законом.

За таких обставин, суд уважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив:

домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань потерпілої, та кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України;

за якою належить призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання, а саме:

1 (один) рік обмеження волі.

На підставі частин 1-3 статті 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_5 слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном 1 рік, якщо ОСОБА_5 протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України слід покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Частиною другою статті 76 КК України передбачено, що на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу

Згідно ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілих від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів з покладенням відповідних обов`язків.

Враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства ОСОБА_5 та страждання від нього потерпілої, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України та направити його для проходження програми для кривдників.

Таким чином, суд уважає можливим прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження, призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Вказане покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Вирішення питання щодо запобіжного заходу

З урахуванням обраного виду покарання суд вважає за можливе застосований ухвалою слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30.12.2025 відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання скасувати.

Рішення щодо речових доказів

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд уважає за необхідне вирішити відповідно до статті 100 КПК України, при цьому скасувавши арешт, накладений на них ухвалою слідчого судді відповідно до статті 174 КПК України.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 грудня 2025 року між Прокурором Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_7 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю його захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025060540000183 від 21.11.2025.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.ч. 1-3 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробувальним терміном один рік, якщо він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Виконання покарання в частині виконання обов`язків, покладених на засудженого на підставі ст. 76 КК України, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на три місяці.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_5 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, визначених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1