Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №163/2617/25 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2617/25

Провадження № 3/163/46/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л., розглянувши, направлений НОМЕР_1 прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, протокол серії СхРУ № 277105 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.17215 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Христинівка, Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ), РНОКПП НОМЕР_3 ,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він, будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону військової частини НОМЕР_2 , в період з 08:00 год. 28.10.2025 до 16:00 год. 04.11.2025 року був безпідставно відсутній в розташуванні військової частини за адресою: АДРЕСА_2 (в/ч НОМЕР_2 ), в зв`язку з чим незаконно припинив виконувати свої посадові обов`язки військової служби з особистих мотивів, не з`являвся на ранкові перевірки, та в умовах особливого стану його місце знаходження було невідоме.

Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), як недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

09.01.2026 року від захисника ОСОБА_1 – адвоката Кривошея А.М. на електронну адресу суду надійшло письмове клопотання, в якому останній повністю заперечує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, посилається на ряд порушень і неточностей при оформленні матеріалів та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Просить провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з неправильною кваліфікацією діяння ОСОБА_1 . Зауважує, що з отриманої відповіді від в/ч НОМЕР_2 на адвокатський запит слідує, що за результатам службового розслідування сержанта ОСОБА_1 слід вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 28.10.2025 р., а ч. 2 ст. 172-15 КУпАП визначає відповідальність за недбале ставлення до військової службової особи, вчинене в умовах особливого періоду. Посилається на наявність спеціальної норми в КУпАП, а саме, ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, за якою настає адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов?язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез?явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез?явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду. Таким чином, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Кривошей А.М. обставини, викладені в протоколі, заперечили повністю, просили закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, з підстав, зазначених в письмовому клопотанні.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Крім того, диспозицією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Так, недбале ставлення до військової служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Отже, для об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб`єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення.

В судовому засіданні досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії СхРУ № 277105 щодо ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, письмові пояснення особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від 05.11.2025 року, письмові пояснення заступника начальника інженерно-саперної застави ВПС (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_2 від 05.11.2025 року, письмові пояснення інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 від 05.11.2025 року, копію витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 20.09.2025 року № 1142-ОС про призначення ОСОБА_1 на військову посаду, службову характеристику ОСОБА_1 з місця проходження служби, копію військового квитка ОСОБА_1 .

Крім того, досліджено надані адвокатом копії матеріалів службового розслідування щодо ОСОБА_1 за фактом нез`явлення на військову службу з 28.10.2025 року: копію наказу начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону про призначення службового розслідування від 29.10.2025 року №4918-АГ, копію витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 30.09.2025 року №456-ВВ про надання частини щорічної основної відпустки за 2025 рік ОСОБА_1 , згідно з яким останньому надано відпустку з 10 жовтня 2025 року на 15 календарних днів та 3 доби для проїзду до місця проведення відпустки та назад (до виконання службових обов`язків приступити 28.10.2025 року), копію висновку службового розслідування за фактом перевірки інформації щодо не прибуття до місця розосередження підрозділу з частини щорічної основної відпустки за 2025 рік сержанта ОСОБА_1 , згідно з яким останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини, та інші документи, отримані від НОМЕР_1 прикордонного загону на адвокатський запит.

Таким чином, на підставі досліджених матеріалів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та особисті пояснення не можуть бути єдиними достатніми доказами вчинення протиправності дій. Крім того, в протоколі не вказано у чому саме полягало невиконання службових обов`язків, які дії чи бездіяльність щодо невиконання службових обов`язків вчинив або не вчинив військовослужбовець. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували саме безпідставну відсутність у розташуванні військової частини ОСОБА_1 , що б свідчили про умисел чи навмисну протиправну поведінку останнього.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначається Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку, службове розслідування, зокрема призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

У п. 3 розділу ІІ Положення зазначено, що службове розслідування проводиться для встановлення:

- неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

- причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

-порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

- причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

- причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (п. 1 Розділу ІІІ Порядку).

За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.(п. 1, 5 Розділу V).

У наданих адвокату матеріалах службового розслідування відсутній такий акт службового розслідування, з якого можна було б встановити безпідставну відсутність ОСОБА_1 і, як наслідок, неправомірність його дій.

Разом з тим, встановлено, що ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. В той час як відповідно до 4 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність саме за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов?язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез?явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез?явлення з відрядження, відпустки або лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду.

Таким чином КУпАП містить спеціальну статтю (ч. 4 ст. 172-11 КУпАП), яка встановлює відповідальність за нез?явлення вчасно на службу військовослужбовця з відпустки тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду. В той же час ч. 2 ст. 172-15 КУпАП є загальною статтею, яка передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи, вчинене в умовах особливого періоду.

В КУпАП, як і в праві загалом, діє принцип «спеціальна норма витісняє загальну» (lex specialis derogat legi generali) - якщо є спеціальна стаття, що регулює конкретний вид правопорушення, застосовується саме вона, а не загальна.

Статті 172-15 та 172-11 КУпАП введені в дію одним Законом N? 2839-IX від 13.12.2022 р. та набрали сили одночасно.

Вищенаведені висновки свідчать, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення СхРУ N?277105 щодо ОСОБА_1 безпідставно та помилково його діяння уповноваженою особою кваліфіковано за ч.2 ст. 172 - 15 КУпАП.

Отже, в порушення вимог ст. 255 КУпАП, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення посадовими особами, на яких покладено обов`язок щодо збирання доказів, не долучено до матеріалів справи належних доказів вчинення ОСОБА_1 саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширша, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2019, у якій суд зробив висновок щодо недостатності визнання вини особою для встановлення факту вчиненого нею правопорушення.

Таким чином, в ході розгляду справи про адмінстартивне правопорушення, не доведено наявність в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, суддя всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшла висновку, що наявними в матеріалах справи доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не доведена, а тому в його діях відсутній склад даного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 221, 247, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и л а :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області А.Л.Гайдук