Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №161/16231/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16231/25

Провадження № 2-о/161/139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого – судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2025 заявник ОСОБА_2 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту спільного постійного проживання на день смерті з спадкодавцем.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

Вказує, що постійно проживав, разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , з січня 2004 року по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і не був там зареєстрований. Заявник вказує, що встановлення даного факту необхідно йому для оформлення своїх спадкових прав після смерті батька.

З врахуванням викладеного, просить встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 серпня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відкрито окреме провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник заявника ОСОБА_2 , адвокат Стецюк Р.С., в судовому засіданні заяву підтримав просив її задовольнити.

20 жовтня 2025 заінтересована особа ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує щодо задоволення заявлених вимог в повному обсязі, повністю підтверджує обставини викладені в заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений, на адресу суду будь- яких заяв, клопотань не надходило.

Заслухавшипояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та письмові докази наявні у ній, ознайомившись із поданими заявами, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с 8).

Також встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно.

Заявник ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з довідкою виданою Луцькою міською радою місце проживання ОСОБА_5 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт спільного проживання заявника з його батьком ОСОБА_5 за вищевказаною адресою підтверджується довідкою №1351 виданою сільським головою Якубовською М.І. Боголюбської сільської ради від 11 грудня 2008.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 , яка є матір`ю заявника, вказує, що ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року та до смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В акті №41-17/36 від 14.03.2023 зазначено, що ОСОБА_2 не зереєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте проживав там разом зі своїм батьком ОСОБА_5 до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідно до письмових пояснень сусідів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , заявник ОСОБА_2 дійсно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом з своїм батьком ОСОБА_5 до дня його смерті.

Судом встановлено, що постановою державного нотаріуса Луцького районного нотаріальної контори від 16.11.2015, позивачу ОСОБА_2 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з пропущеним строком для прийняття спадщини після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями, що викладені в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї, та спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання -житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

Суд вважає доведеною обставину, що ОСОБА_2 проживав спільно зі спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт, який заявник просить встановити, необхідно йому для можливості реалізації права прийняття спадщини за законом.

Таким чином, надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, та те, що вимоги не містять в собі спору про право, суд вважає за можливе заяву задовольнити.

Керуючись статтями 77-80, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав з січня 2004 року по 17 лютого 2007 року разом зі своїм батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 22 січня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур