Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №157/1113/25 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1113/25

Провадження №2/157/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Солошик Д.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідачки – ОСОБА_2 ,

представника відповідачки – адвоката Мазурика П.А.,

представників відповідачів – Козлюк З.Р., Карпік В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом шляхом подання через систему «Електронний суд» позовної заяви до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», в якому просить задовольнити єдину комплексну вимогу про усунення перешкод у користуванні житлом та забезпечення надання комунальних послуг як невід`ємних елементів права користування житлом, зобов`язавши: - відповідачку ОСОБА_2 : припинити дії, що перешкоджають позивачу ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 ; утриматися від звернень до постачальників комунальних послуг з вимогами про припинення/відключення газо- та електропостачання без письмової згоди позивача; не вчиняти будь-яких інших дій, спрямованих на обмеження позивача у можливості користування житлом та комунальними послугами; не перешкоджати укладенню позивачем договорів на надання комунальних послуг; - співвідповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» протягом 5 (п`яти) днів з набрання рішенням законної сили: відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; укласти або відновити договір на постачання комунальних послуг з позивачем як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання комунальних послуг відповідно до чинних тарифів та нормативів; - співвідповідача ПрАТ «Волиньобленерго» протягом 5 (п`яти) днів з набрання рішенням законної сили: відновити електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; укласти або відновити договір на постачання електроенергії з позивачем як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання послуг відповідно до чинних тарифів, а також просить визнати протиправними та скасувати рішення співвідповідачів про припинення/відключення газо- та електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті за зверненням відповідачки без врахування прав та інтересів фактичного споживача послуг, визнати за позивачем право на укладання договорів про надання комунальних послуг як законним споживачем та користувачем, судові витрати покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що що він проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю сім`єю - дружиною та неповнолітньою дочкою. Рішенням Волинського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі №157/648/20 остаточно встановлено та підтверджено його право на користування житлом як члена сім`ї власника (сервітутне право). Після набрання рішенням суду законної сили відповідачка ОСОБА_2 , яка є власником житла, але фактично не проживає в ньому, почала систематично перешкоджати йому у реалізації його законного права на користування житлом. Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до постачальників комунальних послуг з безпідставними вимогами про припинення/відключення газо- та електропостачання без письмової згоди позивача - законного користувача житла. Співвідповідачі - ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ПрАТ «Волиньобленерго», що діють за заявою власника житла та не враховуючи права та інтереси фактичного споживача послуг, порушили його права. Він є членом сім`ї власника житла з підтвердженим судом правом користування (сервітутне право), фактичним користувачем житла та споживачем комунальних послуг, добросовісно та систематично оплачує комунальні послуги Основний відповідач ОСОБА_2 зловживає правом власності на шкоду правам користування члена сім`ї. Співвідповідачі порушують публічні зобов`язання щодо недискримінаційного надання послуг. Унаслідок узгоджених дій відповідачки та співвідповідачів він позбавлений можливості повноцінно користуватися житлом через відсутність газо- та електропостачання. Проживання стає неможливим та небезпечним, особливо з урахуванням наближення зимового періоду, особливо для неповнолітньої дитини, яка хворіє астмою, для якої відсутність опалення та гарячої води створює пряму загрозу для здоров`я та життя, особливо в умовах наближення зимового періоду. Він як добросовісний споживач систематично виконує свої зобов`язання з оплати комунальних послуг, але безпідставно позбавляється можливості їх отримувати внаслідок зловживання правами з боку основного відповідача та порушення професійних обов`язків співвідповідачами. Координований характер дій відповідачів становлять єдиний комплекс порушень, спрямованих на унеможливлення користування житлом. Основний відповідач ініціює відключення послуг як спосіб створення перешкод, а співвідповідачі виконують незаконні вимоги, ігноруючи права фактичного користувача. Результат дій - повне позбавлення можливості проживання у житлі. Житло без комунальних послуг непридатне для проживання за призначенням. Формальне усунення перешкод без відновлення послуг не відновлює порушене право. Часткове задоволення вимог не забезпечує досягнення мети позову - повноцінного користування житлом. Статтею 383 ЦК України визначено право членів сім`ї власника житла на користування цим житлом, згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, ст. 15 ЦК України - право на захист цивільних прав та інтересів, ст. 405 цього кодексу - сервітутне право на користування житлом члену сім`ї власника, статтею 156 ЖК України визначено рівні права членів сім`ї власника на користування житлом. Статтею з Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено право споживача житлово-комунальних послуг, у тому числі право на отримання послуг належної якості, ст. 13 Закону - обов`язки виконавця житлово-комунальних послуг щодо надання послуг споживачам, ст. 22 - недопустимість необґрунтованих відмов у наданні послуг, ст. 27 Закону України «Про ринок природного газу» - обов`язки оператора газорозподільної системи щодо забезпечення доступу до мережі, ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» - обов`язки оператора системи розподілу щодо приєднання та надання послуг, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу газу та електроенергії - зобов`язання надавати послуги всім споживачам у зоні обслуговування без дискримінації. Позовна вимога є єдиною та неподільною, що підтверджується наступними критеріями згідно з практикою Верховного Суду: А) Єдність фактичних обставин: Всі дії відповідачів є частиною одного комплексного порушення права користування житлом. Відключення комунальних послуг є конкретним способом створення перешкод у користуванні житлом. Координований характер дій - власник звертається до комунальних підприємств з метою створення неможливості проживання. Єдиний хронологічний період порушення після вступу в силу судового рішення Б) Єдність правової мети: Мета позову - забезпечення реального та повноцінного користування житлом відповідно до судового рішення Всі технічні дії (припинення перешкод, відновлення послуг, укладення договорів) є засобами досягнення єдиної мети. Неможливість часткового задоволення - житло без комунальних послуг непридатне для проживання та не забезпечує реалізації права користування В) Нерозривність елементів вимоги: Логічна взаємозалежність: усунення формальних перешкод без відновлення послуг не забезпечує мети позову. Правова взаємообумовленість: право користування житлом за ст. 383 ЦК України включає право на всі умови, необхідні для проживання. Фактична єдність: проживання можливе лише при наявності всіх комунальних послуг. Судова практика Верховного Суду: постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №127/2568/17: «Єдність позовної вимоги визначається єдністю фактичних обставин, єдністю правової мети та неможливістю досягнення бажаного результату без задоволення всіх складових частин вимоги», постанова Верховного суду від 15.04.2020 у справі №522/5469/19: «Комунальні послуги є невід`ємною частиною права користування житлом» постанова ВС від 27.03.2019 у справі №815/2098/17: «Вимоги є нерозривно пов`язаними, якщо виконання однієї без іншої не досягає мети захисту порушеного права». Щодо порушення права користування житлом, то відповідно до ст. 383 ЦК України члени сім`ї власника житла мають право на користування цим житлом. Волинський апеляційний суд остаточно встановив та підтвердив це його право. Звернення до суду це його дія на відновлення порушення речового права на користування майном (ст. ст. 396, 405 ЦК України). Щодо обов`язку надання комунальних послуг, то відповідно до законодавства про комунальні послуги комунальні підприємства зобов`язані надавати послуги всім споживачам у зоні обслуговування. Публічний характер їх діяльності підтверджується ліцензійними умовами щодо недискримінаційного надання послуг. Обов`язками оператора мережі забезпечити доступ правам фактичного споживача на отримання послуг. Щодо його статусу як споживача, то він (позивач) є єдиним фактичним користувачем та споживачем комунальних послуг у зазначеному житлі, особисто та систематично здійснює оплату за газопостачання, електропостачання та інші комунальні послуги. Релевантна судова практика: постанова Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №761/5115/17, згідно з якою Суд визнав, що захист речового права на житло через негаторний позов включає усунення перешкод при користуванні комунальними послугами; постанова ВС від 15.04.2020 у справі №522/5469/19, відповідно до якої Суд встановив зобов`язання комунальних підприємств відновити постачання незалежно від позиції власника нерухомості; рішення апеляційного суду Київської області від 22.09.2021, у якому суд визнав протиправне відключення послуг без згоди фактичного користувача житла. Систематичне порушення відповідачами його прав є юридично необґрунтованим та підлягає судовому захисту через негаторний позов щодо усунення перешкод у користуванні житлом, зобов`язання укласти договір та надавати послуги, заборону вчиняти дії, що порушують права споживача. Позов містить єдину комплексну немайнову вимогу про усунення перешкод у користуванні житлом. Всі зазначені нижче дії є технічними елементами виконання цієї єдиної вимоги та не становлять окремих самостійних вимог. Вид позову: негаторний (усунення перешкод у користуванні майном), правова природа: захист речового права (сервітуту) на користування житлом. Характер вимоги: комплексна, спрямована на відновлення порушеного стану. Усі дії, про які йдеться у позові, є взаємопов`язаними елементами відновлення єдиного порушеного права та не можуть бути реалізовані окремо без втрати правового та практичного сенсу. Позов є немайновим та містить єдину комплексну вимогу про усунення перешкод у користуванні житлом, що не підлягає грошовій оцінці. Всі складові частини позовної вимоги є нерозривно пов`язаними елементами одного порушеного права - права користування житлом, оскільки: мають єдину фактичну основу - координовані дії відповідачів; спрямовані на досягнення єдиної правової мети - забезпечення реального користування житлом; неможливо досягти бажаного результату без задоволення всіх складових частин вимоги.

Ухвалою судді від 25 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження і постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року до участі у справі залучено як співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 27 жовтня 2025 року та повернуто її останньому.

Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, що надійшла до суду 13 листопада 2025 року, у якій він просить зобов`язати ТОВ «Волиньелектрозбут» протягом 5 робочих днів з моменту технічного відновлення розподілу електроенергії до житла за адресою: АДРЕСА_1 : укласти з позивачем договір постачання електричної енергії як з побутовим споживачем; відкрити особовий рахунок на ім`я позивача; Активувати точку комерційного обліку (ТКО); Забезпечити фактичне постачання електроенергії за діючими тарифами, зобов`язати ТОВ «ГПК «Нафтогаз України» протягом 5 робочих днів з моменту технічного відновлення можливості розподілу природного газу (установка вузла обліку та пуск газу оператором ГРМ): укласти з позивачем договір постачання природного газу як з побутовим споживачем; відкрити особовий рахунок на ім`я позивача; забезпечити фактичне постачання газу за чинними тарифами; і зазначає, що вимоги до цих співвідповідачів виконуються після/одночасно з виконанням вимог до відповідачів ПАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» про відновлення розподілу.

У цій заяві позивач зазначає, що ухвалою суду від 08.10.2025 до участі у справі як співвідповідачів залучено ТОВ «Волиньелектрозбут» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до ч. 2 ст. 49, ст. 51, пп. 4-5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач має право конкретизувати зміст позовних вимог щодо кожного відповідача без зміни предмета та підстав позову. Ця заява не є зміною предмета чи підстав позову. Предмет позову залишається незмінним. Предмет позову (матеріально-правова вимога) - усунення перешкод у користуванні житлом (негаторний захист за ст. 391, 396 ЦК України) шляхом забезпечення надання комунальних послуг (електро- та газопостачання). Цей предмет був заявлений первісно і залишається тотожним. Позиція Верховного Суду (постанова від 26.06.2019 у справі № 757/18565/17-ц, провадження № 61-34058св18): «Зміна предмета позову – це заміна того матеріально-правового об`єкта, щодо якого позивач просить захисту. Конкретизація способу виконання рішення в межах незмінного матеріально-правового інтересу зміною предмета не є». У даній справі: Матеріально-правовий інтерес: відновлення можливості користування житлом через отримання комунальних послуг. Правова підстава: ст. 391, 396 ЦК України (негаторний позов). Фактична підстава: створення відповідачами перешкод у вигляді незабезпечення надання електро- та газопостачання. Все це залишається незмінним. Конкретизація адресатів обов`язків у межах єдиного способу захисту: забезпечення надання комунальних послуг об`єктивно передбачає двоетапний механізм: Етап 1: Розподіл ресурсу (обов`язок операторів систем розподілу – відповідачів 2 і 3). Етап 2: Постачання ресурсу кінцевому споживачу (обов`язок постачальників – співвідповідачів ТОВ «Волиньелектрозбут» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ). Цей ланцюг є єдиним способом захисту від протиправної бездіяльності. Вимоги до постачальників не є новими самостійними позовними вимогами, а становлять необхідну частину вже заявленого способу захисту. Аналогія з практикою ВС (постанова від 04.09.2019 у справі № 643/17628/16-ц): «Якщо для реалізації єдиного способу захисту необхідна поведінка кількох суб`єктів, конкретизація обов`язків кожного з них після їх залучення до справи не є зміною предмета позову». Відмінність від «доповнення новими позовними вимогами». Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 570/5639/16-ц дійсно вказав, що доповнення позовних вимог новими є зміною предмета. Але в цій справі ситуація інша: У даній справі: вимоги до вищезазначених співвідповідачів субсидіарні до вимог до відповідачів ТОВ «Волиньелектрозбут» і ТОВ «Газорозподільні мережі України» та неможливі до виконання окремо від відновлення розподілу. У первісній позовній заяві не було вимог до співвідповідачів ТОВ «Волиньелектрозбут» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Це не є підставою для повернення заяви, оскільки: цих співвідповідачів залучено ухвалою суду від 08.10.2025, тобто після подання первісної позовної заяви. Неможливо заявити вимоги до осіб, які не є учасниками справи. Мета залучення співвідповідачів (ст. 51 ЦПК) - саме конкретизація вимог до них після встановлення їх ролі у спірних правовідносинах. Верховний Суд (постанова від 11.09.2018 у справі № 372/1036/16-ц, провадження № 61-25698св18): «Залучення нових співвідповідачів передбачає необхідність визначення змісту вимог до них, що здійснюється через подання відповідної заяви та не вважається зміною предмета позову, якщо спільний матеріально-правовий інтерес залишається незмінним». До співвідповідача ТОВ «Волиньелектрозбут»: Закон України «Про ринок електричної енергії» (ст. 36): Постачальник зобов`язаний укласти публічний договір з побутовим споживачем за наявності технічної можливості Правила роздрібного ринку електричної енергії (постанова НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, п. 4.14): Споживач має право на укладення договору постачання незалежно від права власності на житло, якщо він є фактичним користувачем. Постанова КМУ № 206 від 05.03.2022: Заборона припинення надання ЖКП у період воєнного стану. До співвідповідача ТОВ «ГПК «Нафтогаз України»: Закон України «Про ринок природного газу» (ст. 28): постачальник зобов`язаний укласти договір з побутовим споживачем після відновлення технічної можливості. Кодекс ГРМ (постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, п. 2.8): Споживач-користувач має рівні права зі споживачем-власником. Конкретизований змсіт позовних вимог до співвідповідача ТОВ «Волиньелектрозбут»: зобов`язати: Протягом 5 робочих днів з моменту технічного відновлення розподілу електроенергії до житла за адресою: АДРЕСА_1 : Укласти з позивачем договір постачання електричної енергії як з побутовим споживачем; Відкрити особовий рахунок на ім`я позивача; Активувати точку комерційного обліку (ТКО); Забезпечити фактичне постачання електроенергії за діючими тарифами. До співвідповідача ТОВ «ГПК «Нафтогаз України»: зобов`язати: Протягом 5 робочих днів з моменту технічного відновлення можливості розподілу природного газу (установка вузла обліку та пуск газу оператором ГРМ): укласти з позивачем договір постачання природного газу як з побутовим споживачем; Відкрити особовий рахунок на ім`я позивача; Забезпечити фактичне постачання газу за чинними тарифами. Субсидіарний характер вимог: Вимоги до цих співвідповідачів виконуються після/одночасно з виконанням вимог до відповідачів ТОВ «Волиньелектрозбут» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» про відновлення розподілу. Це єдиний комплексний спосіб захисту, що забезпечує повне та ефективне усунення перешкод у користуванні житлом.

Ухвалою суду від 05 грудня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

12 січня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення у справі щодо способу захисту порушеного права та порядку виконання рішення суду, посилаючись на ст. ст. 43, 263 ЦПК України, у яких зазначає, що у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 201/11385/21 (провадження № 61-236св23) Верховний Суд дійшов наступних висновків, які підлягають застосуванню у цій справі: дії власника щодо припинення надання комунальних послуг з метою створення нестерпних умов проживання для інших осіб є зловживанням правом власності (порушення ч. 3 ст. 13 ЦК України). Енергопостачальні компанії не мають права припиняти надання послуг за заявою власника, якщо в приміщенні фактично проживають інші споживачі на законних підставах. Належним способом захисту є зобов`язання відновити постачання (ст. 16 ЦК України), незважаючи на заперечення власника. Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 системно зловживає своїми правами та використовує статус сторони в договорах про надання ЖКП виключно для шантажу та відключення послуг, просте зобов`язання «відновити постачання» на її ім`я буде неефективним. Власник матиме можливість наступного дня після рішення суду знову подати заяву про розірвання договору. Єдиним способом, що гарантує остаточне вирішення спору, є встановлення прямих договірних відносин між позивачем (фактичним споживачем) та надавачами послуг. Відповідачі посилаються на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , існують «чинні, але призупинені» договори з ОСОБА_2 , що нібито унеможливлює укладення постійного договору з ним. Вважає таку позицію хибною, оскільки: договір з ОСОБА_2 використовується нею не для споживання енергії, а для блокування доступу до неї. Згідно з ПРРЕЕ, споживачем може бути користувач приміщення. З метою захисту його права, суд має право зобов`язати оператора системи розподілу змінити споживача за об`єктом (EIC-кодом) без згоди попереднього власника, який діє недобросовісно. Фізичне від`єднання газової труби відбулося внаслідок неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 . Вимога газової компанії про виготовлення «нових технічних умов» для підключення є безпідставною, оскільки відбувається відновлення становища, яке існувало до порушення (реституція), а не нове приєднання. Оскільки розподіл газу було припинено, постачальник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» автоматично припинив постачання. Для відновлення послуги недостатньо лише фізично зварити трубу, що зробить ТОВ «ГРМ України», необхідно також відновити договірні відносини щодо продажу газу. Оскільки власниця ОСОБА_2 ініціювала розірвання договору, ефективним захистом його права є зобов`язання постачальника укласти договір постачання природного газу безпосередньо з ним, як із фактичним споживачем.

Крім того, у зазначених додаткових поясненнях позивач ОСОБА_1 просить при ухваленні рішення у справі викласти резолютивну частину рішення таким чином, щоб забезпечити його реальне виконання, а саме: визнати протиправними дії ОСОБА_2 щодо ініціювання відключення газо- та електропостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та розірвання відповідних договорів; в частині електропостачання: зобов`язати ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» відновити надання послуг шляхом зміни споживача за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та укладення з ним відповідних договорів на постійній основі (з відкриттям особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 ); в частині розподілу газу (Труба): зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити розподіл природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом: фізичного відновлення цілісності газопроводу-вводу (монтажних робіт) та зняття засобів обмеження, укладення договору розподілу природного газу з ОСОБА_1 та відкриття на його ім`я особового рахунку (на підставі існуючої технічної документації на будинок); в частині постачання газу (Газ): зобов`язати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452) відновити постачання природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом включення ОСОБА_1 до Реєстру споживачів, відкриття на його ім`я особового рахунку та укладення з ним договору постачання природного газу; стягнути судові витрати з відповідачки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року додаткові пояснення позивача ОСОБА_1 з додатками до нього ухвалено приєднати до матеріалів справи, а викладену у цих додаткових поясненнях заяву, яка фактично є зміною предмета позову, залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву представник ПрАТ «Волиньобленерго» Карпік В.Ф. просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та в обгрунтування заперечення зазначає, що 01 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії». Згідно зі ст. 45 Закону розподіл електричної енергії здійснюється Оператором системі розподілу. Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про наданні послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1535 від 27 листопада 2018 року ПрАТ «Волиньобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності , а саме на території Волинської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) ПрАТ «Волиньобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством. Відповідності до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (з наступними змінами і доповненнями до неї, надалі - ПРРЕЕ /Правила), ПрАТ Волиньобленерго» як оператор системи розподілу зобов`язаний був укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного Оператора системи. Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії). Відповідно до п. 2.1.8 ПРРЕЕ для укладення договору споживача про надання послуг розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи: 1) заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об`єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі; 2) для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті); 3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об`єкта споживача), крім випадків укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку; 5) копію документа про підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), копію довіреності, виданої в установленому порядку тощо), за необхідності; 6) копію декларації (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії на будівельні майданчики, у разі якщо наявність такого дозволу є обов`язковою або зазначені документи вимагаються законодавством у сфері містобудування) та/або у визначених законодавством випадках, копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифіката (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок). Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. 23 травня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «Волиньобленерго» з заявою-приєднання до договору Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії до житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . До заяви-приєднання було надано документи, передбачені ПРРЕЕ для укладення договору. Таким чином, з 23 травня 2025 року ПрАТ «Волиньобленерго» на підставі Публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 524011086 (далі - Договір) здійснюється розподіл електричної енергії споживачу до житлового будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на дату надання відзиву Договір є чинним, жодною зі сторін не ініційовано його розірвання, наявність чинного договору виключає можливість укладення іншого на той самий об`єкт. Стаття 627 ЦК України гарантує свободу договору. Укладення договору є правом, а не обов`язком сторін. Примушування до укладення договору можливе лише у випадках, прямо передбачених законом, яких в даній ситуації немає. Позивач не є особою, яка має статус споживача відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»,що підтверджується чинним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 524011086 від 23 травня 2025 року з ОСОБА_2 . Чинним законодавством чітко визначено підстави та порядок укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу та договору про постачання електричної енергії з постачальником, тому безпідставною та необґрунтованою є вимога позивача про зобов`язання ПрАТ «Волиньобленерго» укласти або відновити договір на постачання елекроенергії з позивачем як законним споживачем та фактичним платником, оскільки ПрАТ «Волиньобленерго» є оператором системи розподілу, та відповідно до статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» надає послуги з розподілуелектричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу.Для укладення договору про постачання електричної енергії позивачу необхідно звернутись до постачальника даних послуг (Товариство не являється постачальником послуг електроенергії). Таким чином ПрАТ «Волиньобленерго» не є належним відповідачем по справі у частині укладення договору про постачання електричної енергії. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. 02 червня 2025 року ОСОБА_2 як власник житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та як споживач відповідно до умов Договору, звернулась до ПрАТ «Волиньобленерго» з письмовою заявою № 125137 щодо відключення електроустановок за ініціативою замовника до вищевказаного будинку. Відключення електроустановок споживача здійснено 17 червня 2025 року після оплати послуги споживачем на підставі акту надання послуг № ВОЕ00049479. Здійснення підключення електропостачання до житлового будинку по АДРЕСА_1 без згоди на це власниці приведе до порушення умов Договору між ПрАТ «Волиньобленерго» як оператором системи розподілу та Споживачем ( ОСОБА_2 ) та може спричинити порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності. Пунктом 4 частини четвертої статті 77 Закону № 2019 встановлено, що регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у розмірі від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, зокрема за: порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню; за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Пунктом 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема: дотримуватись показників якості послуг з розподілу електричної енергії, які характеризують рівень надійності (безперервності електропостачання, комерційної якості надання послуг з розподілу електричної енергії, а також якість електричної енергії, перелік та величини яких затверджено НКРЕКП, у тому числі загальних стандартів якості електропостачання; (підпункт 23); не відмовляти учасникам ринку у наданні послуг комерційного обліку електричної енергії на території здійснення своєї ліцензованої діяльності (підпункт 50). Порушення Ліцензійних умов ліцензіатом може потягнути за собою не лише адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 77 Закону №2019, а й може призвести до зупинення чи анулювання ліцензії органом ліцензування згідно з положеннями Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Приймаючи до уваги викладені вище обставини, враховуючи те, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії укладено з власником об`єкту житлової нерухомості відповідно до норм чинного законодавства, є чинним, що унеможливлює укладенні іншого на той же об`єкт, оскільки такий механізм не передбачений ні Законом ні ПРРЕЕ, і крім того, позовні вимоги про укладення договору про постачання електричної енергії пред`явлено до неналежного відповідача, просить в позові відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» Козлюк З.Р. просить у позові ОСОБА_1 відмовити, у тому числі щодо ТОВ «Газорозподільні мережі України» та в обгрунтування заперечення зазначає, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» являється Оператором газорозподільної системи України на території Волинської області з 01.12.2023, в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України». Постановою НКРЕКП №1839 від 26.12.2022 ТОВ «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію з розподілу природного газу, в яку внесено зміни постановою від 29.11.2023 № 2224 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу», згідно з якою визначено територію, де здійснює ліцензійну діяльність Оператор ГРМ - ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії (з 01.12.2023). Взаємовідносини між газопостачальним, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (далі – Кодекс ГРМ), Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» (далі – Правила), Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» (далі – Кодекс ГТС), Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 (далі - Кодекс ГРМ) Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу. Відповідно до п. 1 гл. 3 розділу І Кодексу ГРМ, доступ суб`єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб`єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги. Відповідно до абз.3 п.5 гл.3 розділу І Кодексу ГРМ, взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу, яка регламентує наступне: Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. За однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. У випадку наявності у побутового споживача декількох об`єктів за різними поштовими адресами укладаються окремі договори розподілу природного газу по цих об`єктах. Відповідно до визначень, наданих у Правилах постачання природного газу, об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування Згідно з пунктами 9, 20 розділу III Правил передбачено, якщо відбулась зміна власності на об`єкт постачання природного газу, приєднаний до газорозподільних систем Оператора ГРМ, новий власник повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою-приєднанням до договору розподілу природного газу. У разі коли об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні. Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ нові власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ такі документи: 1) копії документів, якими визначено право власності чи користування (витяг з реєстру/договір купівлі/продажу/ордер тощо) замовника на його об`єкт (приміщення); 2) копії документів замовника на право укладання договорів, а саме документів, які посвідчують фізичну особу (паспорт) або її представника (для фізичних осіб), документів, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та її представника (для юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців), та копію документа про взяття на облік або реєстрацію у територіальних органах Державної фіскальної служби (ІПН); 3) копію належним чином оформленої довіреності на представника замовника, уповноваженого представляти інтереси замовника під час процедури укладання договору розподілу природного газу (за потреби). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Так, за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , власник рахунку ОСОБА_2 , яка приєдналась до умов типового договору розподілу шляхом підписання заяви-приєднання (копія додається) . На підтвердження права власності на вищевказаний об`єкт житлової нерухомості споживачем надавалась копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161619956 від 29.03.2019 (копія додається), відповідно до якого: реєстраційний номер нерухомого майна: 1798826907214, об`єкт нерухомого майна житловий будинок , загальною площею 94 кв м., адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна, форма власності приватна, розмір частки 1/1. З огляду на зазначені правові норми, визначальним є належність об`єктів особі на відповідному речовому праві, а також наявність договірних відносин з розподілу природного газу із такою особою. Щодо обставин справи. Враховуючи вказані вище норми чинного законодавства, умови Типового договору розподілу природного газу, власник житлового будинку (Споживач) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , 24.07.2024 подала до Товариства заяву про припинення газопостачання (копія додається), відповідно до пп. 3 п. 9.1. Розділу ІХ Типового договору розподілу природного газу, подання Споживачем письмової заяви про припинення газопостачання є підставою для припинення/обмеження Оператором ГРМ розподілу природного газу Споживачу. На виконання даної заяви 24.07.2024 представниками Волинської філії ТОВ «ГРМУ» здійснено припинення газопостачання об`єкта житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 , на газопроводі-вводі шляхом повного перекриття та встановлення пломби № VLTECH R 40081238, про що складено акт №73 від 24.07.2024 (копія акту додається). 07.10.2024 представниками Волинської філії ТОВ «ГРМУ» за адресою м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 185, направлено лист №ВлФ/500/2-403 від 07.10.2024 про проведення контрольного огляду ВОГ, газоспоживаючого обладнання та газових мереж. 08.10.2024 позивачем ОСОБА_1 направлено на адресу Волинської філії заяву щодо укладення договору розподілу природного газу (копія додана позивачем до позову). На вказану заяву Волинською філією ТОВ «ГРМУ» надано відповідь (копія додана позивачем до позову), при чому заяву позивача ОСОБА_1 від 08.10.2024 щодо укладення договору розподілу природного газу відхилено у зв`язку із відсутністю правових підстав для укладення з ним договору розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на норми чинного законодавства, що наведені вище. Крім того, 06.11.2024 представниками Волинської філії ТОВ «ГРМУ» повторно за адресою м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 185, направлено лист №ВлФ/500/2-ВИХ-357-24 від 06.11.2024 про проведення контрольного огляду ВОГ, газоспоживаючого обладнання та газових мереж, яке заплановано на 11.11.2024 о 10 год. Представниками Волинської філії ТОВ «ГРМУ» здійснено виїзд за адресою: м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 185, 11.11.2024, та складено Акт про недопуск (копії додаються). 19.11.2025 представниками Волинської філії ТОВ «ГРМУ» було направлено лист №ВлФ/500/2-ВИХ-452-24 від 19.11.2024 на адресу Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області з проханням у сприянні отримання допуску до газоспоживаючого обладнання, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для проведення обстеження газопроводу-вводу на предмет витоків, для забезпечення безпечної безаварійної експлуатації газового обладнання та виконання вимог Кодексу ГРМ (копія додається). 28.11.2025 за участі представників поліції було складено акт про виявлення самовільного відновлення газопостачання, проведено повторне відключення газопостачання будинку методом встановлення заглушки на крані газопроводу-вводу та опломбовано №R 38589171. Також з метою унеможливлення повторного самовільного відновлення газопостачання, демонтовано та вилучено РДГС (регулятор тиску газу №773), про що складено акт від 28.11.2024 (копія додається). Протягом тривалого часу доступу до об`єкту для перевірки щодо пломбування забезпечено не було. Представниками філії вкотре направлено лист ВлФ/500/2- ВИХ-2498-25 від 05.05.2025 про проведення контрольного огляду ВОГ, газоспоживаючого обладнання та газових мереж (копія додається). Разом з тим, від власника ОСОБА_2 до Волинської філії надійшла заява Вх. № ВлФ/104/4-ВХ-7390-25 від 08.05.2025 про розірвання договору розподілу природного газу у зв`язку із механічним від`єднанням за адресою АДРЕСА_1 та зняття газового лічильника (Копія додається). До заяви власником додано відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 4036 від 07.05.2025, з яких вбачається, що власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.06.2018 по т.ч, та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.11.2015 по т.ч. (копія додається). На виконання вищевказаної заяви власника 21.05.2025 було на підставі наряду-допуску №110 від 21.05.2025 виконано фізичне від`єднання газопроводувводу в місці розмежування балансової належності методом обварювання сталевої заглушки, а також укладено з нею Додаткову угоду №1 до Типового договору розподілу природного газу від 21.05.2025, відповідно до якої Сторони домовились припинити 21.05.2025 дію договору розподілу природного газу (копії додаються). Крім того, на підставі заяви власника від 23.05.2025 закрито особовий рахунок № НОМЕР_3 , а також 26.05.2025 відповідно до акта №104388 демонтовано газовий лічильник (копії додаються). Щодо позовних вимог Позивача про усунення перешкод у користуванні житлом та забезпечення надання комунальних послуг, в тому числі щодо відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі»: 1. «Зобов`язати співвідповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» протягом 5 (п`яти) днів з набрання рішенням законної сили: відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; укласти або відновити договір на постачання комунальних послуг з позивачем як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання комунальних послуг відповідно до чинних тарифів та нормативів», то ця вимога не підлягає до задоволення, враховуючи наступне: У частині відновлення газопостачання. Як зазначалось вище, від власника ОСОБА_2 до Волинської філії надійшла заява Вх. № ВлФ/104/4-ВХ-7390-25 від 08.05.20025 про розірвання договору розподілу природного газу у зв`язку із механічним від`єднанням за адресою АДРЕСА_1 та зняття газового лічильника. На виконання вищевказаної заяви власника 21.05.2025, було на підставі наряду-допуску №110 від 21.05.2025 виконано фізичне від`єднання газопроводу-вводу в місці розмежування балансової належності методом обварювання сталевої заглушки, а також укладено з нею Додаткову угоду №1 до Типового договору розподілу природного газу від 21.05.2025, відповідно до якої Сторони домовились припинити 21.05.2025 дію договору розподілу природного газу. Як зазначалось вище, припинення газопостачання та розірвання договору розподілу природного газу було ініційовано власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом подання відповідних заяв згідно з умовами Типового договору розподілу природного газу та Кодексу ГРМ, відтак відсутні достатні законні підстави для зобов`язання співвідповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» протягом 5 (п`яти) днів з набрання рішенням законної сили: відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки між ТОВ «ГРМУ» та позивачем відсутні договірні відносини щодо надання йому послуг з розподілу природного газу на умовах Типового договору. В частині укладення або відновлення договору на постачання комунальних послуг з позивачем як законним споживачем та фактичним платником, забезпечення безперебійного надання комунальних послуг відповідно до чинних тарифів та нормативів, то Позивачем не дотримано вимог Кодексу ГРМ, в частині виконання ним пункту 6 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, відповідно до якого нові власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ такі документи: 1) копії документів, якими визначено право власності чи користування (витяг з реєстру/договір купівлі/продажу/ордер тощо) замовника на його об`єкт (приміщення); 2) копії документів замовника на право укладання договорів, а саме документів, які посвідчують фізичну особу (паспорт) або її представника (для фізичних осіб), документів, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та її представника (для юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців), та копію документа про взяття на облік або реєстрацію у територіальних органах Державної фіскальної служби (ІПН); 3) копію належним чином оформленої довіреності на представника замовника, уповноваженого представляти інтереси замовника під час процедури укладання договору розподілу природного газу (за потреби). Додатково належить наголосити, що постанова Волинського апеляційного суду від 01.07.2024 у справі № 157/648/20 жодним чином не підтверджує право власності чи користування позивачем на законних підставах житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, постановою Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 157/648/20, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 січня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення із жилого приміщення та стягнення судових витрат скасовано. Передано справу № 157/648/20 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення із жилого приміщення та стягнення судових витрат на новий розгляд до суду першої інстанції. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 січня 2021 року та постанова Волинського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Таким чином, рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту на користування земельною ділянкою та житловим будинком залишено в силі. Щодо вимоги 2: «Визнати протиправними та скасувати рішення співвідповідачів про припинення/відключення газо- та електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті за зверненням відповідача без врахування прав та інтересів фактичного споживача послуг. Визнати за позивачем право на укладання договорів про надання комунальних послуг як законним споживачем та користувачем», зл ця вимога не підлягає до задоволення враховуючи наступне: В частині визнання протиправними та скасування рішення про припинення/ відключення газопостачання, то ТОВ «ГРМУ» жодних рішень щодо припинення газопостачання за адресою АДРЕСА_1 , не приймалось, а дії Товариства відповідали вимогам чинного законодавства, а саме пп. 3 п. 9.1. Розділу ІХ Типового договору розподілу природного газу, та пп. 3 п. 1 гл. 7 Розділу VI Кодексу ГРМ, відповідно до якого, подання Споживачем письмової заяви про припинення газопостачання є підставою для припинення/обмеження Оператором ГРМ розподілу природного газу Споживачу. В частині визнання за позивачем право на укладання договорів про надання комунальних послуг як законним споживачем та користувачем. Відповідно до пункту 1 глави 3 Розділу ІV Кодексу ГРМ, Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. За однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. У випадку наявності у побутового споживача декількох об`єктів за різними поштовими адресами укладаються окремі договори розподілу природного газу по цих об`єктах. Дії Волинської філії ТОВ «ГРМУ» щодо відмови у приєднанні до системи газопостачання за заявою Позивача як законного користувача домогосподарства відповідали вимогам чинного законодавства, а саме: пункту 6 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, оскільки позивачем не надано копії документів, якими визначено право власності чи користування замовника на його об`єкт (приміщення). Доданий витяг з Постанови Волинського апеляційного суду від 01.07.2024 у справі № 157/648/20 жодним чином не підтверджує право власності чи користування ним на законних підставах житловим приміщенням адресою АДРЕСА_1 , що дає право звертатись за укладення договору розподілу природного газу по даному об`єкту. Більше того, на дату звернення Позивача 08.10.2024, як зазначалось вище, за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , власник рахунку ОСОБА_2 , яка уклала договір приєднання за вказаною адресою. При чому за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. Відповідно до п. 2 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРМ, Оператор ГРМ присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний EIC-код як суб`єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника а також надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу виключно на підставі укладеного договору розподілу природного газу. При чому, порядок присвоєння персонального ЕІС-коду споживачу (побутовому споживачу) та за необхідності його точці (точкам) комерційного обліку визначається главою 4 цього розділу. Враховуючи те, що між ТОВ «ГРМУ» та Позивачем відсутні договірні відносини щодо надання йому послуг з розподілу природного газу на умовах Типового договору, відтак відсутні підстави і для присвоєння йому персонального ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу. Щодо стягнення судових витрат, то ця вимога не підлягає до задоволення враховуючи те, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, відповідно у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Отже, вимоги Позивача, викладені в позовній заяві, є безпідставними, надуманими, необґрунтованими та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, а тому у суду наявні всі правові підстави для відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, Позивач звертався до НКРЕКП з приводу питання укладення договору та припинення газопостачання, на що Регулятором йому надано відповідь № 4315/16.5.2/9-25 від 19.03.2025 з посиланням на норми чинного законодавства (копія додається). Крім того, відповідач згідно з пунктом 7 частини 3 статті 178 ЦПК заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, виходячи з вищезазначених підстав безпідставності позовних вимог, вказаних позивачем у поданому судові позові. При цьому, відповідно до пункту 8 частини 3 статті 178 ЦПК відповідач повідомляє суд, що на даному етапі судового розгляду відповідач не поніс судових витрат та не може визначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Крім того, неправдивим є твердження позивача у позовній заяві, що між тими самими сторонами і про той самий предмет та з тих самих підстав немає спору. Оскільки у провадженні Камінь-Каширського районного суду Волинської області знаходиться цивільна справа № 157/822/25 за позовом ОСОБА_1 . доВолинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі», ТОВ «Газорозподільні мережі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном. Відтак, в якості заперечення проти позову представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» в першу чергу просить суд, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК в частині заявленого позову до ТОВ «Газорозподільні мережі України».

У відповіді на відзив ТОВ «Газорозподільні мережі України» позивач ОСОБА_1 зазначає, що викладені у відзиві заперечення є безпідставними, а позиція цього відповідача - такою, що ґрунтується на формалізмі, маніпуляції нормами права та ігноруванні свого публічного статусу і фундаментальних прав людини. Його (позивача) правовий статус: законний користувач з правом на користування житлом, встановленим та захищеним судом. Фундаментом правовідносин у цій справі та беззаперечною підставою для задоволення позову є той факт, що його право на користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , було предметом судового розгляду і остаточно підтверджено постановою Волинського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі № 157/648/20. Цим судовим рішенням, яке набрало законної сили, було скасовано рішення суду першої інстанції про його виселення та ухвалено нове рішення, яким у позові про виселення відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення та захищаючи його право на житло, апеляційний суд у вказаній постанові дійшов наступних ключових висновків, які, відповідно до статті 82 ЦПК України, мають преюдиційне значення для цієї справи: Суд встановив, що позивач є сином власниці (відповідачки 1 у цій справі) і, хоч і не був зареєстрований, але фактично проживав у спірному будинку, що підтверджується актом обстеження фактичного проживання. Апеляційний суд прямо застосував норми, що регулюють права членів сім`ї власника, зазначивши: «Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням». Суд також послався на норми Цивільного кодексу, які закріплюють це право: «Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону». Ключовим є висновок суду про те, що навіть припинення сімейних відносин не позбавляє особу права на житло: «Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням». Таким чином, Волинський апеляційний суд, відмовивши у його виселенні юридично закріпив його статус законного користувача житла. Це право за своєю природою є речовим правом на чуже майно (сервітутом), яке є абсолютним, тобто діє проти всіх без винятку осіб (erga omnes) і не залежить від волі власника. Отже, на момент звернення власниці ОСОБА_2 до ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про відключення газу, існувало чинне та обов`язкове до виконання судове рішення, яке підтверджувало його право на користування цим житлом. Будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у реалізації цього права, є протиправними, а посилання ТОВ «Газорозподільні мережі України» на необхідність отримання заяви від власниці є юридично нікчемними, оскільки воля власника не може стояти вище за рішення суду, що набрало законної сили. Щодо протиправності дій на підставі заяви власника та природи його речового права. Ключовий аргумент ТОВ «Газорозподільні мережі України» про те, що воно діяло правомірно на підставі заяви власниці ОСОБА_2 , є хибним та свідчить про ігнорування базових принципів речового права та обов`язковості судових рішень. Як було встановлено у попередньому розділі, він є носієм абсолютного речового права на користування житлом (сервітуту), підтвердженого постановою Волинського апеляційного суду від 01.07.2024. Це означає, що його право на проживання є непорушним до моменту його припинення у встановленому законом порядку. Власниця майна ОСОБА_2 не може в односторонньому порядку, власною заявою, припинити чи обмежити це право. Дії власниці, яка, програвши суд щодо виселення, через 23 дні подає заяву про відключення життєво важливих комунікацій, мають всі ознаки зловживання правом (шикана). Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі. Мета таких дій очевидна – не вирішити якесь господарське питання, а створити для позивача та його сім`ї нестерпні умови проживання, змусивши його покинути будинок, і таким чином обійти судове рішення, що набрало законної сили. ТОВ «Газорозподільні мережі України» як професійний учасник ринку, отримавши таку заяву, не міг не усвідомлювати її справжньої мети. Будучи обізнаним про наявність спору та права його користування, ТОВ «Газорозподільні мережі України» був зобов`язаний діяти добросовісно та відмовити у виконанні заяви, яка очевидно порушує права третьої особи (тобто позивача) та спрямована на невиконання судового рішення. Натомість, сліпо виконавши незаконну по своїй суті вимогу, відповідач ТОВ «Газорозподільні мережі України» став співучасником у створенні перешкод у користуванні житлом. Ця позиція підтверджується висновками Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 554/3045/17 суд зазначив, що газорозподільні організації зобов`язані враховувати права всіх законних користувачів житла при прийнятті рішень про припинення послуг. Ігноруючи встановлене судом його право, ТОВ «Газорозподільні мережі України» грубо порушив цей обов`язок. Щодо його статусу як законного споживача та неправомірності вимог ТОВ «Газорозподільні мережі України», то твердження цього товариства про те, що в укладенні договору відмовлено через ненадання документів на право власності є юридично некоректною та маніпулятивною позицією, яка свідчить про неправильне застосування норм права та створення штучних перешкод. Позивач є «споживачем» у розумінні закону. ТОВ «Газорозподільні мережі України» помилково ототожнює поняття «споживач» та «власник». Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дає чітке визначення: індивідуальний споживач – це фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна. У цьому випадку його право на користування встановлено не простою згодою, а рішенням суду, що набрало законної сили, що є значно сильнішою беззаперечною правовою підставою. Отже, він є повноцінним та законним споживачем комунальних послуг. Рішення суду є правовстановлюючим документом. Вимога ТОВ «Газорозподільні мережі України» надати документи на право власності є неправомірним застосуванням процедури, передбаченої для зміни власника об`єкта. Однак у цій справі не відбулося зміни власника. Він є існуючим законним користувачем, право якого було підтверджено судом. Відповідно, правовстановлюючим документом, який підтверджує право позивача на користування житлом і, як наслідок, на отримання комунальних послуг, є саме постанова Волинського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі № 157/648/20. Відмова ТОВ «Газорозподільні мережі України» визнавати юридичну силу цього судового рішення є проявом неповаги до судової влади. Ієрархія правових норм. ТОВ «Газорозподільні мережі України» обґрунтовує свої дії виключно нормами Кодексу газорозподільних систем, який є підзаконним нормативно-правовим актом, затвердженим постановою НКРЕКП. Проте, його право на користування житлом (сервітут) гарантовано Цивільним кодексом України, який є законом і має вищу юридичну силу. Норми підзаконних актів не можуть обмежувати чи скасовувати права, встановлені законом. Як справедливо зазначив Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі № 127/21058/16: «норми галузевого законодавства не можуть обмежувати конституційні права громадян та повинні тлумачитися у світлі конституційних принципів». Таким чином, будь-яке тлумачення Кодексу ГРМ, що призводить до порушення його речового права, є неправомірним. Невід`ємність комунальних послуг від права користування житлом. Позиція ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка штучно розділяє право на житло та право на послуги, суперечить усталеній практиці Верховного Суду. Житло без світла та опалення є непридатним для проживання. У постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 522/5469/19 Верховний Суд висловив принципову позицію: «Комунальні послуги є невід`ємною частиною права користування житлом. Позбавлення особи комунальних послуг рівнозначне позбавленню права користування житлом у цілому. Житло без комунальних послуг не може вважатися придатним для постійного проживання». Аналогічний висновок міститься у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17: «Захист речового права на житло через негаторний позов включає усунення перешкод при користуванні комунальними послугами. Суд не може розділяти право користування житлом та право на комунальні послуги, оскільки це єдиний комплекс майнових прав». Отже, відмова ТОВ «Газорозподільні мережі України» укласти договір з ним є незаконною, оскільки: 1) він є законним споживачем; 2) його право підтверджено рішенням суду, яке є обов`язковим для ТОВ «Газорозподільні мережі України»; 3) вимога надати документи на право власності є неправомірною; 4) дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» спрямовані на незаконне розділення неподільного права на користування житлом та отримання комунальних послуг. Щодо порушення ТОВ «Газорозподільні мережі України» публічних зобов`язань та фундаментальних прав людини, то позиція та дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» є не лише формально неправомірними, а й глибоко антисоціальними, оскільки вони демонструють зневагу до своїх публічних обов`язків, довіри до правосуддя та, що найголовніше, до фундаментальних прав людини. Порушення публічних обов`язків суб`єкта природної монополії та принципу недискримінації: ТОВ «Газорозподільні мережі України» у своєму відзиві намагається постати як звичайний суб`єкт господарювання. Проте, як оператор газорозподільної системи, останнє є суб`єктом природної монополії, що покладає на нього, згідно із Законом України «Про природні монополії», підвищені публічні зобов`язання. Товариство не може керуватися виключно комерційними інтересами, а зобов`язане діяти в інтересах усього суспільства. Цю позицію чітко висловив Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі № 804/1615/17: «Природні монополії мають підвищені публічні зобов`язання перед споживачами та не можуть керуватися виключно комерційними інтересами». Одним із ключових таких зобов`язань є недопущення дискримінації споживачів. Пункт 4.1 Ліцензійних умов, затверджених Постановою НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022, прямо зобов`язує ТОВ «Газорозподільні мережі України» надавати послуги без дискримінації будь-яких споживачів. Відмовляючи йому в укладенні договору на підставі відсутності права власності, при тому, що його право користування встановлено судом, ТОВ «Газорозподільні мережі України» створює штучний, дискримінаційний бар`єр, ставлячи його у свідомо гірше становище порівняно з іншими споживачами. Ігнорування принципу добросовісності та зловживання правом з боку ТОВ «Газорозподільні мережі України»: відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» є недобросовісними та свідчать про формалістичний підхід, який межує зі зловживанням правом. Він свідомо ігнорує очевидні факти: Факт законного користування ним підтверджений судовим рішенням. Факт систематичної оплати послуг ним до моменту відключення, що свідчить про його добросовісність як споживача. Факт проживання у будинку сім`ї з неповнолітньою дитиною, що вимагає особливої обачності. Очевидний умисел власниці на створення перешкод у реалізації судового рішення. Сліпо виконуючи незаконну по своїй суті вимогу власниці, ТОВ «Газорозподільні мережі України» фактично став інструментом у зловживанні правом власності, що є неприпустимим для суб`єкта з публічним статусом. Зухвале нехтування найкращими інтересами дитини. Найбільш кричущим аспектом позиції ТОВ «Газорозподільні мережі України» є повне ігнорування ним гуманітарного виміру цієї справи. У будинку проживає неповнолітня дитина, яка страждає на бронхіальну астму, що підтверджується медичними довідками. Відсутність газопостачання в холодну пору року означає відсутність опалення, що створює пряму та реальну загрозу переохолодження, загострення хвороби та є небезпекою для здоров`я і життя дитини. Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Цей принцип є наскрізним у практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 20.07.2022 у справі № 466/8325/16-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що «при вирішенні спору, який може вплинути на права та інтереси дитини, суди мають обов`язково виходити з найкращих інтересів дитини, надаючи їм пріоритет перед іншими інтересами та правами сторін». ТОВ «Газорозподільні мережі України» у своєму відзиві жодним словом не згадує про цей критично важливий аспект. Позиція останнього зводиться до сухого цитування галузевих норм, ніби йдеться про нежитловий склад. Така байдужість до потенційно трагічних наслідків своїх дій є неприпустимою та антисоціальною. Суд зобов`язаний втрутитися та захистити право дитини на безпечні та належні умови життя, яке грубо порушується діями ТОВ «Газорозподільні мережі України». Детальне спростування процесуального заперечення ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо тотожності позовів. У своєму відзиві ТОВ «Газорозподільні мережі України» заявляє клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України, стверджуючи про нібито тотожність позову у цій справі з позовом у справі № 157/822/25. Позивач вважає це клопотання безпідставним та таким, що являє собою спробу процесуальної маніпуляції з метою уникнення відповідальності за свої протиправні дії. Справи № 157/1113/25 (поточна) та № 157/822/25 (на яку посилається ТОВ «Газорозподільні мережі України») не є тотожними, оскільки вони кардинально відрізняються за всіма трьома обов`язковими критеріями тотожності, встановленими процесуальним законом та практикою Верховного Суду: предметом, підставами та суб`єктним складом. Принципова відмінність предмета позовів: у справі № 157/822/25 предметом спору були конкретні договірні відносини у сфері газопостачання, позовні вимоги стосувалися визнання протиправними дій щодо відмови у приєднанні, розірвання існуючого договору з власницею та укладення нового договору з ним, а цей спір у межах зобов`язального (відносного) права, де права та обов`язки існують лише між сторонами договору. У поточній справі № 157/1113/25 предметом позову є захист його абсолютного речового права на користування житлом (сервітуту), яке підтверджено судовим рішенням. Способом захисту є негаторний позов (стаття 391 ЦК України) про усунення перешкод у користуванні цим правом. Вимоги про відновлення комунальних послуг є лише технічними складовими усунення цих перешкод. Це спір у межах речового (абсолютного) права, яке діє проти необмеженого кола осіб. Принципова відмінність правових підстав позовів: підставами позову у справі № 157/822/25 були обставини, пов`язані з порушенням ТОВ «Газорозподільні мережі України» норм спеціального галузевого законодавства (Кодекс ГРМ, Правила постачання тощо), а підставами позову у цій справі є зовсім інші юридичні факти: 1) наявність у нього встановленого судом речового права користування; 2) вчинення групою осіб (власницею та двома комунальними підприємствами) координованих дій, спрямованих на створення перешкод у реалізації цього права. Правове обґрунтування базується на нормах Цивільного та Житлового кодексів України (статті 13, 391, 405 ЦК України, стаття 156 ЖК України), які захищають абсолютні речові права. Принципова відмінність суб`єктного складу: у справі № 157/822/25 сторонами були лише він (позивач) та ТОВ «ГРМУ», у цій справі склад відповідачів є комплексним і включає всіх осіб, які є співучасниками у створенні перешкод: ініціатора (відповідачку ОСОБА_2 ) та технічних виконавців (ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ПАТ «Волиньобленерго»). Такий склад є необхідним та єдиним правильним для ефективного захисту за негаторним позовом, що підтверджується практикою Верховного Суду (постанова від 04.06.2019 у справі № 127/2041/17). Верховний Суд неодноразово наголошував, що для визнання позовів тотожними необхідний збіг усіх трьох елементів. Відмінність хоча б одного з них виключає тотожність. Як справедливо зазначено у постанові від 25.09.2019 у справі № 761/15714/17, Верховний Суд чітко розмежував природу цих прав: «Речові права мають абсолютний характер і підлягають захисту проти будь-яких порушників, тоді як зобов`язальні права мають відносний характер і захищаються лише у межах конкретного правовідношення». Отже, твердження ТОВ «Газорозподільні мережі України» про тотожність позовів є безпідставним, а його клопотання про залишення позову без розгляду – це спроба уникнути відповідальності за свої протиправні дії та затягнути відновлення його прав та прав його сім`ї. Позивач просить суд відхилити це клопотання та перейти до розгляду справи по суті. Системний характер порушень з боку ТОВ «Газорозподільні мережі України»: він вважає за необхідне наголосити, що дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» є не сукупністю окремих помилок, а свідченням системної зневаги до вимог закону, обов`язковості судових рішень та фундаментальних прав людини. Ця системність проявляється у наступному: порушення принципу верховенства права та правової визначеності. Отримавши остаточне судове рішення, яке захистило його право на житло, він мав законні очікування, що це право буде поважатися усіма. Дії ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке фактично допомогло стороні, що програла, обійти це рішення, підривають довіру до правосуддя та нівелюють принцип обов`язковості судових рішень (стаття 129-1 Конституції України). Порушення принципу пропорційності: навіть якби у ТОВ «Газорозподільні мережі України» були сумніви щодо правового статусу позивача, обраний останнім захід – повне припинення газопостачання – є очевидно непропорційним. Замість того, щоб вжити менш обтяжливих заходів (наприклад, надіслати запит позивачу, звернутися до суду за роз`ясненням), ТОВ «Газорозподільні мережі України» обрав найбільш радикальний шлях, наслідки якого є катастрофічними для сім`ї з хворою дитиною. Порушення принципу добросовісності: ТОВ «Газорозподільні мережі України» свідомо ігнорував сукупність фактів (наявність судового рішення, проживання дитини, очевидний умисел власниці), діючи суто формально. Така поведінка є недобросовісною та неприпустимою для суб`єкта з підвищеними публічними зобов`язаннями. Таким чином, спір виходить за межі приватних інтересів і стосується захисту основ правопорядку, де судове рішення є остаточним, а права людини, особливо дитини, – найвищим пріоритетом. На підставі вищевикладеного, стверджує, що відзив ТОВ «Газорозподільні мережі України» є повністю безпідставним, а його позиція – неправомірною та антисоціальною. По-перше, процесуальні заперечення ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо тотожності позовів є безпідставними та спрямованими на затягування розгляду справи. По-друге, його право на користування житлом є абсолютним речовим правом, встановленим судовим рішенням, що набрало законної сили, і є обов`язковим для ТОВ «Газорозподільні мережі України». По-третє, дії ТОВ «Газорозподільні мережі України», що вчинені на підставі заяви власниці, є протиправними, оскільки ця заява була спрямована на незаконне обходження судового рішення. По-четверте, він є законним споживачем, а відмова укласти з ним договір є дискримінаційною та порушує публічні обов`язки ТОВ «Газорозподільні мережі України» як суб`єкта природної монополії. По-п`яте, і це найголовніше, дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» створили реальну загрозу життю та здоров`ю неповнолітньої дитини з хронічним захворюванням, що є грубим порушенням найкращих інтересів дитини.

У письмових поясненнях на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Мазурик П.А. зазначає, що позов є безпідставним, а позовні вимоги позивача -необґрунтованими. ОСОБА_2 є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 . Даний будинок належить їй особисто, оскільки вона отримала його у спадок від матері. Позивач по справі хоча і являється сином ОСОБА_5 , однак зареєстрований та користується разом з членами своєї сім`ї квартирою по АДРЕСА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 лише псує належне ОСОБА_2 житло, здійснює самовільне будівництво господарських будівель на її подвір`ї, створює значну заборгованість зі сплати комунальних послуг. У зв`язку з цими подіями ОСОБА_2 звернулась до Волинської філії ТОВ «ГРМУ» із заявою про припинення газопостачання.

У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» Козлюк З.Р. зазначає, що постановою Волинського апеляційного суду від 01.07.2024 у справі № 157/648/20 не було встановлено та не могло бути встановлено право Позивача на користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки Позивачем у даній справі №157/648/20 виступала Власник житла ОСОБА_2 , а предметом позову ОСОБА_2 була вимога про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення із жилого приміщення ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 подавав зустрічний позов у справі № 157/648/20, про встановлення сервітуту на користування земельною ділянкою та житловим будинком, в якому йому було відмовлено під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції. Повторно наголошуємо, що постановою Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 157/648/20 скасовано рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 січня 2021 року та постанова Волинського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення із жилого приміщення та стягнення судових витрат, передано справу № 157/648/20 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення із жилого приміщення та стягнення судових витрат на новий розгляд до суду першої інстанції. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 січня 2021 року та постанова Волинського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Таким чином, рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту на користування земельною ділянкою та житловим будинком залишено в силі. Судом апеляційної інстанції у постанові №157/648/20 від 01.07.2024 зазначено, що Позивачка звернулася із позовом у травні 2020 року, обґрунтовувала свої вимоги саме станом на дату звернення, а тому судом і досліджуються усі обставини, які існували станом на травень 2020 року. Крім того, в позові було відмовлено з підстав, що виселення особи без надання іншого жилого приміщення передбачено виключно на підставі ст. 116 ЖК України, а зазначена норма права позивачкою у позові не зазначена. Щодо преюдиційності встановлених обставин, у справі № 157/648/20, то необхідно наголосити, що як зазначено вище, судом досліджувалися усі обставини, які існували станом на травень 2020 року. Разом з тим, у даній справі №157/1113/25 Позивачем сформовано наступну вимогу «про усунення перешкод у користуванні житлом та забезпечення надання комунальних послуг» станом на день подання позову, в тому числі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»: «Зобов`язати співвідповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» протягом 5 (п`яти) днів з набрання рішенням законної сили: відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; укласти або відновити договір на постачання комунальних послуг з позивачем як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання комунальних послуг відповідно до чинних тарифів та нормативів», «Визнати протиправними та скасувати рішення співвідповідачів про припинення/ відключення газо- та електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті за зверненням відповідача без врахування прав та інтересів фактичного споживача послуг, визнати за позивачем право на укладання договорів про надання комунальних послуг як законним споживачем та користувачем. Покласти судові витрати на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.» Разом з тим, саме у справі № 157/1113/25 , як зазначено самим позивачем, заявлено негаторний позов, в тому числі до власника житла ОСОБА_2 , проте слід зазначити, що у порядку, встановленому Кодексом ГРМ Позивач до Товариства щодо укладення договору на розподіл природного газу не звертався. Крім того, позивачем на власний розсуд тлумачиться зміст Постанови у справі №157/648/20 від 01.07.2024. Жодних висновків про те, що «суд, відмовивши у виселенні Позивача, юридично закріпив його статус законного користувача житла» у постанові суду апеляційної інстанції не зроблено. Більше того, не зрозумілим є факт, яким чином рішення суду у справі №157/648/20, яке набрало законної сили, 01.07.2024 про відмову у виселенні позивача з житла, стосується вчинення якихось перешкод Позивачу з боку ТОВ «Газорозподільні мережі України», якщо Товариство не було залучено у цій справі, відтак йому не було відомо про існування такого спору. Як зазначалось у відзиві на позов, Товариство діяло відповідно до вимог чинного законодавства. За адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , власник рахунку ОСОБА_2 , яка приєдналась до умов типового договору розподілу шляхом підписання заяви-приєднання (копія є в матеріалах справи). На підтвердження права власності на вищевказаний об`єкт житлової нерухомості споживачем надавалась копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161619956 від 29.03.2019 (копія є в матеріалах справи). Відповідно до якого: реєстраційний номер нерухомого майна: 1798826907214, об`єкт нерухомого майна житловий будинок, загальною площею 94 кв м., адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , країна громадянства Україна, форма власності приватна, розмір частки 1/1. З огляду на зазначені правові норми, визначальним є належність об`єктів особі на відповідному речовому праві, а також наявність договірних відносин з розподілу природного газу із такою особою. Відтак, Товариство діяло в межах договірних відносин з ОСОБА_2 . Будь-якою інформацією про наявність спору між Позивачем та Відповідачкою ОСОБА_2 . Товариство на дату подання заяви про припинення газопостачання власником ОСОБА_2 не володіло та не зобов`язане володіти. Відтак твердження Позивача, про те, що «Будучи обізнаним про наявність спору та права користування Позивача, товариство було зобов`язано діяти добросовісно та відмовити у виконанні заяви, яка очевидно порушує права третьої особи (позивача) спрямована на невиконання судового рішення», а також твердження, що «ТОВ «Газорозподільні мережі України» став співучасником у створенні перешкод у користуванні житлом» не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Як зазначалось вище, постановою Волинського апеляційного суду у справі №157/648/20 від 01.07.2024 не встановлювалось право Позивача на користування житлом, і як наслідок на отримання комунальних послуг, відтак таке рішення не є правовстановлюючим документом. Посилання Позивача на порушення ТОВ «Газорозподільні мережі України» інтересів неповнолітньої дитини, взагалі не доведено жодними доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо факту проживання неповнолітньої дитини в помешканні. Будь-яка інформація у Товариства про осіб, які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 не подавалась у Товариство. Єдиним документом, який подано власником ОСОБА_2 , є копія Відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 4036 від 07.05.2025 (є в матеріалах справи). Вважаємо, що є підстави для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ТОВ «ГРМУ» у цій справі. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У відповіді на відзив у справі № 157/1113/25 Позивач намагається змінити підстави позову, зазначені ним же у справі № 157/822/25. Жодних договірних відносин з Позивачем у ТОВ «Газорозподільні мережі України» немає, відтак вони не можуть бути предметом позову. У обох справах № 157/822/25 та №157/1113/25 предметом позову Позивачем визначено матеріально-правову вимогу до ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відновлення газопостачання, укладення договору на розподіл природного газу, надання послуг з розподілу природного газу. Підставами обох позовів є посилання позивача на наступні обставини: 1. Позивач ОСОБА_1 проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю сім`єю - дружиною та неповнолітньою дочкою. 2 Рішенням Волинського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі №157/648/20 остаточно встановлено та підтверджено право позивача ОСОБА_1 на користування житлом як члена сім`ї власника (сервітутне право). 3. Після набрання рішенням суду законної сили, відповідач ОСОБА_2 , яка є власником житла, але фактично не проживає в ньому, почала систематично перешкоджати позивачу в реалізації його законного права на користування житлом. 4. Відповідач ОСОБА_2 звернулася до постачальників комунальних послуг з безпідставними вимогами про припинення/відключення газо- та електропостачання без письмової згоди позивача - законного користувача житла. 5. Співвідповідачі - ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ПрАТ «Волиньобленерго» - порушили права позивача, що діють за заявою власника житла та не враховуючи права та інтереси фактичного споживача послуг. Позивач посилається на ст. 156 ЖК України як на правову підставу обох позовів. На думку Товариства, подання тотожних позовів може свідчити про вчинення позивачем, дій, що суперечать завданню цивільного судочинства, а саме зловживання процесуальними правами, шляхом подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

У відзивах на позовну заяву представники ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» Семко М.О. та Плигань І.Ю. просять відмовити у задоволенні позову та в обгрунтування заперечення зазначає, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі – НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017. Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі – Правила, Правила постачання) передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови – однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2022 за № 637/37973, «Про постачання природного газу побутовим споживачам» (далі – Наказ від 08.06.2022 № 198) на виконання рішення Кризового комітету, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 26.02.2022 № 87 «Про введення Кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації» та протоколу засідання Кризового комітету від 03.06.2022 № 1; відповідно до Національного плану дій, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02 листопада 2015 року № 687, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2015 року за № 1458/27903; згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про ринок природного газу»; з урахуванням листа НКРЕКП від 03 червня 2022 року № 4521/16/7-22, було наказано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (далі – Типовий договір), та базової річної пропозиції: 1) з 01 травня 2022 року - побутовим споживачам, яких на день набрання чинності цим наказом внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи; 2) з дня початку постачання природного газу постачальником «останньої надії» - побутовим споживачам, яких після набрання чинності цим наказом буде внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи. Згідно з пунктом 1.1. Типового договору цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником. Відповідно до пункту 1.2. Типового договору умови цього Типового договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання та є однаковими для всіх побутових споживачів України. Згідно з пунктом 1.3. Типового договору цей Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Типового договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку. Відповідно до пункту 2.2. Типового договору обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого Споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі – Кодекс ГТС) з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується EIC-код. Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними EIC-кодами. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу. Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі. Водночас максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», визначається Правилами постачання природного газу. Відповідно до пункту 1 Розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема: 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М). Так, з травня 2022 року споживач за ЕІС-кодом 56XM05D39610106T, особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 , знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Щодо відсутності предмета спору в частині порушення прав позивача з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз України»: ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об`єкт відповідачки ОСОБА_2 на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, що є типовим, публічним та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора газорозподільної мережі за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ – АТ «Волиньгаз» (з 01.12.2023 - Волинською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»), відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі – Кодекс ГРМ), затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015. Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ: - побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. - у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, що визначені Оператором ГРМ на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. Крім того, автоматизований облік обсягів спожитого побутовим споживачем природного газу забезпечується не тільки Споживачем та Оператором ГРМ, а і Оператором ГТС. Згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається оператором газорозподільної системи через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» - за ЕІС-кодом 56XM05D39610106T за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з 01.05.2022 по 30.09.2025 (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_4 було спожито 4 194,38 куб. м. природного газу на загальну суму 33 374,22 грн, з яких несплаченими залишились 23 470,98 грн. Витяг з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку № НОМЕР_4 додається ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до відзиву на позовну заяву. Звертаємо увагу, що станом на 30.09.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_5 обліковується заборгованість за фактично спожитий споживачем природний газ за період з 01.05.2022 по 30.09.2025 (включно) у сумі 23 470,98 грн. Щодо правомірності дій Товариства стосовно припинення (обмеження) газопостачання споживачу. Згідно з Правилами постачання та статтями 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зобов`язане постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно з особовим рахунком і встановленими тарифами. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГРМ, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу. Згідно з пунктом 27 Розділу ІІІ Правил постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ. Для цього постачальником має бути укладений з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам (договір не вимагається у передбачених цими Правилами випадках припинення газопостачання, ініційованих через інформаційну платформу Оператора ГТС). За необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ (крім передбачених цими Правилами випадків припинення газопостачання, ініційованих через інформаційну платформу Оператора ГТС) постачальник надсилає Оператору ГРМ відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність здійснення ним заходів з припинення/обмеження розподілу природного газу споживачу, копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), у якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно припинити розподіл природного газу на об`єкт споживача. У такому разі Оператор ГРМ відповідно до умов укладеного договору на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання, здійснює в установленому порядку припинення розподілу природного газу на об`єкт споживача, після чого повідомляє про це постачальника. Відповідно до підпункту 3 пункту 6.1. розділу IV Типового договору постачальник має право ініціювати припинення постачання природного газу Споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством. Разом з тим, відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285 (далі - Правила безпеки), та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством. Відтак, Товариством на підставі підпункту 3 пункту 6.1. розділу IV Типового договору, з урахуванням наявної та не сплаченої заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_4 у сумі 23 470,98 грн, було ініційовано припинення постачання природного газу ОСОБА_2 та у спосіб, передбачений законодавством, направлено на адресу останньої повідомлення про припинення споживання природного газу від 15.01.2025 № 119/4.3.1-3126-2025/950235132. У свою чергу, відповідно до пункту 27 Розділу ІІІ Правил Товариством направлено відповідному Оператору ГРМ – Волинській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» повідомлення (доручення) на припинення (обмеження) газопостачання споживачу та пломбування вхідної запірної арматури від 15.01.2025 № 119/4.3.1-3126- 2025/950235132. Згідно з пунктом 27 Правил постачання побутовий споживач, що має прострочену заборгованість перед постачальником за послуги з газопостачання, не має права протидіяти постачальнику та/або Оператору ГРМ у заходах із припинення газопостачання та на письмову вимогу постачальника має самостійно припинити власне газоспоживання. Таким чином, Товариство, направляючи відповідне повідомлення (доручення) ОСОБА_2 та Оператору ГРМ діяло виключно у спосіб та порядку, що встановлені Правилами постачання та Договором, відповідно до вимог положень інших нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини вказаних учасників ринку природного газу. Згідно з п. 30 Правил постачання відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складання між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання. Відтак, положеннями Правил постачання прямо передбачена можливість здійснення заходів з припинення газопостачання споживачу внаслідок утвореної та непогашеної ним заборгованості, а відновлення газопостачання можливе за умови погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання. Разом з тим, Позивачем не надано відповідних доказів та матеріалами справи не встановлено, що за адресою об`єкту газопостачання, а саме: АДРЕСА_1 , фактично відбулися заходи з припинення/обмеження газопостачання ініційовані саме постачальником – ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а також не надано доказів погашення заборгованості. Щодо відсутності предмета спору в частині порушення прав Позивача з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз України»: позивач у своїй позовній заяві жодним чином не наводить підстав своїх матеріально-правових вимог до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а також не зазначає в чому саме полягає його порушене право та яким чином має відбутись його поновлення. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України (далі – ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. У частині другій статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Водночас законодавець передбачив, що такий перелік не є вичерпним та надав право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Правомірний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми права у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та інших звернуто увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18; від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження № К/9901/16194/19; К/9901/16864/19). Отже, наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. У свою чергу, у позовній заяві Позивачем не подано жодних доказів та не наведено належного обґрунтування того, в чому полягає порушення його прав, які саме права порушено Відповідачем. Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Предмет спору – це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову – це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (зазначену правову позицію було викладено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20). У порядку п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначає, що не погоджується з наведеними Позивачем правовими підставами позову, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, заперечує проти неї в повному обсязі, як в частині її змісту, так і в частині її вимог, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

У відповіді на відзив ТОВ «ГК «Нафтогаз України» - позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідач сам підтверджує ключовий факт: особовий рахунок № НОМЕР_4 відкрито на ім`я ОСОБА_2 , а не Позивача та згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно зі ст. 509, 510 ЦК України, боржником є особа, яка зобов`язана вчинити певну дію - ОСОБА_2 . Згідно зі ст. 511 ЦК України Позивач не є стороною договору та не може бути зобов`язаний оплачувати чужий борг. Вимога оплати боргу від позивача є безпідставною. Щодо незаконності припинення газопостачання, то постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 (зі змінами) встановлено: «На період дії воєнного стану в Україні та протягом 6 місяців після його припинення забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі». Воєнний стан введено 24.02.2022 та діє досі. Припинення газопостачання 15.01.2025 відбулося під час дії заборони. Посилання Відповідача на призупинення виконання Постанови є маніпуляцією - Постанова № 206 діє. Відповідно до ст. 633 ЦК України договір постачання газу є публічним. Підприємець зобов`язаний укласти договір з кожним, хто звернеться. Відмова можлива лише за відсутності технічної можливості. Борг попереднього споживача не є підставою для відмови новому споживачу з встановленим судом правом користування.

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Волиньелекрозбут» Гентіш О.Л. просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Волиньелектрозбут» відмовити у повному обсязі та в обгрунтування заперечення зазначає, що ТОВ «ВЕЗ» з 01 січня 2019 року є постачальником універсальних послуг, на якого покладений спеціальний обов`язок щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Волинської області відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон). З 01.01.2019 відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону, п. 8 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», абз. 14 пп. 1.1.2; ч. 3 пп. 3.1.6; абз. 1-2 пп. 3.1.7; абз. 1-2 пп. 3.2.1; абз.1 пп. 3.2.5; пп. 3.3.1; пп. 3.3.5 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», які затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі скорочено – ПРРЕЕ або Правила) постачання електричної енергії побутовим споживачам здійснюється на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі – Договір), який розроблений ТОВ «ВЕЗ» на підставі типового договору (додаток № 6 до ПРРЕЕ), а також публічної комерційної пропозиції № 1 «Універсальна «Побут» (що є невід`ємною частиною та додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг), які опубліковані на офіційному сайті ТОВ «ВЕЗ». Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються ПРРЕЕ. Щодо посилання Позивача на статтю 36 Закону та пункт 4.14 ПРРЕЕ, то позивачем вказано, що згідно зі статтею 36 Закону, постачальник зобов`язаний укласти публічний договір з побутовим споживачем за наявності технічної можливості. Зі змісту зазначеної статті, слідує те, що Позивачем наведене некоректне посилання на норму Закону, адже стаття 36 регулює питання щодо сертифікації суб`єкта господарювання, контроль над яким здійснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Співтовариства, що у повній мірі не відповідає вказаному Позивачем. Окрім цього, інші норми Закону не містять безумовного обов`язку щодо укладення Договору з побутовим споживачем за наявності технічної можливості. Частиною 1 статті 63 Закону визначено, що постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та/або малому непобутовому споживачу, який знаходиться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Відповідно до частини 4 ст. 63 Закону, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Постачальник універсальних послуг зобов`язаний укласти Договір за умови дотримання певних вимог споживачем, які встановлені Правилами, зокрема щодо наявності відповідного пакету документів, який надається споживачем постачальнику перед укладенням Договору. Позивачем також вказано, що відповідно до пункту 4.14 ПРРЕЕ споживач має право на укладення договору постачання незалежно від права власності на житло, якщо він є фактичним користувачем. Наведене не знаходить свого відображення у нормі пункту 4.14 Правил. Даний пункт регулює питання щодо процедури формування платіжних документів (рахунків) за спожиту електричну енергію. Підсумовуючи наведене, вважаємо твердження Позивача незаконними та такими, що не знаходять своє відображення у нормативно-правових документах, що регулюють спірні правовідносини. Щодо укладення договору про постачання електричної енергії як з побутовим споживачем: договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , укладено з Позивачем на підставі ухвали Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09.10.2025 про забезпечення позову, всупереч вимогам, визначеним ПРРЕЕ. Відповідно до пункту 3.3.5. ПРРЕЕ новий споживач постачальника універсальних послуг надає такі документи для укладення Договору, зокрема: 1) для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: витяг з ЄДР, роздрукований з Інтернету, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР; 2) для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті); 3) копію документа, яким визначено право власності чи користування (оренда, позичка, управління тощо) на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта). Крім того, згідно з п. 13.7. публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розроблений ТОВ «ВЕЗ» на підставі типового договору та розміщений на офіційному сайті товариства (додаток 6 до Правил), у разі, якщо об`єкт Споживача перебуває у власності (користування) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка у цьому договорі. У випадку ненадання достатнього пакету документів зі сторони споживача, у постачальника електричної енергії відсутні підстави для укладення Договору. 14 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ВЕЗ» із заявою про укладення договору про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було долучено довідку про фактичне місце проживання, постанову Волинського апеляційного суду від 01.07.2024р., копії паспорта та картки платника податків. У зв`язку із відсутністю всіх необхідних документів, у тому числі правовстановлюючих документів на будинок, письмової згоди власника будинку на укладення договору, документів, які підтверджують право позивача на користування будинком, ТОВ «ВЕЗ» не мало правових підстав для укладення з позивачем відповідного договору. Таких документів до позовної заяви також не долучено. Позивачем не доведено, що ним виконано вимоги пункту 3.3.5 ПРРЕЕ та пункту 13.7. публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, у зв`язку із чим відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог Позивача. Щодо відкриття особового рахунку, активації точки комерційного обліку та забезпечення фактичного постачання електроенергії за діючими тарифами, то відповідно до пункту 3.2.14 Правил, договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку. Оскільки, щоб відкрити особовий рахунок, сторони повинні в належній формі досягти згоди з усіх істотних умов Договору (в тому числі споживач повинен виконати пункт 3.3.5 Правил - надати відповідні документи до заяви-приєднання), дану вимогу ТОВ «ВЕЗ» може виконати після укладення договору, як це визначено Правилами. Згідно з підпунктом 79 пункту 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі – Кодекс), точка комерційного обліку (ТКО) - фізична або умовна (віртуальна) точка (як елемент інформаційної моделі ринку), ідентифікована відповідним EIC-кодом, якої стосуються дані комерційного обліку електричної енергії, які використовуються для розрахунків між учасниками ринку електричної енергії та/або для формування звітності. Для фізичної ТКО дані комерційного обліку формуються на основі результатів вимірювання або розрахунків. Для умовної (віртуальної) ТКО дані формуються розрахунковим шляхом на основі даних, отриманих з однієї або більше фізичних точок. Відповідно до пункту 1.1.2 Правил, точка комерційного обліку - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії. Наскільки це можливо, точка комерційного обліку повинна збігатися з точкою вимірювання. Натомість, підпунктами 21, 72 пункту 1.2.1 Кодексу визначено, що сторона, відповідальна за точку комерційного обліку (ВТКО) - юридична або фізична особа (зокрема фізична особа-підприємець), яка відповідає за організацію комерційного обліку електричної енергії в конкретній точці комерційного обліку відповідно до цього Кодексу. Засоби комерційного обліку електричної енергії (ЗКО) - узагальнена назва засобів, що використовуються для здійснення комерційного обліку електричної енергії (ЗВТ, допоміжне обладнання, засоби та системи збору та обробки результатів вимірювання, формування, збереження та передачі даних комерційного обліку та керування даними тощо) відповідно до цього Кодексу. Згідно з пунктом 2.1.7 Кодексу, основні ролі, які виконуються учасниками при забезпеченні комерційного обліку електричної енергії, та пов`язані з ними процеси вказані в цьому пункті, зокрема ВТКО є: оператор системи (обленерго), виробник е/е, оператор установки зберігання енергії, споживач, а основними процесами є: створення ТКО, організація улаштування ЗКО та вузлів обліку в ТКО, технічне обслуговування та ремонт належних ЗКО; організація пов`язаних з ТКО процесів формування та передачі даних комерційного обліку електричної енергії. Окрім цього Закон, Правила та Кодекс не визначають поняття «активації ТКО». Таким чином, наближені до цього процеси не входять до сфери компетенції ТОВ «ВЕЗ», а тому дана вимога необґрунтована та така, що заявлена до неналежного відповідача. Заявлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні цієї позовної вимоги. Щодо забезпечення фактичного постачання електроенергії за діючими тарифами, ТОВ «ВЕЗ» наголошує на тому, що для цього необхідно дотримання вимог, встановлених пунктом 3.1.6 Правил, зокрема: Постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; 5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики; 6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі. На даний час Позивач не відповідає вищезазначеним вимогам, а тому немає підстав для задоволення позову.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав і просив їх задовольнити, а також пояснив, що цей спір стосується права людини на гідне життя та захисту дитини, він є законним користувачем житлового будинку, а відповідачка ОСОБА_2 , не маючи законного права виселити його з сім`єю, створила не сумісні із життям умови, а інші відповідачі всупереч вимогам законодавства припинили надання послуг по електропостачанню та газопостачанню, у подальшому було укладено на підставі ухвали про забезпечення позову договори на розподіл та постачання електроенергії, і хоч ця ухвала скасована, відповідачі в цих договорах зазначили, що вони діють тимчасово, однак це суперечить закону і тому постачання електроенергії не може бути припинено, але на теперішній час він отримав попередження про припинення надання послуг електропостачанню. Його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , у цій квартирі проживає його повнолітня дочка ОСОБА_6 , а його реальне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , він має законне право на проживання у житловому будинку за цією адресою, вільний у виборі місця проживання, однак інші треті особи чинять йому перешкоди у користуванні цим житлом. Такі перешкоди почалися після того, як його мати ОСОБА_2 подала позов про виселення його із зазначеного житлового будинку, але у її позові було відмовлено та встановлено його сервітутне право, і на наступний тиждень відбулися події, пов`язанні з перешкоджанням в отриманні комунальних послуг. Рішенням Волинського апеляційного суду чітко встановлено його право на проживання у цьому житловому будинку, він сплачує за комунальні послуги, а тому підстав для їх припинення не вбачає. Дії ОСОБА_2 є зловживанням правами, вона подала заяви про розірвання договорів на отримання комунальних послуг щоб в такий спосіб виселити його з житлового будинку, в якому він проживає з 2018 року, останні 2 роки у будинку живе із сім`єю, та був користувачем електроенергії та газу, є споживачем цих послуг. На цей час послугами по газопостачанню він не користується, оскільки 08.05.2025 року відповідачка ОСОБА_2 подала заяви на розірвання договорів, і було знято РДГС, лічильник, відрізано трубу, незважаючи на те, що у будинку проживали люди.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити і пояснила, відповідач вселився у належний їй на праві власності житловий будинок з її згоди, однак вона дозволила йому проживати у цьому будинку тимчасово, до того часу, поки у неї не виникне потреба у проживанні. Вона виїжджала за кордон, на теперішній час повернулася і не має де проживати, фактично є безхатченком. Вона завжди проживала у квартирі по АДРЕСА_2 , однак судом за позовом ОСОБА_1 було визнано незаконною приватизацію нею цієї квартири. У цій квартирі позивач, його дочка та дружина зареєстровані, він має доступ до цієї квартири, тобто позивач має інше місце проживання, відмінне від належного їй на праві власності житлового будинку. Однак він продовжує проживати саме в будинку, проживає понад 8 років, допустив борги за послуги газопостачання, відмовляється їх сплати, сума заборгованості є значною та непосильною для неї, а тому вона звернулася до відповідної організації, щоб газопостачання до будинку зовсім припинити. Вона надала позивачу строк для сплати заборгованості по газопостачанню, проте він повідомив, що навчить її як сплачувати чужі борги. Будинок є старим, дерев`яним, під час проживання ОСОБА_1 в будинку мали місце пожежі, тому вона й звернулася до відповідної організації про припинення послуг електропостачання, щоб у такий спосіб зберегти належне їй на праві власності житло. Вона зробила у будинку ремонт, але позивач внаслідок неналежного користування ним, вже цей ремонт фактично зіпсував. ОСОБА_1 має де проживати, а саме у вказаній квартирі, у якій він зареєстрований, на цей час у квартирі проживає його старша дочка. Вона у будинку як власниця бажає проживати одна, проте на сьогоднішній день позивач позбавив її можливості проживати і у вказаній квартирі, де змінив замки вхідних дверей, і в житловому будинку, адже син ОСОБА_1 не впускає її у будинок.

Представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Мазурик П.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що вимоги позивача є втручанням у право власності відповідачки на житловий будинок та земельну ділянку. Позивач вже звертався з позовом до суду про встановлення сервітуту на цей житловий будинок, однак у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач ОСОБА_1 є ще й користувачем квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , це його зареєстроване місце проживання. Позивач звертався в суд з позов про усунення перешкод у користуванні цією квартирою, на теперішній час він має доступ до квартири і може у ній проживати, квартира є придатною до проживання. Він змінив замки вхідних дверей квартири. У свою чергу відповідачка ОСОБА_2 змушена виплачувати великі борги по газопостачанню, хоча цими послугами вона не користувалася, адже не проживала у належному їй на праві власності житловому будинку. Позивач каже що немає боргів за комунальні послуги. Так ці борги сплачує ОСОБА_2 як власник житла, борг з кожним днем збільшується. У відповідачки мізерна пенсія і проживання ОСОБА_1 у спірному житлі, допущення заборгованості покладає на неї додатковий тягар. Після декількох пожеж у житловому будинку, які мали місце, відповідачка вирішила припинити послуги по електропостачанню, оскільки має намір встановити альтернативні джерела електроенергії. Житловий будинок старий, горіла вже електропроводка, і щоб зберегти свою власність, вона звернулася до надавача послуг про їх припинення.

Представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» Козлюк З.Р. у судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь ОСОБА_1 на відзив, а також пояснила і те, що у січні 2025 року товариство отримало повідомлення від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо доручення на припинення газопостачання у зв`язку із заборгованістю за адресою: АДРЕСА_1 , а 08 травня 2025 року від власниці житлового будинку ОСОБА_7 надійшла заява на механічним від`єднанням та зняття газового лічильника, розірвання договору розподілу природного газу, і тому на виконання цієї заяви у зв`язку на підставі наряду-допуску №110 від 21.05.2025 виконано фізичне від`єднання газопроводу- вводу в місці розмежування балансової належності методом обварювання сталевої заглушки, а також з ОСОБА_2 як власником житлового будинку укладено Додаткову угоду №1 до Типового договору розподілу природного газу від 21.05.2025, відповідно до якої припинено 21.05.2025 дію договору розподілу природного газу. Після розірвання цього договору жодні особи з власником житлового будинку до ТОВ «Газорозподільні мережі України» для укладення відповідного договору не зверталися.

Представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Плигань І.Ю. у судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позову заяву, та просила у задоволенні позову відмовити, і пояснила також, що у реєстрі споживачів послуг по газопостачанню на цей час зареєстрована ОСОБА_2 дію договору на постачання не припинено. Разом з тим, оскільки технічного приєднання до мережі газопостачання немає, тому і постачання газу постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не здійснюється. Крім того, за адресою житлового будинку: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 та з якою є діючий договір на постачання наявна заборгованість за послуги газопостачання у розмірі 23 470 грн 98 коп. Позивач ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з заявами щодо укладення відповідного договору чи зміни власника особового рахунку не звертався, а відтак жодного його права з боку товариства не порушено

Представник ТОВ «Волиньелектрозбут» Мірчук В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, і також пояснив, що позивач ОСОБА_1 звертався до товариства з заява про укладення договору на постачання електричної енергії за адресою житлового будинку: АДРЕСА_1 , але він не є власником цього об`єкта , а власником є ОСОБА_2 , яка згоди на укладення такого договору не надавала, а тому відсутні підстави на постачання електричної енергії до цього будинку. До заяви позивач не надав повний перелік документів, який передбачений законодавством, для укладення договору на постачання електричної енергії. Постановою апеляційного суду, на яку посилається позивач, не встановлено його право на проживання, а суд лише відмови у виселені останнього, оскільки ОСОБА_2 не надала доказів, які б підтверджували зазначені нею підстави для виселення, тобто суд відмови у виселені, на його думку, з процесуальних питань. Щодо тимчасового договору на постачання електричної енергії, який було укладено з позивачем на виконання ухвали суду про забезпечення позову, то у зв`язку із скасування цієї ухвали, договір припини дію, та крім того, цей договір не є предметом цього позову.

Представник ПрАТ «Волиньобленерго» Карпік В.Ф. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просила у позові відмовити і, крім того, пояснила, що ПрАТ «Волиньобленерго» є оператором розподілу електричної енергії та здійснює надання послуг на підставі договору про розподіл електроенергії, а позивач у позовній заяві просить відновити йому електропостачання та забезпечити постачання електроенергії, а не розподіл, тому такі вимоги, як їх сформулював позивач до товариства, не можуть бути задоволенні. ПрАТ «Волиньобленерго» не є постачальником електроенергії, а здійснює її розподіл.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачки та її представника, представників відповідачів, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є сином відповідачки ОСОБА_2 . Останній на праві власності належить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зазначеному житловому будинку проживає без реєстрації цього місця проживання позивач ОСОБА_1 , його дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дружина ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою Камінь-Каширської міської ради № 450/01-75/25 від 23.06.2025, виданою на підставі акта обстеження про фактичне проживання на території Камінь-Каширської міської ради № 68 від 23.06.2025.

З цієї ж довідки вбачається, що позивач, його дочка та дружина зареєстровані за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 .

У житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 вселився, як пояснила у судовому засідання відповідачка ОСОБА_2 (власниця житлового будинку), з її згоди.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Судове рішення про виселення позивача із зазначеного житлового будинку, визнання останнього таким, що втратив право на користування цим житлом, відсутнє.

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, позивач, який проживає у житловому будинку зі згоди його власниці ОСОБА_2 , як володілець цього житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування зазначеним житловим будинком, у тому числі і від власника.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до частини першої статті 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

За змістом пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункту 2 частини першої статті 5 зазначеного Закону).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 7 цього ж Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.

Обов`язковість забезпечення електропостачання в житлових будинках та житлових приміщеннях передбачена державними будівельними нормами - ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87, та ДБН В.2.5-23:2010 "Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15 лютого 2010 року.

Таким чином, забезпечення електропостачання у житлових приміщеннях - це необхідна складова належних умов проживання у житловому приміщенні. Припинення електропостачання у житлове приміщення суттєво погіршує умови проживання та перебування у ньому.

Ані ЖК України, ані Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не пов`язує право користувача житлового приміщення отримувати комунальні послуги з укладенням цим користувачем договору з надавачем комунальних послуг.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що користувач житлового приміщення має вносити плату за комунальні послуги, які використовує, однак не повинен укладати окремі договори.

Більш того, законодавство про надання комунальних послуг, зокрема послуг електропостачання, не передбачає можливості укладення окремого договору про надання комунальних послуг з користувачем житлового приміщення, що належить на праві власності іншій особі.

Водночас, відсутність договору про надання комунальних послуг з користувачем житлового приміщення, власником якого є інша особа, не позбавляє користувача житлового приміщення права на отримання комунальних послуг, зокрема послуг електропостачання.

Відтак, право на отримання комунальних послуг нерозривно пов`язане з правом користування житловим приміщенням і таке не вимагає будь-якого додаткового оформлення.

Хоч у частині першій статті 26 Закону України «Про електроенергетику» й передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з постачальником, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для позбавлення користувача житлового приміщення права отримувати комунальні послуги.

Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та у постанові Верховного Суду від 31 травня 2025 року у справі № 201/11385/21 (провадження № 61-11467св22).

Отже, відсутність між позивачем та відповідачами договору про надання послуг саме по собі не свідчить про правомірність відключення житлового будинку від електропостачання, газопостачання.

Крім того. згідно з п. 2.1.8. глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, переважне право на укладення договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, про постачання електричної енергії споживачу має особа (спадкоємець), яка проживає за адресою місцезнаходження об`єкта побутового споживача, та надасть документальне підтвердження місця реєстрації або довідку органів місцевого самоврядування про місце фактичного проживання за адресою місцезнаходження об`єкта побутового споживача.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Суди не можуть виходити лише з наявності в особі певного права, але мають перевірити добросовісність його здійснення, зокрема, причину та мету дій особи в межах наданого їй права, усвідомлення особою, яка здійснює право, того, що таким чином порушуються та обмежуються права та законні інтереси інших осіб, тощо.

Встановлено, що проживаючи у зазначеному житловому будинку, позивач користувався послугами по газопостачанню та електропостачанню.

Проте, 02 червня 2025 року ОСОБА_2 як власник житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та як споживач відповідно до умов укладеного з ПАТ «Волиньобленерго» договору про розподіл електроенергії звернулась до останнього з письмовою заявою № 125137 щодо відключення електроустановок. Відключення електроустановок здійснено 17 червня 2025 року після оплати послуги споживачем на підставі акта надання послуг № ВОЕ00049479.

На виконання ухвали суду про забезпечення позову були укладені тимчасові договори про розподіл та постачання електричної енергії, позивачу відновлено електропостачання, однак на цей час останнього попередженого про припинення надання послуг по електропостачанню (розподілу), оскільки зазначену ухвалу скасовано Волинським апеляційним судом.

Крім того, позивачу було припинено надання послуг по газопостачанню по АДРЕСА_1 , оскільки 24.07.2024 відповідачка ОСОБА_2 подала до Товариства заяву про припинення газопостачання. На виконання цієї заяви 24.07.2024 року представниками Волинської філії ТОВ «ГРМУ» здійснено припинення газопостачання об`єкта зазначеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на газопроводі-вводі шляхом повного перекриття та встановлення пломби № VLTECH R 40081238, про що складено акт №73 від 24.07.2024.

07.10.2024 Волинською філії ТОВ «ГРМУ» направлено лист №ВлФ/500/2-403 від 07.10.2024 за адресою АДРЕСА_1 про проведення контрольного огляду ВОГ, газоспоживаючого обладнання та газових мереж.

08.10.2024 позивач ОСОБА_1 надіслав на адресу Волинської філії заяву щодо укладення договору розподілу природного газу.

Зазначені заява позивача Волинською філією ТОВ «ГРМУ» відхилено у зв`язку із відсутністю правових підстав для укладення з ним договору розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , про що останньому надано відповідь.

Крім того, 06.11.2024 Волинською філією ТОВ «ГРМУ» повторно направлено лист №ВлФ/500/2-ВИХ-357-24 від 06.11.2024 за адресою АДРЕСА_1 , про проведення контрольного огляду ВОГ, газоспоживаючого обладнання та газових мереж 11.11.2024 о 10 годині.

11.11.2024 представників Волинської філії ТОВ «ГРМУ» не було допущено до газоспоживаючого обладнання, що підтверджується актом про недопуск.

28.11.2025 за участі представників поліції було здійснено огляд газоспоживаючого обладнання та виявлено самовільне відновлення газопостачання, проведено повторне відключення газопостачання будинку методом встановлення заглушки на крані газопроводу-вводу та опломбовано №R 38589171. З метою унеможливлення повторного самовільного відновлення газопостачання, демонтовано та вилучено РДГС (регулятор тиску газу №773), про що складено акт від 28.11.2024 року.

Волинською філією ТОВ «ГРМУ» було направлено лист ВлФ/500/2- ВИХ-2498-25 від 05.05.2025 року про проведення контрольного огляду ВОГ, газоспоживаючого обладнання та газових мереж.

Від власника ОСОБА_2 до Волинської філії надійшла заява Вх. № ВлФ/104/4-ВХ-7390-25 від 08.05.2025 року про розірвання договору розподілу природного газу у зв`язку із механічним від`єднанням за адресою АДРЕСА_1 та зняття газового лічильника.

На виконання заяви власниці зазначеного житлового будинку ОСОБА_2 21.05.2025 було на підставі наряду-допуску №110 від 21.05.2025 виконано фізичне від`єднання газопроводу-вводу в місці розмежування балансової належності методом обварювання сталевої заглушки, а також укладено з нею Додаткову угоду №1 до Типового договору розподілу природного газу від 21.05.2025, відповідно до якої Сторони домовились припинити 21.05.2025 дію договору розподілу природного газу.

Крім того, на підставі заяви власника від 23.05.2025 закрито особовий рахунок № НОМЕР_3 , а також 26.05.2025 демонтовано газовий лічильник відповідно до акта №104388.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 , вживаючи заходи, спрямовані на відключення належного їй на праві власності житлового будинку від електропостачання, газопостачання, вона серед іншого бажала захисти своє право власності, у тому числі право на користування цим будинком, оскільки бажає проживати у ньому сама, а позивач із сім`єю має інше житло, зареєстрованим місцем проживання останнього є квартира, що розташована по АДРЕСА_2 . До якої позивач має вільний доступ і в якій також проживає його повнолітня дочка.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В той же час, згідно з ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, право власності не може порушувати права інших осіб.

Враховуючи те, що позивач на час вирішення спору правомірно користується зазначеним житловими будинком, в якому також проживає і його неповнолітня дитина, він має право на належні умови проживання і отримання комунальних послуг в силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Дії відповідачки, спрямовані на відключення електропостачання, свідчать про намір створити для позивача умови задля виселення його з житлового будинку, яке, у разі наявності для цього підстав, може бути здійснено лише на підставі відповідного рішення суду про виселення.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи права та інтереси неповнолітньої дитини, яка проживає у спірному житлі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині забезпечення електропостачання належить задовольнити, зобов`язавши ТОВ «Волиньелектрозбут» та ПАТ «Волиньобленерго» забезпечити надання послуг по електропостачанню (розподілу та постачання елекричної енергії) відповідно до чинних тарифів та нормативів у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог позивача в частині відновлення послуг по газопостачанню, то підстави для їх задоволення відсутні, зважаючи на таке.

Як користувач зазначеного житлового будинку позивач дійсно має право на послуги по газопостачанню.

В судовому засіданні позивач пояснив, що проживає у житловому будинку з дочкою та дружиною, та з моменту його вселення у це житло відповідачка жодного дня у ньому не проживала, та він із своєю сім`єю користувався послугами по електропостачанню та газопостачанню.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний , поряд з іншим, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як на підставі для звернення з заявою про відключення газопостачання відповідачка ОСОБА_2 посилається на те, що позивач, користуючись послугами по газопостачанню, створив заборгованість, розмір якої для неї як пенсіонерки, є надто значним і непосильним, а тому, з огляду на те, що така заборгованість згідно з вимогами законодавства підлягає стягненню з власника житла, вона, яка жодного дня цими послугами не користувалася, з метою захисту свого права, і вжила заходів на припинення газопостачання, звернувшись з відповідною заявою до газопостачальних організації.

Згідно з фінансовим станом споживача ОСОБА_2 наявна заборгованість по газопостачанню за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 23 470 грн 98 коп.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач ОСОБА_1 зазначає, що борг попереднього споживача не є підставою для відмови новому споживачу з встановленим судом правом користування.

Позивач у цій відповіді також зазначає і те, що він не є стороною договору та не може бути зобов`язаний оплачувати чужий борг. Вимога оплати боргу ним є безпідставною.

Однак, у судовому засіданні позивач пояснив і те, що у спірному житловому будинку відповідачка ОСОБА_2 жодного дня не проживала та саме він користувався послугами по газопостачанню та він є споживачем послуг.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач як користувач житловим будинком та послугами по газопостачанню діє недобросовісно, всупереч на шкоду інтересам власника житла.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачка з метою захисту свого майнового інтересу правомірно звернулася до ТОВ «ГПК «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» з заявою про припинення газопостачання, а останні таке газопостачання відповідно припинили.

Порядок укладання договорів з розподілу природного газу здійснюється відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Для укладення договору розподілу природного газу споживач повинен надати заяву-приєднання, документ, що підтверджує право власності або користування об`єктом (наприклад, свідоцтво про право власності або договір оренди), та документ, що посвідчує особу (паспорт/ID-картка, РНОКПП/ІПН).

Згідно з Правилами постачання природного газу для укладення договору постачання природного газу споживач має надати постачальнику такі документи: заяву про укладення договору, в якій зазначити свій персональний ЕІС-код та очікувані об`єми (обсяги) споживання природного газу на період дії договору; належним чином завірену копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт споживача; копії документів на право укладання договору, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та уповноваженої особи на підписання договору, та копію документа про взяття на облік у контролюючих органах.

Таким чином, для укладення догорів на постачання та розподіл природного газу, електричної енергії споживачу, поряд з іншим, належить подати копію документа, що підтверджує право власності чи користування об`єктом, документальне підтвердження місця реєстрації або довідку органів місцевого самоврядування про місце фактичного проживання за адресою місцезнаходження об`єкта побутового споживача тощо.

Як встановлено у судовому засідання, позивач з заявами про укладення договору на постачання природного газу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не звертався.

З огляду на вищезазначене обставини в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» щодо надання послуг по розподілу та постачанню природного газу.

Щодо інших позовних вимог позивача, що з огляду на вищезазначені встановлені обставини справи, вони є безпідставними і також задоволенню не підлягають.

Крім того, позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення співідповідачів про припинення/відключення газо- та елекропостачання, прийняті за зверненням відповідачки без врахування прав та інтересів фактичного споживача послуг не є ефективними в цивільному судочинстві, адже їх задоволення не може усунути заявлене порушення права чи інтересу позивача.

Зазначена право позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/393/19 ( провадження11-26заі20).

Позовна вимога щодо зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 припинити дії, що перешкоджають позивачу ОСОБА_1 в користуванні житлом, утриматися від звернень до постачальників комунальних послуг з вимогами про припинення/відключення газо- та електропостачання без письмової згоди позивача; не вчиняти будь-яких інших дій, спрямованих на обмеження позивача у можливості користування житлом та комунальними послугами не може бути задоволена з огляду також і на те, що суд здійснює захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних прав, а не тих, які можуть мати місце у майбутньому.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 № 9901/393/19 (11-26заі20) резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи від вчинення дій на майбутнє

Відмова у частині зазначених позовних вимог, з огляду на часткове задоволення позову, не порушує права та інтереси неповнолітньої дитини позивача, яка проживає у вказаному житловому будинку.

Щодо посилання позивача на постанову Волинського апеляційного суду від 01 липня 2024 року як на правомірність проживання його у спірному житловому будинку, то відповідно до змісту цієї постанови, апеляційний суд відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позову про виселення саме з тих підстав, що остання не надала жодного належного, допустимого і достовірно доказу на підтвердження наведених нею у позовній заяві обставин, на які вона посилалася як на підстави для виселення. Однак у цій постанові не констатовано право ОСОБА_1 на проживання у спірному житлі, оскільки оцінку правомірності проживання останнього у зазначеному житловому будинку апеляційний суд не надавав, а лише встановив, що ОСОБА_1 є сином власниці житлового будинку та відповідно до копії акта обстеження від 21 січня 2020 року фактично проживає у цьому житловому будинку без реєстрації.

За таких обставин, зазначена постанова не має преюдиційного значення щодо питання про право ОСОБА_1 на користування спірним житловим будинком, на що останній посилається у цій справі в обгрунтування своїх позовних вимог.

Щодо клопотання представника ТОВ «Газорозподільні мережі України» про залишення позову ОСОБА_1 в частині вимог до ТОВ «Газорозподільні мережі України» без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК, то підстави для його задоволення відсутні, оскільки представником цього відповідача не доведено що в обох позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, що позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 10 - 13, 77-81, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги, задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги задовольнити.

Зобов`язати Приватне акціонерного товариство «Волиньобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» забезпечити надання послуг по електропостачанню (розподілу та постачанню електричної енергії) відповідно до чинних тарифів та нормативів у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О.В. Антонюк