Рішення від 18 грудня 2025 р. у справі №640/20300/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2025 року м. Київ справа №640/20300/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» невірним;

зобов`язати Львівську обласну прокуратуру змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 , вказавши - відповідно до пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 справу прийнято до провадження та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 позивачу поновлено строк звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю внесення формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», замість формулювання - відповідно до пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №813/7563/14, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1 460-к від 23.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Львівської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської області з 24.10.2014.

На підставі вказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, виконавчого листа, виданого 26.02.2020, Генеральним прокурором 25.05.2020 прийнято наказ №134к, яким скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1460-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Львівської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської області з 24.10.2014.

Також наказом Генерального прокурора від 25.05.2020 №135к вважати припиненими повноваження ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської області у зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді з 14.07.2019.

Протягом 2020 року Офіс Генерального прокурора та Львівська обласна прокуратура неодноразово направляли позивачу повідомлення щодо необхідності ознайомлення з наказами від 25.05.2020 №134к та №135к.

Як стверджує позивач, він отримував повідомлення від Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури, проте відмовився офіційно ознайомлюватися з вказаними наказами.

Листом від 04.05.2022 №07-577-20 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача на його звернення від 05.04.2022, що враховуючи те, що на посаду прокурора Львівської області позивач був призначений строком на 5 років, наказом Генерального прокурора від 25.05.2020 №135к було визначено, що його повноваження на вказаній посаді припинені з 14.07.2019.

Разом з цим, позивача повідомлено, що він продовжує залишатися у статусі прокурора.

Вказаним листом позивача також повідомлено про необхідність подання ним заяви про намір пройти атестацію в установленому порядку.

Відповідно до акту про ознайомлення з наказом від 07.07.2022, у приміщенні кабінету №625 по вул. Різницькій, 13/15 у м. Києві позивачу доведено до відома наказ №134к від 25.05.2020 про поновлення його на посаді прокурора, але від підпису про ознайомлення та отримання його копії він відмовився.

Офісом Генерального прокурора 09.06.2022 за №17/1-22425-22 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження подано дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який виразився у неподанні ним заповненої анкети доброчесності прокурора, яка визначена Порядком проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України №205 від 16.06.2016.

За результатами поданої дисциплінарної скарги Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, 01.09.2022 прийнято Висновок №07/3/2-326дс-127дп-22 «Про відсутність дисциплінарного проступку прокурора», яким дисциплінарне провадження відкрите стосовно прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_1 , закрито.

Відповідно до рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 29.09.2022 №166дп-22, закрито дисциплінарне провадження №07/3/2-326дс-127дп-22.

Крім того, позивач звернувся 12.07.2022 із заявою до керівника Львівської обласної прокуратури, якою повідомив, що накази №134к та №135к від 25.05.2020 він вважає формальними, з 2020 року фактичне його поновлення на посаді не відбулось, а тому він вважає, що неповинен проходити атестацію та від написання заяви про її проходження відмовляється.

Вказаною заявою позивач просив звільнити його з роботи за власним бажанням на підставі ст. 39 КЗпП України та п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із виходом на пенсію.

Наказом Львівської обласної прокуратури №981к від 05.08.2022 прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури з 08.08.2022 у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію (п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Підставою прийняття вказаного наказу стали листи Офісу Генерального прокурора від 29.07.2022 №07/01/1-569вих-22 та від 02.08.2022 №7/1/1-579вих-22.

Позивач 30.09.2022 звернувся до відповідача із заявою щодо зміни формулювання причин звільнення, шляхом внесення відповідних змін до наказу №981к від 05.08.2022.

Листом від 14.10.2022 №07-938вих-22 Львівська обласна прокуратура повідомила позивача, що оскільки законодавець визначив імперативну норму, згідно з якою неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є самостійною підставою для звільнення з органів прокуратури, після підтвердження факту неподання Вами у встановлений строк такої заяви, позивача звільнено з органів прокуратури на підставі п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Позивач повторно звернувся із заявою від 17.10.2022 до відповідача.

Листом від 24.10.2022 №27-3725-22 Львівська обласна прокуратура повідомила, що оскільки позивач відмовився від написання заяв про проходження атестації, що також підтверджено Офісом Генерального прокурора, а тому відсутні правові підстави для внесення змін до наказу про звільнення.

Позивач, вважаючи оскаржуване формулювання причин звільнення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом статті 2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.

Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Статтею 4 Закону України від 14.14.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом № 1697 забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо (пункт 1 частини першої статті 16 Закону № 1697).

Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697 були внесені зміни.

Статтею 14 Закону № 1697 у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113 передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону № 1697 кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113.

У тексті Закону № 1697 слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113 з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03.10.2019 № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, виконавчого листа виданого 26.02.2020 у справі №813/7563/14, Генеральним прокурором 25.05.2020 прийнято наказ №134к, яким скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1460-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Львівської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської області з 24.10.2014.

Офіс Генерального прокурора, зокрема листом від 27.10.2020 №07/1/1-100822вих-20 повідомив позивача про можливість ознайомлення з наказами від 25.05.2020 №134к та №135к та проінформував, що відповідно до пункту 10 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03.10.2019 № 221 особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді подає Генеральному прокурору письмову заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Слід зазначити, що днем початку роботи обласних прокуратур відповідно до наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 визначено 11 вересня 2020 року.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є підставою для звільнення.

У зв`язку з неподанням у встановлений строк позивачем заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, Львівською обласною прокуратурою 05.08.2022 прийнято наказ №981к, яким прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури з 08.08.2022 (п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Суд зазначає, що позивачем у даному провадженні не оскаржується наказ Львівської обласної прокуратури №981к від 05.08.2022, яким прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури з 08.08.2022 у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію (п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Таким чином, суд у межах спірних правовідносин не надає оцінки правомірності прийняття відповідачем вказаного вище наказу та підстав звільнення позивача з посади та органів прокуратури на підставі п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Предметом оскарження у межах даних правовідносин є невірне, на думку позивача, формулювання причини його звільнення у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та у зв`язку із цим зобов`язання Львівську обласну прокуратуру змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 , вказавши - відповідно до пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №240/4600/21 дійшов висновку, що з аналізу наведеної правової норми висновується, що суд ухвалює рішення про зміну формулювання причин звільнення виключно у тих випадках, якщо це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, за умови якщо підстава, за якою звільнено працівника, є законною, а неправильним є лише формулювання причин звільнення в наказі та трудовій книжці працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 465/8060/15.

Позивач зазначає, що на його думку, відповідачем невірно вказано формулювання причин його звільнення, а тому замість п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» потрібно вважати вірним - пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі: подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 12.07.2022 звернувся до Львівської обласної прокуратури із заявою про звільнення за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»).

Листом від 13.07.2022 №04-536вих-22 Львівська обласна прокуратура повідомила позивача, що відповідно до абз. 2 ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» до завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв`язку з подання заяви про звільнення за власним бажанням.

Також проінформовано, що 20.06.2022 відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження відносно позивача прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження, а тому рішення про звільнення з органів прокуратури за власним бажанням може бути прийнято лише після завершення дисциплінарного провадження.

Львівська обласна прокуратура 14.07.2022 звернулась до Офісу Генерального прокурора із запитом №07-540вих-2022 щодо надання інформації про подання ОСОБА_1 заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Листом від 23.07.2022 №07/1/1-569вих-22 Офіс Генерального прокурора повідомив, що за інформацією Департаменту документального забезпечення. згідно з даними інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України», за період з 12.07.2022 по даний час заява ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора не реєструвалася.

Позивач 19.07.2022 звернувся до Львівської обласної прокуратури із заявою щодо звільнення його за власним бажанням на підставі поданої ним 12.07.2022 заяви про звільнення.

Наказом Львівської обласної прокуратури №981к від 05.08.2022 прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури з 08.08.2022 у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію (п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Позивач 30.09.2022 звернувся до відповідача із заявою про зміну формулювання звільнення, внісши відповідні зміни до наказу №981к від 05.08.2022.

Листом від 14.10.2022 №07-938вих-22 Львівська обласна прокуратура повідомила, що на момент надходження у липні 2022 року заяви про звільнення за власним бажанням дисциплінарне провадження, відкрите відносно позивача не було завершеним, що, відповідно до абз. 2 ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», унеможливлювало їх задоволення. Для звільнення з інших підстав законодавчі обмеження були відсутні.

Також повідомлено, що оскільки законодавець визначив імперативну норму, згідно з якою неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є самостійною підставою для звільнення з органів прокуратури, після підтвердження факту неподання позивачем у визначений строк такої заяви останнього звільнено з органів прокуратури на підставі п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Судом під час розгляду даної справи не встановлено, що Львівською обласною прокуратурою неправильно внесено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури.

Підстава звільнення позивача з посади та органів прокуратури є законною, неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію чітко визначено підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Звільнення за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» є іншою підставою звільнення з посади та органів прокуратури.

Подані позивачем заяви про звільнення за власним бажанням та заява про зміну формулювання звільнення від 30.09.2022 були розглянуті Львівською обласною прокуратурою, за результатами чого ОСОБА_1 було надано відповідь.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 оскаржувався наказ Львівської обласної прокуратури №981к від 05.08.2022 про звільнення його на підставі п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Також матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем рішень чи дій Львівської обласної прокуратури щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

З підстав викладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що Львівською обласною прокуратурою невірно було внесено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.