Рішення від 03 грудня 2025 р. у справі №320/22928/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2025 року № 320/22928/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представників позивача - Валька І.В, представника відповідача - Василевської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м Києві з вимогою визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 121805240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 353 683,75 гривень, з яких 282 947,00 гривень - податок, 70 736,75 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121793240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 87 109,11 гривень, з яких 69 687,29 гривень - податок, а 17 421,82 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121778240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1 045 309,33 гривень, з яких 836 247,47 гривень - податок, 209 061,86 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121816240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 53 697,28 гривень, з яких 42 957,83 гривень - податок, 10 739,45 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121846240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штрафна санкції у розмірі 142 489,00 гривень за відсутність реєстрації податкових накладних; податкове повідомлення-рішення № 121774240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 340,00 гривень за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік; податкове повідомлення-рішення № 121801240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 1020,00 гривень за неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників-фізичних осіб за IV квартал 2020 року; податкове повідомлення-рішення № 121803240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф 3400,00 гривень за несвоєчасне подання та неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2018 року, грудень 2018 року, червень 2020 року, липень 2020 року, березень 2020 року, серпень-вересень 2020 року, листопад i грудень 2020 року, січень 2021 року; податкове повідомлення-рішення № 121811240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 2720,00 гривень за неподання податкових декларацій по акцизному податку з червня 2020 року по січень 2021 року; податкове повідомлення-рішення № 121820240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано адміністративний штраф 1020,00 гривень за ненадання посадовим особам контролюючих органів 'y повному обсязі всіх документів за період 01.01.2018 року по 16.09.2021 року; рішення про застосування штрафних санкцій № 121794240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф 170,00 гривень за порушення порядку подання звітності з єдиного соціального внеску за 2021 рік; рішення про застосування штрафних санкцій № 121798240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф 850,00 гривень за порушення порядку подання звітності з єдиного соціального внеску за лютий 2018 року, грудень 2020 року, листопад 2020 року, березень 2020 року та квітень 2020 року; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121822240207 від 24.10.2024 року із єдиного соціальноґо внеску у сумі 502 22812гривень; рішення про застосування штрафу № 121824240207 від 24.10.2024 року на суму 226 914,82 гривень з єдиного соціального внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3539-2615 У із єдиного соціального внеску у сумі 226 914,82 гривні; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3539-2615 від 21.01.2025 року про сплату єдиного соціального внеску у на суму 719 602,94 гривні, 3 яких 492 688,12 гривень - борг, 226 914,82 гривень -штраф.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем строку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв`язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності; не повідомлення платника про проведення перевірки належним чином, що мало наслідком проведення перевірки без врахування документів платника податків та, відповідно, недопустимість акту перевірки як доказу.

Також вказує, що позивач була звільнена від обов`язку сплати єдиного соціального внеску, а відповідачем незаконно визначено суму недоїмки та порушено порядок прийняття вимоги.

Ухвалою суду від 15.05.2025 поновлено позивачу строк на звернення до суду, відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 18.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що актом про результати позапланової невиїзної перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що позивачу направлялись рекомендованими листами за податковою адресою повідомлення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з копією відповідного наказу, а також запит про надання документів для перевірки, проте такі листи повернуті поштою без вручення. Вказує, що внаслідок не надання до перевірки документів на підтвердження витрат загальний оподаткований дохід прийнято відповідно до відображено валового доходу у податкових деклараціях про майновий стан і доходи у відповідних періодах. Зазначає про встановлення під час перевірки інших порушень законодавства, зміст яких викладено в акті про результати перевірки.

Позивач не погодившись з доводами контролюючого органу подав відповідь на відзив, де навів доводи, що повторюють доводи, викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні 04.12.2025 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03.07.2017 по 16.09. 2024, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 25.07.2024 № 4899-п відповідачем в період з 30.08.2024 по 05.09.2024 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2023 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.09.2024 №103040/Ж5/26-15-24-02-07/2679322180 (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновки, про порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, п. 2.2 ст. 2 Положення № 88, п. 6, п. 7, п. 9, п. 11 п. 18 П (С) БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 та затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 27/4248 від 19.01.2000, в результаті чого занижено суму податку на прибуток у сумі 3 097 952 грн., у тому числі по періодах: за 2019 рік у сумі 33 638 грн., за 2020 рік у сумі 572 216 грн., за 2021 рік у сумі 486 683 грн., за 2022 рік у сумі 848 837 грн., за 2023 рік у сумі 1 156 577 грн.;

- п.192.1. ст.192, пп. "г" п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 4 175 814 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2020 року у сумі 35 851 грн., за квітень 2021 року у сумі 179 544 грн., за грудень 2021 року у сумі 20 479 грн., за лютий 2022 року у сумі 212 392 грн., за червень 2022 року у сумі 153 120 грн., за жовтень 2022 року у сумі 162 577 грн., за листопад 2022 року у сумі 52 010 грн., за грудень 2022 року у сумі 506 054 грн., за лютий 2023 року у сумі 84 130 грн., за березень 2023 року у сумі 196 130 грн., за квітень 2023 року у сумі 214 243 грн., за травень 2023 року у сумі 183 688 грн., за червень 2023 року у сумі 42 883 грн., за липень 2023 року у сумі 198 737 грн., за серпень 2023 року у сумі 80 178 грн., за вересень 2023 року у сумі 176 509 грн., за жовтень 2023 року у сумі 102 518 грн., за листопад 2023 року у сумі 291 727 грн., за грудень 2023 року у сумі 213 111 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на вартість товарно-матеріальних цінностей (послуг), які були придбані з ПДВ, та не використовувалися в операціях, що є об`єктом оподаткування на загальну суму 3 442 162 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2019 року у сумі 12 697 грн., за грудень 2019 року у сумі 24 669 грн., за січень 2020 року у сумі 47 142 грн., за лютий 2020 року у сумі 68 251 грн., за березень 2020 року у сумі 39 606 грн., за квітень 2020 року у сумі 37 557 грн., за травень 2020 року у сумі 36 900 грн., за червень 2020 року у сумі 36 800 грн., за липень 2020 року у сумі 28 400 грн., за серпень 2020 року у сумі 49 431 грн., за вересень 2020 року у сумі 59 470 грн., за жовтень 2020 року у сумі 70 470 грн., за листопад 2020 року у сумі 55 177 грн., за грудень 2020 року у сумі 106 592 грн., за січень 2021 року у сумі 103 864 грн., за лютий 2021 року у сумі 127 307 грн., за квітень 2021 року у сумі 106 987 грн., за серпень 2021 року у сумі 861 грн., за вересень 2021 року у сумі 84 688 грн., за жовтень 2021 року у сумі -3 113 грн., за листопад 2021 року у сумі -1 134 грн., за грудень 2021 року у сумі 126 825 грн., за січень 2022 року у сумі 428 грн., за лютий 2022 року у сумі 130 861 грн., за березень 2022 року у сумі 101 569 грн., за квітень 2022 року у сумі 80 961 грн., за травень 2022 року у сумі 76 716 грн., за червень 2022 року у сумі 61 312 грн., за липень 2022 року у сумі 54 642 грн., за серпень 2022 року у сумі 63 872 грн., за вересень 2022 року у сумі 75 264 грн., за жовтень 2022 року у сумі 75 875 грн., за листопад 2022 року у сумі 93 154 грн., за грудень 2022 року у сумі 123 831 грн., за лютий 2023 року у сумі 113 188 грн., за березень 2023 року у сумі 106 372 грн., за квітень 2023 року у сумі 105 723 грн., за травень 2023 року у сумі 103 750 грн., за червень 2023 року у сумі 79 252 грн., за липень 2023 року у сумі 107 643 грн., за серпень 2023 року у сумі 107 438 грн., за вересень 2023 року у сумі 114 710 грн., за жовтень 2023 року у сумі 133 507 грн., за листопад 2023 року у сумі 144 288 грн., за грудень 2023 року у сумі 169 215 грн.

п.п. 49.18,5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5. п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - Пк України), а саме: податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 подано невчасно;

п. 177.1, п.177.2 ст. 177 ПК України, а саме занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 836247,47 грн., у тому числі по періодах: за 2018 в сумі 204297,11 грн.; за 2019 в сумі 321322,08 грн.: за 2020 в cyмi 285713,85 грн., за2021 в сумі 24913,83 грн.;

п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме не нараховано тa не сплачено військовий збір у загальному розмірі на суму 69687,29 грн., а саме за 2018 рік на суму 17024,76 гри., за 2019 рік на суму 26776,89 гри., за 2020 рік на суму 23809,49 грн., за 2021 рік на суму 2076,15 грн.;

п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VІ) , a саме не подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2021 piк;

п.4 ч. 2 ст.6 Закону № 2464-VІ, а саме несвоєчасне подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий 2018 року (подано 12.04.2018), грудень 2020 poкy (подано 10.02.2021), листопад 2020 poкy (подано (подано 10.02.2021), березень 2020 року (подано 20.05.2020), квітень 2020 року (подано 04.06.2020);

абзацу 3, ч. 8, ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме не нараховано тa не сплачено суму єдиного внеску на загальну суму 502228,12 гри. у тому числі за 2018 рік в сумі 136451,90 грн., за 2019 рік в сумі 154234, грн., за 2020 рік в сумі 181091,90 грн., за 2021 рік в сумі 30450,24 грн.;

п.7 пп.49 18.7 п. 49.18 ст. 49, п. 176.2 ст, 176 Пк України, а саме не подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІV квартал 2020 року;

пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст.200 ПК України, а саме несвоєчасне подання декларацій за листопад 2018 року, за грудень 2018 року, за червень 2020 року, за липень 2020 року, за березень 2020 року, а також неподання декларацій за серпень-вересень 2020 року, листопад - грудень 2020 року, січень 2021 року;

п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198, п. 199.1, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 ПК України, а саме заниження податкових зобов`язань по податку на додану сумі 282947 грн., а саме за листопад 2019 року на суму 17336,0 грн., за грудень 2019 року на суму 7763,00 грн., за січень 2019 року 17681,00 грн., за липнь 2019 року на суму 30251,00 грн., за серпень 2019 року на суму 6750,00 грн., за березень 2020 року на суму 5800,00 грн., за серпень 2020 на суму 37348,00 грн., за вересень 2020 на суму 29531,00 грн., за листопад 2020 на суму 9378,00 грн., за грудень 2020 на суму 8900,00 грн., за січень 2021 року на суму 112149,00 грн.;

п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме не регістрація податкових накладних за листопад 2018 року, на суму 17336,00 грн., за грудень 2018 року на суму 9041,00 грн., за січень 2019 року на суму 16403,00 грн., за квітень 2019 року на суму 1856,00 грн., за липень 2019 року па суму 37175,00 грн., за березень 2020 року на суму 5860,00 грн. за серпень 2020 року на суму 37348,00 грн, за вересень 2020 на 29531,00 грн., зa листопад 2020 року на суму 9379,00 грн., за грудень 2020 року на суму 8900,00 грн. та січень 2021 року на суму 112189,00 грн.;

п. 223.2 ст. 223 ПК України, а саме неподання декларацій з акцизного податку за період з червня 2020 по січень 2021 року;

п. 216.9 ст. 216 ПК України, а саме заниження податкових зобов`язань з акцизного податку на суму 42957,83 грн;

п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п 85.2 ст. 85 ПК України , а саме не посадовим (службовим) особамконтролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать до або пов`язані з предметом перевірки.

У зв`язку із викладеними в акті перевірки порушеннями законодавства відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 121805240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 353 683,75 гривень, з яких 282 947,00 гривень - податок, 70 736,75 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121793240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 87 109,11 гривень, з яких 69 687,29 гривень - податок, а 17 421,82 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121778240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1 045 309,33 гривень, з яких 836 247,47 гривень - податок, 209 061,86 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121816240207 від 24.10.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 53 697,28 гривень, з яких 42 957,83 гривень - податок, 10 739,45 гривень - штраф; податкове повідомлення-рішення № 121846240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штрафна санкції у розмірі 142 489,00 гривень за відсутність реєстрації податкових накладних; податкове повідомлення-рішення № 121774240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 340,00 гривень за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік; податкове повідомлення-рішення № 121801240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 1020,00 гривень за неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників-фізичних осіб за IV квартал 2020 року; податкове повідомлення-рішення № 121803240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф 3400,00 гривень за несвоєчасне подання та неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2018 року, грудень 2018 року, червень 2020 року, липень 2020 року, березень 2020 року, серпень-вересень 2020 року, листопад i грудень 2020 року, січень 2021 року; податкове повідомлення-рішення № 121811240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 2720,00 гривень за неподання податкових декларацій по акцизному податку з червня 2020 року по січень 2021 року; податкове повідомлення-рішення № 121820240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано адміністративний штраф 1020,00 гривень за ненадання посадовим особам контролюючих органів 'y повному обсязі всіх документів за період 01.01.2018 року по 16.09.2021 року; рішення про застосування штрафних санкцій № 121794240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф 170,00 гривень за порушення порядку подання звітності з єдиного соціального внеску за 2021 рік; рішення про застосування штрафних санкцій № 121798240207 від 24.10.2024 року, яким застосовано штраф 850,00 гривень за порушення порядку подання звітності з єдиного соціального внеску за лютий 2018 року, грудень 2020 року, листопад 2020 року, березень 2020 року та квітень 2020 року; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121822240207 від 24.10.2024 року із єдиного соціальноґо внеску у сумі 502 22812гривень; рішення про застосування штрафу № 121824240207 від 24.10.2024 року на суму 226 914,82 гривень з єдиного соціального внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3539-2615 У із єдиного соціального внеску у сумі 226 914,82 гривні; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3539-2615 від 21.01.2025 року про сплату єдиного соціального внеску у на суму 719 602,94 гривні, 3 яких 492 688,12 гривень - борг, 226 914,82 гривень -штраф.

Позивач, вважаючи вищевказані рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, суд бере до уваги наступне.

Ключовою підставою заявленого позову є твердження позивача про допущені контролюючим органом процедурні порушення порядку проведення перевірки, що позбавило платника податку права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У відповідності з абзацом другим пункту 42.4 статті 42 ПК України листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Згідно з пунктом 42.5. статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу (абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №804/3006/17, від 05.05.2018 у справі №810/3188/17, від 18.04.2018 у справі №804/2230/15.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 16.09.2021 та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03.07.2017 по 16.09.2021» від 12.09.2024 №103040/Ж5/26-15-24-02-07/2679322180.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 зазначив, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу... Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення- рішення, а тому відсутня необхідність перевірки суті конкретного порушення... як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

З урахуванням вищенаведеного, обставини дотримання ГУ ДПС у м. Києві процедури проведення перевірки входить до предмету доказування у цій справі з метою правильного вирішення спору, а тому підлягає першочерговому дослідженню.

Представник позивача з посиланням, зокрема, на вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі №520/8836/18 наголошує на тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена ГУ ДПС у м. Києві з грубим порушенням процедури її проведення, оскільки позивачу не було відомо про проведення такої перевірки, у зв`язку з чим Акт перевірки, що покладений в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, є недопустимим доказом.

Невиконання вимог закону в частині дотримання процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Близькі за змістом висновки наведені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 04.03.2021 у справі №640/18411/18, від 09.02.2021 у справі №804/3329/15.

З урахуванням наведеного вище, обставина належного вручення наказу про проведення невиїзної перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору. Саме така правова позиція відображена в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №160/2116/19.

В свою чергу, в постанові від 13.06.2020 у справі №825/1747/17 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.08.2020 у справі №160/2116/19. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме: - право бути присутнім під час проведення перевірок; - право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки документальну виїзну.

Подібні правові висновки вже були зроблені Верховним Судом при ухваленні постанови від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18.

Як вбачається з першої сторінки Акту перевірки відповідач стверджує, що письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2024 № 1576/26-15-24-02-07 з копією наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2024 № 4899-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, направлено позивачу 25.07.2024 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків ОСОБА_1 . Лист повернуто до Головного управління ДПС у м. Києві.

На підтвердження направлення позивачу повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки з копією відповідного наказу відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копії поштового конверту з трек-№ 0600946005239, довідки про причини повернення поштового відправлення позначкою «за закінченням терміну зберігання» та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу з трек-№№ 0600946005239 та 0690063797584.

Надаючи оцінку вказаним доказам суд виходить з наступного.

Пунктом 198 розділу ІІІ Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», визначено, що на конверті, в якому відправляються документи проставляються реєстраційні індекси всіх документів, які містяться у такому конверті.

В порушення зазначеного пункту Типової інструкції на поштовому конверті, який надано позивачем як доказ направлення відповідачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу про призначення перевірки, не зазначено реєстраційного індексу документа (документів), що надсилався в цьому конверті. Не містить такого зазначення і копія поштового повідомлення про вручення.

Оскільки зазначений конверт та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містять інформації щодо повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2024 № 1576/26-15-24-02-07 та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2024 № 4899-п, такий конверт та рекомендоване повідомлення про вручення не можуть бути належними та допустимими доказами направлення зазначених документів на адресу позивача.

Належних та допустимих доказів направлення на адресу позивача листа від 25.07.2024 № 67301/6/26-15-24-02-07-08 «Про надання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» відповідачем суду також не надано.

У відповідності із статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Критерії допустимості доказів встановлені статтею 74 КАС України. За приписами вказаної норми процесуального Закону суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На переконання суду відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт ознайомлення позивача з наказом про перевірку, а також з відомостями про дату її початку та місце проведення, у зв`язку з чим позивач не мала можливості реалізувати надані їй ПК України права, зокрема: представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно або уповноваженого представника; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом (п. 17.1.2., п. 17.1.6. статті 17 ПК України); подати письмове звернення про проведення замість документальної невиїзної перевірки документальної виїзної перевірки (п. 79.5. ст. 79 ПК України); а також не мала можливості надати відповідачу витребувані листом відповідача від 25.07.2024 № 67301/6/26-15-24-02-07-08 документи.

За наведеного у цьому рішенні правового регулювання в контексті встановлених обставин у справі, не вручення/не надіслання відповідачем позивачу наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки до початку заходу податкового контролю як обов`язкової умови для проведення планової виїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, свідчить про допущення відповідачем порушення встановленої процедури проведення перевірки, відтак не створює правомірних наслідків такої перевірки.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 640/14040/20, від 4 серпня 2021 року у справі №540/2553/19, від 07 грудня 2021 року у справі №826/17875/18.

Окрім іншого, необхідно зазначити, що ще у вересні 2021 року відповідно до Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» до Єдиного внесено запис №2000670060001166154 від 16.09.2021 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця щодо позивача. Проте, позапланова перевірка з підстав припинення позивачем підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (пп. 78.1.7. пункту 78.1. статті 78 ПК України) проведена лише в серпні 2024року.

За загальним правилом будь-яка дія, сукупність дій з боку державного органу мають бути виконані в розумні строки, тобто без невиправданої затримки.

Проведення ж ГУ ДПС в м. Києві документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в серпні 2024 року з підстав припинення ним у вересні 2021 року підприємницької діяльності, тобто через два роки та одинадцять місяців, свідчить про те, що така перевірка проведена поза межами розумного строку.

Враховуючи, що проведення перевірок, в тому числі з підстав припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, є правом контролюючого органу, а не його обов`язком, що означає, що таке право може бути і не реалізовано, у позивача, внаслідок не проведення такої перевірки протягом тривалого часу з моменту державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, виникли легітимні очікуванні (правомірні сподівання) у тому, що у контролюючого органу відсутні будь-які претензії з приводу дотримання податкового та іншого законодавства під час провадження позивачем підприємницької діяльності, яка здійснювались ним як фізичною особою-підприємцем.

Суд вважає встановлені у цій справі обставини щодо протиправності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржувані рішення та вимоги, достатніми для висновку про протиправність таких рішень та вимог.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що висновки контролюючого органу в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення та вимоги діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні всі підстави прийти до висновку оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121805240207 від 24.10.2024.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121793240207 від 24.10.2024.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121778240207 від 24.10.2024.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121816240207 від 24.10.2024.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121846240207 від 24.10.2024.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121774240207 від 24.10.2024.

8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121801240207 від 24.10.2024.

9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121803240207 від 24.10.2024.

10. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121811240207 від 24.10.2024.

11. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №121820240207 від 24.10.2024.

12. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м.Києві про застосування штрафних санкцій №121794240207 від 24.10.2024.

13. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м.Києві про застосування штрафних санкцій № 121798240207 від 24.10.2024.

14. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-121822240207 від 24.10.2024.

15. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м.Києві про застосування штрафу №121824240207 від 24.10.2024.

16. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3539-2615 У від 21.01.2025.

17. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м.Києві про сплату борту (недоїмки) № Ф-3539-2615 від 21.01.2025.

18. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 січня 2026 р.