Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №280/9961/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Справа № 280/9961/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної казначейської служби України (далі – відповідач, ДКСУ), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за період 06.08.2024 по 15.10.2025 включно, три проценти річних у сумі 250 гривень, інфляційні втрати у сумі 996 гривень, загалом 1246,00 гривень;

стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4500,00 гривень.

Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення/виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі №335/6718/23 стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 7000,00 грн як відшкодування моральної шкоди. Виконавчий документ щодо виконання зазначеного рішення суду передано до ДКСУ. Позивач зазначає, що листами Відповідача від 05.11.2024, 18.02.2025, 25.06.2025 та 09.10.2025 повідомлено про відсутність належних бюджетних асигнувань для своєчасної виплати за цим виконавчим документом за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Позивач вважає, що тривале невиконання виконавчого листа з наведених підстав свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка порушує його право на своєчасне виконання судового рішення та завдає йому моральної шкоди. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначає, що Верховна Рада України у Державному бюджеті України для виконання судових рішень відповідної категорії щорічно передбачає асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі ? бюджетна програма КПКВК 3504030). Відповідач вказує, що з 06.06.2024 обліковується у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504030. Згідно з пунктом 38 Порядку №845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Відповідач зазначає, що станом на дату подання цього відзиву на виконанні за КПКВК 3504030 перебуває 51 судове рішення на загальну суму понад 17,85 млн грн, які надійшли на виконання раніше ніж виконавчий документ у справі №335/6718/23. Отже, встановлений обсяг коштів Законом про Державний бюджет України на відповідний рік за КПКВК 3504030 є недостатнім, щоб виконати рішення суду на користь Позивача. Відповідач зазначає, що попри регулярне надсилання Казначейством листів до Мінфіну на виконання пункту 39 Порядку № 845, питання щодо передбачення у державному бюджеті достатніх асигнувань для погашення заборгованості за КПКВК 3504030 наразі не вирішено. Відповідач вказував на те, що ані Закон про гарантії, ані Порядок № 845 не передбачають правових підстав для нарахування та стягнення індексу інфляції за порушення строку на перерахування коштів, а Закон про Державний бюджет України (бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду КПКВК 3504030) не передбачає видатків для такої виплати. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.09.2023 по справі №335/6718/23 (провадження №2/335/2513/2023) задоволено позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України, Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7000,00 грн. (сім тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.09.2023 по справі №335/6718/23 (провадження №2/335/2513/2023) набрало законної сили 20.02.2024.

На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист, який позивачем надіслано до ГУ ДКСУ у Запорізькій області та отримано останнім 11.03.2024.

ГУ ДКСУ у Запорізькій області виконавчий лист та інші документи з зазначеного питання надіслано до ДКСУ та отримано 06.06.2024.

У зв`язку з тим, що позивачу не було виплачено моральну шкоду на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.09.2023 по справі №335/6718/23 (провадження №2/335/2513/2023), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Стаття 25 Бюджетного кодексу України (далі ? БК України) передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі – Порядок №845).

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 38 Порядку №845 визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Відповідно до пункту 39 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішення суду яке перебуває на виконанні у ДКСУ стосується відшкодування позивачу моральної шкоди завданої державними органами, а саме працівниками патрульної поліції, тобто підпадає під дію пункту 35 Порядку №845.

Суд зазначає, що в матеріалах справи (а.с.53 - 87) містяться листи ДКСУ, які адресовані Мінфіну, з питання збільшення видатків за бюджетними програмами Казначейства за КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Отже, відповідачем направлялися до Міністерства фінансів України листи із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 у строк, передбачений пунктом 39 Порядку №845.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Згідно з пунктом 51 Порядку № 845 в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених вище положень та пунктів 33 і 47 Порядку №845, норм частини першої статті 3 Закону № 4901-VI слідує, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКС України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

При цьому з приписів статті 5 Закону № 4901-VI слідує, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду виплачується у зв`язку із затримкою виконання судових рішень про стягнення коштів.

Отже, виходячи з аналізу норми, закріпленої у частині першій статті 5 Закону № 4901-VI, підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої цим Законом, слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

Велика Палата Верховного Суду у справі №420/2411/19 від 09.11.2023 наголошує на тому, що в разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону №4901-VI установлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення. До того ж застосування наведеного механізму стимулюватиме виконання державою судових рішень про стягнення з неї коштів межах визначеного частиною четвертою статті 3 Закону №4901-VI строку, оскільки у протилежному разі - прострочення виконання рішення суду є підставою для нарахування та стягнення з держави 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума за прострочення виконання судового рішення з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті 3 Закону №4901-VI) включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено та сторонами не надано доказів протилежного, що рішення суду щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7000,00 грн. (сім тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди на даний час залишається не виконаним.

Отже, на даний час відсутня одна із подій яка має враховуватися під час визначення розміру компенсаторних виплат, а саме подія виплати заборгованості.

За таких обставин, суд зазначає, що звернення позивача з позовними вимогами щодо виплати три проценти річних та інфляційній втрат до виплати заборгованості з Державного бюджету України є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, суд зазначає, що відповідно до відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Таким чином, законодавством встановлено строк перерахування коштів стягувачу з дня надходження бюджетних коштів, необхідних для виплати.

У матеріалах справи відсутні докази щодо надходження коштів до центрального органу виконавчої влади для відповідної виплати.

Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до положень п.50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Тобто, компенсація нараховується Казначейством на підставі заяви стягувача.

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази подання заяви позивачем до ДКСУ щодо про нарахування йому компенсації за не перерахування коштів протягом 3-х місяців від дня отримання виконавчого документа.

Правова позиція щодо подібних правовідносин викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 29.05.2025 №580/3002/23.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає таке.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу Державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Тобто правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача.

Суд за результатами розгляду адміністративної справи не встановив підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова