Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №640/6677/21 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2026 року м. Ужгород№ 640/6677/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі по тесту – ОАСК) із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (03057, м. Київ, вул.Смоленська,19, код ЄДРПОУ 39369133), яким просить суд: "1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору; 2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №61 о/с від 26.02.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області на підставі пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію»; 3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.02.2021 № 47 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Головного управління Національної поліції в Київській області» в частині притягнення оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби; 4. Поновити ОСОБА_1 на службі оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області; 5. Стягнути з Головне управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2021 року без вирахування податків та обов`язкових платежів: 6. Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження."

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року відкрито провадження у справі.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту – Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі по тексту – Закон № 3863-ІХ), який набрав чинності 26 вересня 2024 року, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ. Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд. На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України № 3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.

Дана адміністративна справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду 05 березня 2025 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Рейті С.І..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 11 березня 2025 року (суддя Рейті С.І.), прийнято до розгляду дану адміністративну справу. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23 грудня 2025 року суддя Рейті С.І. (головуючий суддя у даній адміністративній справі) відрахований із штату суду, як такий, що звільнений у відставку та згідно статті 31 КАС України дану адміністративну справу, передано на повторний автоматизований розподіл за результатами якого, 01 січня 2026 року визначено головуючого суддю по вказаній справі – Гаврилка С.Є..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду.

Позов мотивовано протиправністю прийняття оскаржуваних наказів з огляду на відсутність беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку та за наявності лише порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку відносно позивача, чим порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час службового розслідування по факту надходження інформації щодо затримання оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №62020010000002095 від 15 жовтня 2020 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 частиною 3 Кримінального кодексу України, встановлено, що факт причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, а саме до одержання службовою особою неправомірної вигоди. Також, зазначено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що останній скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку .

Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , проходив службу в органах Національної поліції України на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області.

11 січня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у тому, що він підозрюється у пособництві у вимаганні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення чи не вчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 27 частиною 5, статтею 368 частиною 3 КК України, закінченому замахі на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 частиною 2 КК України, підбурюванні до закінчення замаху на надання неправомірної виголи, особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 15 частиною 2, статтею 27 частиною 4, статтею 369 частиною 3 КК України (а.с.а.с. 53-63).

Відповідно до інформаційної довідки начальника Головного управління Національної поліції в Київській області полковника поліції К. Адрєєва «Про повідомлення про підозру окремим працівникам НУНП в Київській області» від 13 січня 2021 року до Головного управління з Броварського ВП ГУ надійшла інформація про повідомлення про підозру оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 частиною 2, статтею 368 частиною 3, статтею 369 частиною 3 КК України (а.с.а.с 49, 50).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 15 січня 2021 року №47 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни, що призвели до повідомлення про підозру оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 (а.с.а. 48)

За наслідками проведеного службового розслідування начальником Головного управління Національної поліції в Київській області - полковником поліції ОСОБА_2 затверджено 269 січня 2021 року висновок службового розслідування. У даному висновку вказано: «За порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пункту 7 розділу IПорядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, що виразилось у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання поліцейського, перешкоджанні проведенню службового розслідування, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільнити зі служби в поліції.» (а.с.а.с. 64-78)

Наказом ГУНП в Київській області від 05 лютого 2021 року №47 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.а.с. 77, 78).

Наказом ГУНП в Київській області від 26 лютого 2021 року №61 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за статтею 77 частиною 1 пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 102).

Вважаючи протиправними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся з позовом до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон України № 580-VIII (чинний на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до положень статті 19 Закону України № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (частина друга).

Згідно норм статті 8 частини 1 Закону України №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 11 частини 3 Закону України № 580-VIII, рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

За змістом статті 18 частини 1 Закону України № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (пункт 2); поважати і не порушувати прав і свобод людини (пункт 3).

У силу норм статті 64 частини 1 Закону України № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша).

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (частина третя).

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина друга) Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта). У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів (частина п`ята). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята).

Так, наказом Міністерства внутрішні справ України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», зареєстровано в міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських пунктом 1 розділу ІІ яких встановлено, зокрема, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено, зокрема, знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку.

Згідно із пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за № 223/33194, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Тож, з наведеного слідує, що службове розслідування проводиться з метою виявлення причин та умов, що стали підставою для проведення службового розслідування, ступеня вини особи. Питання про наявність підстав для накладення на особу рядового і начальницького складу дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Під час розгляду даного спору в суді, судом було досліджено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади слугували висновки про порушення позивачем вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пункту 7 розділу I Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, що виразилось у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання поліцейського, перешкоджанні проведенню службового розслідування.

За наслідками проведеного службового розслідування начальником Головного управління Національної поліції в Київській області - полковником поліції ОСОБА_2 затверджено 269 січня 2021 року висновок службового розслідування. У даному висновку вказано: «За порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, що виразилось у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання поліцейського, перешкоджанні проведенню службового розслідування, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільнити зі служби в поліції.» (а.с.а.с. 64-78).

З матеріалів справи слідує, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування не за фактом отримання неправомірної винагороди, а за вчинення дій, які виразились у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого.

Так, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Суд звертає увагу на те, що поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в час відпочинку, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (а.с. 105).

Отже, суд зазначає, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не повинно досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а має надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Водночас, суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення проступку, є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження і набрання законної сили вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи відповідних негативних наслідків, у разі встановлення під час службового розслідування відповідних обставин здійснення особою дисциплінарного проступку, який несумісний з продовженням служби у поліції.

Доводи позивача, з приводу того, що такий вид стягнення, як звільнення зі служби може застосовуватись у тому випадку, коли буде доведена вина особи у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставним, оскільки підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особою кримінального правопорушення, але і вчинення особою інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю таких осіб і можуть викликати суспільний резонанс. На переконання суду, відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для не проведення службової перевірки.

Окрім цього, суд наголошує на тому, що під час розгляду справи, не досліджується питання наявності чи відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, надається виключно оцінка наявності дисциплінарного проступку у його діях.

Слід окреслити, що у ході проведення службового розслідування також встановлено, що позивач, у порушення вимог статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», після вказаної події (отримання пропозиції неправомірної вигоди/пропозиції спілкування у поза процесуальний спосіб), будь-яких заходів з метою повідомлення про надання йому неправомірної вигоди не вжив.

Відповідно до статті 24 частини 1 Закону України « Про запобігання корупції», особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Однак, незважаючи на вищевказані норми законодавства, позивач будучи працівником поліції, заходів щодо припинення вчинення правопорушення не вжив, найближчий орган поліції чи своє керівництво про факт можливого надання неправомірної вигоди не повідомив та від домовленості не відмовився. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Разом з тим, з аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (стаття 77 частина 1 пункт 10 Закону України № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (стаття 77 частини 1 пункт 6 Закону України № 580-VІІІ).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон України № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 26.02.2020 у справі №580/1415/19 та багатьох інших.

У цій справі Верховний Суд також ураховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Адміністративний суд у силу вимог статті 2 частини 3 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19 та ін.

Як зазначалося вище у випадку цієї справи, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою. Судом та висновком службового розслідування встановлено, що позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону України № 580-VIII, статті 24 Закону України № 1700-VII та Присяги працівника поліції, зокрема не повідомив найближчий орган поліції про виявлення правопорушення за фактом пропозиції неправомірної вигоди, не припинив вчинення такого правопорушення, не доповів керівництву Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою.

Тож відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону України №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у НП України.

У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зав`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд погоджується з позицією відповідача про вірне кваліфікування дій позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, наведеним, у сукупності, спростовуються позиції позивача, за наслідком розгляду даної справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (03057, м. Київ, вул.Смоленська,19, код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостий апеляційний адміністративний суд).

СуддяС.Є. Гаврилко