Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №260/5607/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/5607/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Луцович М.М.

при секретарі судового засідання – Пішта І.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представник позивача – Литвин С.Й.,

представник відповідача – Мінурка С.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВІС» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому з урахуванням клопотання від 08.09.2025, просить:

1) скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100098/3 від 05.03.2025 року;

2) визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000196 від 26.01.2025 року та скасувати її.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, 05.03.2025 року відповідачем прийнято рішення №UA209000/2025/100098/3 про коригування митної вартості товарів. При цьому відповідач в самому рішенні про коригування митної вартості товарів зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався. Виходячи з наведеного, на думку позивача, митний орган прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). З вищезазначеним рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митним органом прийняті з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки в документах, які надано декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією, містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Отже, у зв`язку з тим, що в наданих декларантом до митного органу документах містилися розбіжності, а також з урахуванням ненадання декларантом до митного органу витребуваних документів, митницею правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачем надано відповідачу необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд такий задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці митну декларацію 25UA209230006042U4, разом із якою подано наступні документи, які підтверджують числові значення митної декларації: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № YCH-2463 від 30.10.2024; Коносамент (Bill of lading) HS124110812 від 19.11.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 8803 від 21.01.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) YCH-2463 від 30.10.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги LS-4617547 від 21.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 317 від 22.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 452102 від 21.01.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RVS20241016 від 16.10.2024; Договір про надання послуг митного брокера 66 від 01.04.2019; Договір (контракт) про перевезення 17 від 21.01.2025; Договір (контракт) про перевезення 2208/23 від 22.08.2023; Копія митної декларації країни відправлення 310120240515186226 від 15.11.2024.

За результатами перевірки митної декларації 25UA209230006042U4 відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000196.

05.03.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100098/3, у графі 33 якого встановлено наступне:

«…Товар постачається за прямими договором з виробником. - Положенням п.4.1 від 16.10.2024№ RVS20241016 контракту передбачено що якість товару повинно відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару;– копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;– копія сертифікату на систему якості товару;– копія сертифікату продукції власного виробництва;– копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. У гр..2ЕМД заявлено відомості про відправника товару TAIZHOU YEACH MACHINERY CO., LT, оскільки в транспортних(перевізних) документах, зокрема, коносаменті від 19.11.2024 № HS124110812,товарно-транспортній накладній (CMR) від 21.01.2025 № 8803 та транзитній декларації Т1 від 20.01.2025 № 25PL322080NS6RVCK1 відправником товару вказано компанію ANHUI DIERO MACHINERY CO., LTD, що може свідчити про поставку товарів через посередників, а не безпосередньо від виробника, як зазначено в графі 44 ЕМД. Водночас інформація про TAIZHOU YEACHMACHINERY CO., LTD як виробника товару не підтверджуються жодним ТСД документом, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей, фактура від 30.10.2024 № YCH-2463 та пакувальний лист від 30.10.2024 № YCH-2463; -заявка на перевезення від 21.01.2025 №17 не містить підписів та печаток перевізника, не містить підписів уповноважених осіб експортера. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. - Поряд з цим, згідно коносаменту HS124110812 від 19.11.2024 вбачається, що товар завантажений на борт судна 19.11.2024. Експортна митна декларація № 310120240515186226 датується 15.11.2024. У той же час заявка на №17 яка включає вартість послуги по морському перевезенню вантажу, складена 21.01.2025, тобто на 2 місяці пізніше після завантаження товару та фактично після надання послуги, що може свідчити про недостовірність числових значень транспортних витрат зазначених в заявці та рахунку. експортна декларація країни відправлення 310120240515186226 - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, та наявність інформації про Польщу як країну кінцевого призначення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації. У вищезазначеній МД у графі «номер коносаменту» зазначено номер –інший номер коносаменту, який до митного оформлення не подавався. Таким чином заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, тим більше що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені. - відповідно до вимог п. 3.4 контракту визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Враховуючи те, що конкретно умови оплати не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже могла бути здійснена. Проте даний документ не надано митному органу;- у рахунку фактурі від 30.10.2024 № YCH-2468 відсутня інформація про термін оплати товару; -згідно п. 2.1 контракту визначено що ціна товару який постачається, обумовлюється безпосередньо у кожному інвойсі на поставку, разом з тим у інвойсі від 16.10.2024№ RVS20241016 відсутні умови поставки товару; при умовах поставки FOB – Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Водночас інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих документах. рахунок-фактура від 21.01.2025 № LS-4617547 виставлений на послуги по перевезенню контейнера TCKU7084998 з посиланням на договір від 05.02.2019 № RVS05/02/2019, що не відповідає договору, зазначеному в Заявці. Разом з тим, договір транспортного експедирування від 17.08.2016 № 1/2016 та договір від 05.02.2019 № RVS05/02/2019 декларантом до митного оформлення не надано. рахунок-фактура від 21.01.2025 № LS-4617547 та довідка про транспортні витрати від 18.10.2024 № 2643 не можуть слугувати документами, що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням оцінюваного товару, оскільки зобов`язання ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», як експедитора, не підтверджені жодним договірним документом. банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури від 21.01.2025 № LS-4617547, не надано, хоча з урахуванням умов пункту 4.1.5 договору № RVS05/02/2019 станом на дату митного оформлення товару оплата за таким рахунком-фактурою вже мала бути. В інвойсі від 30.10.2024 № YCH-2463 зазначені запчастини для автомобілів бюджетних марок, а саме: ВАЗ 2101 «Жигулі», ВАЗ 2108 «Вісімка», ВАЗ 2110 «Десятка», ЗАЗ 1102 «Таврія» та Daewoo Lanos. Проте на підставі рахунку з такими ж реквізитами у графі «Назва виробу та специфікація моделі» митної декларації країни відправлення від 15.11.2024 № 310120240515186226 (далі – митна декларація країни відправлення) наявні відомості про запчастини для автомобілів марок FIAT, LADA та AURORA. Відповідно до пункту 3.4 Контракту оплату за поставлений товар покупець. Також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай).Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів (див. ел. повідомлення). Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надано : інтернет та прайс-лист. Даний «прайс-лист» містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції. - Оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару. Інтернет, який неможливо ідентифікувати до даної поставки. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей – не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ (див. ел. повідомлення). Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2 24UA100120222064U3 від 21.11.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 5,23 дол. США/кг.; Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».

Не погоджуючись із зазначеними вище рішенням про коригування митної вартості та відмовою в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами на час виникнення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту – МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 24 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 частини 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із статтею 53 частини 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно зі статтею 53 частиною 2 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 53 частини 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із статтею 54 частиною 4 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначалося судом, для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією 25UA209230006042U4 позивачем подано: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № YCH-2463 від 30.10.2024; Коносамент (Bill of lading) HS124110812 від 19.11.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 8803 від 21.01.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) YCH-2463 від 30.10.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги LS-4617547 від 21.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 317 від 22.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 452102 від 21.01.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RVS20241016 від 16.10.2024; Договір про надання послуг митного брокера 66 від 01.04.2019; Договір (контракт) про перевезення 17 від 21.01.2025; Договір (контракт) про перевезення 2208/23 від 22.08.2023; Копія митної декларації країни відправлення 310120240515186226 від 15.11.2024.

Крім того, позивачем додатково було надано: експортну декларацію 25PL322080NS6RVCK1 від 20.01.2025 країни транзитера (Польща); звіт про незалежну експертну оцінку № 26-01-225 від 22.01.2025 щодо вартості поставлених товаpiв; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; прайс-лист виробника-експортера; специфікація виробника-експортера; лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; заявку імпортера по номенклатурі поставки ВН-0038878 від 18.10.2024.

Відповідно до статті 54 частини 1 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (стаття 54 частина 2 МК України).

Відповідно до статті 54 частини 3 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з статтею 54 частиною 6 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (стаття 54 частина 7 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1 ) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товар} умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного орган} документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Відповідно до статті 54 частини 4 пункту 1 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари.

У справі №21-498а15 Верховний Суд України (постанова від 02.06.2015 р.) зазначив, що «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи с недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Всупереч наведеному, в рішенні про коригування митної вартості відповідач вказав на наявність розбіжностей, які ніяким чином не впливають на числові показники митної вартості, а більше стосуються договірних відносин контрагентів, на які не мають розповсюджуватися повноваження державного органу. Визначені підстави для прийняття такого рішення не можуть являтися об`єктом митного контролю, а отже бути підставою в прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до статті 55 частини 1 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до статті 55 частини 2 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 Митного кодексу України.

Так, відповідно до статті 57 частини 1 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до статті 57 частини 2 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 у справі № 809/1884/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15.

Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачем були подані разом з митною декларацією документи, які містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 частин 4, 5 Митного кодексу України, відповідно до статті 53 частинами 2 МК України.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18 .

Статтею 58 частинами 1 та 3 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до статті 58 частин 4, 5 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено наступне, що відповідно до вимог пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 16 жовтня 2024 року № RVS20241016 визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів, проте даний документ не надано митному органу.

Суд зауважує, що оплата за товар, який ввозиться здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 16 жовтня 2024 року № RVS20241016 (а.с. 50-52). Тобто умови оплати, строк, є передплата чи ні, все це відображається в договорі.

Відповідно до інвойсу від 30 жовтня 2024 року № YCH-2460 вартість товару становить 28145,00 доларів США. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну (а.с. 110).

Ціна товару в інвойсі від 30 жовтня 2024 року № YCH-2460 (28145,00 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA209230006042U4 (графа 22).

Банківський платіжний документ не був поданий до митного оформлення, оскільки строк оплати ще не настав, відповідно до п. 3.4. зовнішньоекономічного контракту від 16 жовтня 2024 року № RVS20241016 оплату за поставлений товар Покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів.

Вказане, на переконання суду, свідчить про те, що під час митного оформлення позивач не був зобов`язаний надавати банківський платіжний документ.

Щодо посилання відповідача на те, що у інвойсі від 16.10.2024 №RVS20241016 відсутні умови поставки товару, що має вплив на формування вартості, суд вказує наступне.

В даному випадку умови поставки товару узгоджені сторонами в контракті №RVS20241016 від 16.10.2024, відповідно до пункту 5.1 якого товар поставляється продавцем на умовах FOB NINGBO (Китай) відповідно до Інкотермс 2010. Згідно з п. 2.1 Контракту ціна і кількість «Продукції», що поставляється, обумовлюється і вказується в інвойсі при кожній покупці окремо. Пунктом 4.3 Контракту передбачено, що у вартість товару входить вартість вантажно-розвантажувальних робіт, а також вартість тари, упаковки та маркування.

Товарна партія позивачем поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил ІНКОТЕРМС 2010.

Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення товару в місце призначення (до кордону України).

Заявлена митна вартість товару позивачем була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо посилань відповідача на відсутність в інвойсі даних про виробника, суд вказує, що відомості про виробника є одним із додаткових джерел інформації про оцінювані товари. Інвойс, з огляду на його призначення, є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару, при цьому відсутність в інвойсі даних про виробника не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа.

Разом з тим, враховуючи, що контракт від 16 жовтня 2024 року № RVS20241016 двосторонній, відсутність відомостей щодо виробника в товаросупровідних документах виданих відповідно до вказаного контракту, жодним чином не може свідчити про наявність ще однієї сторони.

На підтвердження витрат, щодо транспортування задекларованих відповідно до митних декларацій товарів позивачем, згідно вимоги, яку висунула Львівська митниця було надано: документи на підтвердження вартості транспортних витрат (рахунок на морське та автотранспортне перевезення №LS-4617547, довідка про транспортні витрати б/н від 21.01.2025, cmr-автотранспортна накладна, розрахунок вартості транспортних витрат та коносамент), договір про надання транспортних послуг №2208/23, договір про транспортно-експедиторське обслуговування №RVS05/02/2019 від 05.02.2019, заявка про надання транспортних послуг №17 від 21.01.2025; довідка про розподіл транспортних витрат №452102 від 21.01.2025.

Суд вказує, що довідки містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця.

Частина 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року.

З наведеного вбачається, що надані декларантом довідки про транспортні витрати є належними доказами розміру витрат на перевезення, однак такі відповідачем не було взято до уваги.

Відповідно до статті 179 частини 7 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 929 частин 1, 3 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, суб`єкти господарювання є вільними щодо вибору контрагента, укладання з ними господарського договору та визначення змісту такого договору.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2014 р. №1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Верховний Суд в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За допомогою належного опрацювання документів наданих декларантом митний орган міг впевнитись у повноті та достовірності документального підтвердження умов транспортування та числового значення доданих транспортних витрат.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача про те, що експортна декларація країни відправлення 310120240515186226, не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, оскільки надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України. Як зазначалось вище, подані позивачем документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Водночас, надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення 310120240515186226 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Окрім того відповідачем не обґрунтовано вимогу щодо перекладу вказаного документу на українську мову. Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України вказаний документ не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості.

Таким чином, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Для визначення митної вартості не за основним методом, відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що для визначення митної вартості використано резервний метод, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № 24UA100120222064U3 від 21.11.2024 року.

На думку суду, наявна інформація з митного оформлення подібного товару за митними деклараціями не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення товару, що ввозиться позивачем.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про встановлення різниці вартості товару, оскільки, така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Суд також звертає увагу, що у відповідності до МК України у рішенні про коригування митної вартості має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обгрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У Постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд вказує, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обгрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Натомість, в самому рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався.

Резюмуючи вищенаведене суд вказує, що відповідачем, в порушення частини третьої статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості виникнення сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору. Отже, правильність заявлення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не спростовано відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Львівська митниця як суб`єкт владних повноважень не надала суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, тому, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100098/3 від 05.03.2025 року, тому таке підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування картки в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 264 частини 11 МКУ орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із наведених положень випливає, що однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому враховуючи, що судом рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100098/3 від 05.03.2025 року визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому відповідно і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000196 від 26.01.2025 року також підлягає визнанню протиправною та відповідно скасуванню.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 6056,00 грн., сплачений згідно з квитанцією.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № №UA209000/2025/100098/3 від 05 березня 2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000196 від 26 січня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» (пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано протягом 21.01.2026 року.