Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №240/16335/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/16335/25

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/10925/09-01 від 26.05.2025.

На обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача. Зазначає, що відповідачем 12.05.2025 проведено фактичну перевірку ГО Магазин "Крамничка", за результатами якої встановлено продаж 28.09.2024 алкогольних напоїв (пиво Львівське світле 2,4 л на суму 75,00 грн.) у безліцензійний період та на підставі цього акту контролюючий орган 26.05.2025 прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача штраф в розмірі 24000 грн. Позивач зазначає, що мав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з кінцевою датою дії до 28.09.2024, проте відповідач цього не врахував. Наголошує, що вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 28.09.2024" свідчить про те, що ним не було допущено порушень вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки роздрібний продаж алкогольних напоїв здійснено в останній день чинності ліцензії, а не в безліцензійний період, як стверджує відповідач.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує, зокрема, на законність свого рішення з огляду на те, що в ході фактичної перевірки було встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (в період відсутності ліцензії 28.09.2024 було реалізовано пиво "Львівське світле" 2,4 л на суму 75,00 грн), чим порушено вимоги частини двадцять першої статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа- підпрємець з 27.09.2023 та здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Позивачем було отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, ресстраційний номер 06210308202302528, зареєстрованої 20.09.2023, терміном дії з 28.09.2023 по 28.09.2024.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці ГО Магазин «Крамничка», за результатами якої складений акт перевірки від 12.05.2025 №10188/06/25/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено продаж 28.09.2024 алкогольних напоїв у безліцензійний період, а саме реалізовано пиво Львівське світле 2,4 л на суму 75,00 грн., чим порушено п. 7 ст. 16 Закону України " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення рішення №000/10925/09-01 від 26.05.2025, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 24000 грн.

Вважаючи це податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права - порушеними, позивач звернувсь до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481/95-ВР.

Згідно зі статтею 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Також положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Отже, суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема, термін дії.

Аналіз вказаних норм свідчить, що спеціальним законом з питань ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо перебігу початку та закінчення строку дії ліцензії та порядку його обчислення.

При цьому, відповідальність настає у разі здійснення торгівлі алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, об`єктами всіх форм власності без наявності ліцензії.

Як зазначалося вище, проведеною 12.05.2025 фактичною перевіркою встановлено реалізацію 28.09.2024 алкогольних напоїв у безліцензійний період.

При цьому, контролюючим органом не взято до уваги, що у позивача була наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №06210308202302528 від 20.09.2023, термін дії з 28.09.2023 по 28.09.2024.

Суд зазначає, що відповідно до частин першої другої статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина друга цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України, встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України, встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частини перша статті 255 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями був обмежений уповноваженим органом з настанням календарного дня, - 28.09.2024, шляхом зазначення в ліцензії прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

При цьому, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції, термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

У свою чергу, видана позивачу на виконання вимог Закону № 481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, передбачає саме «термін дії ліцензії», який, відповідно до частини другої статті 252 ЦК України, визначається календарною датою, яка має неминуче настати.

Тобто, на переконання суду, оскільки останньою датою дії ліцензії є 28.09.2024, вказана ліцензія діяла саме до 28.09.2024, що надавало право позивачу у цю дату здійснити роздрібну торгівлю алкогольними напоями без порушення, за яке передбачено стягнення у вигляді штрафу.

Наведене спростовує доводи відповідача, що термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначається одним роком, а останній день її дії є днем, що передує даті, визначеній у ліцензії, а тому твердження відповідача є помилковими.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15.

За наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно з статтею 15 Закону № 481/95-ВР.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР. Висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, доказів правомірності таких висновків під час судового розгляду справи відповідачем не надано.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 16.06.2025, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений ним судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору-доручення №23/2025 від 18.06.2025 та ордеру серії АМ №1136257 від 20.06.2025 правова допомога надавалася позивачу адвокатом Товянською Іриною Олегівною; згідно акту прийому-здачі виконаних робіт (послуг) від 18.06.2025 та квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 18.06.2025 позивачем сплачено адвокату 3200 грн.

Разом з тим, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума 3000 грн. є завищеною, оскільки ця справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності; матеріали справи не містять великого обсягу, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг, а тому заявлена до відшкодування сума не є співмірною із складністю справи.

Відтак, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 227, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №000/10925/09-01 від 26.05.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. та 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

22.01.26