Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №240/3434/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/3434/25

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області код ЄДРПОУ 40108625, щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток при звільненні, за 2008 рік – 30 діб, за 2009 рік – 30 діб, за 2010 рік- 30 діб, за 2011 рік- 21 діб, за 2012 рік - 30 діб, за 2013 рік - 4 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 12 листопада 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області код ЄДРПОУ 40108625 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані щорічних оплачуваних відпусток при звільненні за 2008 рік – 30 діб, за 2009 рік – 30 діб, за 2010 рік - 30 діб, за 2011 рік - 21 діб, за 2012 рік - 30діб, за 2013 рік - 4 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 12 листопада 2023 року.

В обґрунтування позову вказує, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, у тому числі і тих, що надаються учасникам бойових дій. Таким чином, при звільненні зі служби в поліції позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової та основної відпустки, включаючи і ті які не використані під час служби в органах внутрішніх справ, однак відповідач протиправно не виплатив позивачу таку компенсацію при звільненні.

Суддя своєю ухвалою від 12.02.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 26.02.2025. Заперечуючи позовні вимоги зазначає, що відповідно до довідки від 30.01.2025 №27292-2025, позивачем використано відпустки у 2011 році (9 днів), 2013 році ( 26 днів), у 2008 році право на відпустку у 30 днів не використовував, крім того за 2009, 2010, 2012 роки відсутня інформація, щодо використання ним відпусток, а тому права на отримання компенсації за невикористані ним відпустки у позивача не виникає. Наголошує про те, що позивач у позовній заяві вказує, що невикористані дні щорічних відпусток при звільненні становлять за 2008 рік - 30 діб; за 2009 рік – 30 діб; за 2010 рік -30 діб; за 2011 рік - 21 доба; за 2012 рік – 30 діб; за 2013 рік - 4 доби; за 2011 рік - 40 діб, однак враховуючи вище вказану відповідь ГУНП в Житомирській області, встановити яку кількість днів відпусток за 2009, 2010, 2012 роки позивачем не використано не можливо. Крім того, звертає увагу суду, що ГУНП в Житомирській області, хоча і є правонаступником Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, однак факт звільнення позивача з УМВС України в Житомирській області 06.11.2015 та терміну зберігання документів (графіків, заяв, відомостей) про надання та використання щорічних, творчих, соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, додаткових відпусток у зв`язку із навчанням - 1 рік, наказів про надання щорічних оплачуваних відпусток - 5 років, дають дійти висновку , що обставини щодо періоду з 2008 до 2013 року підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України. Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У разі відсутності (у зв`язку із закінченням терміну зберігання) у відповідача доказів, які можуть підтвердити правомірність позовних вимог, позивач має самостійно надати докази на обґрунтування позову. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. На переконання відповідача, позивачем не доведено, що ним у вказаний період не було використано основну та додаткові відпустки, або йому не було здійснено компенсаційні виплати при їх невикористанні. Просить відмовити у задоволенні позову.

До суду 26.02.2025 надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви буз розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 21.03.2025 постановлено визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 вирішено ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 скасувати, а справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 постановлено продовжити розгляд справи.

У період із 29.10.2025 по 13.11.2025 та із 22.12.2025 по 05.01.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Із довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 04.02.2025 №146/12/01-2025 (а.с. 18) вбачається, що із 01.09.2008 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а із 07.11.2015 - в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №575о/с від 10.11.2023, ОСОБА_1 із 12.11.2023 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" ( за власним бажанням) з виплатою компенсації за 2 доби невикористаної відпустки за 2015 рік, за 2 доби невикористаної відпустки за 2019 рік, за 40 діб невикористаної відпустки за 2022 рік (а.с. 20).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області із запитом на інформацію від 23.01.2025 у якому просив надати інформацію щодо невикористаних днів щорічних оплачуваних та додаткових відпусток за період із 2008 року по 2023 рік (а.с. 21)

У відповідь на звернення ОСОБА_1 , Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом №25249-2025 від 28.01.2025 (а.с. 21 на звороті - 22) повідомило "що у періоди 2008 - 2013 Ви проходили службу у Корольовському РВ УМВС України в Житомирській області, 2013 - 2015 - у Житомирському MB УМВС України в Житомирській області. Інформація щодо використання відпусток за період служби в органах внутрішніх справ з 01.09.2008 по 06.11.2015 в УКЗ ГУНП в Житомирській області відсутня. Відповідний запит подано до архіву ВРТЗІ. Відповідь буде надано відразу після опрацювання архівних справ з наказами про надання відпусток Корольовського РВ за 2008 - 2013 роки та наказами про надання відпусток Житомирського MB за 2013-2015 роки."

Листом від 30.01.2025 №27292-25 (а.с. 22 на звороті) додатково проінформовано ОСОБА_1 , що "переглядом наказів Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області за 2008 - 2013 роки, а також Житомирського MB УМВС України в Житомирській області за 2013 - 2015 роки, які були передані на зберігання до ВРТ31 ГУНП в Житомирській області, а саме архівні справи № № 61 - 65 опис 2 фонд 65 та № № 9 - 13 опис 2 фонд 34 встановлено:

2008 рік - не використовував (мав право на 30 діб);

2009 рік - відсутні накази про надання відпусток особовому складу підрозділу; (Фонд 65 опис 2 справа 63);

2010 рік - накази на архівне зберігання не надходили (відповідь ВРТЗІ № 25149-2025 від 29.01.2025 (336659);

2011 рік - використано 9 діб (Фонд 65 опис 2 справа 65); (мав право на 30 діб);

2012 рік - накази на архівне зберігання не надходили (відповідь ВРТЗІ № 25149-2025 від 29.01.2025 (336659);

2013 рік - використано 26 діб (Фонд 65 опис 2 справа 64); (мав право на 30 діб);

2014 рік - використано 30 діб (Фонд 34 опис 2 справа 11); (мав право на 30 діб);

2015 рік - використано 30 діб (Фонд 34 опис 2 справа 12); (мав право на 30 діб).

Повідомляємо, що відповідно до переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, термін зберігання документів (графіків, заяв, відомостей) про надання та використання щорічних, творчих, соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, додаткових відпусток у зв`язку із навчанням - 1 рік, накази про надання щорічних оплачуваних відпусток - 5 років."

Звертаючись до суду з позовом позивач вважає протиправним та таким, що порушує його права ненарахування і невиплати компенсації за невикористані щорічних оплачуваних відпусток при звільненні, за 2008 рік – 30 діб, за 2009 рік – 30 діб, за 2010 рік- 30 діб, за 2011 рік- 21 діб, за 2012 рік - 30діб, за 2013 рік - 4 доби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (чинний до 02.07.2015).

Приписами статті 19 Закону України "Про міліцію" передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Стаття 22 Закону України "Про міліцію" передбачає, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Розділом VI пункту 49 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), затверджуваним постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а)чергові; б)короткострокові; в)через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

При наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

Згідно пункту 51 Розділу VI Положення, тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років -35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Пунктом 52 Розділу VI Положення визначено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Відповідно до пункту 56 Розділу VI Положення, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відповідно до частини 1 статті 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначеними цим Законом.

Згідно із частиною 10 статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з абзацом другим пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п.8 розділу III Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач при звільнення зі служби набув право на компенсацію невикористаних під час проходження служби в міліції днів відпустки.

Суд зазначає, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому, не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на неврегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки".

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд наголошує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.10.2019 по справі №826/8185/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі суддів судової палати у постанові від 19.01.2021 в справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і повважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Листом від 30.01.2025 №27292-25 (а.с. 22 на звороті) додатково проінформовано ОСОБА_1 , що "переглядом наказів Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області за 2008 - 2013 роки, а також Житомирського MB УМВС України в Житомирській області за 2013 - 2015 роки, які були передані на зберігання до ВРТ31 ГУНП в Житомирській області, а саме архівні справи № № 61 - 65 опис 2 фонд 65 та № № 9 - 13 опис 2 фонд 34 встановлено:

2008 рік - не використовував (мав право на 30 діб);

2009 рік - відсутні накази про надання відпусток особовому складу підрозділу; (Фонд 65 опис 2 справа 63);

2010 рік - накази на архівне зберігання не надходили (відповідь ВРТЗІ № 25149-2025 від 29.01.2025 (336659);

2011 рік - використано 9 діб (Фонд 65 опис 2 справа 65); (мав право на 30 діб);

2012 рік - накази на архівне зберігання не надходили (відповідь ВРТЗІ № 25149-2025 від 29.01.2025 (336659);

2013 рік - використано 26 діб (Фонд 65 опис 2 справа 64); (мав право на 30 діб);

2014 рік - використано 30 діб (Фонд 34 опис 2 справа 11); (мав право на 30 діб);

2015 рік - використано 30 діб (Фонд 34 опис 2 справа 12); (мав право на 30 діб).

Суд враховує доводи відповідача, що у відповідності до п.16 ст.1 частини 1 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України 20.07.98 №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за №576/3016 (який був чинним до 01.01.2013 року), накази, розпорядження міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій про надання відпусток зберігаються 5 років.

Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, термін зберігання документів (графіків, заяв, відомостей) про надання та використання щорічних, творчих, соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, додаткових відпусток у зв`язку із навчанням - 1 рік, накази про надання щорічних оплачуваних відпусток - 5 років.

Сукупність обставин встановлених судом зводиться до того, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області, хоча і є правонаступником органів УМВС України в Житомирській області, однак факт терміну зберігання документів (графіків, заяв, відомостей) про надання та використання щорічних, творчих, соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, додаткових відпусток у зв`язку із навчанням - 1 рік, наказів про надання щорічних оплачуваних відпусток - 5 років, дають дійти висновку суду, що обставини щодо періоду за 2009, 2010 та 2012 роки підлягають доказуванню в порядку ч.1 ст.77 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановити факт невикористання позивачем відпусток за 2009 рік, 2010 рік та за 2012 рік- неможливо. У разі відсутності у відповідача доказів, які можуть підтвердити правомірність позовних вимог, позивач має самостійно надати докази на обґрунтування позову. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічних оплачуваних відпусток при звільненні за 2009 рік – 30 діб, за 2010 рік - 30 діб, за 2012 рік - 30діб.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням належних доказів, що їх підтверджують, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було нараховано та виплачено позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2008 рік (30 днів), 2011 рік (21 день) та 2013 рік (4 дні), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 12 листопада 2023 року.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37,м. Житомир, 10008, ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки за 2008 рік – 30 діб, за 2011 рік- 21 добу, за 2013 рік- 4 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 12 листопада 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпусти за 2008 рік – 30 діб, за 2011 рік- 21 добу, за 2013 рік - 4 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 12 листопада 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

21.01.26