Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №240/3799/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/3799/25

категорія 108080100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа Головне управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0004280708 від 10.01.2025, яким до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 30 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок Акту фактичної перевірки від 23.12.2024 не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується жодним документом з матеріалів перевірки. Зокрема позивач наголошує, що здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі електронною технікою у ТРЦ "Ретровіль" з 15.12.2024, а тому він не міг реалізувати 10.12.2024 телефон без надання розрахункового документу та застосування ПРРО, а також взагалі заперечує наявність у продажу телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink. Вважає винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача - Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що оскаржуване повідомлення - рішення винесене правомірно, оскільки в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та відповідно до отриманої інформації, посадовими особами контролюючого органу встановлено проведення розрахункової операції з продажу товарів на загальну суму 30000,00 грн. без застосування РРО та/або ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків), а саме встановлено факт реалізації 10.12.2024 року мобільного телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink по ціні 30000,00 грн. без використання ПРРО та видачі відповідного розрахункового документа.

Від третьої особи надійшов відзив, у якому зазначено, що Головне управління ДПС у м.Києві відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 від 20.12.2024 № 8525-п, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, згідно направлень на проведення перевірки від 23.12.2024 № 33258 та №33259, проведено фактичну перевірку позивача. За результатами вказаної перевірки встановлено проведення розрахункової операції з продажу товарів на загальну суму 30000,00 грн. без застосування РРО та/або ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків), а саме встановлено факт реалізації 10.12.2024 року мобільного телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink по ціні 30000,00 грн. без використання ПРРО та видачі відповідного розрахункового документа. Як наслідок, було складено акт від 24.12.2024 №133606/26/15/07/3859312138 та ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення рішення від 10.01.2025 №0004280708, яким нараховано штрафні санкції в сумі 30000,00 грн. Вважає, що вказане ППР прийнято у межах повноважень податкового органу з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.02.2025 у справі №758/157/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування закриття провадження суд зазначив, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази на підтвердження обставин та фактів, зазначених в протоколі № 5797 про адміністративне правопорушення від 23.12.2024 та акті фактичної перевірки від 23.12.2024. Таким чином, до матеріалів справи не долучено жодних доказів порушення ОСОБА_1 вимог п. 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995. Просить задовольнити повністю позовні вимоги.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність з роздрібної торгівлі електронною технікою у ТРЦ "Ретровіль", що знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Європейського союзу (Правди), 47.

ГУ ДПС у м. Києві відповідно до наказу "Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 " від 20.12.2024 № 8525-п на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, згідно направлень на проведення перевірки від 23.12.2024 № 33258 та №33259, проведено фактичну ФОП ОСОБА_1 .

В ході фактичної перевірки особами контролюючого органу встановлено проведення розрахункової операції з продажу товарів на загальну суму 30000,00 грн. без застосування РРО та/або ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків), а саме встановлено факт реалізації 10.12.2024 мобільного телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink по ціні 30000,00 грн. без використання ПРРО та видачі відповідного розрахункового документа.

За результатами перевірки було складено акт від 24.12.2024 №133606/26/15/07/3859312138, яким встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями)» (далі - Закон №265/95-ВР).

У подальшому Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2025 №0004280708, яким нараховано до ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 30000,00 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням і застосованим на його підставі штрафом, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 20.1.10 та 20.1.11 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право:

- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Згідно пункту 75.1 статті 75. ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 81.1. статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до підпунктів 80.2.2., 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

З матеріалів справи вбачається, що згідно направлень на перевірку від 23 грудня 2024 року №33259/26-15-07-07-01 та №33258/26-15-07-07-02 на підставі підпункту 80.2.2. п.80.2. ст.80, пункту 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДПС у м.Києві №8525-п від 20 грудня 2024 року Головне управління ДПС у м.Києві з 23 грудня 2024 року проводить фактичну перевірку магазину "іPeople" м.Київ, Подільський район, проспект Європейського союзу, 47.

Направлення на перевірку та службові посвідчення пред`явлено ФОП ОСОБА_1 , а також вручено копію наказу №8525-п, про що свідчать власноручні підписи останнього на направленнях.

Акт фактичної перевірки від 23.12.2024 також підписано ФОП ОСОБА_1 , при цьому зауваження до акту перевірки не вносились.

На підставі вказаного Акту винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2025 №0004280708, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п.1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

У статті 2 Закону №265/95-ВР наведені поняття, що вживаються у цьому законі:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані - надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Отже, обов`язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати особі в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року по справі №500/6845/21

Відповідно до ст.8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за №220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі - Положення №13).

Відповідно до п.3 розділу 1 Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Пунктом 1 розділу 2 Положення №13 передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою N ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Разом з тим, як вбачається з Акту від 23.12.2024: "Перед початком перевірки проведено контрольну розрахункову операцію, а саме проведено замовлення телефону iPhone 14 PRO 128 Gb з самовивозом з магазину "іPeople" за адресою: м.Київ, проспект Європейського союзу, 47, розрахунок при отриманні товару проведено у готівковій формі, при цьому ПРРО використано, чек видано.

Відповідно до отриманої ГУ ДПС у м.Києві інформації перевіркою встановлено факт реалізації 10.12.2024 мобільного телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink по ціні 30000 грн. без використання ПРРО та видачі розрахункового документу.

Протокол про адміністративне правопорушення не складався".

Таким чином, фактичною перевіркою було встановлено факт використання ПРРО і видачі розрахункових документів 23.12.2024 при отриманні замовленого товару - мобільного телефону iPhone 14 PRO 128 Gb.

Разом з тим, відсутні докази реалізації 10.12.2024 ФОП ОСОБА_1 мобільного телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink по ціні 30000 грн. без використання ПРРО та видачі розрахункового документу.

Слід зазначити, що позивач заперечує факт здійснення ним підприємницької діяльності 10.12.2024 в магазині "іPeople" за адресою: АДРЕСА_1 , зазначаючи, що свою діяльність за цією адресою він розпочав з 15.12.2024 та на підтвердження вказаного додає Договір оренди приміщення від 15.12.2024.

Крім того, позивач заперечує факт наявності у нього мобільного телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink по ціні 30000 грн. для реалізації.

Слід зазначити, що нормативно-правовими актами не затверджено форми акта фактичної перевірки, а тому такий повинен відповідати вимогам наведених норм, а саме:

- за своєю формою вказувати, що перевірки здійснена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника;

- встановлювати порушення, які виявлені під час проведення перевірки;

- містити інформацію про підписання акта фактичної перевірки за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками.

Оцінюючи акт фактичної перевірки через призму його відповідності наведеним вимогам, суд зазначає таке.

Відображене у акті фактичної перевірки порушення стосується подій 10.12.2024, які мали місце до прийняття наказу про проведення фактичної перевірки від 23.12.2024.

Крім того, контролюючим органом жодним чином не розкрито інформацію, на підставі якої у акті від 23.12.2024 зроблений висновок про продаж 10.12.2024 саме ФОП ОСОБА_1 мобільного телефону iPhone 13 PRO 256 Gb Pink по ціні 30000 грн. без використання ПРРО та видачі розрахункового документу. Інших порушень не встановлено, що також може вказувати на здійснення перевірки не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Зважаючи на наведену оцінку акта фактичної перевірки від 23.12.2024 як доказу, то такий не є допустимим, оскільки не підтверджує порушення, зафіксовані у ньому.

Також слід зазначити і про те, що попри відмітки в акті від 23.12.2024 про нібито не складання протоколу про адміністративне порушення, посадовою особою ГУ ДПС у м.Києві Будюком І.Г. 23.12.2024 складено протокол №5797 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155 КУпАП

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.02.2025 у справі №758/157/2 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.155 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування закриття провадження суд зазначив, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази на підтвердження обставин та фактів, зазначених в протоколі № 5797 про адміністративне правопорушення від 23.12.2024 та акті фактичної перевірки від 23.12.2024.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як наслідок, позовні вимоги є обгрунтованими, а тому позов належить задовільнити.

Щодо відшкодування судових витрат у виді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Шевченком Тарасом Миколайовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 13.01.2025.

Згідно з частинами 1, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18).

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи додано платіжну інструкцію від 13.02.2025 про оплату 8000 грн. згідно з Договорм про надання правничої допомоги від 13.01.2025.

Разом з тим, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума 8000 грн. є завищеною, оскільки ця справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності; матеріали справи не містять великого обсягу, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг, а тому заявлена до відшкодування сума не є співмірною із складністю справи.

Відтак, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., то такий в силу положень ст.139 КАС України належить присудити на користь позивача, оскільки позов задоволено у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 246, 255, 292-297, 325, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ: 44096781), третя особа Головне управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0004280708 від 10.01.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого судового збору та 2000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

22.01.26