Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №240/2269/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/2269/25

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням Державної податкової служби України у Житомирській області від 03.12.2024 №1134471-2409-0603 на суму 108 686,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголосив, що йому на праві власності належить нежитлова будівля в АДРЕСА_1 , загальною площею 1672,1 м2. Вказане нежитлове приміщення використовувалася для вирощування великої рогатої худоби та свиней, а тому в розумінні положень абз. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Внаслідок цього у відповідача не було жодних правових підстав для визначення йому податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості", а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

19.02.2025 до суду надійшов відзив на позов Головного управління ДПС в Житомирській області (далі - ГУ ДПС в Житомирській області, контролюючий орган), в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивував тим, що податковим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", а зазначена позивачем будівля не належить до нежитлової будівлі для вирощування великої рогатої худоби та свиней. При цьому, відповідач зауважив, що застосування пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання переліку об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271). Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. На думку відповідача, об`єкт нерухомого майна позивача не підпадає під дію пункту "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до ухвали суду від 24.10.2025 витребувано від позивача докази, які підтверджують, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником; докази, що будівля за адресою АДРЕСА_1 використовувалася для вирощування ВРХ, свиней та в який період. Зобов`язано позивача протягом п`яти робочих днів після отримання вказаної ухвали надіслати суду витребувані документи.

14.11.2025 до суду надійшли витребувані документи.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст. 263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належать об`єкти нерухомого майна:

- земельна ділянка площею 2(га) з кадастровим номером: 1825855600:01:002:0830;

- земельна ділянка площею 2(га) з кадастровим номером: 1825855600:04:000:0214;

- господарська будівля, А-1, загальною площею 1672,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

03.12.2024 контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" за 2022 рік, а саме:№1134471-2409-0603 на суму 108 686,50 грн., вказане податкове повідомлення було направлено позивачу 10.01.2025 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення, що підтверджується трекінгом відправлення за №0601100823750.

Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23-а.

У даній справі позивачу, як фізичній особі, належать на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, а саме:

- земельна ділянка площею 2(га) з кадастровим номером: 1825855600:01:002:0830;

- земельна ділянка площею 2(га) з кадастровим номером: 1825855600:04:000:0214;

- господарська будівля, А-1, загальною площею 1672,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , які віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

При цьому ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання цих будівель в сільськогосподарській діяльності позивача саме як сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Таким чином, у 2022 році норми ПК України визначали, що сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець.

Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Вказане свідчить, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку в спірний період (2023 рік) мають особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Таким чином, визначальним для вирішення питання того чи є об`єктом оподаткування нерухоме майно (нежитлові будівлі) позивача є встановлення обставин належності позивача до категорії сільськогосподарських товаровиробників. При цьому, як вже наголошувалось судом вище, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, відносять лише тих осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою та здійснюють операції з її постачання тощо.

Тобто у спірному випадку значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

У постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 380/18104/21 Верховний Суд вказав, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Як вже зазначалось вище, позивач стверджує, що займається сільськогосподарською діяльністю, має у власності землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, які використовуються ним для вирощування сільськогосподарських культур для власного споживання ним та членами його сім`ї.

Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Статтею 4 сказаного Закону передбачено, що особисті селянські господарства підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року №572, визначає, що облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: формою №1 "Облікова картка об`єкта погосподарського обліку" та формою №3 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень", які затверджуються Державною службою статистики України.

Водночас, позивачем не надано доказів щодо ведення ним особистого селянського господарства, в тому числі щодо його обліку у встановленому порядку.

Надані позивачем докази не містять належної інформації щодо предмета доказування, адже сама по собі наявність у користуванні земельних ділянок, а також надання йому послуг щодо обробки цих ділянок не свідчить про те, що позивач виробляв, переробляв та реалізовував сільськогосподарську продукцію або вів особисте селянське господарство.

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.

З огляду на вказане, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено і судом не здобуто доказів належності позивача до сільськогосподарських товаровиробників, а отже, судом не встановлено підстав для звільнення у 2022 році позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність своїх рішень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 21 січня 2026 р.

21.01.26