Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №200/8981/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року Справа№200/8981/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); Військової частини НОМЕР_4 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (відповідач 1); Військової частини НОМЕР_4 (відповідач 2). Позивач просить суд: 1) визнати дії Військової частини НОМЕР_4 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення під час звільнення з військової служби за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року протиправними; 2) визнати дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року протиправними; 3) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно: за 2020 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року у розмірі 2102,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2021 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2022 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 року в розмірі 2481,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2023 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу з 28.08.2019 року по 10.10.2024 року.

Позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 01.01.2020 року до 20.05.2023 року Військова частина НОМЕР_2 повинна була застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно.

Дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення призвели до виплати Позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі, тому є протиправними.

Військова частина НОМЕР_4 при звільненні також у частині застосування прожиткового мінімуму під час нарахування грошового забезпечення за 2020-2023 роки не провів, тому ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з позовною заявою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Військової частини НОМЕР_2 надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій зазначив наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу в ОКПП (військова частина НОМЕР_2 ) з 28.08.2019 року по 09.04.2024 року.

Під час проходження позивачем військової служби в ОКПП (військова частина НОМЕР_2 ), позивачу виплачувалось грошове забезпечення в порядку, умовах та у розмірах визначених нормативно-правовими документами.

Постановою КМУ № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (набрала чинності 24.02.2018 року) до пункту 4 постанови КМУ № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням саме від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Тобто, згідно з пунктом 4 постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року.

До приміток зміни внесені не були, що створило правову колізію між ними і пунктом 4 постанови КМУ № 704, яку було усунуто Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття постанови від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 03 листопада 2020 року (далі – Постанова КМУ № 1038).

Постанова КМУ № 1038 внесла зміни у примітки до додатків 1,12,13,14 Постанови КМУ № 704, а саме вилучила умову, що посадові оклади та оклади за військове звання визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином Урядом було усунено правову колізію між примітками Додатків та пунктом 4 постанови КМУ № 704.

Також представник відповідача 1 зазначив, що при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям, відповідач крім правової норми, яка встановлена п. 4 Постанови КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103), а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї ж постанови також спеціальним законодавством, зокрема наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2018 року № 169 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.03.2018 року за № 318/31770 (далі – Наказ МВС № 169) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306 (далі – Інструкція № 558), які видані на виконання Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ № 704 та які на сьогоднішній день є чинними і не скасованими.

Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01.03.2018 року по 19.05.2023 року стала величина- прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Оскільки, Кабінетом Міністрів України станом на 18.05.2023 року не було встановлено іншого порядку обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючих військовослужбовців усіх силових структур, в тому числі для військовослужбовців Державної прикордонної служби України, крім застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року як розрахункової величини для обчислення посадових окладів та окладів за військове звання військовослужбовців, а тому прийняття рішення щодо обрахунку нових розмірів посадових окладів та окладів за військове звання діючим військовослужбовцям виходить за межі повноважень Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» (в розумінні ст. 19 Конституції України)

Таким чином, представник Військової частини НОМЕР_2 позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності ОКПП, яка на його думку, полягає у не застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та вимоги позивача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт є незаконними і необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача 1 зазначив, що позивача звільнено та виключено із списків військової частини НОМЕР_4 з 10.10.2024 року на підставі наказу від 09.10.2024 року № 1174-ОС, а тому остаточний розрахунок при звільнені з Позивачем повинен проводити саме дана юридична особа.

Таким чином представник військової частини НОМЕР_2 вважає, що ОКПП є неналежним відповідачем по даній справі, і тому позовні вимоги до ОКПП повинні бути залишені судом без задоволення.

Представник військової частини НОМЕР_4 також надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив наступне.

ОСОБА_1 в період з 10.04.2024 року по 10.10.2024 року проходив військову службу за контрактом в НОМЕР_6 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_4 ) та був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Відповідач 2 зазначив, що посадовими особами військової частини НОМЕР_4 в наказах від 09.10.2024 року № 1174-ОС та від 10.10.2024 року № 1179-ОС вказана вся обов`язкова інформація, яка стосується здійснення необхідних виплат військовослужбовцю при звільненні з військової служби. Також зазначає, що Інструкцією № 468 не передбачено зобов`язання здійснити перерахунку грошового забезпечення з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року під час звільнення з військової служби за період проходження військової ним служби в інших військових частинах (прикордонних загонах) Державної прикордонної служби України.

До моменту зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення у військову частину НОМЕР_4 наказом від 11.04.2024 року № 418-ОС «Про особовий склад», з 10.04.2024 року, між позивачем та відповідачем 2 не існувало будь-яких правовідносин, в тому числі і щодо виплати грошового забезпечення, що також підтверджується особистою карткою про грошове забезпечення з архівною відомістю за 2024 рік, відповідно останній не міг вчиняти протиправних дій чи бездіяльності стосовно ОСОБА_1 в заявлений ним період, а саме з 29.01.2020 року по 10.10.2024 року.

Представник ВЧ НОМЕР_4 зазначив, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, тому не вбачається правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Разом з тим в подальшому постановою Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704» від 12.05.2023 року № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, виклавши абзац перший в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

На підставі викладеного, представник військової частини НОМЕР_4 зазначив, що відповідач діяв правомірно, застосовуючи розрахункову величину при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача в період з 10.04.2024 року по 02.10.2024 року, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018 року – 1762 гривні.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час проходження військової служби в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року отримував грошове забезпечення та інші види винагород від військової частини НОМЕР_2 .

Відповідач 2 підкреслює, що періодом проходження позивачем військової служби та отримання за місцем проходження відповідного грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_4 є виключно період з 10.04.2024 року по 02.10.2024 року.

Крім того, він зауважив, що до моменту зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення 10.04.2024 року, між позивачем та ВЧ НОМЕР_4 не існувало жодних правовідносин, відповідно останній не міг вчиняти протиправних дій чи бездіяльності стосовно ОСОБА_1 в заявлений ним період, а саме з 29.01.2020 року по 09.04.2024 року.

В свою чергу, у військової частини НОМЕР_4 відсутні повноваження здійснити перерахунок грошового забезпечення під час звільнення з військової служби, за спірний період а саме, з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року (включно) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року, що виключає в даному випадку дії протиправними останньої та взагалі виключається спірність правовідносин в заявлений позивачем період.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 в розпорядженні відповідно до підпункту 12 пункту 127 Положення № 1115/2009 на підставі наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 03.08.2024 року № 891-ОС «Про особовий склад» на момент звільнення з військової служби його грошове забезпечення склало 0,00 грн. (довідка остаточний розрахунок грошового забезпечення від 27.12.2024 року № 1066).

Враховуючи зазначене, представник відповідача 2 зазначає, що позовна вимога про визнання дії відповідача військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення під час звільнення з військової служби за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року (включно) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року протиправними, є безпідставна, необґрунтована і такою, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що згідно із ст. 116 КЗпП України, на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

На підставі вище вказаної норми Військова частина НОМЕР_4 звільняючі позивача повинен був провести повний розрахунок. Тобто при наявності недоплаченої суми грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_2 , відповідач Військова частина НОМЕР_4 повинен був звернутися до співвідповідача з листом щодо нарахування грошового забезпечення Позивачу, виходячи з прожиткового мінімуму встановленого на 2020-2023 роки та запропонувати виплатити їх позивачу під час звільнення. Але Військова частина НОМЕР_4 не зробив жодної дії щодо виплати позивачу усіх сум під час звільнення. Тому бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_4 призвела також до порушення права на володіння своїм майном позивачем.

Представник позивача зазначив, що протиправна поведінка Військової частини НОМЕР_4 полягає у її бездіяльності під час повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні, так як відповідачем не здійснено жодної дії для виконання вимог ст.113 КЗпП щодо виплати грошового забезпечення позивачу, виходячи з прожиткового мінімуму встановленого на 2020-2023 роки .

Представник ВЧ НОМЕР_4 надав заперечення на відповідь на відзив представника позивача, в яких зазначив, що вимогами пункту 3 розділу І Інструкції № 558 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

ОСОБА_1 під час проходження військової служби в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року отримував грошове забезпечення та інші види винагород від військової частини НОМЕР_2 .

Періодом проходження позивачем військової служби та отримання за місцем проходження відповідного грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_4 є виключно період з 10.04.2024 року по 02.10.2024 року.

Представник ВЧ НОМЕР_4 звертає увагу суду на тому, що до моменту зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення 10.04.2024 року, між позивачем та відповідачем не існувало жодних правовідносин, відповідно останній не міг вчиняти протиправних дій чи бездіяльності стосовно ОСОБА_1 в заявлений ним період, а саме з 29.01.2020 року по 09.04.2024 року.

В свою чергу, у військової частини НОМЕР_4 відсутні повноваження здійснити перерахунок грошового забезпечення під час звільнення з військової служби, за спірний період а саме, з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року (включно) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року, що виключає в даному випадку дії протиправними останньої та взагалі виключається спірність правовідносин в заявлений позивачем період.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_7 . Позивач є учасником бойовий дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 .

ОСОБА_1 , проходив військову службу в ОКПП (військова частина НОМЕР_2 ) з 28.08.2019 року по 09.04.2024 року.

В період з 10.04.2024 року по 10.10.2024 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в НОМЕР_6 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_4 ) та був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.04.2024 року № 418-ОС «Про особовий склад» старшого сержанта ОСОБА_1 було зараховано у списки особового складу та всі види забезпечення начальника НОМЕР_6 прикордонного загону, який прибув з Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України, з 10.04.2024 року.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 09.10.2024 року № 1174-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 (П-054506), який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_6 прикордонного загону (остання займана штатна посада - заступник начальника другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування), за підпунктом «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас, з 10.10.2024 року.

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 10.10.2024 року № 1179-ОС «Про особовий склад» внесено зміни до пункту 4 наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 09 жовтня 2024 року № 1174-ОС стосовно припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби, виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 (П-054506), а саме абзац «Відповідно до частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки: за 2022 рік – за 23календарних днів, за 2024 рік – за 30 календарних днів.» замінити абзацом наступного змісту:

«Відповідно до частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки: за 2022 рік – за 30 календарних днів, за 2024 рік – за 30 календарних днів».

Як вбачається за матеріалів справи, та не заперечується відповідачами, ОСОБА_1 під час проходження служби отримував грошове забезпечення із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762 гривні.

Отже, спірними питаннями даної справи є визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача під час проходження ним військової служби та проведення перерахунку грошового забезпечення за період 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 року) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені п. 6 постанови № 103, з 01.02.2020 року не підлягають застосуванню.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічних правових висновків дійшов й Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 22.04.2021 року у справі № 560/6752/20 та від 02.11.2021 року у справах № 240/7577/21 та № 240/8890/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно здійснювалось обчислення та виплата позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Слід також зазначити, що з 29.01.2020 року відновило дію правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.

Суд також зазначає, що Постанова КМУ № 704 року є підзаконним нормативно-правовим актом.

Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відтак, відповідача 1 належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за спірний період виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року на відповідний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністру України № 704 від 30.08.2017 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Державну прикордонну службу України» та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям було розроблено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 (далі – Інструкція № 558).

Інструкція № 558, зокрема, визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрація Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

Відповідно до пункту 2 Інструкції № 558 термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення – грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Вимогами пункту 3 розділу І Інструкції № 558 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Суд зазначає, у спірний період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_4 не існувало жодних правовідносин, а отже саме Військова частина НОМЕР_2 повинна здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно: за 2020 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року у розмірі 2102,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2021 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2022 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 року в розмірі 2481,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2023 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Аналогічний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 19.05.2025 року у справі № 420/20215/23 щодо належного Відповідача у справах щодо індексації: «50. … виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною».

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі № 200/8981/25 не здійснювати.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); Військової частини НОМЕР_4 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року протиправними.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно: за 2020 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року у розмірі 2102,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2021 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2022 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 року в розмірі 2481,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; за 2023 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко