Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №160/32095/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуСправа №160/32095/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби від 16.10.2025 року відповідно до абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу»;

- зобов`язати Державну організацію (установу, заклад) Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби від 16.10.2025 року та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби відповідно до абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» та звільнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу та звернувся до відповідача як особисто так і за допомогою АТ «УКРПОШТА» з рапортом на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме, у зв`язку з тим, що у нього на утриманні перебуває сім неповнолітніх дітей. Позивач вказав, що станом на день подачі позову відповіді на свій рапорт він не отримав, питання щодо звільнення з військової служби не вирішено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує та посилається на те, що у командира військової частини виникає обов`язок розглянути рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби після надходження до нього такого рапорту. Проте, відповідач зауважує, що до військової частини НОМЕР_1 на час подання даного відзиву на позовну заяву рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 16.10.2025, копія якого додана позивачем до позовної заяви, не надходив. При цьому, військовою частиною було надана відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 на звільнення за сімейними обставинами від 16.10.2025, у якій було зазначено про відсутність у військової частини НОМЕР_1 такого рапорту. Отже, позивачу було відомо, що його рапорт до відповідача не надходив.

Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про порушення позивачем порядку подання рапорту на звільнення.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом від 09 травня 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 .

Як зазначив позивач, він особисто та за допомогою АТ «УКРПОШТА» (копія чеку АТ «УКРПОШТА» з описом вкладення за трекінговим номером 5003600743993) звернувся із рапортом від 16.10.2025 до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

До вказаного рапорту позивачем долучено наступні документи: копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади; копія військового квитка ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 ; довідка про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 13.10.2025 № 3375; довідка № 143417 від 06.10.2025 року, видана Криворізьким відділом державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області.

В матеріалах справи наявний адвокатський запит представника позивача від 29.10.2025 до відповідача щодо наступних питань: надати інформацію чи було розглягуто рапорт на звільнення за сімейними обставинами 16.10.2025; надати інформацію чи було прийнято рішення щодо звільнення за сімейними обставинами відносно позивача.

У відповідь на адвокатський запит від 29.10.2025 відповідачем листом від 31.10.2025 № 1781/58993 повідомлено представника позивача про те, що: « 1. Військовою частиною НОМЕР_1 не отримувалось поштове відправлення з трекінговим номером 5003600743993, направлене через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта», тому військова частина не мала і не має підстав та можливостей для розгляду зазначеного у Вашому адвокатському запиті рапорту на звільнення за сімейними обставинами від 16.10.2025 військовослужбовця ОСОБА_1 та доданих до рапорту документів. 2. Враховуючи відсутність у військової частини НОМЕР_1 рапорту на звільнення за сімейними обставинами від 16.10.2025 військовослужбовця ОСОБА_1 та доданих до рапорту документів, направлених через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням з крекінговим номером 5003600743993, рішення щодо звільнення зазначеного військовослужбовця не приймалося.

Додатково повідомляємо про те, що відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.

Враховуючи викладене вище, за наявності передбачених чинним законодавством підстав для звільнення з військової служби, військовослужбовець ОСОБА_1 має право звернутись з рапортом по команді про звільнення з військової служби, додавши документи, або їх належно засвідчені копії, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби.»

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді рапорту від 16.10.2025, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє на даний час.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до підпункту г п.2 ч.4 цієї статті, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (абзац 4).

Отже, необхідною умовою звільнення позивача з військової служби є наявність на утриманні 3 і більше дітей у віці до 18 років та відсутність заборгованості по сплаті аліментів.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до абз.2 п.12 Розділу І Положення №1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пп.2 п.225 Розділу ХІІ Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п.233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Суд звертає увагу, що подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення військовослужбовця зі служби.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170).

Пунктами 12.1, 12.9, 12.11 розділу ХІІ Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення, зокрема за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Підпунктом 13 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):

копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

На підставі розгляду отриманих документів командир ухвалює рішення про звільнення з військової служби або відмову. Посадова особа, яка відповідно до пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України має право видавати накази по особовому складу про звільнення військовослужбовців, видає наказ по особовому складу щодо звільнення особи з військової служби за зазначеною підставою.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі - Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту. (п.1 розділ І Порядку №531)

Пунктом 2 розділу І Порядку №531 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. (п.1 розділу ІІ Порядку №531).

Розділом III Порядку №531 визначені особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі.

У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці ЗСУ, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26. Військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає по команді рапорт та документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення зі служби. Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Права посадових осіб щодо звільнення з військової служби та видання наказів по особовому складу про звільнення військовослужбовців у період дії воєнного стану наведені у пп.2 п.225 Положення №1153/2008.

Рапорт про звільнення з військової служби подається військовослужбовцем у письмовій формі (паперовій або електронній). Рапорт у паперовій формі може бути направлений засобами поштового зв`язку, а також через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Подання такого рапорту в усній формі не допускається. Рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби реєструється службою діловодства військової частини і передається для попереднього вивчення до служби персоналу та юридичної служби, які повинні вивчити рапорт та підтвердні документи, оцінити законність підстав для звільнення з військової служби. Рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту чи відмову у його задоволенні) приймає посадова особа, визначена пп.2 п.225 Положення №1153/2008, зокрема командир бригади, у військовому званні полковника і вище. Рішення по суті рапорту повинно бути прийняте у строк не більше 14 днів з дня подання рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою, містити правову підставу та обґрунтування такого рішення. Звільнення військовослужбовця з військової служби здійснюється наказом по особовому складу, а виключення із списків особового складу військової частини - наказом по стройовій частині, який є похідним від наказу по особовому складу. Для підготовки та видання таких наказів установлена відповідна процедура та передбачені відповідні повноваження командирів.

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Як зазначив позивач, ним було особисто подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 та направлено його засобами поштового зв`язку, в якому останній просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з цим, доказів отримання рапорту про звільнення від 16.10.2025 та доказів його подання командиру позивач суду не надав.

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви долучено копію рапорта, з якої встановити факт надходження його до відповідача можливим не представляється.

Відповідач заперечує факт подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби. Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо реєструються службою діловодства.

Доказів реєстрації рапорту матеріали справи не містять.

Окремо суд звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, а саме, з реєстраційних даних (Довідка № 619/22), військова частина НОМЕР_1 за вказаною у рапорті адресою ( АДРЕСА_1 ) не розташована. Як наслідок, через направлення кореспонденції на неправильно вказану адресу, рапорт від 16.10.2025 до військової частини НОМЕР_1 не надходив, не реєструвався, а тому, не міг бути розглянутий по суті

Тобто, вказаними вище обставинами підтверджено той факт, що відповідач не отримував рапорт позивача про звільнення та, як наслідок, не мав можливості його розглянути.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на звільнення з військової служби може бути реалізовано за умови дотримання процедури звільнення, яку не було дотримано позивачем.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправної бездіяльності відповідача щодо прийняття та розгляду його рапорту від 16.10.2025 про звільнення з військової служби, оскільки позивач не виконав обов`язку щодо подання (направлення) рапорту у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством, що є необхідною умовою для початку процедури розгляду такого рапорту по суті.

Відтак, суд зауважує, що права позивача на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки відсутні належні докази подання рапорту про звільнення відповідачу та відповідно відсутня відмова відповідача у звільненні, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Оскільки, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги в частині зобов`язального характеру також не підлягають задоволенню, оскільки взаємопов`язані з розглядом рапорту по суті.

В свою чергу, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись із рапортом про звільнення з військової служби у встановлений спосіб та із дотриманням процедури звільнення.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник