Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №140/14035/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14035/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі – митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000023/2 від 04.11.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000343 від 04.11.2025.

В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 вказав, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару «Автобус вживаний марки ISUZU NOVOCITI, рік випуску 2017, VIN НОМЕР_1 », який був придбаний згідно контракту від 21.10.2025 №21/10/3, декларант позивача подав до Волинської митниці МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025 та перелік документів, визначених в гр.44 МД, в якій було зазначено фактурну вартість товару 5000,00 Євро, та визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак 04.11.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000023/2, відповідно до якого митну вартість вказаного вище транспортного засобу визначено на рівні 21000,00 євро.

Крім того, того ж дня Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA205100/2025/000343, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні (випуску) вказаного товару у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 04.11.2025 №UA205100/2025/000023/2.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити.

В обґрунтування цієї позиції вказав, що по МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025 на товар: «Автобус пасажирський категорії «М3» марки ISUZU NOVOCITI номер кузова: НОМЕР_1 , бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна 470708, тип 4НК1Е6 , робочий об`єм двигуна 5193 см3, маса спорядженого 5782 кг, повна маса 9800 кг потужність: 140кВт, календарний рік виготовлення 18.01.2017, модельний рік виготовлення 2017 р., місць для сидіння - 22, стоячих - 38. Обладнаний місцем для інвалідів. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття, дефекти двигуна, коробки передач, проблеми із заднім мостом», відбулось спрацювання системи АСУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Так, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: Стосовно звіту про оцінку транспортного засобу №292/25 від 04.11.2025 та того, що номер інвойсу вказаний у митній декларації країни відправлення, не відповідає поданому до митного оформлення. Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надавати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Доказом оплати є платіжна інструкція в іноземній валюті №: (MUR)24 від 24.10.2025 на суму 5000,00 Євро, за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться за автобус ISUZU NOVOCITI відповідно до рахунку-фактури (інвойса) №5000000057 від 21.10.2025 за яким можна визначити, що оплата проведена саме за автобус, який підлягав митному оформленню вартістю 5000,00 Євро. Оскільки рахунок-фактура (інвойс) є документ, який підтверджує митну вартість, то вказаним документом, що підтверджує вказану вартість є рахунок-фактура №5000000059 від 21.10.2025 та становить 5000,00 Євро. Банківський платіжний документ, що стосується товару від 24.10.2025 MUR №24 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, а також за результатом аналізу відомостей щодо рівня митної вартості, заявленого декларантом та відомостей наявних в ACMO ІНСПЕКТОР «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС (подібних товарів) встановлено, що вартість даного товару значно нижча існуючих діапазонів, це суперечить вимогам п.2.2.14 та 2.2.19 наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Відповідач вказує, що у платіжному дорученні передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/ електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Однак, до митного органу не було подано банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, що не дає можливості упевнитися у заявленій митні вартості за першим методом обраним декларантом. Також зазначає, що сума понесених витрат, яка зазначена в даних документах, не відповідає вартості калькуляції транспортних витрат від 03.11.2025 №03112025/3 та №03112025/4 від 03.11.2025.

Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації даного товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом з приводу розбіжностей у документах не надано документів, які витребував митний орган і жодним чином не пояснив вказані розбіжності.

В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 04.11.2025 №UA205100/2025/000023/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2025 №UA205100/2025/000023/2.

Митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000005/2 від 02.04.2025 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: (ЕМД від 07.06.2024 №24UA205030005155U2). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні автобуса пасажирського: марки ISUZU TURQUOISE, країна походження - TR, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік - 2014, технічні характеристики - 5193 см3, повна маса 10400 кг, кількість посадочних місць:30, який ввозився з Литви на умовах поставки DAP LUTSK UA, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 21000 євро за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося. Надалі декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №25UA205100007609U0 від 05.11.2025 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що оскаржувані рішення є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

21.10.2025 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та «Автотранс-2000» ООД (Болгарія) (продавець) було укладено контракт, за умовами якого продавець продає, а покупець поставляє «Автобус вживаний ISUZU NOVOCITI, рік випуску 2017, №VIN: НОМЕР_1 , згідно з рахунком фактурою у спосіб та на умовах поставки, визначених у товаросупровідних документах для кожної частини товару. Поставка товару здійснюється на умовах FCA-Пловдив, Болгарія (Інкотермс 2010). Загальна сума Контракту становить 5000 Євро. Умови договору передбачають передоплату (а. с. 26-28).

03.11.2025 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Автобус пасажирський категорії «М3» марки ISUZU NOVOCITI номер кузова: НОМЕР_1 , бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна 470708, тип 4НК1Е6 , робочий об`єм двигуна 5193 см3, маса спорядженого 5782 кг, повна маса 9800 кг потужність: 140 кВт, календарний рік виготовлення 18.01.2017, модельний рік виготовлення 2017 р., місць для сидіння - 22, стоячих - 38. Обладнаний місцем для інвалідів. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття, дефекти двигуна, коробки передач, проблеми із заднім мостом», декларант позивача подав МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025. Фактурна вартість товару становить 5000,00 Євро. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 5000,00 Євро (а. с. 40).

До митної декларації додано: рахунок-фактура (iнвойс) №5000000059 від 21.10.2025, автотранспортну накладну №769М998 від 27.10.2025, статус особи, яка подає митну декларацію, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.09.2018, калькуляція транспортних витрат №03112025/3 від 03.11.2025, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №916/3 від 27.10.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №21/10/3 від 21.10.2025, договір про надання послуг митного брокера №03/03/2025/1Е від 03.03.2025, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №916/3 від 27.10.2025, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 27.01.1996, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України №GD556873 від 06.08.2022, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів та інших платежів від 27.10.2025 №25, копія митної декларації країни відправлення №25BG003009A25438B7 від 27.10.2025, сертифікат відповідності UA.014.54555-25 від 01.11.2025, митну декларацію №25UA205100007522U8 від 03.11.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Декларантом на вимогу було надано: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.10.2025 (витяг з системи SWIFT), платіжну інструкцію від 24.10.2025 №Р1024DV8U4, платіжну інструкцію від 24.10.2025 №Р1024ВО26НА, чеки на придбання пального та на оплату доріг, банківська відомість від 24.10.2025, стандартний договір страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів від 28.10.2025 №BG/22/125003611374, звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 №292/25.

Інші витребувані документи декларант не надав, оскільки такі відсутні, про що зазначено в заяві від 04.11.2025 б/н (а. с. 56).

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.11.2025 №UA205100/2025/000023/2 та сформована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2025 №UA205100/2025/000023/2.

У графі 33 оскаржуваного рішення 04.11.2025 №UA205100/2025/000023/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- пунктом 4.2 Договору передбачена передоплата за товар. Декларантом не надано до митного оформлення платіжні документи та не зазначено у гр. 44 МД;

- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам наказу №559 від 24.05.2012: відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту. Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;

- в контракті від 21.10.2025 №21/10/3 зазначені умови поставки товару FCA, тоді як у митній декларації країни експорту зазначені умови поставки EXW. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості;

- надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.10.2025 №MUR 24 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції, зокрема, підпису платника, належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом;

- звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 №292/25 не може бути взятий для підтвердження вартості транспортного засобу, так як у даному висновку в якості використаної інформації при визначенні ринкової вартості (задача експертизи) іде посилання на інтернет сайт moble de, що суперечить пункту 7.53.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та Фонду держмайна України від 24.11.2003 №142/5/2092;

- вказані пошкодження у графі 31 МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025 товаро-супровідними документами не підтверджено;

- номер інвойсу, вказаний у МД країни експорту, не відповідає поданому до митного оформлення;

- також митниця володіє інформацією, що згідно даних сайту «autoline.ua» наявна пропозиція продажу даного транспортного засобу (ідентифікується за номерними знаками) у розмірі 20000 Євро, що не відповідає вартості згідно інвойсу.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000005/2 від 02.04.2025 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: (ЕМД від 07.06.2024 №24UA205030005155U2). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні автобуса пасажирського: марки ISUZU TURQUOISE, країна походження - TR, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік - 2014, технічні характеристики - 5193 см3, повна маса 10400 кг, кількість посадочних місць:30, який ввозився з Литви на умовах поставки DAP LUTSK UA, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 21000 євро за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205100007609U0 від 05.11.2025 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, декларант позивача подав наступні документи: : рахунок-фактура (iнвойс) №5000000059 від 21.10.2025, автотранспортну накладну №769М998 від 27.10.2025, статус особи, яка подає митну декларацію, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.09.2018, калькуляція транспортних витрат №03112025/3 від 03.11.2025, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №916/3 від 27.10.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №21/10/3 від 21.10.2025, договір про надання послуг митного брокера №03/03/2025/1Е від 03.03.2025, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №916/3 від 27.10.2025, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 27.01.1996, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України №GD556873 від 06.08.2022, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів та інших платежів від 27.10.2025 №25, копія митної декларації країни відправлення №25BG003009A25438B7 від 27.10.2025, сертифікат відповідності UA.014.54555-25 від 01.11.2025.

Додатково на вимогу митниці декларантом надано: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.10.2025 (витяг з системи SWIFT), платіжну інструкцію від 24.10.2025 №Р1024DV8U4, платіжну інструкцію від 24.10.2025 №Р1024ВО26НА, чеки на придбання пального та на оплату доріг, банківська відомість від 24.10.2025, стандартний договір страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів від 28.10.2025 №BG/22/125003611374, звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 №292/25

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так Контрактом від 21.10.2025 №21/10/3 визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 21.10.2025 №5000000059 вартість транспортного засобу становить 5000,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати (а. с. 16, 17 переклад).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.10.2025 №5000000059 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025 (графа 22) (а. с. 40).

Також до МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025 надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.10.2025 MUR№24 на суму 5 000,00 Євро, у якій вказано призначення платежу - плата за автобус ISUZU NOVOCITI згідно з інвойсом від 21.10.2025 №5000000059. Платіж здійснено на рахунок продавця, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті (а. с. 41).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.10.2025 №5000000059. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Також позивачем надано докази з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України в сумі 11400,00 грн, що підтверджено поданою разом із митною декларацією калькуляцією (а. с. 24).

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що пунктом 4.2 Договору №21/10/3 від 21.10.2025 передбачена передоплата за товар, а декларантом не надано до митного оформлення платіжні документи та не зазначено у гр. 44 МД, суд зазначає, що оплата вартості товару Покупцем, Продавцю здійснюється в безготівковому порядку згідно виставленого рахунку (інвойсу). При цьому, умова договору визначена в п. 4..2 не впливає на вартість транспортного засобу та не є підставою для коригування митної вартості.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, відправка товару згідно митної декларації країни відправлення №25BG003009A25438B7 від 27.10.2025 була здійснена після проведення оплати 24.10.2025 згідно платіжної інструкції №24, що підтверджує виконання умов Контракту в частині оплати (передоплати.)

Щодо підтвердження транспортних витрат, то, на думку суду, позивачем були надані відповідачу всі належні документи.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України у розмірі 11400,75 грн. На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано калькуляцію транспортних витрат від 03.11.2025 №03112025/3, відповідно до якої витрати по доставці транспортного засобу - автобуса ISUZU NOVOCITI, VIN НОМЕР_1 за маршрутом: м. Пловдив (Болгарія) – м/п Порубне (Україна) становлять – 11400,75 грн (еквівалентно 235,50 Євро) (вартість транспортування за межами митної території України) (а. с.24).

Щодо посилання у спірному рішенні на те, що декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, проте не надано документи, які підтверджують фактично понесені витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відомості, зазначені у калькуляції транспортних витрат від 03.11.2025 №03112025/3 підтверджують розмір понесених витрат у зв`язку із транспортуванням імпортованого товару до кордону України. Подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей, а тому доводи митного органу у цій частині є безпідставними.

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат від 03.11.2025 №03112025/3 є достатнім доказом на підтвердження витрат на транспортування.

Крім того, Верховний Суд у справі №804/16553/14 від 31.05.2019 звернув увагу нате, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому калькуляція транспортних витрат є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

З вищенаведеного слідує, що вартість витрат на транспортування до кордону України (235,50 Євро), яка не включена у вартість товару, підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025.

Отже, з огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, тому суд дійшов висновку про відсутності у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару, на те, що платіжну інструкцію в іноземній валюті №:(MUR)24 від 24.10.2025 не може бути взято до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України №1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, суд вважає безпідставним, оскільки оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на Swift повідомленні, а тому доводи митного органу у відповідній частині є необґрунтованими. Крім того, у поданій платіжній інструкції в графі «установа-замовник» зазначена наступна інформація «PBAN UA 2X XXX». SWIFT-код – це стандартний формат Ідентифікаційного коду банку (Business Identifier Codes (BIC)), який використовується для ідентифікації банків та фінансових установ у міжнародній банківській мережі. Цей код містить інформацію про найменування та місцезнаходження банку - свого роду міжнародний код або ID банку, а саме «PBAN» - банківський код, «UA» - код країни, « 2X» - код місцезнаходження банку, «XXX» - код філіалу банку. Таким чином, ідентифікація банку, зокрема його найменування та місцезнаходження, в даному випадку здійснюється саме за вищевказаними кодами. Отже, SWIFT-код «PBAN UA 2X XXX» згідно даних сайту https://wise.com/ru/swift-codes/bic-swift-code-checker належить наступному банку: «JSC CB PRIVATBANK», місцезнаходження: HRUSHEVSKOHO STREET, 1D, KYIV, Ukraine. Відтак, твердження митного органу про невідповідність наданої платіжної інструкції Постанові №216 є безпідставним.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що номер інвойсу, вказаний у МД країни експорту, не відповідає поданому до митного оформлення, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Крім того, з позицією Верховного Суду у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. У даному випадку продавець-нерезидент встановив ціну товару, яка вказана в усіх поданих до митного оформлення документах та яка була фактично сплачена Позивачем.

Відповідач не вказав на будь-які порушення розрахунку митної вартості декларантом відповідно до частини другої статті 58 МК України, не зазначив про конкретні розбіжності в поданих до митного оформлення документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки цих документів або відсутність у них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до частини третьої 53 МК України, не вказав жодних обґрунтованих підстав вважати, що існує взаємозв`язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість відповідно до частини четвертої статті 53 МК України.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації були надані рахунки-фактури (інвойси), за якими здійснювалась відповідна операція. Так, рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Щодо посилань на те, що в контракті від 21.10.2025 №21/10/3 зазначені умови поставки товару FCA, тоді як у митній декларації країни експорту зазначені умови поставки EXW, суд повторює, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Стосовно твердження відповідача про те, що звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 №292/25 не може бути взятий для підтвердження вартості транспортного засобу, так як у даному висновку в якості використаної інформації при визначенні ринкової вартості (задача експертизи) іде посилання на інтернет сайт moble de, що суперечить пункту 7.53.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та Фонду держмайна України від 24.11.2003 №142/5/2092, суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 7.35 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092, у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).

Відтак, суд не погоджується із вказаними вище твердженнями відповідача, що звіт про оцінку транспортного засобу від 04.11.2025 №292/25 підготовлений з порушенням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості ТЗ, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Як вбачається з висновку та з додатків до нього, в них містяться дані щодо вартості транспортного засобу із Інтернет довідника www.mobile.de, довідкові дані, які використовувалися експертом під час оцінки транспортного засобу, та відповідні фотоматеріали щодо пошкодження та недоліки, які можуть впливати на його вартість.

Враховуючи вказане відповідач не був позбавлений можливості встановити ціну товару на аналогічний транспортний засіб.

Крім того, наявність в базі даних ЄАІС Держмитслужби інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано Позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, неспівставності двох різних автомобілів (марка, модель, особливості автомобіля), не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Стосовно використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації з відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації з відкритих інтернет-ресурсів, оскільки порядок використання таких даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Суд також вказує, що відомості з відкритих інтернет-ресурсів є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем. В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Щодо пошкоджень транспортного засобу, вказаних у графі 31 МД №25UA205100007522U8 від 03.11.2025, які на думку відповідача, не підтверджені товаро-супровідними документами, суд зазначає, що статтею 53 МК України не передбачено обов`язок декларанта надавати документи, які підтверджуються пошкодження транспортних засобів, які, серед іншого, зазначені в МД.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказана розбіжність впливає на митну вартість товару чи її складових.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Відтак, Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного засобу.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Теж саме стосується вимоги про надання ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000023/2 від 04.11.2025 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000343 від 04.11.2025 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000023/2 від 04.11.2025, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом, в якому заявлено дві вимоги: майнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, де різниця митних платежів становить 334535,27 грн) та немайнового характеру (визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) позивач сплатив судовий збір у сумі 8046,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.11.2025 №2020 (а. с. 12).

Натомість відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно було сплатити за пред`явлення цього адміністративного позову, де об`єднані дві вимоги – майнового і немайнового характеру, судовий збір у сумі 6373,35 грн (1 відсоток ціни позову за майнову вимогу, що становить 3345,35 грн (334535,27 грн х 1% =3345,35 грн, що за розрахунком позивача становить різницю митних платежів, та розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 за немайнову вимогу).

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 6373,35 грн. Решта суми судового збору (1672,69 грн) може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000023/2 від 04.11.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000343 від 04.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6373 (шість тисяч триста сімдесят три) гривні 35 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Лозовський