Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №120/13354/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 р. Справа № 120/13354/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

22.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката, подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невзяття позивача на військовий облік та невнесення щодо нього відомостей про військовий облік військовозобов`язаних та інших службових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язання відповідача здійснити внесення щодо позивача відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг), про перебування позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 29.09.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас представнику позивача встановлено 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання доказів, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме щодо направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), щодо фактичного проходження ним ВЛК, а також щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також запропоновано заявити клопотання про витребування цих доказів у відповідача в разі неможливості подати їх самостійно.

09.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої представником позивача додано:

- копію витягу з посвідчення про приписку до призовної дільниці – як доказ перебування на військовому обліку;

- копію повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.10.2024 – як доказ надання відстрочки від призову та взаємодії з відповідачем;

- копію повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.09.2025 – як доказ надання відстрочки від призову та вимоги щодо оформлення військово-облікового документа;

- копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.09.2025;

- копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06.03.2023, з відміткою про "звернення за направленням місцевого РВК" (ТЦК), що підтверджує проходження ВЛК;

- копію адвокатського запиту від 07.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 – з вимогою надати копію направлення на ВЛК та довідку за результатами ВЛК, що свідчить про заходи щодо отримання доказів;

- копію адвокатського запиту від 07.10.2025 до КНП "Вінницька міська клінічна лікарня № 1" – з вимогою надати копію направлення на ВЛК, що свідчить про заходи щодо отримання доказів.

Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча копія вищезазначеної ухвали була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 14.10.2025, що підтверджується матеріалами справи.

14.10.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява, якою представник позивача додатково надав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість надання підтвердних документів щодо проходження позивачем ВЛК.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази з урахуванням доводів позивача суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним та відповідно до відмітки у посвідченні про приписку № 298335, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , 22.12.1994 пройшов лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби та взятий на облік як призовник.

Як зазначається у позовній заяві, 28.02.2023 він проходив ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У березні 2023 року вказаним ТЦК та СП позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Однак оформлення довідки про відстрочку є неможливим у зв`язку з відсутністю у позивача військово-облікового документа, реквізити якого відповідно до Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2024 № 560 є обов`язковими для зазначення в такій довідці. Відтак, на думку відповідача, позивачу необхідно особисто прибути до ТЦК та СП для оформлення військово-облікового документа встановленого зразка.

Крім того, 10.07.2024, після встановлення додатку "Резерв+", з метою актуалізації відомостей про себе у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивачем було виявлено відсутність у реєстрі відповідних відомостей щодо його перебування на військовому обліку.

04.10.2024 позивачу знову надано відстрочку від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", при цьому підстави неможливості оформлення довідки про відстрочку залишилися незмінними – у зв`язку з відсутністю у позивача військово-облікового документа, реквізити якого є обов`язковими. Відтак позивачу повторно роз`яснено необхідність особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення цього документа.

У відповідь на адвокатський запит від 28.08.2025 відповідачем повідомлено, що позивач не перебував і не перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , та взагалі не перебуває на обліку у жодному ТЦК та СП.

У вересні 2025 року, з метою виправлення таких даних, поштою представник позивача звернувся до відповідача з письмовою заявою від 01.09.2025, в якій просив відповідача поставити його на військовий облік за місцем реєстрації місця проживання – у ІНФОРМАЦІЯ_7 , та внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо перебування позивача на військовому обліку.

22.09.2025 відповідач повідомив про необхідність позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік та внесення відповідних відміток до військово-облікового документа чи отримання такого за відсутності.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невзяття позивача на військовий облік та щодо невнесення щодо нього відомостей про військовий облік військовозобов`язаних та інших службових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд при вирішенні справи виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У відповідності до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники – особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники – особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Статтею 33 Закону № 2232-ХІІ визначені загальні правила військового обліку, згідно частиною першої якої військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За нормами пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема: …

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

Як можна побачити з матеріалів справи, зокрема з копії посвідчення про приписку, позивач 22.12.1994 пройшов лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби та взятий на облік як призовник.

Водночас матеріали справи не містять інших належних й допустимих доказів, які б свідчили про те, що після досягнення 25-річного віку позивач був взятий на облік як військовозобов`язаний та що йому було видано відповідний військово-обліковий документ.

Наведений висновок додатково підтверджується інформацією з реєстру "Оберіг", згідно з якою позивач на обліку не перебуває.

Цього факту (неперебування позивача на військовому обліку) не заперечує і сторона позивача, адже представник позивача звертався до відповідача з заявою, в якій ставив питання про постановлення позивача на військовий облік у ТЦК та СП за місцем реєстрації його місця проживання.

Ба більше, фактично спір між сторонами виник саме через невзяття ОСОБА_1 на облік як військовозобов`язаного, як такого, який до цього на такому обліку не перебував.

Відтак, у цьому аспекті суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 1487).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

За статтею 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Пунктом 20 Порядку № 1487 передбачено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При цьому пунктом 23 Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що для взяття на військовий облік позивач ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаною особою, яка є старшою 25 років, але яка не перебуває на військовому обліку та щодо якої відсутні відповідні відомості в Реєстрі, несе обов`язок особисто звернутися з відповідною заявою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем своєї реєстрації.

Натомість, як видно з матеріалів справи, вказаних умов позивачем не дотримано, а його звернення щодо постановки на військовий облік було направлено поштою, через що у відповідача немає правових підстав для взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, на думку суду, листом від 22.09.2025 відповідач правомірно роз`яснив щодо необхідності особистого звернення позивача для вирішення порушених у заяві від 02.09.2025 питань щодо постановки його на військовий облік.

Отже, твердження сторони позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Разом з тим суд зауважує, що надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення або підтвердження перебування особи на військовому обліку як військовозобов`язаного. Відстрочка від призову має самостійне правове значення та спрямована виключно на тимчасове звільнення особи від обов`язку проходження військової служби в умовах мобілізації, але не змінює правового статусу особи у сфері військового обліку та не підміняє процедури взяття на такий облік. Також факт отримання позивачем відстрочки не спростовує того факту, що позивач не перебуває на військовому обліку.

Як встановлено судом, надання позивачу відстрочки від призову на війькову службу під час мобілізації було обумовлено наявністю визначених законом підстав та здійснювалося в межах дискреційних повноважень відповідача, однак неможливість оформлення довідки про відстрочку була зумовлена відсутністю у позивача військово-облікового документа, реквізити якого є обов`язковими для зазначення відповідно до додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2024 № 560.

За цих обставин відповідач не був наділений повноваженнями ані оформити відповідну довідку, ані внести повні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без дотримання позивачем установленої законом процедури.

Суд також враховує, що чинне законодавство прямо покладає на громадянина обов`язок особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікового документа та здійснення облікових дій, зокрема у випадках, коли особа досягла граничного віку перебування на обліку призовників і не була належним чином взята на облік як військовозобов`язаний. Невиконання позивачем цього обов`язку не може покладатися у вину відповідачу та не створює для останнього обов`язку вчиняти дії поза межами визначеної законом процедури.

З огляду на викладене суд доходить висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів – зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Також частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом".

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Водночас факт неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов суд розцінює як неналежне виконання ним своїх процесуальних обов`язків, що однак не може бути кваліфіковано як визнання позову, зважаючи на те, що відсутність відзиву не впливає на можливість вирішення справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Ураховуючи вимоги статті 139 КАС України та результати вирішення справи, позивач втрачає право право на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Острик Сергій Олексійович (РНОКПП НОМЕР_2 , наявний електронний кабінет в ЄСІТС);

3) відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Повне рішення суду складено 22.01.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович