Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №644/8433/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/8433/25

Провадження № 2/644/924/26

22.01.2026

Рішення

Іменем України

22 січня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді – Маркосян М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Скорик Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020 в розмірі 29928,03 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 10987,17гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 18940,86 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що 10.03.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та відповідачем було укладено Договір № TDB.2020.0991.1810 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК» (далі – Правила). Підписання Сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), далі – Тарифи, вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка відкрив Клієнту Картковий рахунок-1 у гривні, Картковий рахунок-2 в доларах США, Картковий рахунок-3 в Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок-2 та Картковий рахунок-3 – за дебетовою схемою. На Картковий рахунок-1 Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, в сумі та на умовах визначених Кредитним договором.

Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Картковий рахунок-1 Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку Позичальника станом на 03.09.2024 року у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком у загальній сумі 29928,03 грн.

Також, 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача – боржника за Кредитним договором №TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020. Крім того, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до Відповідача – боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020 на суму 29928,03 грн., зазначену заборгованість позивач просить суд стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме судовий збір та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 11200,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 23.09.2026 було відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому одночасно в позові зазначає, що просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Від відповідача ОСОБА_1 02.12.2025 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначив про те, що згідно з даними внутрішньої виписки АТ «Мегабанк» рахунок було закрито і станом на 17.08.2022 вказано баланс 0,00 грн. , зазначив що не отримував від банку або третіх осіб повідомлень про наявність заборгованості після 17.08.2022., позивачем на надані докази правонаступництва та належного повідомлення про правонаступництво відповідача., також просить застосувати позовну давність щодо заявлених вимог.

В порушення ч.4 статті 178 ЦПК України, відповідачем не надано суду доказів надсилання відзиву позивачу., документ у вигляді таблиці, доданий до відзиву, який відповідач називає «копія внутрішньої виписки» ніким не підписаний і не завірений належним чином., отже зазначені докази залишаються судом без розгляду, однак заперечення відповідача враховуються судом при розгляді справи.

Також, відповідачем у поданій суду заяві заявлені клопотання, які суд розглядає в судовому засіданні.

Відповідач та позивач у судові засідання, які були призначені на 06.11.2025, 08.12.2025, 22.01.2026, не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В зв`язку із неявкою сторін у справі у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів та доказів.

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Щодо розгляду клопотань учасників.

Відповідачем заявлені клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні. Розглядаючи зазначене клопотання суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.6 ст.19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840,00 грн.). Отже, позов ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 29928,03 є малозначною справою, яка підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні, підстав для розгляду зазначеної справи в загальному позовному провадженні судом не встановлено. Отже, клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у загальному позовному провадженні задоволенню не підлягає.

Відповідачем заявлено клопотання про зобов`язання позивача надати письмові пояснення та документи про те, коли саме і на підставі яких документів ніби то виникла (була відновлена) заборгованість після 17.08.2022. Суд залишає без задоволення клопотання відповідача, оскільки у відповідності до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, надання доказів та пояснень у справі є правом позивача, суд не може примушувати жодного з учасників справи надавати пояснення в певній формі, а розглядає справу за наявними, добровільно поданими або витребуваними судом у передбачених законом випадках, доказами.

Також, відповідач просить витребувати у НБУ/ФГВФО/ліквідатора офіційні матеріали щодо дій з реєстром кредиторів АТ «Мегабанк».

Розглядаючи зазначене клопотання суд зазначає, що згідно з нормами ст. 84 ЦПК України особи, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

При цьому, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У клопотанні відповідач не зазначив ані найменування, ані адреси, ані інших реквізитів осіб у яких наявні докази, найменування доказу, який просить витребувати, адже зазначення «офіційні матеріали щодо дій з реєстром кредиторів АТ «Мегабанк» є занадто загальним для того, щоб його можливо було витребувати., не зазначено підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

На підставі наведеного, заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів також залишено судом без задоволення.

Щодо розгляду заявленого позову по суті.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі обставини справи.

10.03.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір №TDB.2020.0991.1810 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриття кредитної лінії. Крім того, відповідачем підписано Заяву-анкету на відкриття рахунку та видачу платіжної картки та паспорт споживчого кредиту. Згідно з пунктом 1.1. Договору №TDB.2020.0991.1810, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК» (далі – Правила). Підписання Сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), далі – Тарифи, вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір, надалі – Договір.

Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

Кредитний договір підписано власноруч відповідачем. Також, у своїх письмових поясненнях відповідачем не було заперечено факту укладення договору та відкриття рахунку з встановленим кредитним лімітом в АТ «МЕГАБАНК».

Пункт 7.1. Кредитного договору визначає, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Закінчення строку Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка відкрив Клієнту Картковий рахунок-1 у гривні, Картковий рахунок-2 в доларах США, Картковий рахунок-3 в Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок-2 та Картковий рахунок-3 – за дебетовою схемою.

У п.4.3. Кредитного договору вказано, що закінчення терміну дії Картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між Банком та Клієнтом та/або закриття Карткових рахунків. Відмова Клієнта від Доступного ліміту кредитної лінії не припиняє дію цього Договору.

Згідно з умовами власноруч підписаною відповідачкою Заяви-договору, сторони погодили відкриття карткового рахунку відповідачу та встановлення на нього кредитного ліміту в розмірі до 200000,00 грн.

Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка відкрив Клієнту Картковий рахунок-1 у гривні, Картковий рахунок-2 в доларах США, Картковий рахунок-3 в Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок-2 та Картковий рахунок-3 – за дебетовою схемою.

У п.4 Заяви-Договору вказано, що максимальний кредитний ліміт становить 200000,00 грн., кредит надається на строк 12 місяців, за відсотковою ставкою 56% річних, з умовами пільгового користування коштами протягом 62 днів., також погоджено інші суттєві умови договору.

На Картковий рахунок АТ «МЕГАБАНК» надав відповідачу кредит, встановивши кредитний ліміт у межах максимального ліміту кредитної лінії, в сумі та на умовах визначених кредитним договором. Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, розмір доступного ліміту кредитної лінії може бути змінений (збільшений та/або зменшений) в межах Максимального ліміту кредитної лінії, у порядку передбаченому правилами. Також, відповідачкою було підписано Паспорт споживчого кредиту на зазначених вище умовах.

Згідно даних АТ «МЕГАБАНК» відповідачу було надано кредитні кошти за програмою todobank і відповідачем було частково погашено кредит.

Отримання відповідачем кредитних коштів, користування кредитним лімітом на погоджених сторонами договору умовах, підтверджені довідкою про відкриття рахунків, випискою за особовим рахунком з 10/03/2020 по 02/12/2022, а також, випискою за особовим рахунком АТ «Мегабанк» з 03.12.2022 по 03.09.2024.

Суд вважає підтвердженими позивачем належними та допустимими доказами факт укладення відповідачем та АТ «Мегабанк» кредитного договору №TDB.2020.0991.1810, наявність заборгованості відповідача за цим договором.

Стосовно пояснень відповідача про те, що ніби то станом на 17.08.2022 за ним була відсутня заборгованість, суд зазначає, що наявність нарахованих та непогашених відсотків та заборгованості за тілом кредиту підтверджена позивачем виписками по особовому рахунку, які складені банківською установою і є первинним документом, що підтверджує всі операції (надходження/списання коштів, комісії) за певний період, є офіційним первинним документом для обліку та звітності, а її форма та порядок надання (паперова/електронна) обумовлюються банківським договором між клієнтом і банком. Надані суду виписки містять всі обов`язкові реквізити: назву, дату, дані клієнта/банку, деталі операцій та підпис/печатку банку.

Отже заперечення відповідача спростовані наданими позивачем доказами.

Також, 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-202406l8-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 від 03.09.2024 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного "03" вересня 2024 року, ТОВ ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020 в загальній сумі 29928,03 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного "27" грудня 2024 року, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020 в загальній сумі 29 928,03 грн.

Як убачається з проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020, становить – 29 928,03 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 987,17 гривень; простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 18 940,86 гривень.

Відповідачем зазначений розрахунок не спростований.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що він не був повідомлений про відступлення права вимоги, суд зазначає, що кредитний договір не містить застережень щодо неможливості відступлення своїх прав первісним кредитором. У відповідності до ч.2 статті 517 ЦК України, Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Також, згідно з ч.2 ст.516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Таким чином, за відсутності повідомлення боржника про відступлення права вимоги, боржник має право продовжувати виконувати свої зобов`язання первісному кредитору і це буде вважати належним виконанням. Таким чином, за для доведення відсутності заборгованості, відповідач окрім заперечень щод неповідомлення його провідступлення права вимоги за зобов`язанням, має надати докази виконання зобов`язання за кредитним договором або будь-кому з нових кредиторів (позивачу чи ТОВ ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» ), або первісному кредитору («МЕГАБАНК»), але таких доказів в матеріали справи відповідач не надав.

Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правилами статті 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями статті 629 ЦК України.

Позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором №TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020 року у загальній сумі 29928,03 грн. Відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості.

Згідно з вимогами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором відступлення права вимоги.

Правилами ст. 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, позивач належними, достовірними доказами довів набуття прав вимоги за кредитним договором, укладеним відповідачем, а отже доведена сума позовних вимог підлягає стягненню саме на користь позивача.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі (712/8916/17 (пункт 28)).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/19 зазначила, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-IX (який набрав чинності 30 січня 2024 року) пункт 19 викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04 вересня 2025 року, відновлено обчислення строків позовної давності.

Згідно зі статтею 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; а, також, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Отже, з 30 січня 2024 року по 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності зупинявся, строк позовної давності за цей період не враховується в загальний трирічний строк позовної давності, отже, суд вважає, що застосуванню підлягає позовна давність, відносно позовних вимог, трирічний строк за якими сплинув станом на 30 січня 2024 року, тобто тими, що виникли до 30 січня 2021 року.

Крім того, згідно зі статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з наданих позивачем виписок по рахунку ОСОБА_1 протягом 2020-2022 років відповідач користувався кредитними коштами, здійснював зарахування коштів на власний рахунок та погашав заборгованість за відсотками та комісією за кредитним договором, що свідчить про визнання заборгованості та перериває строк позовної давності. Отже, суд вважає, що позивачем такий строк пропущено не було, адже часткове погашення заборгованості за кредитом відбувалось до грудня 2022 року включно.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог. Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 11200,00 грн, суд виходить з наступного.

За положеннями частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат до позовної заяви надано договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, реєстр боржників до цього договору, акт приймання-передачі послуг про підтвердження факту надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що розмір витрат на «Проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника» не є прямо пов`язаними з судовим провадженням у цій справі та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, критерій розумності розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх витрат позивача на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення. Суд вважає, що наведеним критеріям щодо розумності та співвідношення витрат з предметом спору та складністю справи, відповідає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.1810 від 10.03.2020 року у розмірі 29928,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати в розмірі 7422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ: 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105),

відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 22.01.2026 р.

Суддя Марина МАРКОСЯН