Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №728/2166/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/2166/25

Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/284/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3507251 від 24 червня 2021 року у розмірі 88 687,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3507251 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 000 грн строком на 14 днів зі сплатою 1,25 % в день. ОСОБА_1 належним чином не виконував кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 88 687,50 грн, з яких: 11 400 - заборгованість за тілом кредиту, 76 087,50 грн - заборгованість за нарахованими відсотками та 1 200 грн - заборгованість за комісією.

Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначав, що 16 грудня 2021 року за договором факторингу № 16/12-2021-43 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 3507251. 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу № 10-03/2023/01 відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3507251.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3507251 від 24 червня 2021 року в загальному розмірі 88 687,50 грн, з яких: 11 400 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 76 087,50 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 1 200 грн - заборгованість за комісією; а також 2 422,40 грн в рахунок повернення судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до неправомірності нарахованих відсотків за кредитним договором. Сторона відповідача зазначає, що за наявними у розрахунку заборгованості даними визначений позивачем до стягнення розмір заборгованості по нарахованим відсоткам включає період, який виходить за межі кредитування, що не узгоджується з приписами ст. 1050 ЦК України та висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Скаржник указує, що сторони обумовили строк кредиту 14 днів, тобто, до 08 липня 2021 року (пункт 1.3 договору). Відповідач сплатив за одну пролонгацію, тобто до 21 липня 2021 року. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору (про продовження строку кредитування) після 21 липня 2021 року матеріали справи не містять. Тобто, право ТОВ «Коллект Центр» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору та останньої пролонгації - 21 липня 2021 року (ураховуючи одну пролонгацію), отже, починаючи із зазначеної дати товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.

Звертає увагу суду на те, що позивач просить стягнути відсотки за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку та строку останньої пролонгації. Водночас вимоги про стягнення відсотків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, товариством не заявлено. Отже, строк позики є таким, що завершився, як і право відповідача законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога про стягнення процентів за користування позикою поза межами встановленого договором строку з урахуванням пролонгації є необґрунтованим. Вважає, що до стягнення підлягають відсотки, нараховані з 24 червня по 21 липня 2021 року, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідно до умов договору про споживчий кредит № 3507251 року становить 18 037,50 грн. Наведена сума проведена з розрахунку тіла кредиту 12 000 грн та виходячи з умов договору (12 000 грн + 2 100 грн відсотків (12 000 х 1,25 % х 14 днів) + 1 200 грн комісії + 5 197,50 грн (проценти за пролонгацію) - 2 460 грн (сплачені відповідачем кошти).

Стверджує про незаконність нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» відсотків поза межами строку кредитування, а саме, з 16 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року на загальну суму 39 900 грн, оскільки таке нарахування проводилося всупереч встановленим п. 1.3 умовам, а також проведене особою, яка за договором факторингу отримала лише право вимоги на підставі реєстру боржників з визначенням суми боргу первісним кредитором, отже, до ТОВ «Вердикт Капітал» право здійснення додаткових нарахувань за договором (відсотків, комісії, тощо) не перейшло. Зважаючи на наведені обставини, стягнення вищенаведеної суми є незаконним.

Наголошує на тому, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідач з 02 грудня 2017 року перебуває на військовій службі, зокрема, з 26 грудня 2017 року служить у ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому на нього поширюється дія ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що узгоджується із практикою Верховного Суду.

У наданому відзиві представник ТОВ «Коллект Центр», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду та вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

В обґрунтування відзиву представник позивача зазначає, що ТОВ «Коллект Центр» об`єктивно позбавлене можливості надати виписки по рахунку позичальника з відображенням всіх операцій, оскільки не є банком в розумінні ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії». У розрахунку заборгованості, складеному як первісним кредитором, так і фактором, чітко вказано, з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період її нараховано.

Указує, що за умовами договору від 24 червня 2021 року сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, і таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням цього договору відповідач погодився на визначені в ньому умови. Отже, позичальником було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 тривалий час продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 «а» договору шляхом сплати відповідних сум, також строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 «б» договору. Таким чином, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір - розумним та справедливим.

Посилається на те, що ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлені пільги для певних категорій військовослужбовців. Надані ОСОБА_1 документи свідчать про те, що відповідач проходить військову службу за контрактом з 26 грудня 2017 року, проте лише цей факт не надає право на застосування пільг. На час укладення кредитного договору на позичальника не розповсюджувались пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки у разі проходження служби за контрактом особа має брати участь у бойових діях саме на час нарахування відсотків. Таких доказів ОСОБА_1 не надано, як не надано доказів його мобілізації 24 лютого 2022 року. Усі нарахування здійснені кредитором до 23 лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації та оголошення воєнного стану. Позичальник не повідомляв ні первісних кредиторів, ні позивача про наявність статусу військовослужбовця, позивач дізнався про цю обставину лише під час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду - змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Зазначив, що надалі за договорами факторингів між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Районний суд указав, що ТОВ «Мілоан» належним чином виконало обов`язок щодо надання позичальнику кредитних коштів, а відповідач, отримавши їх, належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання. Оскільки ОСОБА_1 , підписуючи договір про споживчий кредит від 24 червня 2021 року, погодився з його умовами, ним також надано згоду на автопролонгацію дії правочину у разі наявності заборгованості. Отже, заявлена сума боргу за кредитом повністю відповідає його умовам. Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості не спростовано позичальниклм в установленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.

Наданий позивачем договір про споживчий кредит № 3507251 від 24 червня 2021 року свідчить про те, що ТОВ «Мілоан» зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 25-28).

Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що сума кредиту становить 12 000 грн у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 14 днів з 24 червня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08 липня 2021 року.

У пунктах 1.5.1, 1.5.2., 1.6. договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 200 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 2 100 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 6.1. договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства.

У розділі «Реквізити сторін» цього договору підписи позичальника та позикодавця як у вигляді електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, так і у вигляді власноручного підпису відсутні.

Графік платежів, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 3507251 від 24 червня 2021 року, також не містить підписів сторін (а.с. 47, 48).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною представником ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1., з яким, за твердженням сторони позивача, укладено договір № 3507251 від 24 червня 2021 року, ідентифікований товариством, акцепт договору ним підписано одноразовим ідентифікатором L94325, направленим 24 червня 2021 року на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 70).

Відповідно до копії квитанції LIGPAY ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 12 000 грн з призначенням платежу - кошти згідно договору № 3507251 (а.с. 71).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», 24 червня 2021 року надано кредит у сумі 12 000 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту у сумі 1 200 грн; з 25 червня по 08 липня 2021 року нараховано проценти згідно з п. 1.5.2 договору у сумі 150 грн за кожен день; з 09 липня по 12 липня 2021 року нараховано проценти згідно з п.п. 1.6, 2.3.1.2. договору у сумі 600 грн за кожен день; 13 липня 2021 року нараховано комісію за пролонгацію у сумі 600 грн та проценти в сумі 600 грн згідно з п.п. 1.6, 2.3.1.2. договору; з 14 по 20 липня 2021 року нараховано проценти в сумі 142,50 грн за кожен день згідно з п.п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору; з 21 липня по 13 вересня 2021 року нараховано проценти в сумі 570 грн за кожен день згідно з п.п. 1.6, 2.3.1.2. договору (а.с. 7).

16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 16/12-2021-43, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги ТОВ «Мілоан» до боржників, указаних у реєстрі боржників (а.с. 32-36).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 16 грудня 2021 року загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 48 787,50 грн, з яких: 11 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36 187,50 грн - заборгованість за відсотками та 1 200 грн - заборгованість по комісії (а.с. 49).

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за яким первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у реєстрі боржників (додатки № 1 та № 3 до цього договору) (а.с. 10-15).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 88 687,50 грн, з яких: 11 400 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 76 087,50 грн - заборгованість за нарахованими відсотками та 1 200 грн - заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеному ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 березня 2023 року за кредитним договором № 3507251 утворилась заборгованість у розмірі 88 687,50 грн, з яких: 11 400 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 36 187,50 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1 200 грн - заборгованість з комісії, 39 900 грн - нараховані відсотки згідно з кредитним договором (а.с. 8).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для повного задоволення вимог ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

На підтвердження доводів про укладення сторонами кредитного договору позивачем надано електронні докази в паперовій формі, зокрема: анкету-заяву на кредит № 3507251 від 24 червня 2021 року (а.с. 65), договір про споживчий кредит № 3507251 від 24 червня 2021 року (а.с. 25-28), графік платежів, який є додатком № 1 до вказаного договору (а.с. 47), паспорт споживчого кредиту № 3507251 (а.с. 62), а також копію квитанції від 24 червня 2021 року (а.с. 71).

Як свідчить зміст договору про споживчий кредит № 3507251 від 24 червня 2021 року, в розділі «Реквізити сторін» підписи від імені кредитодавця ТОВ «Мілоан» та позичальника ОСОБА_1 відсутні, тобто відомості про підписання відповідачем правочину одноразовим ідентифікатором, або власноручним підписом не відображені. Графік платежів, який є додатком № 1 до договору № 3507251 від 24 червня 2021 року, також не підписано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Колегія суддів виходить з того, що позивачем не надано суду доказів того, що на виконання вимог ЗУ «Про електронну комерцію» ОСОБА_1 при підписанні договору було використано одноразовий ідентифікатор. Оцінюючи додану до позовної заяви довідку про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , як клієнта та направлення йому одноразового ідентифікатора L94325 (а.с. 70), апеляційний суд вважає, що указаний документ не підтверджує використання відповідачем цього ідентифікатора та підписання ним кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення не є первинним документом, який підтверджує укладення кредитного договору на умовах, що зазначені у позовній заяві. Відомість є фактично розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором.

У матеріалах справи відсутні інформація про належність ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_2 , а також виписка банку, які б підтверджували перерахування кредитних коштів ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 . Ані кредитний договір, ані графік платежів як додаток до нього не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 12 000 грн позичальнику.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ товариством, суд апеляційної інстанції враховує те, що воно є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

За таких обставин, ураховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про доведеність позивачем тверджень щодо належного укладення сторонами договору про споживчий кредит № 3507251 від 24 червня 2021 року та погодження його умов, в тому числі щодо нарахування відсотків та комісій.

Частиною 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Документами, що свідчать про статус військовослужбовця, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 жовтня 2025 року молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26 грудня 2017 року (а.с. 131).

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач був військовослужбовцем та у зв`язку з цим мав право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Неповідомлення ОСОБА_1 при отримання спірних коштів про наявність визначених п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів з цього приводу не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Заперечуючи в суді першої інстанції проти заявлених вимог, ОСОБА_1 факт отримання грошових коштів та користування ними не оспорював, про що свідчить зміст поданого ним відзиву на позовну заяву (а.с. 97-102). В апеляційній скарзі відповідач, наполягаючи на скасуванні рішення Бахмацького районного суду від 01 жовтня 2025 року, стверджує про незаконність нарахування йому відсотків за користування кредитом. Про неотримання кредитних коштів та незаконність стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_1 не зазначає.

За змістом ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Не зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність укладення договору № 3507251 від 24 червня 2021 року, колегія суддів погоджується з його висновком про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за тілом кредиту, оскільки ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення, у цій частині вирішених судом позовних вимог доводів щодо необхідності його скасування не наводить взагалі.

Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача, апеляційний суд виходить з наступного.

Позивач просив стягнути з позичальника борг за тілом кредиту в сумі 11 400 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 13 липня 2021 року сплачено 1 260 грн на погашення процентів за кредитом та 600 грн на погашення комісії за пролонгацію. Колегія суддів вважає з огляду на висновок про недоведеність належного укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору та неправомірність нарахування йому відсотків за користування коштами через наявність у відповідача статусу військовослужбовця на час виникнення спірних правовідносин, що сплачені 13 липня 2021 року ОСОБА_1 кошти у загальному розмірі 1 860 грн мають бути зараховані на погашення боргу за тілом кредиту, у зв`язку з чим належний до стягнення розмір заборгованості становитиме 9 540 грн (11 400 - 1 860).

Зважаючи на викладене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, зменшивши визначену судом першої інстанції загальну суму до стягнення з 88 687,50 грн до 9 540 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову в електронному вигляді ТОВ «Коллект Центр» сплачено 2 422,40 грн судового збору (а.с. 74). За подачу апеляційної скарги в електронному вигляді відповідач сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн (а.с. 130 зворот).

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (88 687,50 грн) та їх часткове задоволення (9 540 грн), пропорційно судом задоволено позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» на 10,76 %.

Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу частково та змінює рішення суду в частині визначеної судом загальної суми заборгованості, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових, понесених сторонами, пропорційно задоволеним вимогам, а саме, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 260,65 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а з ТОВ «Коллект Центр» на користь відповідача - 3 242,62 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Зазначаючи про необхідність скасування рішення суду, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн, скаржник не наводить доводів щодо незаконності і (або) необґрунтованості висновку суду щодо розподілу судових витрат, а відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У зв`язку з наведеним апеляційний суд не вбачає законних підстав для перегляду висновку рішення суду щодо стягнутого з відповідача розміру витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року - змінити.

Зменшити загальний розмір заборгованості, визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за кредитним договором № 3507251 від 24 червня 2021 року, з 88 687,50 грн до 9 540 грн, суму судового збору - з 2 422,40 грн до 260,65 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 3 242,62 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»», зареєстроване місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926.

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова