Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №954/603/25 — Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/603/25

Номер провадження 2/954/80/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Посохіної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Нижньосірогозької селищної територіальної громади про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ОСОБА_2 є дружиною чоловіка, котрий є дядьком ОСОБА_3 . У 2015 році, дізнавшись про вагітність відповідача, позивач разом із чоловіком забрали її до себе, оскільки на той момент вона була неповнолітньою. Після чого, у відповідача народився син, і відповідно до свідоцтва про народження дитини, ОСОБА_3 є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 17 травня 2016 року складено відповідний актовий запис № 199 у Новокаховському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Відомості про батька в свідоцтві про народження внесені зі слів матері. Під час пологів, позивач супроводжувала відповідача, а потім допомагала виховувати дитину та забезпечувала всі необхідні умови для її розвитку. Відповідач знову завагітніла та залишила місце проживання позивача. У січні 2018 року до позивача звернулася Служба у справах дітей, яка на той момент здійснювала вилучення дитині відповідача, оскільки дитина була в тяжкому стані та повідомила, що ОСОБА_3 добровільно заявила про своє бажання передати дитину позивачу. З моменту передачі дитини відповідач жодного разу не з`являлася та не брала участі в його житті. Вона знала місце проживання дитини, проте жодним чином не цікавилася його долею. У Службі у справах дітей за своїм місцезнаходженням на той час, відповідачка особисто написала офіційну відмову від дитини. На теперішній час, відповідно до довідки від 29.01.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з липня 2024 року проходить ерготерапевтичне лікування в клініці, перебуває на амбулаторному лікуванні з діагнозом СДУГ (синдром дефіциту уваги та геперактивності) і початковим емоційним розладом дитинства. Усім лікуванням малолітнього ОСОБА_4 займається позивач, мати життям дитини не цікавилась, не телефонувала, не виявляла бажання спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, та вже більше 7 років відповідач взагалі дитину не бачила. Окрім того, місцезнаходженні матері невідомо. На даний час, дитина перебуває на утриманні позивача та постійно проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі, для малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створені задовільні умови для проживання, повноцінного розвитку та виховання, ОСОБА_2 піклується про нього, забезпечує всім необхідним, турбується про його здоров`я. Відповідно довідці з місця навчання (зі школи) від 21 серпня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 3 класу Міської початкової школи спільного навчання «Шульштрассе».

Позивач та його представник у судове засідання двічі не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив поновити строк для подачі доказів, долучити до матеріалів справи у якості доказів: відповідь №287928-2025 від 08.12.2025 року на адвокатський запит від 02.12.2025 року, лист про розгляд адвокатського запиту № 1810-6284/03-25 від 10.12.2025 року, фотографії та відео, скріншоти з офіційних сайтів судової влади України та клопотання розглянути за його відсутності.

Відповідачка у судове засідання не прибула, про слухання справи повідомлялася належним чином.

Представник органу опіки та піклування Нижньосірогозької селищної територіальної громади у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, подав письмове клопотання про розгляд справи без участі представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини справи.

Згідно із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.05.2016 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьком записаний ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_3 .

Відповідно до листа-перекладу з німецької мови Бюро перекладів «Логос» щодо підтвердження реєстрації від 18.04.2023 року, громада Обердінг, місто Гільден, ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так само відповідно до листа-перекладу з німецької мови Бюро перекладів «Логос» щодо підтвердження реєстрації від 18.04.2023 року громада Обердінг, місто Гільден, ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно довідці з місця навчання (зі школи) від 21 серпня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 3 класу Міської початкової школи спільного навчання «Шульштрассе». Також згідно інших документів, наданих позивачкою, ОСОБА_8 проходить інші навчальні програми та лікування у Німеччині.

Також згідно відповіді ГУ НП в Одеській області від 08.12.2025 року остання адреса мешкання гр. ОСОБА_3 являється АДРЕСА_2 , а також в останнє гр. ОСОБА_3 зверталась до відділення поліції № 2 Генічеського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області від 28.12.2017 р.н. Також в поле зору працівників поліції м. Одеси та інших областей згідно бази ІПНП «Цунамі» не потрапляла.

До суду надійшла заява органу опіки та піклування Нижньосірогозької селищної територіальної громади про відмову надання висновку від 01.08.2025 року із копією відповідного наказу начальника Нижньосірогозької селищної військової адміністрації № 141 від 31.07.2025 року. З тексту заяви вбачається, що відповідно до інформації, яка міститься в Реєстрі територіальної громади органу реєстрації Нижньосірогозької селищної ради, який ведеться засобами ВІС ДМС України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , згідно із листа відділу «Центр надання адміністративних послуг» Нижньосірогозької селищної ради від 29.07.2025 р. № 238/01-23/0/25. Генічеський район Херсонської області (зокрема, і с. Верхні Сірогози Нижньосірогозької селищної територіальної громади) включений до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 року №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, як тимчасово окуповані Російською Федерацією території України (дата початку тимчасової окупації: 24.02.2022 р., дата закінчення окупації – не визначено). Відомості щодо фактичного проживання ОСОБА_3 наразі відсутні. У зв`язку з вищезазначеним на даний час провести обстеження умов проживання матері дитини ОСОБА_3 за місцем її реєстрації або фактичного проживання неможливо. На запит Нижньосірогозької селищної ради до Одеської міської ради, надійшла відповідь, що відповідно до акту обстеження умов проживання від 22 квітня 2025 року, складеного спеціалістами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі, за адресою реєстрації позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) зі слів сусідів ніхто не проживає (лист Служби у справах дітей Одеської міської ради від 01.05.2025 р. №07/4951). Провести обстеження умов проживання дитини наразі також неможливо, оскільки в матеріалах справи зазначено, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за межами України за адресою: АДРЕСА_4 . Інформація щодо офіційної відмови ОСОБА_3 від свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його передачі позивачу, вилучення дитини ОСОБА_4 або інших дітей з сім`ї ОСОБА_3 у відділі соціального захисту населення, медицини та служби у справах дітей Нижньосірогозької селищної ради відсутня. Також відсутні відомості щодо перебування родини ОСОБА_3 на обліку або під соціальним супроводом у комунальній установі «Нижньосірогозький центр надання соціальних послуг». Станом на 24.02.2022 р. та на даний час родина ОСОБА_3 як така, що опинилась у складних життєвих обставинах, у відділі соціального захисту населення, медицини та служби у справах дітей Нижньосірогозької селищної ради не перебуває. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Нижньосірогозької селищної ради від 30 липня 2025 року № 4 вирішено відмовити у наданні висновку органу опіки та піклування про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із перебуванням дитини за межами України, неможливістю проведення обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, та з`ясування фактичного становища дитини. Враховуючи вищезазначене та рішення комісії з питань захисту прав дитини Нижньосірогозької селищної ради від 30 липня 2025 року № 4, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, неможливістю проведення обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, та з`ясування фактичного становища дитини, було прийнято рішення органу опіки та піклування про відмову у наданні висновку про доцільність / недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, перелік підстав для позбавлення батьківських прав є вичерпним. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого, - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Зазначені вище положення закону повинні бути застосовані у кожній конкретній справі, виходячи з її обставин та інтересів дітей.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідачка не бажає виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину, її здоров`я та займатись її вихованням. Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, її винну поведінку щодо дитини.

Відсутні достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.

Крім того, суд враховує те, що в країні введено воєнний стан, відповідачка проживає на тимчасово окупованій території і позбавлена можливості з об`єктивних причин у повній мірі реалізувати свої права і виконати обов`язки. А також на те, що позивач не звертався до суду із заявою або позовом про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини. Взагалі відсутні будь-які відомості про неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків до початку введення воєнного стану у країні.

Тим більше згідно із позицією Верховного Суду (постанова від 23 квітня 2020 року у справі № 420/1075/17 (провадження № 61-17053св19) перебування батька / матері на тимчасово окупованій території є об`єктивною причиною, яка ускладнює спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Органом опіки та піклування Нижньосірогозької селищної територіальної громади наголошено на відсутності інформації щодо офіційної відмови ОСОБА_3 від свого сина ОСОБА_4 , його передачі позивачу та вилучення дитини, а також відсутності відомостей щодо перебування родини ОСОБА_3 на обліку або під соціальним супроводом у комунальній установі «Нижньосірогозький центр надання соціальних послуг», родина ОСОБА_3 не перебуває на обліку як така, що опинилась у складних життєвих обставинах, у відділі соціального захисту населення, медицини та служби у справах дітей Нижньосірогозької селищної ради.

Отже, суду не надано будь-яких доказів щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її сина - ОСОБА_4 . Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідачка не бажає виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину, її здоров`я та займатись її вихованням.

Окремо суд також звертає увагу, що за інформацією представника позивачки у тексті позові дитина ОСОБА_4 є сином доньки сестри її чоловіка (сином племінниці її чоловіка), тобто дитина не є кровним родичем позивачки ОСОБА_3 . Під час розгляду справи суду так і не було надано жодних належних і допустимих доказів щодо підстав перебування і проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом із позивачкою ОСОБА_3 .

Щодо інших доказів, наданих представником позивача, а саме листів, фотоматеріалів, тощо, то суд при ухваленні рішення не приймає їх до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Нижньосірогозької селищної територіальної громади про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 21.01.2026 року.

СуддяО.В. Гончаренко