Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №568/2297/25 — Радивилівський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/2297/25

Провадження № 1-кп/568/46/26

"15" січня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181210000220 від 06.11.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3 років, маючої на утриманні чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2025р. близько 08.30 год. ОСОБА_4 прибула до житлового господарства за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 .

Перебуваючи на території вищезазначеного житлового господарства, ОСОБА_7 підійшла до житлового будинку і за допомогою фізичної сили, відкрила зачинене вікно та проникла у середину зазначеного житлового будинку, де переконавшись, що за її діями не спостерігає власник майна та інші сторонні особи, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, шляхом проникнення у житло, умисно, таємно, викрала ноутбук марки «Lenovo» моделі «G 50-80», серійний номер «PF0D5EGX», тип і модель комп`ютера «80E50380MT» та зарядний пристрій до даного ноутбука вартістю 3 781,38 грн., чим завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на зазначену суму та покинула місце події.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. До суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Претензій матеріального характеру до обвинуваченої немає. Майно їй повернуто. Цивільний позов не заявлявся.

За таких обставин, з урахуванням думки учасників процесу, суд розглянув справу за відсутності потерпілої.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, підтвердила обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого органом досудового розслідування злочину, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що 06.11.2025р., близько 08:30 год. прийшла до своєї знайомої ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 для з`ясування особистих справ. Потерпіла двері не відкривала, а тому вона розбила рукою вікно та залізла у будинок. Потерпілої вдома не виявилося. Побачивши на тумбочці ноутбук, вирішила його забрати собі. Коли до неї вже прийшли працівники поліції, вона зізналася у скоєному та віддала їм ноутбук із зарядним пристроєм, який вони повернули потерпілій. Свою поведінку засуджує, щиро кається, просить надати шанс виправитися, не позбавляти її волі.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, характеризуючих її особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує її дії за ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України за приписами ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та усунення заподіяної шкоди, шляхом повернення вкраденого майна.

Обставини, які обтяжують обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

З урахуванням наведеного, а також особи обвинуваченої, яка раніше не судима, щиро розкаялася у вчиненому, перебуває на «Д» обліку у лікаря-нарколога з 03.11.2025р., а у лікаря-психіатра з 21.12.2021р. (згідно висновку спеціаліста від 16.12.2025р. не потребує примусового лікування і усвідомлювала свої дії під час скоєного нею правопорушення та керувала ними), за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, відсутність претензій з боку потерпілої, суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч.4 ст. 185 КК України.

Ураховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, беручи до уваги характер і ступень небезпечності для суспільства вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до вчиненого, повернення викраденого майна потерпілій, суд вважає за доцільне надати обвинуваченій можливість виправитися без відбування покарання в місцях позбавлення волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на неї обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченою нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

По кримінальному провадженню судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.

На підставі ст.ст. 50, 65 КК України, та керуючись ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирати.

Речовий доказ: ноутбук марки «Lenovo» моделі «G 50-80», серійний номер «PF0D5EGX», тип і модель комп`ютера «80E50380MT» та зарядний пристрій до нього, переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 - залишити у володінні останньої.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи за №СЕ-19/118-25/17023-ТВ від 29.12.2025р. у сумі 2 674,20 грн. та судової комп`ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/118-20/17019-КТ від 25.12.2025р. у сумі 5 348,40 грн., а всього на суму 8 022,60 грн. (вісім тисяч двадцять дві гривні шістдесят копійок).

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1