Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №949/71/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/71/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 07 листопада 1998 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 335796 від 04 січня 2026 року, 04 січня 2026 року близько 14 год. 15 хв., в умовах дії воєнного стану, прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автомобільній дорозі Р-05 на околиці н.п. Берестя Дубровицької територіальної громади Сарненського району Рівненської області було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який рухався у напрямку державного кордону України та мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону України до Республіки Білорусь з метою ухилення від проходження військової служби, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України».

На розгляд справи до суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується його власноручним підписом у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено дату та час судового розгляду (а.с.1 зворот). Крім того, у матеріалах справи наявна заява останнього з проханням розглянути справу про вчинене ним адміністративне правопорушення за його відсутності (а.с.7).

Згідно ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за його відсутності.

Дослідивши повно та об`єктивно обставини адміністративного правопорушення і матеріали справи, здійснивши їх всебічний та безпосередній розгляд, суд приходить до такого висновку.

Відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, з використанням підроблених документів чи таких, що містять недостовірні відомості, або без дозволу відповідних органів влади. Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідно довести наявність у її діях події та складу адміністративного правопорушення, зокрема вчинення конкретних дій, які об`єктивно свідчать про реальну спробу незаконного перетинання державного кордону України, а також наявність прямого умислу на вчинення таких дій.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 335796, складений уповноваженою посадовою особою Державної прикордонної служби України, у якому викладено фабулу події та наведено правову кваліфікацію дій особи за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Із змісту зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення прикордонного режиму, яке, за твердженням посадової особи, полягало у спробі незаконного перетинання державного кордону України (а.с.1).

Разом із тим суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою є процесуальним документом, у якому посадова особа фіксує власне сприйняття та оцінку обставин події, і сам по собі не може вважатися беззаперечним та достатнім доказом вини, якщо наведені в ньому відомості не підтверджені іншими належними, допустимими та достатніми доказами.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, у матеріалах справи наявні інші документи, які судом досліджені та оцінені у сукупності.

Зокрема, до матеріалів справи долучено схему виявлення правопорушення на ділянці 16 ПРИКЗАС «Висоцьк», з якої вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено та зупинено на контрольному посту «Горинь» у н.п. Берестя у межах контрольованого прикордонного району. На зазначеній схемі відображено географічну прив`язку місця події та зазначено, що відстань від місця виявлення особи до лінії державного кордону України становить 32 км. Суд оцінює даний документ як такий, що підтверджує лише місце виявлення та перебування особи у контрольованому прикордонному районі, однак сама по собі наявність особи на значній відстані від державного кордону, без фіксації конкретних дій, спрямованих на його перетин, не може свідчити про спробу незаконного перетинання державного кордону України (а.с.4).

Суд також бере до уваги, що згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 зареєстрований у Рівненській області, Сарненському районі, с. Висоцьк. З огляду на це, а також на встановлені обставини його зупинки у межах контрольованого прикордонного району на значній відстані від лінії державного кордону України, суд приходить до висновку, що сам по собі факт перебування особи у контрольованому прикордонному районі, у тому числі з урахуванням її реєстрації у прикордонному населеному пункті, не може без наявності додаткових об`єктивних даних свідчити про наявність спроби незаконного перетинання державного кордону України.

Також у матеріалах справи наявний рапорт інспектора прикордонної служби, складений за результатами несення служби на контрольному посту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на автомобільній дорозі Р-05 у н.п. Берестя, у межах контрольованого прикордонного району на відстані 32 км від лінії державного кордону України. Із зазначеного рапорту вбачається, що ОСОБА_1 був виявлений під час перевірки маршрутного транспортного засобу сполученням «Рівне – Осова», при цьому посадовою особою зафіксовано відсутність у нього військово-облікових документів, а також викладено відомості, отримані в ході опитування, що стосуються проходження ним військової служби, неповернення після відпустки по реабілітації та перебування у розшуку за самовільне залишення військової частини.

Разом із тим у рапорті містяться висновки інспектора прикордонної служби про те, що ОСОБА_1 «можливо» мав намір незаконно перетнути державний кордон України, які зроблені з урахуванням оперативної обстановки та суб`єктивної оцінки поведінки особи під час спілкування. Суд звертає увагу, що такі висновки мають припущений та оціночний характер і не підкріплені жодними об`єктивними доказами вчинення конкретних дій, спрямованих на безпосередній перетин або реальну спробу перетинання державного кордону України.

Зокрема, у рапорті відсутні будь-які відомості про наближення особи до лінії державного кордону, визначений маршрут руху до кордону, фіксацію підготовчих дій, наявність спорядження чи засобів для незаконного перетинання, а також відсутня фото- чи відеофіксація, що унеможливлює підтвердження об`єктивної сторони адміністративного правопорушення (а.с.5).

Крім того, до матеріалів справи долучено доповідь військової частини, з якої вбачається, що ОСОБА_1 після закінчення відпустки по реабілітації не прибув до місця проходження військової служби (а.с.6). Разом із тим наведені у доповіді відомості стосуються виключно питань проходження військової служби та можливого порушення військової дисципліни і не містять жодних фактичних даних про вчинення ним конкретних дій, спрямованих на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України.

У доповіді також відсутні відомості про намір перетнути державний кордон, про наближення особи до лінії кордону, про вибір маршруту руху в напрямку кордону чи вчинення будь-яких підготовчих дій, які могли б утворювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Таким чином, зазначений документ не підтверджує події та складу адміністративного правопорушення і не може бути використаний як належний доказ незаконного перетинання або спроби перетинання державного кордону України.

Суд також звертає увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв`язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно звертатися до норм спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про державний кордон України».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням установленого порядку, зокрема в пунктах пропуску через державний кордон, а поза ними — лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 здійснював перетин державного кордону України або вчиняв будь-які активні дії, спрямовані на його подолання. За таких обставин формальне посилання у протоколі на ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» не підтверджується фактичними даними.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що доведення вини має здійснюватися за стандартом «поза розумним сумнівом».

За таких обставин суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП у такому випадку виноситься постанова про закриття справи.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та зважаючи на презумпцію невинуватості, суд приходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 є недоведеним, у зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.