Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №537/7782/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-а/537/10/2026

Справа № 537/7782/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Туль О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ДПП Тимошенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції, поліцейського 1 взводу 3 роти батальйону патрульної поліції м. Кременчука УПП в Полтавській Області Семенова Олексія В`ячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанови серії ЕНА№6236244 від 27.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким визнати противоправними дії сержанта поліції Семенова О.В.,поліцейського 1 взводу 3 роти батальйону патрульної поліції м. Кременчука УПП в Полтавській області, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Скасувати постанову серії ЕНА № 6236244 від 27 листопада 2025 року винесену сержантом поліції Семеновим О.В., поліцейським 1 взводу 3 роти батальйону патрульної поліції м. Кременчука УПП в Полтавській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу на суму 425 грн. Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити за підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.11.2025 року, у вечірній час, із дозволеною швидкістю та не порушуючи Правил дорожнього руху ОСОБА_1 рухався на автомобілі HYUNAI 120 Д/з НОМЕР_1 по проспекту Свободи у м. Кременчуці в напрямку свого помешкання. У дзеркало заднього огляду позивач помітив, що за мною рухається автомобіль патрульної поліції із включеним синім проблисковим маячком. На проспекті Свободи, 15 ум. Кременчуці Богацький В.Т. був зупинений співробітником патрульної поліції сержантом поліції Семеновим Олексієм В`ячеславовичем, поліцейським поліції 1 взводу 3 роти батальйону патрульної поліції м. Кременчука УПП в Полтавській області (прізвище, ім?я та по батькові, а також його місце роботи було встановлено тільки із постанови про притягнення до адміністративної відповідальності). Зупинка відбулась шляхом блокування руху позивача Т3, службовим автомобілем патрульної поліції без включення червоного проблискового маячка.

Після зупинки Т3, ОСОБА_1 із автомобіля не виходив. Відповідач сам підійшов до мого автомобіля, але не представився, на однострої поліцейського були відсутні нагрудні знаки із чітким зазначенням його спеціального жетона, за яким можна ідентифікувати службову особу, що є порушенням вимог ст. ст. 5-1, 20 Закону України «Про національну поліцію», не попередив мене про те, що ведеться запис на боді-камеру (відеореєстратор), не повідомив конкретну причину зупинки транспортного засобу, а відразу став вимагати поліс автострахування, якого у позивача на той час не було, оскільки учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни звільнялися від обов?язкової автоцивілки до 30 червня 2025 року. Про те, що після 30 червня 2025 року необхідно було індивідуально оформляти поліс автострахування позивачу стало відомо тільки після того коли вже було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки про це позивач не був належно поінформований.

В липні 2025 у позивача померла дружина і з того часу практично не користувався автомобілем, відповідно про необхідність обов?язково мати поліс автострахування, ОСОБА_1 не було відомо із-за відсутності такої інформації. На нагрудний службовий відеореєстратор (бодікамеру) Відповідача (при умові, що він перебував у працюючому режимі) позивач запитав про причину зупинки Т3.Відповідач не надав чіткої відповіді на запитання, але під час діалогу з ним, останній підтвердив, що жодного порушення Правил дорожнього руху я не вчиняв, окрім відсутності у мене полісу автострахування, а отже підстав для зупинки автомобіля HYUNAI I20 д/з НОМЕР_1 на проспекті Свободи, 15 в м. Кременчуці у Відповідача не було.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Також було залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

16.12.2025 року від представника відповідача ДПП Тимошенко О.О. надійшов відзив на позов. В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що 27.11.2025 року поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Семеновим Олексієм В`ячеславовичем ухвалено постанову серії ЕНА №6236244 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративно і відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 21 год. 03 хв., керуючи транспортним засобом HYUNDAI 120,номерний знак НОМЕР_2 , в м. Кременчук по проспекту Свободи, 15 не маючи чинного полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнихТ3, чим порушив п.п. 2.1 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.126 КУпАП. До постанови додаються: відеофіксація 476953, відео з службового відеореєстратора 6466.Відповідно до п.п. 2.1 «г» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс про укладення договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п.п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил та пред?явити для перевірки документи, зазначені в п.п. 2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов?язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред?являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Посилання позивача про те, що він є учасником бойових дій та не знав, що при керуванні належним йому транспортним засобом зобов?язаний мати чинний страховий поліс про укладення договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не заслуговують на увагу та суперечать вимогам ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 68 Конституції України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до ст. 13 «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3720-IX, для громадяни України - учасника бойових дій розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника. Відтак, позивач зобов?язаний під час керування належним йому транспортним засобом мати чинний поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.

08.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповіддю на відзив. В обґрунтування зазначає, що відповідач так і не зрозумів, що позивачу висунуто неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки по проспекту Свободи, 15 в м. Кременчуці ОСОБА_1 не керував транспортним засобом HYUNDAI 120 д/з НОМЕР_1 , оскільки за зазначеною адресою позивач був зупинений поліцейським. Обвинувачення у вчиненні адмінправопорушення - це процес доведення уповноваженими органами факту протиправної, винної дії чи бездіяльності особи, за яку законом передбачена відповідальність; ключовим фактом є докази вини, які покладаються на державний орган, а особа має право захищатися, знайомитися з матеріалами та подавати клопотання. Неконкретне обвинувачення у вчиненні адмінправопорушення означає, що у протоколі чи постанові нечітко вказано сутність правопорушення: не вказано коли (дата, час), де (місце), що саме (конкретні дії чи бездіяльність), як (обставини), та яким чином це порушує норму права (стаття КУпАП), що робить обвинувачення розмитим, незрозумілим і не дозволяє особі ефективно захищатись, а є підставою для оскарження та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. У постанові серії ЕНА № 6236244 від 27 листопада 2025 року зазначено, що я о 21 годині 03 хвилини по проспекту Свободи, 15 в м. Кременчуці керував Т3 HYUNDAI 120 д/з НОМЕР_1 , не маючи чинного полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 «г» Правил дорожнього руху. В даному випадку Відповідачем безпідставно оголошено неконкретне обвинувачення у вчиненні мною адмінправопорушення, оскільки по проспекту Свободи, 15 в м. Кременчуці позивач не керував транспортним засобом HYUNDAI I20 д/з НОМЕР_1 , автомобіль був нерухомим, оскільки в цей час зупинений поліцейським. Керування транспортним засобом означає фізичне керування рухом автомобіля, мотоцикла, автобуса чи іншого засобу пересування (включаючи велосипеди, судна, літаки) особою, яка має відповідне посвідчення водія та знає ПДР, щоб забезпечити безпеку себе, пасажирів та інших учасників дорожнього руху, дотримуючись усіх правил і норм. Це комплексна діяльність, що включає маневрування, контроль швидкості,дотримання дорожніх знаків, сигналів та реагування на непередбачувані ситуації. Так, позивач рухався автомобілем по вулицях м. Кременчука, оскільки повертався додому, також проїжджав і по проспекту Свободи. Безпосередньо по проспекту Свободи, 15 в м. Кременчуці, як зазначено у постанові серії ЕНА № 6236244 від 27 листопада 2025 року, автомобіль HYUNDAI 120 д/з НОМЕР_1 був нерухомий або знаходився у статичному стані. Статичний стан — це стан нерухомості, спокою, відсутність руху, коли об?єкт залишається незмінним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов з підстав, викладених у ньому та просив задовольнити. Пояснив, що не знав, що пільга скасована, після отримання постанови на другий день оформив страховий поліс.

Представник відповідача ДПП у судове засідання з`явився, просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Так, судом встановлено, що 27.11.2025 року поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Семеновим Олексієм В`ячеславовичем винесено постанову серії ЕНА №6236244 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративно і відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 21 год. 03 хв., керуючи транспортним засобом HYUNDAI 120, номерний знак НОМЕР_2 , в м. Кременчук по проспекту Свободи, 15 не маючи чинного полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних Т3, чим порушив п.п. 2.1 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач, не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначає , що йому невідомо було щодо обов`язку з 1 січня 2025 року укладати договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також вказує на незаконність зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. за №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. за №1306.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до вимог п.п. а) п. 2.4. на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачене настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

На підтвердження законності оскаржуваної постанови та зупинки транспортного засобу під керуванням позивача ОСОБА_1 представником відповідача до відзиву надано диск формату «DVD-R», який містить відеофайл.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано спілкування працівників поліції з позивачем ОСОБА_1 уже після зупинки транспортного засобу. Водночас із зазначеного відеозапису не вбачається повідомлення позивачеві чіткої та конкретної законної підстави для зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим судом встановлено відсутність правових підстав для такої зупинки.

Суд звертає увагу, що доктрина «плодів отруйного дерева» сформульована у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до зазначеної доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, усі докази, отримані з його використанням, також є недопустимими. Недопустимими визнаються, зокрема, докази, здобуті з істотним порушенням прав і свобод людини. При цьому, як зазначає ЄСПЛ, оцінці підлягає не кожен доказ окремо, а весь ланцюг доказів у їх сукупності.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, який би слугував законною підставою для зупинки керованого ним транспортного засобу. За таких обставин зупинка транспортного засобу без достатніх правових підстав зумовлює незаконність подальших дій працівника поліції, зокрема вимоги про пред`явлення посвідчення водія та страхового полісу.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням сукупності встановлених судом обставин, складені відносно ОСОБА_1 процесуальні документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у цій справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких в даному випадку покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

За наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у т.ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 753/4366/17 від 17.05.2018 року.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, так як в діях позивача не вбачається ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із чим провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. 6, 8, 9, 77, 242-246, 268, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції, поліцейського 1 взводу 3 роти батальйону патрульної поліції м. Кременчука УПП в Полтавській Області Семенова Олексія В`ячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанови серії ЕНА№6236244 від 27.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити частково.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.01.2026 року.

Суддя: Маханьков О.В.