Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №381/3484/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/210/26

381/3484/25

Заочне Рішення

Іменем України

21 січня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

27 червня 2025 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» ДО ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява подана представницею позивача з використанням системи «Електронний суд».

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 06 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею, укладено договір № 0673975379.

Згідно умов пункту 1.6 вказаного договору, для відповідачки, як позичальниці, встановлений діючий кредитний ліміт на суму 20 000 гривень, максимальний строк користування кредитом – 30 днів, максимальна відсоткова ставка – 1,75 % за один календарний день на залишок заборгованості.

Згідно пункту 1.2 договору, строк дії договору – 36 календарних місяців.

Згідно умов пункту 3.5 договору передбачена можливість нарахування процентів за весь час фактичного користування позичальницею коштами, в тому числі, за період понадстрокового користування кредитом. В цьому випадку застосовується процентна ставка у розмірі 1,75 %.

В подальшому, внаслідок укладення договору факторингу № 14-07/21 від 14 липня 2021 року, право вимоги за вказаним вище договором позики № 0673975379 спочатку перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а потім, після укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, право вимоги за цим договором позики перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» , як нового кредитора.

Позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачкою умов договору та не повернення позики і не сплати процентів, утворилась заборгованість в загальному розмірі 63 852,00 гривень, що включає: 4 800 гривень – заборгованість за тілом позики, 59 052 гривні – заборгованість за процентами.

Зазначений розмір заборгованості позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Також позивач просить стягнути з відповідачки понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні, а також 16 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Окремо позивачем було заявлено клопотання про витребування від АТ «Ощадбанк» інформації про зарахування коштів на банківський рахунок відповідачки.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду, а також задоволено клопотання про витребування доказів.

Листом АТ «Ощадбанк», що надійшов до суду 29 вересня 2025 року, надано запитувану інформацію, в тому числі й виписку про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 .

Судове засідання було неодноразово відкладено, в тому числі і для забезпечення належного повідомлення відповідачки про час і дату проведення судового засідання.

В судовому засідання приймала участь в режимі відео конференції представниця позивача, яка підтримала заявлені позовні вимог і просила їх задовольнити.

Відповідачка, будучи неодноразово повідомленою про час і дату проведення судового засідання, для участі в судовому засідання не з`явилась.

Конверти, які направлялись за адресою її реєстрації, повернулись з відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, в силу приписів пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, відповідачка вважається повідомленою про час і дату проведення судового засідання, її неявка в силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачкою не подано відзив на позовну заяву, а також не подані докази для спростування обставин, на які позивач покликається, як на підставу своїх вимог.

За відсутності заперечень представниці позивача, суд, керуючись приписами статті 280 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 21 січня 2025 року до 14 години 55 хвилин.

Заслухавши пояснення представниці позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом було встановлено, що 06 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею, укладено договір, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0673975379 (а. с. 11-17).

Згідно умов пункту 1.6 вказаного договору, для відповідачки, як позичальниці, встановлений діючий кредитний ліміт на суму 20 000 гривень, максимальний строк користування кредитом – 30 днів, максимальна відсоткова ставка – 1,75 % за один календарний день на залишок заборгованості.

Згідно пункту 1.2 договору, строк дії договору – 36 календарних місяців.

Згідно умов пункту 3.5 договору передбачена можливість нарахування процентів за весь час фактичного користування позичальницею коштами, в тому числі, за період понадстрокового користування кредитом. В цьому випадку застосовується процентна ставка у розмірі 1,75 %.

Договір підписаний відповідачкою, як позичальницею, електронним підписом.

В межах встановленого в договорі кредитного ліміту відповідачці надавались в користування кошти. Відповідачка також здійснювала дії щодо їх повернення. Зазначені обставини підтверджуються відомостями, викладеними в розрахунку заборгованості (а. с. 34-44).

30 січня 2020 року відповідачці в межах визначеного договором кредитного ліміту було надано в борг кошти у сумі 4 800 гривень.

Зазначена обставина підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 07 березня 2025 року, а також відповіддю АТ «Ощадбанк», яка надійшла до суду 29 вересня 2025 року, до якої долучена копія меморіального ордеру (а. с. 32).

В подальшому, внаслідок укладення договору факторингу № 14-07/21 від 14 липня 2021 року, право вимоги за вказаним вище договором позики № 0673975379 спочатку перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а потім, після укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, право вимоги за цим договором позики перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як нового кредитора (а. с. 47-67).

Обставини щодо переходу прав вимоги до позивача, як нового кредитора, підтверджуються, в тому числі, витягами з реєстрів боржників.

Згідно посилань позивача, відповідачка, як позичальниця, не виконала умов щодо повернення тіла позики та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідачка, в свою чергу, обставини щодо укладення договору та погодження його умов не заперечує. Як не заперечує обставин щодо отримання коштів в борг у розмірі, зазначеному позивачем.

До матеріалів справи долучені розрахунки заборгованості (а. с. 34-45). Відповідачка правильність зазначених розрахунків не спростувала, доказів погашення заборгованості, як і іншого контр розрахунку, не надала.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище правові норми, суд вважає, що за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів підтверджені обставини укладення між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», як первісним кредитором, та відповідачкою, як позичальницею, договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0673975379 від 06 грудня 2019 року та погодження істотних умов цього договору.

Також, суд вважає, що позивачем підтверджені обставини щодо надання відповідачці грошових коштів в борг у сумі 4 800 гривень та подальшого неповернення відповідачкою цих коштів, а також не виконання нею обов`язків щодо сплати процентів.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі наведених вище правових норм, суд вважає, що внаслідок укладення договорів факторингу та відступлення права вимоги до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0673975379 від 06 грудня 2019 року.

В цьому випадку суд враховує відсутність заперечень відповідачки щодо обставин укладення договорів факторингу та відступлення права вимоги, а також враховує презумпцію правомірності правочинів.

Отже, виходячи з наведеного вище, позивач, як новий кредитор, має право вимагати стягнення боргу за договором з відповідачки.

Визначаючи розмір коштів, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, суд приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості та в силу приписів статті 13 ЦПК України, та не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Суд, перевіривши зазначені вище розрахунки, визнає їх арифметично вірними та враховує, що відповідачка не надала доказів повного чи часткового погашення заборгованості, як не надала і іншого розрахунку заборгованості (контр розрахунку).

Визначаючи правову природу процентів, що нараховуються за понадстрокове користування коштами за правилами пункту 3. 5 договору № 0673975379, суд вважає, що вказані проценти нараховуються за правилами статті 1048 ЦК України і не є мірою відповідальності. Отже, зазначені проценти нараховуються за весь час користування коштами, або до дати пред`явлення позову.

При цьому, згідно правової позиції, висловленої в Постанові Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 559/1830/24, слідує, що проценти, визначені в пункті 3.5 договору про надання позики, укладеного з ТОВ «ІНФІНАНС», не є мірою відповідальності, яку можливо прирівняти до статті 625 ЦК України, ці відсотки є вартістю кредиту, а не відповідальністю за несвоєчасне його повернення. В зазначеній постанові констатовано необхідність стягнення з відповідачки, як позичальниці, процентів за користування позикою за весь час понадстрокового користування.

Суд вважає вказану правову позицію релевантною і застосовною до спірних правовідносин, враховуючи принцип правової визначеності, складовою якого є право на розумну передбачуваність у застосуванні правової норми.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню і з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 63 852 гривні, що включає 4 800 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 59 052 гривні – заборгованість за процентами.

Далі, позивачем заявлені вимоги про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000 гривень.

Обставини щодо понесення позивачем витрат підтверджуються наступними доказами – договором про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024, заявкою про надання юридичної допомоги № 356 від 01 травня 2025 року, витягом з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року (а. с. 75-81).

Вирішуючи питання про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Так, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити суму відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 гривень.

Далі, на підставі приписів статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору, враховуючи при цьому факт повного задоволення позовних вимог.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0673975379, від 06 грудня 2019 року у сумі 63 852 гривні, що включає: заборгованість за тілом кредиту (позики) – 4 800 гривень; заборгованість за процентами – 59 052 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 4 000 гривень, як компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2 422,40 гривні, як компенсацію витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.