Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №522/27477/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №522/27477/25

Провадження №3/522/805/26

22 січня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ГУ ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директора ТОВ «БУРЗАН КАРГО», який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі – КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу № 91/15-32-07-04-13 від 16.12.2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «БУРЗАН КАРГО» вчинив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме порушення вимог п.44.1,44.3, 44.6 ст.44, п.189, «г» п.198.5, ст.198, абз. б) п.200.4, абз. в) п.200.14 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ, Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21 (зі змінами), Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2025 на суму 208 124 грн., не складання та не реєстрація податкової накладної у вересні 2025 з операцій, що не є господарською діяльністю на загальну суму ПДВ 208 124 грн. та виявлено відсутність права у ТОВ «БУРЗАН КАРГО», код за ЄДРПОУ на отримання бюджетного відшкодування за період вересень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за вересень 2025 року) на загальну суму ПДВ 508 060 гривень, а також вимог п. 44.3, п.46, ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами) не забезпечено зберігання первинних документів, протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з`явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимогч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, призходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Вирішуючи питання у відповідності до положень до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що в порушення положень ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не містить суті скоєного адміністративного правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч.2 ст.163-1 КУпАП.

Так, диспозицією ч.2 ст.163-1 КУпАП передбачена відповідальність осіб, яких протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.163-1 КУпАП, ця особа протягом року має бути визнана винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та на нього має бути накладено адміністративне стягнення і, даний факт має бути підтверджений постановою суду, яка набрала законної сили.

У протоколі ж про адміністративне правопорушення №91/15-32-07-04-13 від 16 грудня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директора ТОВ «БУРЗАН КАРГО», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інформація щдодо притягнення до адміністративної відповідальності відсутня.

Отже, в протоколі при викладенні суті адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 не інкримінується повторність вчинення правопорушення, в той час коли його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 163-1 КУпАП, а в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази притягнення ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та що за це правопорушення його було піддано адміністративному стягненню, зокрема цей факт має бути підтверджений постановою суду про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, яка набрала законної сили.

Копія постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, яка набрала законної сили до матеріалів справи долучено не було та враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред`явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.163-1 КУпАП, є недоведеною.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст.163-1 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.163-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: К.О.Лагода