Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №504/5146/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/5146/25

Номер провадження 3/504/81/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Доброславського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 18.11.2025 року о 15.40 год. за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе) 21 км, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість мови, підвищена рухливість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялася за допомогою електронної повістки, надісланої на номер мобільного телефону, який вказаний в письмовій заяві останньої від 12.01.2026 року, що міститься в матеріалах справи.

В судовому засіданні, захисник ОСОБА_1 адвокат Дмітрієв Р.Б. просив суд провадження у справі закрити, з огляду на доводи, що викладені в письмовому запереченні на протокол.

Таким чином, суд приходить до висновку, що справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516758 від 18.11.2025 року;

- довідкою НПУ про отримання (неотримання) особою посвідчення водія;

-довідкою НПУ про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавалася адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 18.11.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовилася від проведення огляду;

- відео записом з ПВР, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, її зупинку працівниками поліції, а також факт відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, після чого працівником поліції було повідомлено останній, що відносно неї буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, який ОСОБА_1 підписала та отримала його другий примірник і останню було відсторонено від керування транспортним засобом.

Згідно п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (надалі за текстом – Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5. Правил, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають зокрема у стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Доводи заперечення на протокол, щодо відсутності підстав для зупинки транспортного засобу судом відхиляються, оскільки, можливі, допущені, на думку захисту, працівниками поліції порушення, жодним чином не впливають на сам факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 . Вказане не стосується предмету доведення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не впливає на кваліфікацію дій особи, як і не потягло недопустимість доказів у цьому провадженні. Бльше того, суд зазначає, що ОСОБА_1 була зупинена працівником поліції проїжджаючи контрольно пропускний пункт, і вказані події мали місце в умовах воєнного стану. При цьому, працівник поліції пояснив ОСОБА_1 причини зупинки – повідомлення сторонньою особою про те, що ОСОБА_1 могла створити аварійну ситуацію на дорозі.

Доводи сторони захисту про те, що дані протоколу про адмністративне правопорушення у частині часу його вчинення не відповідають фактичним обставин, оскільки подія описана в протоколі мала місце о 15.40 год., проте ОСОБА_1 була зупинена о 15.28 год. судом враховуються, проте суд зауважує, що саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння утворює склад правопорушення за ст. 130 КУпАП і така мала місце, згідно даних відео реєстратора о 15 год. 41 хв.

Щодо доводів захисника про те, що спочатку ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а в подальшому на наркотичне сп`яніння, то вказані доводи судом до уваги не беруться, так як між указаними подіями пройшов певний час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції і таке спілкування ОСОБА_1 було доволі емоційне, остання повідомляла, що вона нервує, що враховуючи ознаки наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , які описані в протоколі давали працівнику поліції підстави для вимоги, що необхідності проходження огляду на стан саме наркотичного сп`яніння. Вимога для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була висловлена чітко та недвозначно, а ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовилась.

Доводи захисника, щодо можливості проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки не узгоджуються із вимогами пункту12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735, згідно якого у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Доводи захисника про нероз`яснена особі наслідків відмови від проходження огляду є необґрунтованими, так як вказаних обов`язків у працівників поліції немає.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить і погодилась виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, тому доводи сторони захисту у цій частині судом відхиляються.

Також судом, відхиляються доводи захисника про недопустимість відеозапису з відеореєстратора працівників поліції через відсутність на такому електронного цифрового підпису, оскільки таких вимог для електронних документів нормами КУпАП не визначено. Відеозаписи належним чином відображають хронометраж подій, що мали місце 18.11.2025 року за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе) 21 км, з участю ОСОБА_1 , надані суду уповноваженою особою і про такі вказано у графі додатки до протоколу про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Суд констатує, що інші доводи сторони захисту з приводу обставин вчинення адміністративного правопорушення є загальними, та не спростовують висновків суду, щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, як і сам протокол є належними та допустимими доказами винуватості особи.

Таким чином суд вважає, що в діянні ОСОБА_1 наявний склад правопорушення за частиною першою ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Зважаючи на безальтернативність санкції частини 1 статті 130 КУпАП, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,6 грн.

Керуючись частиною 1 статті 130, статями 245, 280, 283-285 КУпАП, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,6 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Відповідно до ч. 1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до особи може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області.

Суддя А. В. Якимів