Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №473/6160/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6160/25

Номер провадження1-кп/473/73/2026

В И Р О К

іменем України

"22" січня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарясудового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області кримінальне провадження №12025153190000211від 25.10.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, українця, одруженого, з повною середньою освітою, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнавдоведеним те, що 24.10.2025 приблизно о 15.30 ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 перебували на прилеглій території приміщення КМС-2, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, будинок, 2-б.

Під час спільного перебування між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на грунті раптово виниклих неприязнених відносин виникла словесна сварка, в ході якої у ОСОБА_8 виник умисел на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді тілесних ушкоджень потерпілому та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 кулаком лівої руки завдав два удари ОСОБА_9 в область підборіддя та правої шоки.

В результаті умисних та протиправних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді садна на правій щоці, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково. Стосовно обвинувачення вказав, що ледь доторкнувся до обличчя потерпілого, кулаком удари не наносив. Вказав, що дійсно мав місце конфлікт з потерпілим ОСОБА_9 через те, що за заявою потерпілого до поліції його та сина викликали для допитів, перевіряли на детекторі брехні, зупиняли під час керування автомобілем.

Проте, вина обвинуваченого підтверджується:

Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив суду, що 24.10.2025 він перебував у вантажному автомобілі за адресою: АДРЕСА_2 , куди прийшов обвинувачений із сином та висловлювали претензії на його адресу з приводу того. що їх викликали до поліції за підозрою через підпал його автомобіля. Під час конфлікту обвинувачений ОСОБА_8 наніс йому два удари лівою рукою в праву частину обличчя, в підборіддя. Син обвинуваченого розбив вікно в його автомобілі. Після події потерпілий звертався за медичною допомогою/ Просить суд призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується:

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.10.2025, відповідно до якого прийнята заява від ОСОБА_9 , в якій він вказує, що 24.10.2025 ОСОБА_10 наніс йому тілесні ушкодження, та зазначено які саме (т.1, а.п.23)

Протоколом огляду предмету від 29.10.2025 та відеозаписом до нього, згідно якого дізнавачем оглянуто мобільний телефон потерпілого ОСОБА_9 «Galaxy А 43 5 G», де виявлено відеозапис, на якому зафіксовано конфлікт між обвинуваченим та потерпілим, завдання ударів обвинуваченим потерпілому, у томучислі. дверима, та вибиття скла автомобіля потерпілого (т.1, а.п.39-45)

Протоколом огляду відеозапису від 29.10.2025, згідно якого оглянуто відеозапис щодо обставин кримінального правопорушення. вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 (т.1, а.п. 46-49)

Речовим доказом (т.1, а.п.50)

Висновком експерта №225 від 04.11.2025, відповідно до якого: 1) у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на правій щоці, яке виникло за 2-3 доби до проведення експертизи від травматичної дії тупого предмета, особливості контактної поверхні якого в морфології ушкодження не відобразилися, могло утворитися від удару (ударів) кулаком, взутою ногою, та ін., не виключно в строк, за умов та обставин вказаних у постанові та потерпілим; 2) ушкодження у вигляді садна на обличчі має незначні скороминучі наслідки строком не більше 6-ти днів та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1, а.п.28-29)

Довідкою КПК «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня «Вознесенської міської ради від 24.10.2025, видана ОСОБА_9 , відповідно до якої останньому встановлено діагноз: у тому числі -- забій, гематоми м`яких тканин правої щелепи (т.1, а.п.30)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 08.11.2025 за участю потерпілого ОСОБА_9 , відповідно до якого були перевірені та уточнені відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (т.1, а.п.31-37 )

Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні надані протокол прийняття заяви від 24.10.2025 від потерпілого ОСОБА_9 щодо розбиття скла в його транспортному засобі – автомобілі ГАЗ 5312, номерний знак – НОМЕР_1 , ОСОБА_11 ; пояснення відібрані у потерпілого у зв`язку з подіями, протокол огляду місця події від 24.10.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля ГАЗ 5312, (т.1, а.п.57-65).

Проте, суд не приймає дані документи до уваги, оскільки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

При цьому, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всі хобставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає досліджені письмові докази та пояснення потерпілого належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процессуального рішення. Показання потерпілого є логічними та послідовними, узгоджуються співпадають із матеріалами кримінального провадження. Не довірятиданим показанням та не брати до уваги письмові докази у суду немає підстав.

Суд оцінює показання обвинуваченого як спосіб захисту і відсутність критичного аналізу своїхдій.

Аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведеності вини обвинуваченого в пред`явленому йому обвинуваченні.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Обставин, які пом?якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідностізі ст.65 КК України, суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є проступком, особу винного, який характеризується за місцем проживання посередньо, раніше не судимий; не працює, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, одружений, військову службу не проходив, підлягає призову на військову службу під час мобілізації, вчинив кримінальний проступок проти здоров`я особи.

В судовому засіданні прокурор просив суд призначити покарання обвинуваченому у виді 200 годин громадських робіт, представник потерпілого – максимальне покарання, потерпілий – на розсуд суду.

Разом з тим, суд бере до уваги пункт 1 Постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», де зазначено те, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Пункт 2 вказаної Постанови наголошує на тому, що висновки з усіх питань, пов`язанихізпризначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Санкція ч.1 ст.125 КК України передбачає такі види покарання: штраф, громадські роботи, виправні роботи.

Виходячи з вимог п.2 даної Постанови, призначаючи покарання у виді штрафу, суд має враховувати майновий стан обвинуваченого. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений не працює, тобто буде неспроможний виконати таке покарання, тому, на думку суду, такий вид покарання призначити неможливо.

Крім того, враховуючи вимоги ч.2 ст.57 КК України, покарання у виді виправнихробіт також неможливо застосувати, оскільки обвинувачений не працює.

В той же час, відповідно до ст. 56 КК України, обмежень щодо призначення покарання у вигляді громадських робіт обвинуваченому суд не вбачає. Тому, саме такий вид та міра покарання буде достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

Позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 90 годин.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту реального виконання ним покарання у виді громадських робіт.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Речовий доказ: диск CD-R зберігати в матеріалах кримінального провадження№12025153190000211 (т.1, а.п.50).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в судді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_12