Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №473/4471/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4471/25

РІШЕННЯ

іменем України

"22" січня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., при секретарі Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку

встановив

в серпні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 вересня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, на адресу суду надійшла заява, про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом оголошення про виклик особи на офіційному сайті судової влади, що відповідає положенням ч.11 ст.128 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку із господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 08.07.2008р. реєстр. № 1349, дарувальником по якому була її мати ОСОБА_4 . (а.с.5,6). Право власності зареєстроване за позивачем 29.07.2009 року № витягу 23430987.(а.с.7)

Земельна ділянка, на якій розташовано житловий будинок із господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , залишилась оформлена за попереднім власником будинку, батьком позивача ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 28.10.1993р. (а.с. 8).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть - а.с.10)

Спадкоємцями ОСОБА_5 , які звернулися з заявами про прийняття спадщини були - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . (довідка Державного нотаріального архіву від 08.01.2026 року №17/01-21-2).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про смерть а.с.11).

Після його смерті з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (довідка Державного нотаріального архіву від 08.01.2026 року №17/01-21-2).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про смерть а.с. 12).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась. (довідка Вазнесенської державної нотаріальної контори від 02.09.2025 р. №1156/01-09 – а.с.30)

Так як власник земельної ділянки і дарувальник будинку померли, то позивач позбавлена можливості переоформити земельну ділянку в позасудовому порядку і вимушена звернутися до суду з метою захисту свого майнового права на земельну ділянку, на якій розташовано належний їй житловий будинок.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Ст. 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. І. ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року - до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., який був чинний на момент отримання ОСОБА_4 у власність житлового будинку із господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , «при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення».

У відповідності з п.18 "г" Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно- правовими угодами, укладеними до 01.01.2002 року, згідно з Положеннями чинної до цієї дати cт. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договору відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору дарування від 08.07.2008р.), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.”.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору дарування від 08.07.2008р.), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування”.

Таким чином до позивача ОСОБА_1 перейшло право власності на земельну ділянку, яка надана для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Суд враховуючи неможливість зареєструвати належне право власності на земельну ділянку, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, вважає за можливе визнати право власності за позивачем на земельну ділянку, що необхідна для обслуговування житлового будинку.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив

позов - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М.М. Ротар