Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №363/7215/25 — Вишгородський районний суд Київської області

21.01.26 363/7215/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №102/1 від 24.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП,-

встановив:

01.12.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку, надійшла вказана позовна заява в якій, адвокат Харитончук Є.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , просила: поновити строк для оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №102/1 від 24.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку, як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 30.10.2025 року позивач дізнався, що на виконанні Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області перебуває постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови слідує, що 24.01.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 05.12.2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 22.11.2024 року №1348779 для уточнення військово-облікових даних, чим порушив п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року. Позивач вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою для уточнення військово-облікових даних. Вказане свідчить про порушення ним ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що містить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а не правил військового обліку, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП. Тобто, дії позивача невірно кваліфіковані, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, згідно даних, які відображені у документах, які було надано ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на адвокатський запит, зокрема, з листа опису вкладень до рекомендованого поштового відправлення, яке було адресоване позивачу ОСОБА_1 , повістку №1348779 та повідомлення про розгляд постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено 22.11.2024 року, про що проставлено відповідний штамп. Відповідно до копії конверта, в якому направлялась дана повістка ОСОБА_1 , на якому наявна довідка про причини повернення поштового відправлення, адресоване ОСОБА_1 поштове відправлення в якому містилась повістка було повернуто відправнику 12.12.2024 року, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Ці докази свідчать про те, що в силу наявного порядку оповіщення визначеного п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року позивача ОСОБА_1 було належним чином оповіщено про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 05.12.2024 року згідно повістки №1348779 12.12.2024 року тобто після того, як він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не оповіщувався належним чином про необхідність такого прибуття. Тому позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.12.2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.01.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав копію ухвали суду від 03.12.2025 року, що підтверджується ксерокопією з облікової книги розносної кореспонденції.

Відповідач станом на 21.01.2026 року не реалізував свого права, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотань від позивача (представника) та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло. Крім того, відповідач правом на подання відзиву/пояснень із запереченнями на позов не скористався, доказів на спростування доводів позивача не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №102/1 від 24.01.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 05.12.2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повстці від 22.11.2024 року №1348779 для уточнення військово-облікових даних, чим порушив п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року та відповідно 05.12.2024 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Вказаною постановою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено копію конверта, в якому надсилалася повістка від 22.11.2024 року. На вказаному конверті наявна довідка про причини повернення поштового відправлення, з якої вбачається, що адресоване ОСОБА_1 поштове відправлення, у якому містилася повістка, було повернуто відправнику 12.12.2024 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; Відповідно до ч. 3 ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відмову від отримати повістку вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

Крім цього, суд зазначає, що Постановою КМУ № 1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що особа, будучи належним чином повідомленою про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що у встановлений судом строк від ІНФОРМАЦІЯ_4 не надійшло жодного документа, який стосується суті пред`явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи дійсно повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 05.12.2024 року належним чином була відправлена та вручена останньому відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.

Будь-які докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_6 по справі відповідачем суду не надано.

Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача, враховуючи, що при винесені оскаржуваної постанови особу останнього встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відповідно до вимог п. 1 ст.247, ст.293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати вказану постанову і закрити провадження у справі.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву адвоката Коваленка Олександра Віталійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №102/1 від 24.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП – задовольнити.

Постанову №102/1 від 24.01.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 Прибора Микола Володимирович, місце роботи: АДРЕСА_2 .

Суддя М.Б. Баличева