Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №128/5145/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/5145/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., вивчивши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу адміністративної практики УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно протоколу про адміністративне правопорушення проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, а саме за те, що він 17.12.2025 о 12:30 год в смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області, на автомобільній дорозі М21, 298 км, не виконав законну вимогу поліцейського згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: пред`явити у період воєнного стану та під час мобілізації військово-обліковий документ, разом із документом, що посвідчує особу у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати данні, що містяться у документах.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 повідомив, що вину у виненні адміністративного правопорушення не визнає, просить закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, злісної непокори вимогам працівників поліції не вчиняв, про що також надав відповідну письмову заяву.

Заслухавши ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.

Так, судом було досліджено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 212960 від 17.12.2025 та його копію; рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Короля Я.В. від 17.12.2025, згідно якого ОСОБА_1 , після встановлення того, що він перебуває в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 , в категоричній формі відмовився покидати транспортний засіб, у якому він знаходився, та проїхати із працівниками поліції до РТЦК та СП для встановлення всіх обставин події; довідку обліку звернень ТЦК та СП відносно ОСОБА_1 ; відеозапис подій, долучений до наданих суду матеріалів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 9 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 N 1376, зареєстрованої в МЮ України 01.12.2015 за N 1496/27941, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Суд розглядає справу в межах складеного протоколу, тому важливим є зміст цього документа, зокрема, викладення обставин вчиненого правопорушення, оскільки суд уповноважений розглядати справу виключно в межах пред`явленого особі обвинувачення.

Так, диспозицією ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Та в наданому суду протоколі про адміністративне правопорушення зазначено лише про відмову ОСОБА_1 пред`явити в період воєнного стану та під час мобілізації військово-обліковий документ, разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у документах.

Тобто ознак злісних дій особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не викладено взагалі.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).

Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» N 8 від 26.06.92 роз`яснив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Ст. 251 КУпАП визначено перелік можливих доказів в справі про адміністративне правопорушення. При цьому, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису неможливо встановити факт саме злісної непокори ОСОБА_1 на вимогу пред`явити військово-обліковий документ, а відповідно до наданих на відеозаписі пояснень ОСОБА_1 на вимогу поліцейського він надав військово-обліковий документ, однак працівниками поліції йому було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на що ОСОБА_1 відмовився, після чого на нього було складено даний протокол. Доказів будь-яких зухвалих дій ОСОБА_1 чи факту невиконання ОСОБА_1 законної вимоги працівників поліції пред`явити у період воєнного стану та під час мобілізації військово-обліковий документ, разом із документом, що посвідчує особу у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати данні, що містяться у документах, суду не надано.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Так, в рішенні ЄСПЛ в справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення,передбаченого ст. 185 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, зазначені в протоколі про адміністартивне правопорушення обставини також не містять складу такого адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 185, п. 1 ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: