Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №498/1907/25 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/1907/25

Провадження по справі №1-кп/498/45/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року с-ще. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Велика Михайлівка кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025162390000671 від 07.10.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирне Біляївського району Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2025 близько 14:00 год. ОСОБА_4 , на його мобільний телефон марки «Iphone 11», imei: НОМЕР_1 з сім карткою оператора мобільного зв`язку «Водафон» НОМЕР_2 , зателефонувала особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та запропонувала останньому прийняти участь в незаконному переправленні кількох осіб через державний кордон України, шляхом перевезення їх на автомобілі з м. Одеса до державного кордону України в межах Одеської області, на що ОСОБА_4 погодився. Не пізніше 07.10.2025, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виконуючи відведену йому роль, за допомогою месенджеру «Телеграм» підшукала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску та надали особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження свою згоду на таке переміщення. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України, 07.10.2025 близько 05:30 години, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 будучи громадянами України призовного віку, не мають можливості у законному порядку перетнути державний кордон України, але мали намір потрапити на територію Республіки Молдова в обхід встановлених пунктів пропуску та блокпостів дорогою до кордону, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, виконуючи вказівки особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на автомобілі марки «BMW 320i», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 та перебував в його користуванні, виконуючи відведену йому роль, зустрів та забрав напроти будинку №113 Б по вул. Семена Палія в м. Одеса ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і перевіз останніх дос. Новопетрівка Роздільнянського району Одеської області. Проте, 07.10.2025 о 11:20 год., ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було зупинено та викрито працівниками СРПП відділення поліції № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області при спробі об`їзду стаціонарного блокпосту РД 006, який розташований в с. Новопетрівка на автомобільній дорозі Р-33 Вінниця-Турбів-Гайсин-Велика Михайлівка, під час руху в напрямку державного кордону України по вул. Чкалова в с. Новопетрівка Роздільнянського району Одеської області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені даного кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив фактичні обставини справи. Суду пояснив, що дійсно, 07 жовтня 2025 року на його мобільний телефон «Iphone 11» зателефонував знайомий на ім`я ОСОБА_10 , та повідомив що необхідно перевезти кількох хлопців до державного кордону. Близько 05:00 год. на автомобілі марки «BMW» чорного кольору, який перебуває у нього в користуванні, він забрав трьох осіб з м. Одеси, після чого поїхав на АЗС по Київській трасі де зустрів знайомого ОСОБА_10 , та попрямував в бік Великої Михайлівки. Дорогою їм скидали маршрут руху та повідомили що необхідно об`їхати блокпост перед ОСОБА_11 . Об`їжджаючи вказаний блокпост, він побачив, що на зустріч їм їхав патрульний автомобіль поліції, тоді він надав вказівку пасажирам пригнутись, щоб їх не виявили. Однак, працівники поліції зупинились біля їхнього автомобіля та викрили останніх. В скоєному щиро розкаюється.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

З`ясувавши правильність розуміння ОСОБА_4 суті пред`явленого йому обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження позбавлення права на апеляційний порядок оскарження, недосліджених доказів та обставин справи, за пропозицією прокурора та за згодою всіх учасників судового провадження, суд визнав не доцільним дослідження доказів вини обвинуваченого стосовно тих фактичних обставин справи, які обвинуваченим визнаються та не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого, вивченням документів, що характеризують особу обвинуваченого, із застосуванням ч. 3 ст. 349 КПК України.

При вказаних обставинах, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 332 КК України - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом 2 групи в наслідок війни, учасником бойових дій ветераном війни, раніше до кримінальної відповідальності його не притягували, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставина, що пом`якшує покарання - щире каяття у скоєному, обставин, що обтяжують покарання - суд не вбачає, тому вважає, що йому має бути призначено покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро кається в скоєному, раніше до кримінальної відповідальності його не притягували, позитивно характеризується по місцю проживання, є інвалідом 2 групи в наслідок війни, учасником бойових дій ветераном війни, суд вважає, що виправлення його можливе без ізоляції від суспільства з наданням іспитового строку в порядку ст. 75 КК України.

Згідно з ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Щодо додаткового покарання передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд констатує наступне.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №404/2081/22 викладено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ст. 55 КК України (застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю). При розгляді вказаної справи судом зазначено, що зміст ст. 55 КК не містить законодавчих заборон чи обмежень щодо призначення такого додаткового покарання в залежності від того, чи обіймав обвинувачений певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з здійсненням охорони державного кордону України та посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року було накладено арешт на речові докази по даному кримінальному провадженню, які у зв`язку із закінченням судового розгляду даного кримінального провадження та відсутності необхідності в подальшому такому арешті підлягають скасуванню.

Тому у відповідності до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Враховуючи, що мобільний телефоном марки «Iphone 11» зеленого кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку «Водафон», моб.тел.: НОМЕР_4 , imei: НОМЕР_1 , який належить та яким користується ОСОБА_4 були використані як знаряддя умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, у відповідності до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України підлягає спеціальній конфіскації, тобто примусовому безоплатному вилученню у власність держави.

Арешт, накладений на речові докази на стадії досудового розслідування, у відповідності до ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

Судових витрат у справі немає.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст.374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з здійсненням охорони державного кордону України та посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року на тимчасово вилучене майно. ( а.с. 37-38)

Відповідно до вимог ст. ст. 96-1, 96-2 КК України мобільний телефон «Iphone 11» зеленого кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку «Водафон», моб.тел.: НОМЕР_4 , imei: НОМЕР_1 який належить та яким користується ОСОБА_4 - конфіскувати в дохід держави. ( а.с. 37-38)

Речові докази: транспортний засіб марки «BMW 320i», Д.Н.З НОМЕР_12, номер кузова: НОМЕР_5 який належить ОСОБА_9 , мобільний телефон марки «Iphone 7» чорного кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», моб.тел.: НОМЕР_6 , imei: НОМЕР_7 , який належить та яким користується ОСОБА_8 , мобільний телефон марки «Iphone 10» білого кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», моб.тел.: НОМЕР_8 , imei: НОМЕР_9 , який належить та яким користується ОСОБА_7 , мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro» синього кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку «Водафон», моб.тел.: НОМЕР_10 , imei: НОМЕР_11 , який належить та яким користується ОСОБА_6 - повернути власникам. ( а.с. 37-38)

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Великомихайлівський районний суд Одеської області, а обвинуваченим, які перебувають під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку, з урахуванням обмежень, визначених ч. 3ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1