Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №216/206/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа №216/206/26

провадження 3/216/390/26

ПОСТАНОВА

іменем України

21 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Маланюк О.Я., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

учасники справи про адміністративне правопорушення: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2026 року в провадження Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 865497 від 12.01.2026 року, 22.12.2025 року о 14:00 годині за адресою по вул. Скіфська, біля буд. 13 Центрально-Міського району у місті Кривий Ріг вибігла собака невідомої породи без намордника та вкусила гр. ОСОБА_2 , чим заподіяла шкоду здоров`ю останньої. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив положення рішення КМР №3645 від 23.12.2009 та вчинив правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 154 КУпАП.

ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді свою провину не визнав, категорично заперечив свою причетність до події, вказав, що не утримує собаку, про яку вказано у протоколі. Вказав що у нього немає великих собак та ще й які б кусалися.

Згідно з вимогами ст. 154 КУпАП, утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулу собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулу у спеціально відведених для цього місцях).

Відповідно до ч. 3 ст. 154 КУпАП, відповідальність наступає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Тобто, норма закону - ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, але у разі, якщо такі дії спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, що тягне за особою накладення стягнення у виді штрафу в більших розмірах (в залежності від суб`єкта правопорушення), а також із конфіскацією тварин.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Відповідно до ст. 22 вказаного вище закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

За приписами статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

До протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП Серії ВАД № 865497 від 12.01.2026 року суду надано: письмові пояснення ОСОБА_1 ; копія рапорту про отримання 23.12.2055 року заяви, яку зареєстровано до ЄО за № 48944; протокол про прийняття заяви від ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 23.12.2025; письмові пояснення ОСОБА_3 .

Суд принагідно звертає увагу і на покази ОСОБА_3 яка вказує на подію описуючи її так, «по вулиці бігали дворові собаки, які почали гавкати та нападати на мою доньку, в наслідок чого, собака покусала ногу моєї доньки». В даних поясненнях не вказано про те, що собаки вибігли з двору ОСОБА_1 чи про те, що такі дійсно йому належать на утриманні. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що по вулиці дійсно бігає декілька дворових собак однак він до таких немає жодного відношення.

Враховуючи наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, з огляду на наступне.

Суд вказує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним й беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Окрім того, у вищевказаному протоколі не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 призвели до правопорушення, чи перебуває собака на утриманні останнього, що також і заперечує сам ОСОБА_1 у наданих суду усних поясненнях. Працівниками поліції не вказано будь-яких характеристик чи родових ознак собаки яка покусала потерпілу.

Також суд не приймає до уваги рапорт по реєстрацію повідомлення, що надійшло до чергової частини поліції, та протокол про прийняття заяви від про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, як доказ вини, оскільки вказані документи, самі по собі, не підтверджують факт скоєння правопорушення.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП вбачається, що при фіксуванні правопорушення свідки не залучались.

Таким чином, жодного доказу в розумінні ст. 251 КУпАП щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, надано не було, матеріали справи таких доказів не містять.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що суду не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, провадження у даній справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 154, 246, 247, 251, 252, 273, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК