Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №173/3162/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3162/25

Номер провадження2/173/514/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 січня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення від сплати аліментів на неповнолітню дитину та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначає, що звідповідачем по справі мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після того як вони припинили спільне проживання діти залишилися проживати з матір`ю. Заводським районним судом м. Дніпродзержинська 09.10.2018 року було видано судовий наказ, яким з позивача було стягнуто аліменти на утримання синів на користь відповідача у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу). Пізніше син ОСОБА_5 почав проживати з позивачем. Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 09.10.2018 року по справі № 208/6865/18-ц, судовий наказ в частині стягнення з позивача аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано таким, що не підлягає виконанню та продовжено стягнення аліментів утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частині з усіх видів заробітку (доходів).

На сьогоднішній день син ОСОБА_6 проживає з позивачем у Німеччині, але відповідач по справі на сьогоднішній день неправомірно отримує стягнені з позивача аліменти на сина, який проживає з ним, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.

24.11.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав, представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Заслухавши представника позивача, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьками якого зазначені: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 .

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.12.2018 розірвано шлюб між сторонами.

Згідно Судового наказу від 09.10.2018, виданого Заводським районного суду м. Дніпродзержинська з позивача на користь відповідача стягнено аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 08.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою того ж суду від 23.09.2019 Судовий наказ від 09.10.2018 в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 визнано таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 став проживати з батьком та продовжено стягнення аліментів за вказаним судовим наказом у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття на утримання сина ОСОБА_4 .

Листом Товариства цивільного права Північної Рейн-Вестфалії підтверджено, що з моменту в`їзду позивача до Німеччини 14.06.2025, його син ОСОБА_6 проживає з ним, висловив чітке бажання проживати з позивачем і ні в якому разі не хоче переїджати до своєї матері.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об`єктом охорони держави.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі?статтею 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин першої та другої?статті 179 СК України?аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже,?статтею 179 СК України?врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (див. постанову Верховного Суду від?14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц).

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)

Відповідно до?статті 197 СК України, з?урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з частиною четвертою?статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі.

Враховуючи правову природу аліментів (які є власністю дитини), їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суд повинен оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для подальшого стягнення аліментів з особи, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на день подання даного позову до суду 13.11.2025 року і до наступного часу малолітній ОСОБА_6 проживає з батьком.

Аліменти – це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Суд вважає, що встановлений у процесі розгляду справи факт того, що протягом тривалого часу малолітній ОСОБА_7 проживає разом з батьком,?який піклується про спільну дитину сторін та забезпечує її усім необхідним, є підставою для припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина, суд доходить висновку про задоволення позову в частині звільнення позивача від сплати аліментів.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 750/10188/20.

Що стосується вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Утримання дитини є рівним обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а також беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, не скористалася своїм процесуальним правом та не подала відзив на позов, не надала суду доказів щодо свого майнового стану та розміру доходів, суд доходить висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини, як про це просить позивач.

Суд вважає, що визначення розміру аліментів саме в такому розмірі буде забезпечувати справедливий баланс між правами відповідача-платника аліментів та матеріальним забезпеченням її дитини.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13 листопада 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір, пов`язаний з розглядом справи, покладається на відповідача.

У зв`язку з тим, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимоги про стягнення аліментів, то судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, просп. Шевченка, 5, ЄДРПОУ 34958992) про звільнення від сплати аліментів на неповнолітню дитину та стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, стягнутих судовим наказом від 09.10.2018, виданого Заводським районного суду м. Дніпродзержинська на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягнення яких продовжено на підставі ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.09.2019.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 листопада 2025 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Є.В. Челюбєєв