Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №906/1284/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Справа № 906/1284/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників – не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25 (повний текст складено 24.11.2025)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд"

про стягнення 4 317 300 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 930150,00 грн пені; 1 228 500,00 грн штрафу; 51 807,60 грн судового збору.

В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції повважав обґрунтованими вимоги про стягнення пені та штрафу. Водночас, місцевий господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, виснував, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є зменшення розміру пені, заявленої позивачем до стягнення на 50%, тобто до 2158650,00 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 01.12.2025 звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1284/25 в незадоволеній його частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1284/25 залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" судові витрати.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- позовні вимоги агенції вірно розраховані, є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому, на думку позивача, підлягають задоволенню в повному обсязі, що не було зроблено судом першої інстанції;

- зменшення судом першої інстанції неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін;

- відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично вірна розрахована неустойка, підлягла б зменшенню. Сама по собі поведінка відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, не має жодного значення при виникненні права на неустойку, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю;

- у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій (пені) за порушення строків виконання договірних зобов`язань, оскільки Контракт укладений не з комерційним інтересом, а для використання Товару безпосередньо Збройними Силами України по захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України під час дії особливого періоду та в умовах правового режиму воєнного стану. Фактично суд, зменшивши у спірних правовідносинах розмір пені та штрафу, не просто їх зменшив, а звільнив відповідача від їх сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні Контракту. Відповідачем систематично допускається порушення державних контрактів в частині своєчасності поставки товарів оборонного призначення;

- контракти, укладені в умовах правового режиму воєнного стану, повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов`язані з недотримання їх умов. Відповідно, штрафні санкції повинні бути максимально суворими, щоб підкреслити важливість безумовного виконання контрактних зобов`язань.

09.12.2025 матеріали справи №906/1284/25 надійшли до суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "20" січня 2026 р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 07.01.2026 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

18.12.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенції оборонних закупівель" на рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенції оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТСПЕЦБУД" про стягнення грошових коштів, - залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25, - без змін. Долучити до матеріалів справи №906/1284/25 копії наступних документів, які були подані Відповідачем разом із клопотанням від 14.11.2025, а саме: договору купівлі-продажу №02/05-2025 від 02.056.2025 між ТОВ "УЮТСПЕЦБУД" та ТОВ "Будкаштал Плюс" разом із специфікаціями; видаткової накладної №207 від 23.07.2025, видаткової накладної №204 від 04.07.2025, видаткової накладної №161 від 05.06.2025, видаткової накладної №163 від 13.06.2025; листа ТОВ "Уютспецбуд" про отримання документів від 04.10.2025, листа ТОВ "Будкапітал Плюс" від 05.11.2025 №89 про надання документів. Здійснювати розгляд справи і провести всі судові засідання у справі №906/1284/25 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенції оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТСПЕЦБУД" про стягнення грошових коштів за участі представника Відповідача – адвоката Гуртовенка Р.М., в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через систему ВКЗ "Ізікон".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" адвоката Гуртовенка Р.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1284/25 поза приміщенням суду задоволено.

15.01.2026 на адресу суду від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель". Просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1284/25 в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1284/25 залишити без змін.

19.01.2026 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Конституційне право на суд є правом, а його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 "Якименко проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 "Мороз та інші проти України" та інші).

Також суд при розгляді клопотання бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів враховуючи, що відповідач як юридична особа не позбавлений можливості скористатися правовою допомогою необмеженої кількості представників, а також те, що явка сторін у справі обов`язковою не визнавалась, їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 02.05.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (постачальник) укладено державний контракт №24-478-VDK-25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (а.с. 22-33).

За умовами п.1.1 контракту виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.

Відповідно до п.2.2 державного контракту, загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 35100000,00 грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п.2.3 державного контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим контрактом.

Істотні умови цього контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами).

Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати його надходження (п.2.6 державного контракту).

За умовами п. 3.4 державного контракту, датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.

Пунктом 4.1 державного контракту передбачено, що виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.

При цьому, згідно п.4.2 державного контракту, в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього контракту.

У відповідності до п.7.2 державного контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Контракт набирає чинності з дати його та діє до 31 серпня 2025 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - протягом гарантійного строку товару (п.11.1 державного контракту).

Додатком №1 до державного контракту №24-478-VDK-25 від 02.05.2025 є специфікація у якій сторонами погоджено найменування товару, його кількість - 150 комплектів та загальну вартість, яка складає 35100000,00 грн, а також строк поставки товару до 20.05.2025 (на звороті а.с. 33).

Додатком №2 до державного контракту №24-478-VDK-25 від 02.05.2025 є комплектність товару (а.с. 34).

Державний контракт №24-478-VDK-25 від 02.05.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, додаток №1 (специфікація) та додаток №2 (комплектність товару) підписано представниками сторін їх підписи скріплено печатками підприємств.

У зв`язку з непоставкою відповідачем товару у встановлений строк, позивач направляв відповідачу претензію №11/2-9395 від 23.05.2025 у якій, посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував пеню за період з 21.05.2025 до 23.05.2025 у розмірі 105300,00 грн, яку просив сплатити на відповідний рахунок протягом п`яти робочих днів з моменту отримання претензії (а.с. 38, 39).

На підставі видаткової накладної №57 від 08.07.2025 відповідачем поставлено позивачу товар у кількості 100 комплектів на загальну суму 23400000,00 грн (а.с.102).

Цього ж дня - 08.07.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі товару за державним контрактом №24-478-VDK-25 від 02.05.2025, у кількості 100 комплектів на загальну суму 23400000,00 грн (а.с. 21).

На підставі видаткової накладної №64 від 23.07.2025 відповідачем поставлено позивачу товар у кількості 50 комплектів на загальну суму 11700000,00 грн (а.с. 101).

23.07.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі товару за державним контрактом №24-478-VDK-25 від 02.05.2025, у кількості 50 комплектів на загальну суму 11700000,00 грн (на звороті а.с. 21).

06.08.2025 відповідачу пред`явлено претензію №11/2-1375, в якій, посилаючись на прострочення строків поставки товару, позивач нарахував пеню за період з 21.05.2025 по 08.07.2025 у розмірі 1684800,00 грн та за період з 08.07.2025 по 23.07.2025 у розмірі 175500,00 грн, а також розрахунок штрафу в розмірі 7% за порушення строків поставки понад 30 днів, яку просив сплатити на відповідний рахунок протягом п`яти робочих днів з моменту отримання претензії (а.с. 40,41).

Відповідач не надав відповіді на претензію.

У зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд", а саме: 1 860 300,00 грн пені та 2 457 000,00 грн штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам у межах вимог і доводів скаржника про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.233 ГК України, чинна на момент вирішення спору судом першої інстанції, якою останній керувався ).

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом, так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником .

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Отже, зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У пункті 8.24 постанови у справі №902/417/18 від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч. 3 ст. 551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій. В обґрунтування поданого клопотання ТОВ "Уютспецбуд" посилаєтьься на те, що прострочення виконання зобов`язання тривало 64 дні, про що позивача повідомлено у відповідності до п.4.2 контракту, що підтверджує листом № 146 від 02.07.2025 та листом №154 від 18.07.2025, який був залишений позивачем без відповіді. Крім того доводить, що відповідач виконав у повному обсязі зобов`язання за державним контрактом. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що внаслідок нетривалого прострочення виконання зобов`язань, підприємству було завдано збитки. Просить врахувати, що Товариство бере участь у посиленні обороноздатності України, шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, з метою забезпечення потреб військових формувань. Відтак зазначає, що заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій є значним та непомірним тягарем для відповідача, який в умовах війни забезпечує Збройні сили України озброєнням, а стягнення з ТОВ "Уютспецбуд" штрафних санкцій у заявленому розмірі призведе до зриву виконання державних контрактів, а також може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету і територіальної цілісності України. Посилається на те, що ТОВ "Уютспецбуд" визнано критично важливим підприємством, оскільки воно є постійним постачальником товарів для обороноздатності України, здійснює роботи з відновлення житлової інфраструктури пошкодженої бомбардуванням з боку країни - агресора.

На підставі викладеного, "Уютспецбуд" вважає, що існують підстави для застосування господарським судом положень, передбачених частинами 1, 2 ст. 233 ГК України та частиною 3 ст.551 ЦК України щодо зменшення суми штрафних санкцій на 98%.

Відповідно до ч.5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, вирішуючи питання щодо можливості зменшення неустойки, суд повинен надати оцінку аргументам сторін та наявним у матеріалах справи доказам.

Погоджуючись з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті спірних правовідносин, колегія суддів виходить з такого:

- високий ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, оскільки відповідачем виконано у повному обсязі зобов`язання з поставки 150 комплектів обумовленого товару, однак з простроченням строку поставки - 64 дні;

- специфікацією до державного контракту № 24-478-VDK-25 від 02.05.2025, відповідачу встановлено нетривалий строк поставки товару - до 20.05.2025 (тобто, менше одного місяця), поза як обумовлений товар постачається із-за кордону;

- згідно п.2.6 державного контракту, оплата позивачем товару здійснюється по факту його поставки впродовж 15 банківських днів, а у разі відсутності бюджетного фінансування - протягом 5 банківських днів з дати його надходження. Суд першої інстанції з пояснень відповідача з`ясував, що попередня закупівля товару відповідачем у іноземних контрагентів здійснювалася за кошти Товариства, а оплата такого товару позивачем здійснювалася по факту поставки;

- наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-239/24-00 від 29.05.2025 ТОВ "Уютспецбуд" визначено таким, що відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 4, 5 і абзаці третьому підпункту 6 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 №650). Пунктом 4 даного Наказу Товариство визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (а.с. 93). Отже, товариство відповідача є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі, на переконання суду, призводитиме до невиконання інших контрактів по яких залучаються власні кошти відповідача та може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України;

- відповідачем не доведено те, що ТОВ "Уютспецбуд" повідомляло позивача листами №146 від 02.07.2025 та №154 від 18.07.2025 про коригування строків поставки товару, оскільки відповідачем не надано доказів направлення даного листа позивачу. Також відповідачем не дотримано умов п.4.2 державного контракту, згідно з яким в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього контракту

- сторонами обумовлено строк поставки товару - до 20.05.2025. Відтак, відповідач мав звернутися до позивача з метою коригування строку поставки товару, не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару, встановленого у специфікації. Тоді як лист №146 датований - 02.07.2025, а лист №154 датований - 18.07.2025. Тобто, з порушенням строку, вказаного п.4.2 державного контракту.

При цьому відхиляючи аргументи Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Врахувавши наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, з огляду на те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача, а також відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем значних збитків зумовлених неналежним виконанням товариством своїх зобов`язань за договором, колегія суддів виснує про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Зважаючи на зазначені вище обставини справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені на 50%. Таке зменшення штрафних санкцій не призведе до порушення принципу рівності сторін та не буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов`язань за державним контрактом.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності, беручи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи те, що неустойка є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення на 50%, тобто до 2 158 650,00 грн.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 2 158 650,00 грн, з яких 930 150,00 грн пеня та 1 228 500,00 грн штраф. В частині стягнення 930 150,00 грн пені та 1 228 500,00 грн штрафу необхідно відмовити.

Щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи №906/1284/25 копій документів, які були подані відповідачем до суду першої інстанції разом із клопотанням від 14.11.2025.

Суд звертає увагу, що у судовому засіданні 20.11.2025 суд першої інстанції постановив обґрунтовану протокольну ухвалу про відмову в поновленні процесуального строку та залишення без розгляду поданих доказів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи №906/1284/25 копій документів, які були подані відповідачем до суду першої інстанції разом із клопотанням від 14.11.2025. Скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо долучення вказаних копій документів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25 в оскаржуваній частині необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі №906/1284/25 - без змін.

2. Справу №906/1284/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" січня 2026 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Розізнана І.В.