Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №646/11999/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/11999/25

Провадження № 2/646/74/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Чорної Б.М.,

за участю секретаря судового засідання : Машко П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа : Державний нотаріус Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Абрамченко Тетяни Анатоліївни про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа : Державний нотаріус Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Абрамченко Тетяни Анатоліїни про визнання права власності на спадкове майно, а саме : на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 48,8кв.м., житловою площею - 34,1 кв.м., після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати - ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою - АДРЕСА_2 , але починаючи з лютого 2023 року по день смерті фактично проживача як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 . У власності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день відкриття спадщини знаходилась трьох кімнатна квартира АДРЕСА_4 , загальною площею - 48,8 кв.м., житловою площею - 34,1 кв.м. Відповідно до ст. 1269 ЦК України та в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, позивач особисто подав до Шостої Харківської Міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі номер 73080561 від 05.07.2023 року, копія якого додається до заяви, а оригінал знаходиться у позивача. Відповідно до ст. 1297 ЦК України, я звернувся до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно - вказану квартиру. 30 жовтня 2025 року Державний нотаріус Шостої Харківської Міської державної нотаріальної контори Абраменко Тетяна Анатоліївна ухвалила Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії номер 2067, в якій зокрема зазначено про те, що право власності на вищевказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в його архівній складовій частині відсутні. Перевірити факт проведення КП «Куп?янське БТІ» реєстрації права власності на вказане нерухоме майно та одержати архівну довідку щодо підтвердження права власності ОСОБА_2 на вищевказану квартиру немає можливості, оскільки адміністративне приміщення КП «Куп?янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи також знищені, що підтверджується листом Куп?янської міської військової адміністрації Куп?янського району Харківської області № 3.7/4965 від 27.10.2025. 23 травня 2025 року Позивач подав заяву Державному реєстратору про реєстрацію речових прав на вказану квартиру, але 26 травня 2025 року за номером 79108606 було ухвалено Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою. Заповіт не був складений.

З огляду на те, що нотаріус відмовився видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом, у відповідності до зазначених правових норм у позивача існують обґрунтовані підстави звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 21.11.2025 року позовну заяву залишено без руху.

27.11.2025 року ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито загальне позовне провадження у зазначеній справі та призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

25.12.2025 року ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова закрито підготовче судове засідання призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі .

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Абрамченко Т.А. також не з`явилась в судове засідання, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, покладалась на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 , про що зроблений відповідний актовий запис – 118 (а.с.24).

ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 84 роки померла, про що Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції зроблено актовий запис № 7091, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 24 червня 2023 року (а.с.29-30).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за життя належало на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21.10.1993. Право власності зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером №9100 та вписане в реєстрову книгу №59./а.с.27-28/

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречуком Є.О. від 29.08.2001 року, після смерті померлого на підставі ст. 529 ЦКУ спадкоємницею майна ОСОБА_1 , стала дружина ОСОБА_2 , з врахуванням того, що на її користь від своєї частки у спадщині відмовився син померлого ОСОБА_1 , а саме на майно: частини приватизованої квартири АДРЕСА_1 ./а.с.25-26/

Відповідно до технічного паспорту на квартиру від 29.09.1993, квартира АДРЕСА_1 , на 5 поверсі 5 поверхового будинку та складається з 3х кімнат житловою площею 34,1 кв.м. у тому числі 1-а кімната : 8,2 кв.м.; 2-а кімната : 11,3 кв.м.; 3-я кімната : 14,6 кв.м., кухні площею : 5,1 кв.м.; ванної площею : 1,8 кв.м.; вбиральні : 1,2 кв.м.; коридору : 5,3 кв.м.; квартира обладнана балконом : 2,2 кв.м./а.с.31-34/

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73080561 від 05.07.2023 Шостою Харківською міською державною нотаріальною конторою до Спадкового реєстру було внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 380/2023 після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.9/

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для оформлення права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте йому відмовлено у нотаріальному оформленні майнових прав на спадкове майно, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів./а.с.19-20/

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно з п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п. 4.16 глави 10 Порядку № 296/5).

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК) Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, обов`язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

23.05.2025 позивачем подано заяву в електронній формі через портал «ДІЯ» щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Під час розгляду вказаної заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна, в результаті якого встановлено, що зазначена інформація у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня.

Керуючись вимогами ст. 10 Закону, державним реєстратором було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області . Листом Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області повідомила, що зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено комунальне підприємство «Куп`янське БТІ» (площа Центральна, 23, місто Куп`янськ Харківської області, код ЄДРОПОУ 033550051).

Через збройну агресію російської федерації в Україні адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Розглянувши заяву від № 67085913 та документи, додані до заяви, враховуючи отриману інформацію та відомості реєстрів, державним реєстратором було встановлено наявність підстав для відмови в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що підтверджується рішенням № 79108606, у зв`язку з тим, що подані документи не дали змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, позивач на теперішній час не має документів, які б могли підтвердити право власності на вказане нерухоме майна, окрім свідоцтва про право власності старого зразка та свідоцтва про право на спадщину за законом від 2001 року.

Частина четверта статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1. реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2. на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

З огляду на те, що свідоцтво про право власності на житло від 21.10.1993, видане Фондом комунальної власності, про що зроблений запис у реєстрову книгу № 59 за реєстровим № 9100 і містить проставлений відповідний штамп КП «Куп`янське БТІ», суд дійшов висновку, що речове право позивачів на нерухоме майно є дійсним, оскільки його реєстрація проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

На даний час КП «Куп`янське БТІ» не здійснює господарську діяльність, його будівля повністю зруйнована, база даних та архівні справи знищені внаслідок збройної агресії рф.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 дійшла висновку, що передбачене статтею 392 Цивільного кодексу України правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_2 не склала заповіту, єдиним спадкоємцем на прийняття спадщини є син померлої – позивач ОСОБА_1 , суд оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа : Державний нотаріус Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Абрамченко Тетяни Анатоліївни про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею - 48,8 кв.м.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач :Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: Харківська обл., Куп`янський р-н, м. Куп`янськ, пр-т Конституції, буд. 3, ЄДРПОУ 44758728;

третя особа: Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора, місце розташування : м.Харків, майдан Свободи, буд.5, Держпром, 6 під`їзд, 4 поверх.

Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.

Суддя Б.М.Чорна