Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №632/2229/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/2229/25

провадження №3/632/11/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді - Журавель О.О., за участю секретаря судового засідання – Охріменко А.В., захисника – Бреславець М.Г. (у режимі відео конференції), розглянувши клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бреславець Марини Григорівни про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківської області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває справа про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 .

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Бреславець М.Г. звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у цій справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і має намір особисто брати участь у розгляді справи, однак у зв`язку з проходженням військової служби на цей час позбавлений такої можливості. Обґрунтовуючи подане клопотання, захисник послалася на практику Європейського суду з прав людини, зазначивши, що в численних рішеннях ЄСПЛ висловлено позицію про те, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу або обмеження у користуванні правом керування транспортними засобами, підпадають під поняття «кримінального обвинувачення» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, у клопотанні зроблено покликання на рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 від 16 жовтня 2025 року, в якому висловлено правову позицію щодо обов`язкового зупинення провадження за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану, а також на низку рішень інших судів України.

Дослідивши клопотання сторони захисту та надані в обґрунтування клпотання матеріали, суд дійшов такого висновку.

Так, відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

При цьому, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, а також брати участь у судовому провадженні дистанційно.

Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 має захисника - професійного адвоката Бреславець М.Г., яка представляє його інтереси під час розгляду справи, а тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист.

Суд констатує, що визнання окремих адміністративних правопорушень такими, що за своїм характером підпадають під поняття «кримінального обвинувачення» у розумінні Конвенції, не змінює їх правової природи в національній правовій системі та не зумовлює автоматичного застосування інституту зупинення провадження, якщо такий прямо не передбачений законодавством України.

Відтак, практика Європейського суду з прав людини, на яку посилається сторона захисту, не може бути підставою для зупинення розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки чинне законодавство України не передбачає такої процесуальної можливості у відповідній категорії справ.

При цьому суд звертає увагу, що 01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Отже, посилання захисника на положення ч. 1 ст. 335 КПК України також є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов`язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України.

Водночас, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також її захисник повинні добросовісно використовувати надані їм процесуальні права, не зловживати ними та демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Також суд звертає увагу на те, що правові висновки, викладені в рішенні Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 від 16 жовтня 2025 року, ґрунтуються на нормах процесуального законодавства, яке регламентує зупинення провадження у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, а саме статтях 251 та 252 Цивільного процесуального кодексу України, пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) та пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України).

Водночас зазначені правові висновки не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникають під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки такі справи регулюються спеціальним законом — Кодексом України про адміністративні правопорушення, який не передбачає інституту зупинення провадження у справі в розумінні, тотожному наведеним процесуальним кодексам.

Натомість Кодекс України про адміністративні правопорушення містить виключний перелік підстав лише для зупинення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Такий строк зупиняється судом виключно у випадках, коли особа, щодо якої складено протокол про відповідне адміністративне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може з`явитися до суду, зокрема у зв`язку з хворобою, перебуванням у відрядженні, на лікуванні, у відпустці тощо.

Отже, з огляду на відмінність правового регулювання, предмета та процесуальної природи відповідних проваджень, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у справі № 754/947/22, не підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо можливості зупинення розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд має право розглянути дану справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже враховуючи, що захист інтересів ОСОБА_1 здійснюється професійним адвокатом Бреславець М.Г., яка є фахівцем в галузі права, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Посилання захисника на певні рішення інших судів, на думку суду є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення апеляційних судів, зокрема й ті, на які посилається сторона захисту, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.

За вищевикладених обставин суд доходить висновку, що заявлене захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 — адвокатом Бреславець Мариною Григорівною — клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бреславець Марини Григорівни про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя:О. О. Журавель