Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №401/3671/25 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3671/25

Провадження № 2/401/441/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., з участю секретаря судового засідання Яцини А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом та просить ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів доходів (заробітку) щомісяця, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру, починаючи із дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття та понесені судові витрати.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 13 березня 2021 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю. Сімейне життя з відповідачем не склалося через психологічний тиск, знецінення, постійне втручання батьків відповідача та через різні погляди на сімейне життя, сторони проживають окремо з червня 2025 року, спільне господарство не ведуть. Відповідач не вважає, що має обов`язки та відповідальність перед дружиною та донькою, у зв`язку з чим просить позов задовольнити, розірвати шлюб та стягнути аліменти на утримання дитини. (а.с. 30-32)

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання. (а.с. 41-42)

Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Чернушенко В.О. у судове засідання не з`явилися, представником скеровано до суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. (а.с. 47-48)

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, які повернулись до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою. (а.с. 54-55)

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений про дату та час розгляду справи належним чином. Відзив щодо позову та заяв про розгляд справи без його участі не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При таких обставинах суд проводить розгляд справи у відповідності до положень ст. 280 ЦПК України, в заочному порядку, на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Шлюб між позивачем та відповідачем зареєстрований Шевченківським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 13 березня 2021 року, про що складено відповідний актовий запис № 176 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 9)

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 – батьком. (а.с. 10)

Малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 682909-2021 та Витягом з реєстру територіальної громади від 10 вересня 2025 року. (а.с. 5, 11)

Згідно ст.ст. 104, 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При таких обставинах суд вважає, що сім`я фактично розпалась, подружжя не підтримує шлюбні відносини, подальше сумісне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, що мають істотне значення.

Розглядаючи позовну вимогу позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Статтею 18 Конвенції ООН «Про права дитини» визначено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності 27 вересня 1991 року встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Отже, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину, відсутність від відповідача заперечень щодо заявлених вимог, та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

При поданні позову позивачем заявлено вимогу про відшкодування їй за рахунок відповідача понесених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 1 211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 500,00 грн.

Частиною 1статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу правову допомогу позивачем до позовної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги від 03 листопада 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Чернушенко В.О., додаткову угоду № 1 від 03 листопада 2025 року, Ордер на надання правничої допомоги від 03 листопада 2025 року серії ВІ № 1344292, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2440, квитанцію на оплату послуг від 05 листопада 2025 року на суму 8 500,00 грн, специфікацію виконаних робіт та витраченого часу, з яких вбачається, що адвокатом були надані такі види правової допомоги:

- консультація, наголошення на необхідності отримання додаткових доказів у вигляді довідки про склад сім’ї, квитанції про оплату комунальних платежів, довідки про розмір заробітної плати або трудового договору – 1 000,00 грн за 1 годину ;

- підписання договору – 30 хв.;

- телефонні консультації та переписки у програмі Вайбер – 1 000,00 грн за 3 години;

- попереднє опрацювання матеріалів – 15 хв.;

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції – 1 000,00 грн за 1 годину;

- підготовка позовної заяви про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, роздрукування документів та зняття копій – 3 000,00 грн за 3 години;

- консультація, завіряння копій документів, підготовка та підписання акту-прийому передачі, квитанції, подання документів до суду – 1 000,00 грн за 2 години;

- представництво інтересів клієнтки в суді – 1 500,00 грн за 1 годину.

Загальна сума 8 500,00 грн за 11 годин 45 хвилин витраченого адвокатом часу. (а.с. 16-20)

Відповідачем ОСОБА_2 до суду не подавалось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, суд враховує, що позовні вимоги ґрунтуються на сімейних відносинах. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Справа є малозначною, її розгляд здійснено судом в судовому засіданні без присутності учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об’єктивно необхідним на їх виконання, оскільки в специфікації виконаних робіт та витраченого часу перелічені 8 видів робіт (наданих послуг), які адвокатом не надавалися та в наданні яких не було необхідності, зокрема: п. 1 - наголошення на необхідності отримання додаткових доказів у вигляді квитанції про оплату комунальних платежів, довідки про розмір заробітної плати або трудового договору; п. 3 - телефонні консультації та переписки у програмі Вайбер; п. 5 - опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції; п. 8 - представництво інтересів клієнтки в суді, справа розглянута за відсутності сторін в заочному порядку, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8 500,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Враховуючи обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми витрат в розмірі 4 500,00 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об’єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених адвокатом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню на суму 4 500,00 грн, яка підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 1 211 грн 20 к., яка сплачена позивачем за подання позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, тому на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 к.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 83, 89, 141, 178, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований Шевченківським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 13 березня 2021 року, актовий запис № 176 від 13 березня 2021 року.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку), але не менше найнижчої межі, встановленої законом для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 листопада 2025 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 к. судових витрат на професійну правничу допомогу та 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 к. судового збору.

Стягнути з з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 к.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.Л. Волошина