Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №389/38/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

15.01.2026

ЄУН 389/38/25

Провадження №2/389/11/25

Рішення

іменем України

(заочне)

15 січня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договорами позики,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 прострочену заборгованість за договорами позики в загальному розмірі 57 475 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтував наступним. В період з 14.02.2022 по 14.03.2022 між ним та ОСОБА_2 укладено ряд безвідсоткових договорів позики на загальну суму 57 475 грн. Вказані кошти ОСОБА_2 брала в позику для проживання та на лікування матері ОСОБА_3 . На виконання договорів позики, ним перераховано на банківську картку ОСОБА_2 , на банківську картку матері ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та на мобільні номери телефонів ОСОБА_2 грошові кошти, у встановленому договорами розмірах. Вказує, що у визначені договорами позики строки, ОСОБА_2 грошові кошти не повернула. З огляду на викладене, ним подано до суду дану позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договорами позики в загальному розмірі 57 475 грн та понесені судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а розгляд справи проводити за його відсутності. Не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її участі та відзив на позовну заяву не подала.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання не з`явилася в судове засідання без поважних причин і не подала відзив, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд згідно вимог ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

На підтвердження укладення договорів позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 позивачем надано суду скрішоти листування з мобільного додатку «Viber».

Позивачем, на підтвердження надсилання коштів ОСОБА_2 грошових коштів надано суду платіжні квитанції: №МНВС-КНТ1-Е443-КМН6 від 14.02.2022; №С839-М59А-7Т7Е-02Т3 від 15.02.2022; №Е7ТХ-Н5АВ-124А-М73В від 16.02.2022; №94Р0-89К4-Х8ВН-РТММ від 16.02.2022; №Т0А3-К4МХ-НСМЕ-04А1 від 16.02.2022; №КАХХ-38А9-Р68С-В1Х0 від 17.02.2022; №6Е3К-422А-Т12С-3Х6Т від 18.02.2022; №0РЕ3-6СМТ-С506-7М8Р від 18.02.2022; №ВНАС-ВТА1-СЕ95-К416 від 19.02.2022; 2ТХН-4256-СР47-0177 від 19.02.2022; №92КО-988А-2Е5Н-81АР від 21.02.2022; №СТН4-ЕТ26-05Е0-7Х0Х від 22.02.2022; №09РА-ВА1Е-5К23-3ЕРН від 23.02.2022; №16Т5-42Н2-ВК60-М212 від 23.02.2022; 1РТ1-К40Р-ЕМ34-688К від 23.02.2022; №А38М-3АК1-ВК77-Е6А3 від 28.02.2022; №5Н32-6В49-ВВММ-ХМ2С від 28.02.2022; №8804-7187-2РММ-ЕНК5 від 28.02.2022; №ЕРМН-МА1Н-85РТ-0807 від 01.03.2022; №СН0Р-ЕАС1-7С35-970К від 01.03.2022; №5К1Е-7В1С-МНА5-К808 від 09.03.2022; №0ЕК2-В625-М411-Р9Р7 від 10.03.2022; №Е3Х7-3202-СНН7-Е73Т від 12.03.2022.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 1047 ЦК України, вказано, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 12.09.2019 у справі №604/1038/16-ц, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні по суті висновки містяться й у постанові Верховного Суду України від 26.09.2018 у справі № 483/1953/16-ц, які відповідно до ст.417 ЦПК України є обов`язковими для застосування іншими судами загальної юрисдикції таких норм права.

Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду України, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні також виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач не надає письмової форми договору, укладеної між сторонами відповідно до вимог законодавства, що позбавляє суд можливості дійти висновку, що вказані грошові кошти надавались ОСОБА_2 , як позика з визначенням обов`язку про їх повернення.

До позовної заяви на підтвердження позовних вимог долучено скріншоти переписок у месенджері «Viber» з посиланням на те, що це листування відбулось між позивачем та відповідачем, з яких вбачається, що особа під найменуванням «Vitalina» просить перерахувати грошові кошти.

Однак, із вказаних скріншотів переписок у месенджері «Viber» неможливо встановити авторів цього листування, як і не можливо встановити дати листування.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, дійшла такого висновку: «суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням».

Судом встановлено, що в період з 14.02.2022 по 23.02.2022 позивач на картковий рахунок відповідача, за № НОМЕР_1 здійснив 15 грошових переказів власних коштів та в період з 28.02.2022 по 12.03.2022 8 поповнень мобільного рахунку на загальну суму 57 475 грн, при цьому письмовий договір позики між сторонами не укладався.

З наданих скріншотів листування, неможливо встановити дату укладення договорів, їх зміст, погодження сторонами суми договорів та строків повернення позики.

Виходячи з правової природи договору позики, квитанції (платіжні інструкції) про грошові перекази на банківську картку відповідача не можуть слугувати підставою виникнення між сторонами договірних відносин та обов`язок одержувача повернути отримані кошти, крім того зі змісту цих платіжних документів не прослідковуються відомості про те, що грошові кошти були передані саме в борг на умовах договору позики.

Крім того, надані позивачем квитанції про перерахування грошових коштів, шляхом поповнення мобільних телефонів, не може свідчити про перерахування грошових коштів відповідачці в борг, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що мобільні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 належать саме ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив свого права вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, оскільки позивачем не надано письмового договору, який би беззаперечно засвідчував правову природу укладеного договору позики та підтвердження факту укладання договору, зобов`язання сторін щодо порядку виконання умов та строків їх дотримання, самі по собі усні домовленості між сторонами та узгодження загальної суми позики в сумі 57 475 грн суперечить вимогам статті 1047 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на те, що розписка чи інший документ може підтверджувати факт укладення договору позики, однак лише в тому випадку, коли в ньому вказані умови договору, відомості про передачу у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів або інших речей, які визначені родовими ознаками, зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у визначені строки та у визначеному порядку, надані позивачем платіжні інструкції про перерахунок коштів, не підтверджують в розумінні положень статтей 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України існування укладеного у письмовій формі між сторонами саме договору позики.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, з урахуванням обраного позивачем способу захисту та підстав позову.

Відповідно ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.16, 530, 610, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст.18, 41, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договорами позики.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомо.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва