Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №387/1790/25 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/1790/25

Номер провадження по справі 2-а/387/3/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрала поліції Приступи Дмитра Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до поліцейського СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрала поліції Приступи Дмитра Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6112135 від 08.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що відповідно до оскаржуваної постанови, 08.11.2025 о 15:00 год. він, під час керування транспортним засобом по вул. Каденюка в м. Помічна не був пристебнутий ременем безпеки і на законну вимогу поліцейського відмовився пред`явити документи, а саме: посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль, поліс обов`язкового страхування. За доводами позивача, причина зупинки була безпідставною, оскільки він керував автомобілем будучи пристебнутим ременем безпеки, тому вимога поліцейського пред`явити документи була незаконною. Крім того, всі необхідні документи знаходились в електронному вигляді, але поліцейський проігнорував пояснення позивача. За наведеного позивач стверджує, що його дії не можна розцінювати як відмову від пред`явлення документів, тому оскаржувана постанова винесена помилково, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 справу ЄУН 387/1790/25 за вказаним позовом передано на розгляд судді Солоненко Т.В..

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області в термін до 15.12.2025 подати до суду належним чином завірену копію матеріалів про адміністративне правопорушення складених відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

27.11.2025, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача – Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Дейкун І.О., в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що інспектором поліції було дотримано положень КУпАП під час складання постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.

При цьому суд зважає, що відповідачем залишено без виконання вимоги суду в частині надання належним чином завірених копій матеріалів про адміністративне правопорушення складених відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У зв`язку із зайнятістю судді у кримінальному процесі 17.12.2025 розгляд справи №387/1790/25 призначено на 16.01.2025.

З урахуванням вимог ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Враховуючи положення ст.9 КАС України якими в адміністративному судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 1 ст. 7 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 08.11.2025 поліцейським СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеликівка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції Приступою Д.С. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до вказаної постанови 08.11.2025 о 15:00:00 в м. Помічна, вул. Леоніда Каденюка, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21011 НОМЕР_1 , будучи непристебнутим ременем безпеки, та під час перевірки документів водій відмовився предявити документи на законну вимогу поліцейського зазначені п.п. 2.1 а, 2.1 б, 2.1 г, чим порушив п. 2.4 а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. За наслідками розгляду справи інспектором на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями ч. 6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Щодо належності обраних позивачем відповідачів.

Позивачем одним з відповідачів по справі визначено поліцейського СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрала поліції Приступу Дмитра Сергійовича, який виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення.

Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за № 724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаних справах виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Головне управління національної поліції в Кіровоградській області від імені якого виступає поліцейський СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрал поліції Приступа Д.С., тому у задоволенні позовних вимог до поліцейського СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрала поліції Приступи Д.С.слід відмовити.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XIIвстановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів Українивід 10.10.2001 № 1306 (далі Правила дорожнього руху).

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1 «а» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2.1 «б» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Пунктом 2.1«г» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Положенням ч. 1 ст.126 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з дефініції, наведеної у статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.126 цього Кодексу розглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (абз. 2 ч. 1 ст. 222 КУпАП).

Відповідно допункту 4 розділу ІІ нструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі-Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач заперечує порушення Правил дорожнього руху, що визначаються пунктами п.п. 2.1 а, 2.1 б, 2.1 г ПДР України під час руху по вулиці Леоніда Каденюка у місті Помічна 08 листопада 2025 року о 15 годині 00 хвилин. Наголошує на безпідставності вимоги поліцейського на пред`явлення документів та наявність таких документів в електронному вигляді.

Суд відхиляє доводи позивача про безпідставність вимоги поліцейського пред`явити документи з огляду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №127/19283/17 від 25 вересня 2019 року, яка дійшла висновку, що право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та інші обов`язкові документи, які повинен мати при собі водій транспортного засобу, не пов`язується з обов`язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною.

При цьому суд зважає, що на спростування доводів позову і підтвердження вини позивача, відповідач - Головне управління національної поліції в Кіровоградській області подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому перераховує норми чинного законодавства, якими керувалася посадова особа при винесенні постанови про адміністративне правопорушення.

При цьому, як зауважено судом вище, відповідачем не надано на вимогу суду засвідчених копій матеріалів про адміністративне правопорушення складених відносно ОСОБА_1 ч. 1 ст. 126 КУпАП, обмежившись лише наданням відзиву на позовну заяву.

Відтак, за наявними матеріалами справи неможливо встановити порушення позивачем пунктів п.п. 2.1 а, 2.1 б, 2.1 г ПДР України під час руху по вулиці Леоніда Каденюка у місті Помічна 08 листопада 2025 року о 15 годині 00 хвилин.

Дослідивши складену постанову серії ЕНА № 6112135 та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.

При цьому суд зважає, що в п. 7 оскаржуваної постанови зазначено, що проводилась відеофіксація на нагрудну бодікамеру серія пс213121.

Проте, до матеріалів справи не долучено відеозапис процедури розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та складення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення після зупинки керованого позивачем автомобіля поліцейським.

Таким чином, порушуючи принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, а також механізми забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування пояснень ОСОБА_1 , свідків та інших відомостей, які необхідні для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом та будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини ОСОБА_1 ..

В силу вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За нормою ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в постановах про адміністративне правопорушення, у зв`язку з тим, що самі по собі постанови про адміністративне правопорушення не можуть бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем - Головним управлінням національної поліції в Кіровоградській області не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Відсутність у матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17). Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Оскільки належних та допустимих доказів правомірності дій суб`єктом владних повноважень не надано, суд дійшов до висновку щодо протиправності винесеної постанови.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Згідно п. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про склад адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, провадження у справі про це правопорушення підлягає закриттю.

При вирішенні питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати по справі становлять 605,60 грн та складаються з витрат на сплату судового збору і відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-76, 139, 243, 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов поліцейського СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрала поліції Приступи Дмитра Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6112135 від 08.11.2025, винесену поліцейським СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції Приступою Дмитром Сергійовичемпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні позовних вимог до поліцейського СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрала поліції Приступи Дмитра Сергійовича- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач:Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (вул. Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 40108709).

Відповідач: поліцейський СРПП відділення поліції №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капрал поліції Приступа Дмитро Сергійович(вул. Центральна, 115, с-ще Добровеличківка Новоукраїнського району Кіровоградської області).

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО