Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №211/2230/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2230/25

Провадження № 2/211/168/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 січня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря Гоєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.12.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1/4403884, підписаний сторонами власноручно, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 30000,00 грн. 18.01.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «СОНАТІ» було укладено договір факторингу №1-2024, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «СОНАТІ» перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором №1/4403884, укладеним з ОСОБА_1 22.02.2024 між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №2-2024, відповідно до умов якого до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором №1/4403884, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на час звернення з позовом до суду становить 45872,20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 21.03.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач до суду не з`явилась, причину неявки не повідомила, відзивів, заяв та клопотань про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, крім того, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 24.12.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1/4403884, підписаний сторонами власноручно, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 30000,00 грн., строк кредитування 30 місяців, зі сплатою 15% щомісячно, зі сплатою щомісячно 2,85% комісійної винагороди.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

18.01.2024 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» укладено договір факторингу №1-2024, у відповідності до умов якого АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «СОНАТІ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФК «СОНАТІ» приймає належні АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Права вимоги до Боржників, вказаних в Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №1-2024 від 18.01.2024, ТОВ «ФК «СОНАТІ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1/4403884 від 24.12.2021 року на суму 45872,20 грн.

22.02.2024 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №2-2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «СОНАТІ» передає (відступає) ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ФК «СОНАТІ» Права вимоги до Боржників, вказаних в Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №2-2024 від 22.02.2024, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1/4403884 від 24.12.2021 року на суму 45872,20 грн.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість за кредитним договором №1/4403884 від 24.12.2021року в розмірі 45872,20 грн., яка складається з наступного: 8578,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 15532,43 грн. – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 200,93 грн. – заборгованість за відсотками, 4006,99 грн. – заборгованість за простроченими відсотками, 855,00 грн. - заборгованість по комісії, 9405,00 грн. -–заборгованість по простроченій комісії, 2163,04 грн. – загальна сума реструктуризації по простроченим відсоткам, 5130,00 грн. – загальна сума реструктуризації по простроченій комісії.

Разом із цим суд не погоджується з наданим розрахунком заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.5 та розділу 2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити плату за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1.4.2 кредитного договору №1/4403884 від 24.12.2021 укладеного між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 , комісійна винагорода становить 2,85% щомісячно від суми кредиту.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.

За таких обставин положення пункту 1.4.2 кредитного договору №1/4403884 від 24.12.2021 щодо обов`язку позичальника сплатити плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За наведених умов, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору №1/4403884 від 24.12.2021 про сплату позичальником на користь Банку комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, то позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 15390,00 грн., яка складається з: 855,00 грн. - заборгованість по комісії, 9405,00 грн. -–заборгованість по простроченій комісії, 5130,00 грн. – загальна сума реструктуризації по простроченій комісії є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Зважаючи на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором №1/4403884 від 24.12.2021 в сумі 30482,20 грн., яка складається з 8578,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 15532,43 грн. – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 200,93 грн. – заборгованість за відсотками, 4006,99 грн. – заборгованість за простроченими відсотками, 2163,04 грн. – загальна сума реструктуризації по простроченим відсоткам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву до суду та доказів на його підтвердження, не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн. підтверджуються: договором про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року; вартістю послуг (прейскурантом) від 01.04.2024; актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 1 від 05.02.2025; ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Маслюженка М.П.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, при цьому суд вважає, що позивачем не були дотримані критерії розумності їх вартості. Тому, на думку суду, розмір правничої (правової) допомоги має бути визначений у розмірі 6000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору у розмірі 2422,40 грн., сплаченого при подачі позовної заяви, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 1609,70 грн. (30482,20 грн. (сума боргу, стягнута судом) х 2422,40 (сума судового збору, сплачена позивачем) / 45872,20 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, прим. 68,69, код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість в розмірі 30482 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, прим. 68,69, код ЄДРПОУ 43575686) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, прим. 68,69, код ЄДРПОУ 43575686) судові витрати в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн. 70 грн.

У задоволенні вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 22.01.2026.

Суддя Костенко Є. К