Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №207/6872/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/6872/25

№ 2-а/207/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд м.Кам`янського у складі головуючого судді Притуляка С.А., за участю секретаря судового засідання Тютюнник Ю.Д. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі №3293 від 09.10.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Південного районного суду міста Кам`янськоого з адміністративним позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі №3293 від 09.10.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

07.10.2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено Протокол N? 3927 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП, за нібито непроходження військово- лікарської комісії Е 3481816 31.08.2025 р.

09.10.2025 року Постановою N? 3293 по справі про адміністративне правопорушення частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення на Позивача було накладено штраф у сумі 17 000,00 грн.

З вказаним рішенням Позивач не згоден, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не отримував жодних повісток про необхідність проходження ВЛК, не отримував направлення на ВЛК. Крім того, у нього оформлена відстрочка від призову під час мобілізації, у зв`язку з тим, що він є батьком дитини з інвалідністю до 18 років, строком до 04.11.2025р. Про дану обставину він повідомляв неодноразово відповідача, звертався до відповідача із уточненням даних, однак жодного разу йому не було повідомлено про необхідність проходження ВЛК.

Остання дата проходження ВЛК позивачем є 30.05.2019р. і в нього був статус «придатний до військової служби», що відповідачеві було достеменно відомо, оскільки позивачеві оформлювали бронювання і він уточнював свої облікові дані 13.07.2024р., про що є відповідний запис в електронному військово-обліковому документі.

Отже, позивач не відноситься до категорії військовозобов`язаних, які в обов`язковому порядку повинні пройти ВЛК до 05.06.2025р., так як не мав статусу «обмежено придатний» та мав відстрочку від призову, у зв`язку з наявністю дитини з інвалідністю до 18 років.

Крім того, посилається на недопущення його адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, сплив строку притягнення його до відповідальності, оскільки попередня дата ВЛК була 30.05.2019р.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких заперечень, пояснень щодо нього не надав. На виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі та витребування за клопотанням позивача доказів, відповідач надіслав до суду 25.12.2025р. копії протоколу про адмінстративне правопорушення №3927/3293, постанови про адмінстративне правопорушення №3293, паспорту позивача та витягу з АІТС «Оберіг».

Відповідно до ч.5, 8 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, оцінивши їх в сукупності суд встановив наступне.

07.10.2025р. відносно позивача було складено Протокол №3927 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП за непроходження 31.08.2025р. о 19:53 год. військово- лікарської комісії Е 3481816 31.08.2025 р.

Згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адмінстративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП №3293 від 09.10.2025р., ОСОБА_1 , був поданий у розшук 31.08.2025р. за не проходження ВЛК. Встановлено, що з 30.05.2019р. по 08.10.2025р. ОСОБА_1 не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду ВЛК для визначення стану здоров`я щодо проходження військової служби, чим порушив правила військового обліку від 31.08.2025р., згідно ЗУ ст.22 п.1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 2023 р. зі змінами, ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», постанову КМУ №1487 від 30.12.2022р. зі змінами, в умовах особливого періоду.

Даною постановою накладено на позивача штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210 КУпАП у розмірі 17000,00 грн.

Копію вказаної постанови отримано позивачем 10.10.2025р, про що свідчить відповідна відмітка в оскаржуваній постанові.

Як вбачається з наданого відповідачем витягу з АІТС «Оберіг», позивач перебуває у сигнальному списку з причини не проходження (відмови від проходження) 31.08.2025р. військово-лікарської комісії (згідно п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»).

Також вказаний витяг містить записи про те, що позивач користується правом на відстрочку, а також про звірку контактних даних 13.07.2024р. та звірку даних при особистій явці 19.12.2022р.

Як вбачається з витягу з електронного військово-облікового документа «Резерв+» від 01.09.2025р., ОСОБА_1 дійсно, станом на 01.09.2025р., перебував у розшуку ТЦК та СП за порушення військового обліку.

Разом з цим, вказаний витяг містить відомості про проходження позивачем ВЛК 30.05.2019р., за результатами якого його визнано придатним до військової служби. Мається відмітка з його особистими даними, які оновлено вчасно – 13.07.2024р.

Згідно витягу з електронного військово-облікового документа «Резерв+» від 10.10.2025р., позивач має відстрочку до 04.11.2025р. та мається відмітка про проходженням ним 08.10.2025р. ВЛК, за результатами якої визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах та установах, медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ та охорони.

Згідно наявного в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби у КНП КМР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3», його складено 08.10.2025р. за №5130476.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 7 КУпАПпередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зіст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21,244-24 цьогоКодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст.245,280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст.251,252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Згідно п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно п.4 розділу 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовозобов`язані повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що обов`язок самостійного звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження ВЛК мають громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом – 21.03.2024р. Інші громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП після отримання повістки, а також проходити медичний огляд за рішеннями відповідних комісій.

Як встановлено судом, позивач не є особою, на яку розповсюджується дія п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX, оскільки він не визнавався ВЛК обмежено придатним до набрання чинності цим законом.

Доказів направлення/вручення повістки позивачу про необхідність явки до ТЦК та СП, або повідомлення його про це в іншій спосіб, матеріали справи також не містять.

Направлення на проходження позивачем ВЛК складено 08.10.2025р. і в той же день позивачем було її пройдено.

Таким чином, позивач своєчасно оновив дані, пройшов ВЛК у встановленому законом порядку та строки, а тому суд не вбачає ознак порушення позивачем правил військового обліку, як підстави для притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Однак, відповідачем не було надано належної оцінки наведеним обставинам та винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складаної ним оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рекомендаціях N R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.91 р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також судом враховується висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а згідно з яким, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України,ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин, наведених сторонами у справі доводів і аргументів, досліджених доказів, суд, в межах положень ст.286 КАС України, вважає вимоги позивача обґрунтованими та наявними підстави для скасування постанови №3293 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 09.10.2025 року, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, якими є, зокрема витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За пред`явлення позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією від 16.10.2025 року.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь 9900 грн., які сплачено ним адвокату Торішній Г.А., на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги №11-Р від 07.10.2025р., акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 15.10.2025р.

Положеннями ч.7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно за клопотанням іншої сторони, у разі, якщо на її думку, не дотримано вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 зробив висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши надані позивачем докази, враховуючи наведені норми права, суд вважає, що ця справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності у розумінні приписів п.2 ч.6 ст.12 КАС України, яка розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тобто без проведення судового засідання, тому адвокат у судових засіданнях участі не брав, а також з огляду на наявність усталеної судової практики з вирішення цієї категорії спорів, що є сформованою тривалий час, а, отже, підготовка такої позовної заяви не повинна вимагати багато часу.

Враховуючи вищенаведене, що зазначений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу є неспівмірним з категорією та складністю справи, яка не потребує складання значної кількості процесуальних документів учасниками справи.

Оскільки заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогуадвоката завищено, а, відтак підлягає зменшенню до 4000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Приймаючи викладене, оскільки позов позивача задоволено, у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають витрати з відшкодування сплаченого судового збору в сумі 968,96 грн. та за професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 7, 9, 210, 235, 245-249, 251-252, 254-257, 268, 276-279, 280-282, 283-291 КУпАП, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 132, 134, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі №3293 від 09.10.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №3293 від 09.10.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальностіза ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн. - закрити.

Стягнути зарахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн., а також витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Притуляк С.А.